Рішення

від 04.02.2009 по справі 16/205

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

16/205

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ  

04.02.2009                                                                                                 Справа  № 16/205

за позовом          вищого навчального закладу „Відкритий міжнародний університет розвитку людини „Україна”, м. Київ, Карпатського інституту підприємництва,          м. Хуст

до відповідача          акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку (закритого акціонерного товариства), філії „Відділення Промінвестбанку в м. Хуст Закарпатської області”, м. Хуст

про                           стягнення суми 69712,33 грн.

    Суддя О.В. Васьковський

       Представники:

від позивача – не з'явився (у судових засіданнях  22.01.09, 29.01.09 -  Попович Н.М. (дов. від 21.01.09), у судовому засіданні 29.01.09  - Орінчай К.С. (дов. від 21.01.09)

від відповідача -  не з'явився (у судових засіданнях 22.01.09, 29.01.09 Панця Л.А. - головний бухгалтер філії (дов. від 29.10.09), Сливка О.М. - начальник сектора правового забезпечення діяльності філії та роботи з персоналом філії   (дов. від 29.10.08)

СУТЬ СПОРУ: вищий навчальний заклад „Відкритий міжнародний університет розвитку людини „Україна”, м. Київ, Карпатський інститут підприємництва, м. Хуст (далі – позивач) звернувся з позовом до акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку (закритого акціонерного товариства), філії „Відділення Промінвестбанку в м. Хуст Закарпатської області”, м. Хуст (далі – відповідач) з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог про стягнення суми 69712,33 грн., у т.ч. 49000,00 грн. основного боргу та 20712,33 грн. пені за прострочення виконання зобов'язання.

                    Позивач просить задоволити позов, мотивуючи тим, що між ним та відповідачем укладено депозитний договір, згідно п.2.7. якого вкладник має право достроково отримати депозит або його частину, письмово попередивши банк про це не менш ніж за три банківські дні до дня фактичного повернення депозиту або його частини. Однак, незважаючи на подане 08.10.08 платіжне доручення на суму 500000 грн. відповідач свій обов'язок щодо повернення депозиту не виконав. Також, у зв'язку із тим, що відповідач прострочив виконання зобов'язання, відповідно до п.4.1 депозитного договору, відповідач вимагає стягнути пеню у  сумі  20712,33 грн. У якості нормативного обґрунтування позовних вимог посилається на ст.ст. 526, 1058, 1060, 1066,1086, 1074 Цивільного кодексу України.

Відповідач позовні вимоги заперечує повністю. Доводить, що невиконання платіжного доручення №192 від 08.10.08 на суму 500,000,00 грн., пов'язано із постановою Правління Національного банку України „Про призначення тимчасової адміністрації у акціонерному комерційному промислово-інвестиційному банку” від 07.10.08тза №308 якою призначено тимчасову адміністрацію, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів строком на шість місяців. Також, посилається на постанову Правління Національного банку України „Про додаткові заходи щодо діяльності банків” від 11.10.1008 №319, згідно якої банки зобов'язано виконувати зобов'язання за всіма типами договорів лише у разі настання строку завершення зобов'язань, незалежно від категорії клієнтів.

Відповідач вважає свої дії правомірними з посиланням: на роз'яснення Національного банку України постанови від 04.12.08 №413 (лист НБУ від 06.12.08 №22-310/946-17259), де банкам заборонено робити дострокове повернення депозитів, так як вони вкладені у довгострокові кредити та інші активи; ч.1 ст.617, ст.1060, ч.2 ст.1166 Цивільного кодексу України; п.2, ч.3 ст.85 Закону України „Про банки і банківську діяльність”; п. п. 1.2, 1.3, договору депозиту.

У судових засіданнях 22.01.09, 29.01.09 відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України оголошувалася перерва.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, суд встановив:

13.12.06 між позивачем (вкладник) та відповідачем (банк) укладено договір про відкриття „Депозитної лінії” №3 (далі –договір депозиту), відповідно до п.1.1. якого вкладник передає, а банк приймає на депозитний рахунок №26156301270349 в філії „Відділення Промінвестбанку в м. Хуст, Закарпатської області” на умовах цього договору грошові кошти в сумі 50 000,00 грн. з правом подальшої зміни (збільшення або зменшення) суми депозиту.

