Рішення

від 21.10.2013 по справі 5017/2309/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"21" жовтня 2013 р.Справа № 5017/2309/2012

За позовом Публічне акціонерне товариство "МАРФІН БАНК";

до відповідача Приватне підприємство "ГРАНД ПРЕМІУМ КЛАС" Товариство з обмеженою відповідальністю "ЮГТРАНСЕКСПЕДИЦІЯ"

про стягнення 1169688,4грн.

Суддя Гуляк Г.І.

Представники:

Представники:

Від позивача: Євдокімова К.В.- за довіреністю;

Від відповідачів: не з'явились.

Суть спору: Публічне акціонерне товариство "МАРФІН БАНК", / надалі позивач/, звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Приватного підприємства «ГРАНД ПРЕМІУМ КЛАС» (нададі відповідач-1), Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮГТРАНСЕКСПЕДИЦІЯ" (надалі відповідач-2), про стягнення заборгованості за кредитним договором № 2336/OF від 08.06.2007 року, що станом на 07.07.2012 року становить 1 169 688,40 гривень, та складається із заборгованості за кредитом в розмірі - 718 061,90 грн., заборгованості за відсотками за користування кредитом у розмірі - 248 354,07 грн., заборгованості з пені за неповернення основного боргу в розмірі 153 200,12 грн., заборгованості з пені за несплату процентів за користування кредитом в розмірі - 50 072,31 грн. та звернення стягнення на предмет застави, належний Приватному підприємству «ГРАНД ПРЕМІУМ КЛАС», згідно специфікації за Договором застави №3487-СО від 28.11.2007р. в рахунок погашення кредитної заборгованості, а також стягнути з відповідачів судові витрати в розмірі 11 696,89грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області 7 серпня 2012 року порушено провадження у справі №5017/2309/2012 та призначено до розгляду.

Розпорядженням голови господарського суду Одеської області від 1 жотвня 2012 року справу №5017/2309/2012 було передано на розгляд судді Демешин О.А., оскільки суддя Гуляк Г.І. перебувала на лікарняному.

Справа №5017/2309/2012 була повернута судді Гуляк Г.І. на підставі розпорядження голови господарського суду Одеської області 9 жовтня 2012 року та ухвалою від 9 жовтня 2012 року справу прийнято до провадження та призначено до розгляду в засіданні суду.

Розпорядженням голови господарського суду Одеської області від 19 грудня 2012 року справу №5017/2309/2012 було передано на розгляд судді Демешин О.А., оскільки суддя Гуляк Г.І. перебувала на лікарняному та ухвалою від 20 грудня 2012 року справу прийнято до провадження суддею Демешин О.А..

Враховуючи те, що суддя Гуляк Г.І. вийшла з лікарняного та відпустки справу №5017/2309/2012 року, згідно розпорядження голови господарського суду Одеської області від 18 лютого 2013 року передано на розгляд судді Гуляк Г.І.

26.11.2012 року предстаник відповідача надав заяву про зменшення заборгованості по пені у сумі 153 200,12 гривень та в частині стягнення пені в сумі 50 072,31 гривень відмовити, оскільки склалося скрутне фінансове становище на підприємстві через нестабільність економіки в Україні.

Також представник відповідача надав заяву, в якій просить суд у позові до ТОВ „ЮГТРАНСЕКСПЕДИЦІЯ" відмовити, оскільки вимоги щодо виконання забов'язання за договором поруки не отримувало тому пропущено строк вимоги.

Згідно заяви про уточнення позовних вимог від 26.11.2012 року позивач зменшив суму позовних вимог до - 645 138,40 грн., яка складається із заборгованості за кредитом в розмірі - 317 688,40 грн., заборгованості за відсотками за користування кредитом у розмірі - 124 177,57 грн., заборгованості з пені за неповернення основного боргу в розмірі 153 200 грн., заборгованості з пені за несплату процентів за користування кредитом в розмірі - 50 072,31 грн.

