Рішення

від 07.04.2009 по справі 40/9

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

40/9

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

07.04.09 р.                                                                                                       Справа № 40/9                               

Суддя господарського суду Донецької області Підченко Ю.О.

При секретарі судового засідання Чукліній І.О.

Розглянув у відкритому судовому засіданні  справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю ”Укатрад” м. Горлівка

до відповідача Горлівської міської ради  м. Горлівка

про стягнення 47 246 грн.

за участю:

представників сторін:

від позивача: Ракул О.В. - директор

від відповідача:  Богомолова О.І. – спеціаліст управління муніципальних послуг

   За клопотання обох сторін, з урахуванням виняткових обставин справи, спір було вирішено у більш тривалий час, ніж передбачено частиною першої ст. 69 ГПК України.

                 З метою усунення суперечностей у доводах та доказах сторін, витребування від сторін додаткових матеріалів, наявність котрих стала відома безпосередньо у процесі розгляду спору, в судових засіданнях з 10 год. 20 хвил. 02.03.09р. до 14 год. 00 хвил. 05.03.09р., та  з 11 год 40 хвил. 02.04.09р. до 09 год. 00 хвил. 07.04.09р. на підставі ст. 77 ГПК України  були оголошені перерви, без винесення процесуальних документів.

        СУТЬ СПОРУ:    товариство з обмеженою відповідальністю „Укатрад” звернулося до господарського суду з позовними вимогами до Горлівської міської ради  про відшкодування  з останнього витрат на поліпшення  орендованого майна - нежитлового приміщення в сумі 47 246 грн. згідно договору оренди нежитлових приміщень  № 17980007 від 15.08.07р.

         Відповідач позовні вимоги не визнав, мотивуючи свої заперечення  наступними обставинами:

-          орендарем порушені вимоги пункту 4.2.2 договору оренди нерухомого майна у частині отримання згоди орендодавця (балансоутримувача) на поліпшення нежитлового приміщення, у тому числі проведення ремонтно–відновлювальних робіт;

-          відповідно до статті 23 Закону України „ Про оренду державного та комунального майна”,  діючого Положення про передачу в оренду об'єктів комунальної власності м. Горлівки №319 від 21.03.07р., окрім заяви на ім'я міського голови, потрібно надати дефектний акт, затверджений балансоутримувачем об'єкту оренди, кошторис узгоджений балансоутримувачем та перевірений управлінням капітального будівництва. Тільки після надання всього пакету документів орган місцевого самоврядування надає письмове погодження на виконання ремонтно-відновлювальних робіт;

-          вказані обставини позивачем не виконанні, а тому підстав  для відшкодування витрат на поліпшення не існує за законом.

        З'ясувавши фактичні обставини справи, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін, вислухавши доводи  представника позивача та заперечення відповідача, суд встановив:

         До прийняття  рішення у справі, позивач згідно статті 22 ГПК України уточнив підстави позову, у зв'язку з чим намагається стягнути з відповідача витрати на поліпшення приміщення їдальні в сумі 47 246 грн., яке розташовано за адресою: м. Горлівка, пр.Перемоги, 67. Свої змінені вимоги обґрунтовує ст. ст. 1166, 1173, 1192  1212, ч. 2 ст. 1213, ст. 1166, 1173, 1192 ЦК України.

            Позов мотивовано тим, що 15.08.07р. між Горлівською міською радою, ( далі - Орендодавець), та товариством з обмеженою відповідальністю "Укатрад", ( далі - Орендар), було укладено договір оренди нежитлових приміщень №17980007.

            На виконання пункту 1.1  договору Орендодавець передав, а Орендар прийняв у строкове платне користування нежитлове приміщення загальною площею 200,5  кв. м., яке знаходиться на балансі Виконкому Горлівської  міської ради та розташоване за адресою: м. Горлівка, вул. Перемоги, буд. 67.

           Відповідно до пункту 1.3 нежитлове приміщення передано виключно для потреб, обумовлених договором, а саме під їдальню.

           Пунктами 2.1 та 2.3 договору встановлені умови передачі спірного майна у користування, та обов'язок балансоутримувача скласти акт прийому-передачі. Розмір орендної плати дорівнює  1 684 грн. 84 коп., а порядок  її внесення визначено  у пункті 3.2, згідно якого Орендар перераховує її на розрахунковий рахунок Орендодавця до 20 числа місяця, наступного за звітним.

          Строк дії договору  згідно пункту 7.1 договору  - з 15.08.07р. до 10.08.10р., а  умови його зміни та припинення відображені у пунктах 7.2, 7.3, 7.4 та 7.5 договору.