Датою повернення депозиту відповідно до п.1.6 договору депозиту є 12 лютого 2008 року. На підставі внесених змін до договору депозиту сторони визначили, що терміном повернення депозиту є 15.05.09.

19.12.08 позивач та відповідач внесли зміни до п.1.1. договору депозиту шляхом доповнення цього пункту другим абзацом такого змісту: ”Датою повернення частини депозиту в сумі 150 000,00 грн. є 20.03.09.

05.09.08 платіжним дорученням  №177 позивач здійснив переказ суми 500 000,00 грн. на депозитний рахунок №26156301270349 відкритий відповідачем.

08.10.09 позивач подав відповідачу платіжне доручення №192 про переказ суми 500 000,00 грн. з депозитного рахунку №26156301270349 на свій поточний рахунок №26004301270349 відкритий у відповідача.

Проте, як стверджує позивач до теперішнього часу депозит не повернутий і жодних письмових пояснень від відповідача не отримано.

У процесі судового розгляду позивач 22.01.09 та 29.01.09 подавав заяви про зменшення позовних вимог, оскільки банк 19.12.08 за платіжним дорученням №233 на поточний рахунок позивача здійснив переказ суми 170000,00 грн. та 23.01.09  - суми 131 000,00 грн., а стосовно суми 150 000,00 грн. діє доповнення  від 19.12.08 до договору депозиту про повернення цієї суми 20.03.09. Позивач просить стягнути з відповідача 49000,00 грн. основного боргу та пеню у розмірі 20712,33 грн.

          У відповідності до ч.1 ст.1058 Цивільного кодексу України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

          Частина 1 ст.1060 Цивільного кодексу України встановлює, що договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом  встановленого  договором  строку  (строковий вклад).

Укладений між позивачем і відповідачем договір депозиту є строковим договором (строковий вклад) про що вказує зміст пункту 1.6. договору депозиту, у якому сторони погодили строк повернення депозиту. Інші умови договору депозиту, викладені у пунктах 1.1., 2.7, 2.8, 2.9., де йдеться про право на дострокове отримання депозиту чи його частини, свідчать про наявність елементів вкладу на вимогу.

Частина 2 ст. 1060 Цивільного кодексу України встановлює, що за договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видавати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором.

Згідно із ч. 3 ст.1068 Цивільного кодексу України, банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунку грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

Пунктом 2.7. договору депозиту передбачено, що позивач має право достроково отримати депозит або його частину, письмово попередивши про це відповідача не менш ніж за три банківські дні до дня фактичного повернення депозиту. Повернення з депозитного рахунку на поточний рахунок позивача (вкладника) здійснюється на підставі платіжного доручення, що надається вкладником банку (відповідачу) в день повернення депозиту в операційний час банку.

Судом встановлено, що у порушення умов договору депозиту відповідач не виконав платіжне доручення позивача, чим допустив прострочення платежу у вигляді повернення  частини депозиту у сумі 500 000,00 грн.

У ході судового розгляду, відповідач частково повернув на поточний рахунок 301 000,00 грн. депозиту, а щодо суми 150 000,00 грн. продовжив строк депозиту до 20.03.09. Таким чином, заборгованість відповідача за депозитним договором становить 49000,00 грн. Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Вказана сума підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача у силу  положень викладених у ст.ст. 20, 193 Господарського кодексу України та умов договору депозиту (п.п.2.2., 2.7., 3.1.1.).

Доводи відповідача про правомірність дій щодо неповернення позивачу частини депозиту, з посилання на акти Національного банку України, суд відхиляє. Жоден із чинних наведених відповідачем документів не містить правових норм, які надають комерційним банкам право  відступати від виконання ст.ст.1060, 1068 Цивільного кодексу України та умов договорів банківського вкладу, у частині обов'язку банку видавати вклад на першу вимогу вкладника.