За заявою представника Відповідача-1 по справі була призначена судова економічна експертиза, внаслідок чого 25.04.2013р. провадження у справі № 5017/2309/2012 було зупинено до закінчення проведення експертизи та повернення матеріалів справи до господарського суду Одеської області.

04.09.2013 року до господарського суду Одеської області надійшов висновок експерта №2328/2329 від 21.08.2013 року разом зі справою.

Ухвалою суду від 07.10.2013р. провадження по справі поновлено. Справу призначено до розгляду на 21.10.2013р.

В судовому засіданні 21.10.2013 року представник Позивача заявлені позовні вимоги підтримує, подав суду пояснення до позовної заяви, де виклав їх у остаточній редакції, навів пояснення обставинам справи, зокрема зазначив, що позичальник Відповідач-1. систематично порушує умови кредитного договору, а саме строки сплати відсотків за користування кредитом (п.1.1. кредитного договору). Так станом на день предявлення цього позову позичальник має прострочену заборгованість по поверненню наданого кредиту та сплаті відсотків за користування кредитом. Пункт 3.3.2. кредитного договору надає право банку, зокрема, у разі порушення Позичальником якого-небудь із зобовязань, передбачених договором, вимагати від Позичальника дострокового повернення кредиту, сплати відсотків за користування кредитом, виконання інших зобовязань за кредитним договором у повному обсязі шляхом направлення Позичальнику відповідного повідомлення.

Згідно п.1.2. договору поруки Поручитель відповідає перед банком за виконання Позичальником зобовязань за кредитним договором в тому ж розмірі, що й Позичальник, включаючи сплату кредиту, відсотків за користування кредитом, комісій, штрафу, пені та інших платежів, відшкодування збитків. У випадку не виконання Позичальником зобовязань за кредитним договором, поручитель та позичальник відповідають перед банком як солідарні боржники.

Згідно вимоги від 19.11.10 р. вих.№ 3918/01 позичальник та поручитель були повідомлені про необхідність сплати простроченої заборгованості, пені, однак за умови не відреагування останніх на дану вимогу, банк вимушений вимагати дострокового погашення всієї суми заборгованості за кредитним договором і відповідно до норм чинного законодавства вважає за необхідне вимагати таке виконання від поручителя. При цьому, банк відмічає, що згідно з ч.ч. 1, 2, 4 ст.543 ЦК України при солідарному обовязку боржників кредиторові надається право на власний розсуд вимагати виконання зобовязання в повному обсязі або частково від усіх боржників разом або від кожного окремо.

Представники відповідачів у судове засідання не з'явилися, подано до канцелярії суду клопотання щодо відкладення розгляду справи на більш тривалий строк.

Відповідно до ст. 85 ГПК України у судовому засіданні за участю представників позивача оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши докази у їх сукупності, суд встановив наступне:

08.06.07 р. між ВАТ „Морський транспортний банк" (Банк), правонаступником якого згідно ч.2 п.1.1 Статуту ПАТ „МАРФІН БАНК", державну реєстрацію якого проведено 11.11.10 р. є ПАТ „МАРФІН БАНК" та Приватним підприємством «Гранд Преміум Клас» (Позичальник) був укладений кредитний договір № 2336/OF (з додатковою угодою №1 від 23.11.2009р.), згідно умов якого, з урахуванням умов додаткової угоди №1 до кредитного договору, Банк зобов'язався надати Позичальникові кредитні кошти на придбання виробничого комплексного обладнання для кондитерської промисловості.

Позичальник зобов'язується на умовах, в розмірі та в строки, встановлені в цьому договорі, повернути Банку кредит, сплатити відсотки за користування кредитом, а також сплатити комісії, пені та штрафи, що передбачені умовами цього договору, а також здійснювати погашення заборгованості за цим договором. Забезпеченням виконання Позичальником зобовязань за даним договором виступає: порука ТОВ „ЮГТРАНСЕКСПЕДИЦІЯ".

За користування кредитом у період з дати списання коштів із позичкового рахунку, до дати погашення кредиту Позичальник щомісяця в період сплати сплачує відсотки в розмірі, зазначеному в п.1.1. даного договору. Відсотки нараховуються банком: на фактичну суму заборгованості за кредитом 25 числа кожного місяця, в день передбачений для повного погашення кредиту відповідно із п.1.1. даного договору, в день повного дострокового погашення кредиту, в день остаточного погашення заборгованості за даним договором. ...(п.5.5. кредитного договору).

Відповідно до п. 6.1. кредитного договору встановлено, що при порушенні позичальником будь-якого із зобовязань: по сплаті відсотків за користування кредитом, передбачених п.п. 3.2.2., 5.5. цього договору, та комісій, передбачених п.п. 3.2.5., 5.6. даного договору, позичальник сплачує банку за кожен день прострочення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який виплачується пеня, від простроченої суми.

У пункті 6.4. кредитного договору сторони погодили, що нарахування неустойки здійснюється протягом 3 років з дня, коли відповідне зобовязання мало бути виконано позичальником.

Строк дії кредитного договору, згідно п. 7.1. до повного виконання зобов'язань сторонами за цим договором.

Судом встановлено, що в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між Позивачем та Приватни підприємством «ГРАНД ПРЕМІУМ КЛАС» (Відповідач-1) 28.11.2007 року було укладено договір застави, надалі договір застави, згідно з п. 1.6 якого Відповідач надав в заставу Позивачу обладнання (далі - Предмет застави), а саме: 1. ємність, 2007р.в. в кількості 1 (одна) шт..; 2. дозуюча головка, 2007р.в., в кількості 1 (одна) шт..; 3. конвеєр для подачі корпусів для глазіровки шоколадом, 2007р.в., в кількості 1 (одна) шт..; 4. духова шафа, 2007р.в., в кількості 1 (одна) шт..; 5. вставка, 2007р.в., в кількості 10 (десять)шт..; 6. платформа на колесах, 2007р.в., в кількості 1 (одна) шт..; 7. охолоджуючий робочий стіл, 2007р.в., в кількості 1 (одна) шт..; 8. асортимент шоколадних форм, 2007р.в., в кількості 100 (сто) шт..; 9. вентилятор гарячого повітря, 2007р.в., в кількості 1 (одна) шт.. Предмет застави належить Відповідачу-1 на праві власності, не знаходиться в заставі у третіх осіб, в тому числі не знаходиться в податковій заставі, не подарований, не проданий, в суперечці та під арештом не перебуває.

Відповідно до п. 1.9 договору застави сторони договору визначили вартість предмету застави у розмірі 272 175,00 гривень.

Згідно п. 1.2 договору застави визначено, що за цим договором заставою забезпечується виконання зобовязань Заставодавця (Відповідача-1), що випливають з кредитного договору № 2336/OF від 08.06.2007р.

Також п. 1.3 зазначеного договору встановлено, що максимальний розмір вимоги, яка забезпечується заставою за цим договором складає 126 450,00 Євро.

Положеннями п.2.1.8. договору застави сторони визначили, що заставодержатель має право з метою задоволення своїх вимог звернути стягнення на предмет застави у випадку, якщо в момент настання термінів виконання заставодавцем якого-небудь із зобовязань, передбачених кредитним договором, вони не будуть виконані.

За положеннями п. 3.1 договору застави визначено, що звернення стягнення на предмет застави, зокрема, у випадку, передбаченому п.2.1.8. цього договору здійснюється відповідно до чинного законодавства України та цього договору.

Так, згідно п. 3.2. договору застави заставодержатель має право на власний розсуд обрати один із таких способів звернення стягнення на предмет застави: передача предмету застави у власність заставодержателя в рахунок виконання забезпечених предметом застави зобовязань; продаж заставодержателем предмету застави шляхом укладення договору купівлі продажу з іншою особою покупцем або на публічних торгах.

Пунктом 26 договору застави сторони передбачили, що термін дії договору визначений до повного виконання заставодавцем та заставодержателем зобовязань за кредитним договором та всім додатковим угодам до нього.