У частині вимог про стягнення пені у сумі 20712,33 грн. (період з 13.10.08 по 15.12.08), згідно поданого розрахунку, які позивач обґрунтовано вимагає з посланням на п.4.1 договору депозиту, при винесені рішення, суд виходить з наступного.

          Частина 2 ст.86 Закону України „Про банки та банківську діяльність” встановлює, що мораторій на  задоволення вимог кредиторів поширюється на зобов'язання, строки виконання  яких настали до призначення тимчасової адміністрації. Тимчасова адміністрація у Акціонерному комерційному промислово-інвестиційному банку (закрите акціонерне товариство) призначена 07.10.08, згідно постанови Правління НБУ №308. Однак, враховуючи дату подання платіжного доручення на повернення суми депозиту (08.10.08) на момент виникнення зобов'язання здійснити перерахування суми депозиту, тимчасова адміністрація була призначена. Отже, мораторій, під час дії якого не нараховуються неустойка (штраф, пеня), інші фінансові (економічні) санкції за невиконання  чи  неналежне  виконання грошових зобов'язань, на вимогу позивача про повернення депозиту не поширюється.

          Також суд відхиляє доводи відповідача щодо правомірності своїх дій, з посиланням на ст.ст. 617, 1166 Цивільного кодексу України. Щодо правових категорій „випадку” та „непереборної сили”, які у ст.617 Цивільного кодексу України розглядаються  у якості підстав звільнення від відповідальності, потрібно вказати наступне. Відповідно до ч.2 ст.617 Цивільного кодексу України, не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність а ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів. Отже, призначення у банку тимчасової адміністрації, у зв'язку із істотною загрозою його платоспроможності не може вважатися випадком, про що прямо вказує вищенаведена норма. Ці обставини не можуть оцінюватися і як непереборна сила, оскільки призначення тимчасової адміністрації не є надзвичайною і невідворотною за даних умов подією.

          Крім того, відповідно до змісту ст.ст. 549, 550 Цивільного кодексу України, право н стягнення з боржника неустойки виникає у разі порушення боржником зобов'язань.

          У процесі судового розгляду, відповідач повернув позивачу більшу частину коштів з депозитного рахунку. У відповідності до ч.1 ст.233 Господарського процесуального кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь зобов'язані; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Тому, враховуючи ступінь виконання зобов'язання та призначення тимчасової адміністрації банку у зв'язку із істотною загрозою платоспроможності банку, суд вважає за необхідне зменшити розмір пені до 2029,81 грн. пропорційно розміру невиконаного зобов'язання станом на день винесення судового рішення.

З огляду на  наведене, у позові слід задоволити частково.

Згідно з ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у сумі 150,00 грн. державного мита покладаються на позивача, а з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати у сумі 3520,29 грн. державного мита та 86,37 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 1, 15, 32, 33, 34, 43, 49, 77, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

позов задоволити частково.

Стягнути з акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку (закритого акціонерного товариства), філії „Відділення Промінвестбанку в м. Хуст Закарпатської області” (м. Хуст, вул. Духновича, 2 код 22106549) на користь вищого навчального закладу „Відкритий міжнародний університет розвитку людини „Україна”, м. Київ, Карпатського інституту підприємництва (м. Хуст, вул. Заводська, 1а, код 25447593):

- суму 51029,81 грн., у т.ч.  49000,00 грн. основного боргу та суму 2029,81 грн. пені;

- суму 3520,29 грн. у відшкодування витрат по сплаті державного мита та суму     86,37 грн. у відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу

Видати наказ.

В решті позову відмовити.

Судові витрати у сумі 105,00 грн. державного мита покласти на позивача.

Рішення суду набирає законної сили і підлягає обов'язковому виконанню на території України в порядку ст.85 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя                                                                               О.В. Васьковський

Повний текст рішення виготовлено та підписано 13.02.09.