Що ж стосується належного виконання сторонами умов кредитного договору, то вході розгляду справи та вивчення усіх наданих доказів у сукупності судом було встановлено, що Позивач свої зобов'язання за кредитним договором виконав в повному обсязі, надавши Відповідачу кредит, що в свою чергу підтверджується заявками позичальника, та меморіальними ордерами № № 16 від 14.06.2007р., 10 від 02.07.2007р., 9 від 06.09.2007р., 69 від 10.09.2007р., 37 від 24.11.2009р., що залучені до матеріалів справи, а також і не заперечується Відповідачем.

Однак, у порушення умов кредитного договору, Відповідач своїх зобов'язань по вказаному договору, що стосується своєчасного погашення заборгованості по кредиту, відсотків нарахованих за користування кредитом не виконав, у зв'язку з чим у Відповідача утворилась заборгованість, яка станом на 20.11.2012 року становить - 645 138,40 грн., яка складається з: заборгованості за кредитом в розмірі - 317 688,40 грн., заборгованості за відсотками за користування кредитом у розмірі - 124 177,57 грн., заборгованості з пені за неповернення основного боргу в розмірі 153 200 грн., заборгованості з пені за несплату процентів за користування кредитом в розмірі - 50 072,31 грн.

21 серпня 2013 року був складений висновок експерта по справі № 5017/2309/2012. Згідно вказаного висновку на питання, які були поставлені на вирішення експрету, надати відповідь виявилось неможливим, оскільки завадила відсутність документі як Відповідача-1 так і Позивача.

Використаний для придбання банком євро на замовлення відповідача-1 міжбанківський курс національної валюти жодного правового значення для визначення заборгованості за кредитним договором не має. Адже всі дії банку в даному випадку здійснювались від імені і за рахунок відповідача-1 і до кредитного договору мають відношення лише в тому сенсі, що придбана таким чином іноземна валюта згодом була скерована відповідачем-1 на погашення заборгованості за кредитним договором.

Аналітичний та синтетичний облік Банку та Відповідача-1 не є предметом доказування у цій справі, а висновки експерта з цього приводу не мають ніякого правового значення.

Стосовно третього питаннюя слід зазначити, що в п. 1.1 Кредитного договору, п.6 Додаткової угоди №1 від 23.11.2009р. сплата відсотків за користування кредитом здійснюється за фактичний період користування кредитними коштами (з розрахунку 360 календарних днів у році). Експертом підтверджена відповідність цього методу вимогам Постанови правління НБУ від 18.06.2003р. №255.

По четвертому питанню, яке було поставлено перед експертом, відповідь надати також завадила відсутність документів як з боку позивача так із боку відповідача-1. В цій частині висновку міститься посилання експерта на неможливість встановити відображення платіжних документів за даними аналітичного та синтетичного обліку Банку та відповідача-1. Однак, на думку суду, відображення платіжних документів у будь-якому обліку сторін - не має правового значення для вирішення спору.

Відповідачами по справі посилання щодо невідповідності наданого Банком розрахунку нічим не обґрунтовані. Відповідачами не було надано до суду ніяких документів, що спростовують чи ставлять під сумнів розрахунок позивача. Альтернативний розрахунок заборгованості за кредитом відповідачами також надано не було. Крім того, як встановлено матеріалами справи, Рішенням Київського районног суду м. Одеси від 23.04.2013р. по справі №1512/10202/2012, за позовом Банку до Бернавської І.В. та Бернавського А.О. про стягнення заборгованості, яке було залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 25.06.2013р. позовні вимоги Банку були задоволені в повному обсязі, з відповідачів у справі стягнута заборгованість за кредитним договором №2336/OF від 08.06.2007р. у сумі 645 138,40 гривень, в тому числі: заборгованість за кредитом - 317 688,40грн.; - заборгованість за відсотками - 124 177,57грн.; - заборгованість за пенею - 203 272,43 грн.

Відповідно до ч. 4 ст 35 ГПК України, рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.

Таким чином, факт наявності заборгованості за кредитним договором №2336/OF від 08.06.2007р. в сумі 645 138,40 грн. підтверджено у справі господарського суду Одеської області №5017/23039/2012 - належним чином.

Згідно вимог ч. 1 ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд в силу приписів ч. 1 ст.43 ГПК України оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Зазначена вище заборгованість у розмірі 645 138, 40 грн. за час розгляду справи не була погашена Відповідачем ні частково, ні в повному обсязі, що підтверджується матеріалами справи, зокрема наданим Позивачем розрахунком заборгованості за кредитним договором станом на 20.11.2012 року. При цьому, з змісту цього розрахунку вбачається розмір суми непогашеного тіла кредиту, відсотків та пені, а також вбачається за якою відсотковою ставкою та за який період нараховувалась пеня, що за таких обставин спростовує заперечення представника Відповідача з приводу неповноти та необґрунтованості наданого Позивачем розрахунку.

Докази, що б спростовували заборгованість, що визначена в зазначеному вище розрахунку представником Відповідача до суду не надано.

З огляду на порушення Відповідачем умов кредитного договору, що стосуються своєчасного погашення заборгованості по кредиту, відсотків нарахованих за користування кредитом, Позивач в даному судовому провадженні вимагає стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за кредитним договором №2336/OF від 08.06.2007р., а також звернути стягнення на предмет застави (згідно договору застави від 28.11.2007р. №3487-СО) в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором, шляхом продажу заставного майна на аукціоні за початковою ціною, визначеною суб'єктом оціночної діяльності, в рамках проведення виконавчого провадження.

Проаналізувавши обставини справи, суд дійшов висновку щодо задоволення заявленого Позивачем позову з врахуванням наступних положень чинного законодавства.

Стаття 1054 Цивільного кодексу України визначає, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

Із змісту п.1 ст. 1048 ЦК України вбачається, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.

Пунктом 1 ст. 1049 ЦК України зазначено, що позичальник зобовязаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ст.ст. 525 , 526 ЦК України зобовязання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та Цивільного кодексу України , інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається.

Положеннями ч.ч.1, 2 ст.553 ЦК України передбачено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Згідно до ч.ч.1, 2 ст.543 ЦК України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов'язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі.

Із системного аналізу норм законодавства та змісту кредитного договору, договору поруки суд дійшов висновку, що відповідачі є солідарними боржниками, що уявляє собою наявність повного обєму зобовязань боржника за кредитним договором, в даному випадку Відповідача-1, в тому числі зобовязань щодо оплати крім основної кредиторської заборгованості, заборгованості по відсоткам за користування кредитом, пені, штрафу. При цьому, законодавцем, з метою найбільш ефективного забезпечення виконання зобовязань боржниками, надано кредитору право вибору звернення з вимогою про стягнення заборгованості як безпосередньо із самого боржника так і з його поручителів, як одночасно так і до кожного окремо.

Відповідно до п.1 ст. 530 ЦК України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, з огляду на наявність в матеріалах справи доказів видачі Відповідачу-1 кредиту, часткову його оплату останнім, позиція Позивача щодо наявності у Відповідачів заборгованості за кредитом у розмірі - 645 138,40 грн., яка складається з: заборгованості за кредитом в розмірі - 317 688,40 грн., заборгованості за відсотками за користування кредитом у розмірі - 124 177,57 грн., заборгованості з пені за неповернення основного боргу в розмірі 153 200 грн., заборгованості з пені за несплату процентів за користування кредитом в розмірі - 50 072,31 грн., є обґрунтованою та доведеною.

Крім того, порушення зобов'язань згідно приписів ч. 2 ст. 193 ГК України є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених ст. 230 ГК України , іншими законами або договором.

Так, в зазначеному позові Позивач заявив до стягнення з Відповідача пеню, як господарської санкції, в розмірі 203 272, 43 гривень, за порушення строків повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом, розраховану як вбачається з розрахунку заборгованості за кредитним договором станом на 20.11.2012 року, за період з 01.12.2009 р. по 06.07.2012 р.

У відповідності з приписами ст. 546 ЦК України виконання зобовязань може забезпечуватись неустойкою, порукою, гарантією, завдатком, заставою, притриманням,.

Пунктом 1. ст. 547 ЦК України встановлено, що правочин, щодо забезпечення виконання зобовязання вчиняється у письмовій формі.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочки.

При цьому, приписами ч. 6 ст. 232 ГК України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Разом з тим, як вже зазначалося вище відповідно до п. 6.4. кредитного договору нарахування неустойки за кожен випадок порушення зобовязань, передбаченої п.п. 6.1., 6.2., 6.3. здійснюється протягом трьох років із дня, коли відповідне зобовязання повинне було бути виконане позичальником. А від так з огляду на приписи вимог ч. 6 ст. 232 ГПК України , яка дозволяє за домовленістю сторін відійти від шестимісячного строку нарахування штрафних санкцій та умов передбачених п. 6.4. кредитного договору, суд не бере до уваги та відхиляє доводи представника Відповідача з приводу неправомірності строку нарахування позивачем пені, оскільки строк нарахування до стягнення пені згідно розрахунку складає менш ніж три роки, а саме 2 роки та 6 місяців, що є допустимим згідно п. 6.4. кредитного договору.

Що ж стосується розміру нарахування пені, то з наданого Позивачем розрахунку вбачається, що відсоткова ставка пені, що заявлена до стягнення не перевищує розміру подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який вона сплачується, що за таких обставин свідчить про те, що розмір нарахованої пені до стягнення відповідає приписам ч. 2 ст. 343 ГК України , а від так є обґрунтованим та правомірним.

Що ж стосується, заявленого представником Відповідача клопотання про застосування до заявленої до стягнення сум пені наслідків строку спливу позовної давності, встановленої ч. 4 ст. 267 ЦК України , то суд відхиляє його з наступних підстав.

Згідно п.2 пп. 1 ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені). Однак, відповідно до ч.1 ст.259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

З п. 6.6. кредитного договору вбачається, що терміни давності позову за вимогою про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки пені, штрафів за цим договором встановлені сторонами тривалістю у 3 роки. А тому з огляду на зазначене вбачається, що сума до стягнення пені заявлена Позивачем в межах строку позовної давності, що встановлена п. 6.6. кредитного договору, у звязку з чим заявлене клопотання представника Відповідача про застосування наслідків спливу строку позовної давності до заявленої до стягнення суми пені є безпідставним та залишається судом без задоволення.

Отже, є також обґрунтованою та доведеною позиція Позивача щодо стягнення з Відповідача пені за порушення строків оплати кредиту та відсотків за користування кредитом в розмірі - 203 272, 43 гривень.

За таких обставин, розглянувши позовні вимоги Позивача щодо стягнення з Відповідачів встановленої судом заборгованості за кредитом в розмірі - 645 138,40 грн., яка складається з: заборгованості за кредитом в розмірі - 317 688,40 грн., заборгованості за відсотками за користування кредитом у розмірі - 124 177,57 грн., заборгованості з пені за неповернення основного боргу в розмірі 153 200 грн., заборгованості з пені за несплату процентів за користування кредитом в розмірі - 50 072,31 грн., звернення стягнення на заставне майно, суд вважає, що вони підлягає задоволенню, з врахуванням наступних положень чинного законодавства.

Згідно до ч.1 ст. 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави). Застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду (ч.1 ст.574 ЦК України ).

У відповідності до ч.ч.1, 2 ст. 589 ЦК України у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Положеннями ч. ч. 1, 2 ст.590 ЦК України передбачено, що звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.591 ЦК України реалізація предмета застави, на який звернене стягнення, провадиться шляхом його продажу з публічних торгів, якщо інше не встановлено договором або законом.

Положення статей 572 , 589 , 590 ЦК України кореспондуються зі ст.ст. 1, 20, 21 Закону України „Про заставу".

Позивачу за рахунок відповідачів згідно ст. 49 ГПК України відшкодовуються судові витрати.

Керуючись ст. ст. 44 , 49 , 82- 85 ГПК України суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути солідарно з Приватного підприємства «ГРАНД ПРЕМІУМ КЛАС» (65012, м. Одеса, пров. Семафорний, 4, ЄДРПОУ 34872355) та Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮГТРАНСЕКСПЕДИЦІЯ» (65012, м. Одеса, вул. Варненська, 2, кв.35, ЄДРПОУ 30704164) на користь ПАТ «МАРФІН БАНК» (68003, Одеська область, м. Іллічівськ, вул. Леніна, 28, ЄДРПОУ 21650966) заборгованість за кредитним договором № 2336/OF від 08.06.2007р. у сумі: 645 138, 40 гривень (шістьсот сорок п'ять тисяч сто тридцять вісім гривень та 40 коп.) яка складається із заборгованості за кредитом в розмірі - 317 688 (триста сімнадцять тисяч шістсот вісімдесят вісім) гривень 40 копійок, заборгованості за відсотками за користування кредитом у розмірі - 124 177 (сто двадцять чотири тисячі сто сімдесят сім) гривень 57 копійок, заборгованості з пені за неповернення основного боргу в розмірі 153 200 (сто п'ятдесят три тисячі двісті) гривень, заборгованості з пені за несплату процентів за користування кредитом в розмірі - 50 072 (п'ятдесят тисяч сімдесят дві) гривни 31 копійка .

3. Звернути стягнення на заставлене майно, яке передано в заставу кредитора в якості забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором № 2336/OF від 08.06.2007р., а саме: 1. ємність, 2007р.в. в кількості 1 (одна) шт..; 2. дозуюча головка, 2007р.в., в кількості 1 (одна) шт..; 3. конвеєр для подачі корпусів для глазіровки шоколадом, 2007р.в., в кількості 1 (одна) шт..; 4. духова шафа, 2007р.в., в кількості 1 (одна) шт..; 5. вставка, 2007р.в., в кількості 10 (десять)шт..; 6. платформа на колесах, 2007р.в., в кількості 1 (одна) шт..; 7. охолоджуючий робочий стіл, 2007р.в., в кількості 1 (одна) шт..; 8. асортимент шоколадних форм, 2007р.в., в кількості 100 (сто) шт..; 9. вентилятор гарячого повітря, 2007р.в., в кількості 1 (одна) шт.. Предмет застави належить Відповідачу-1 (Приватному підприємству «ГРАНД ПРЕМІУМ КЛАС» (65012, м. Одеса, пров. Семафорний, 4, ЄДРПОУ 34872355) на праві власності, шляхом продажу вказаного майна на публічних торгах за початковою ціною визначеною суб'єктом оціночної діяльності в рамках проведення виконавчого провадження.

4. Стягнути з Приватного підприємства «ГРАНД ПРЕМІУМ КЛАС» (65012, м. Одеса, пров. Семафорний, 4, ЄДРПОУ 34872355) на користь користь ПАТ «МАРФІН БАНК» (68003, Одеська область, м. Іллічівськ, вул. Леніна, 28, ЄДРПОУ 21650966) витрати по сплаті судового збору в сумі 5 848 /п'ять тисяч вісімсот сорок вісім/ гривень 44 копійки.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮГТРАНСЕКСПЕДИЦІЯ» (65012, м. Одеса, вул. Варненська, 2, кв.35, ЄДРПОУ 30704164) на користь користь ПАТ «МАРФІН БАНК» (68003, Одеська область, м. Іллічівськ, вул. Леніна, 28, ЄДРПОУ 21650966) витрати по сплаті судового збору в сумі 5 848 /п'ять тисяч вісімсот сорок вісім/ гривень 44 копійки.

Рішення господарського суду набирає законної сили згідно зі ст. 85 ГПК України .

Накази видати згідно зі ст. 116 ГПК України .

Повний текст рішення складено та підписано 25 жовтня 2013 року

Суддя Гуляк Г.І.