          Підпункт 4.1.3 пункту 4.1 договору встановлює обв'язки Орендаря, а саме не проводити переобладнання та пристосування орендованого приміщення для своїх потреб без письмового дозволу Орендодавця і висновків управління містобудівництва та архітектури міської ради та експлуатаційного підприємства. Втім, у підпункті 4.2.2 пункту 4.2 договору Орендар має права з дозволу Орендодавця  здійснювати реконструкцію, ремонт орендованих приміщень тощо.

           З'ясувавши обставини справи суд дійшов висновку про те, що  доводи позивача визнаються обґрунтованими, а заперечення відповідача хибними за наступним обставинами:

               Сторони досягли усіх суттєвих умов передбачених законом для даного виду договору оренди, а саме відносно його предмету, ціни та строку його дії, як визначено у статті 10 Закону України „ Про оренду державного та комунального майна”, надалі Закон, а тому він вважається укладеним згідно вимог ст. ст. 180, 181 ГК України та ст. 638 ЦК України.

 Обставини справи та докази на їх підтвердження свідчать, що предмет  договору перебуває у комунальній власності, а тому до цих правовідносин  слід застосовується приписи спеціального Закону, з урахуванням особливостей визначених у ЦК України та ГК України.

Особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання визначається Господарським кодексом. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин регулюються Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

  Тому до даного спору потрібно застосовувати як загальні так і спеціальні норми які регулюють спірні між сторонами правовідносини.

               Так, пункт 1 ст. 759 ЦК України як загальна норма права визначає, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

              Стаття 283 ГК України передбачає, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

 Пунктом 3 статтею 23 Закону, як норми спеціальної, передбачено, що Орендар має право за погодженням з Орендодавцем, якщо інше не передбачено договором оренди, за рахунок власних коштів здійснювати реконструкцію, технічне переоснащення, поліпшення орендованого майна.

Абзац четвертий  частини третьої статті 23 Закону надає орендареві право здійснювати за власні кошти реконструкцію, технічне переоснащення або поліпшення орендованого майна за погодженням з Орендодавцем. Вирішуючи спори, пов'язані з використанням орендарем цього права, господарський суд повинен мати на увазі, що згода орендодавця на реконструкцію, переоснащення чи поліпшення орендованого майна має бути передбачено у самому договорі оренди.  

Додатково у  пункті статті 27 Закону Орендар вправі залишити за собою проведені ним  поліпшення орендованого майна, здійснені за рахунок власних коштів, якщо вони можуть бути відокремлені від майна без заподіяння йому шкоди.

Якщо орендар за рахунок власних коштів здійснив за згодою Орендодавця поліпшення орендованого майна, які неможливо відокремити від майна без заподіяння йому шкоди, орендодавець зобов'язаний компенсувати йому зазначені кошти в межах збільшення в результаті цих поліпшень вартості орендованого майна, визначеної в установленому законодавством порядку, яке відбулося в результаті таких  поліпшень, якщо інше не визначено договором оренди.

Листом від 13.03.08р. за №17 позивач звернувся до відповідача з пропозицією про розірвання договору оренди від 15.08.07р. №17980007 та повернення майна, на що останнім надана відповідь від 20.03.08р. за №201581 про надання згоди на такі умови припинення правовідносин та повернення майна за актом прийому-передачі. Дані обставини прийняті судом  до уваги, а тому  договір оренди припинив свою дію.

Натомість, до припинення договірних відносин, підприємство позивача 20.09.07р. листом № 15 звернувся до відповідача, в якому просило звільнити його від орендної плати на період проведення поточного ремонту. Розгляд цього листа було доручено Управлінню комунальної власності  міської ради.

Представник позивача повідомив суд, що з урахуванням вимог Управління комунальної власності міської ради  22.08.07р. було складено проект та розрахунок вартості реконструкції, які були узгоджені з начальником інспекції Держархбудконтролю міської ради та іншими посадовими особами відповідача. На підставі  таких узгоджень отримано дозвіл  від першого заступника  міського голови Горлівської міської ради на проведення реконструкції. Такі дії відповідача розглянуті позивачем як  надання дозволу на проведення поліпшень орендованого майна, а саме проведення його реконструкції тощо.

Позивач неодноразово звертався до органів місцевого самоврядування, однак відповіді у встановленому законом порядку належним чином так і не отримав. ( Після першого звернення минув один рік ).

Про прийняте рішення  органами місцевого самоврядування не було повідомлено представника  позивача у встановленому законом порядку, оскільки після першого звернення минув рік.

На підставі отриманого дозволу позивач здійснив ремонт та реконструкцію приміщення в межах кошторису і 10 квітня 2008р. надіслав на адресу відповідача акт прийому-передачі орендованого приміщення їдальні з метою визначення вартості поліпшень приміщення.

Оскільки договір оренди припинив свою дію, підприємство позивача пропонувало відповідачу перерахувати на рахунок його підприємства вартість  здійснених поліпшень, які є невід'ємними без пошкодження приміщення, однак відповіді  від відповідача на адресу позивача також не надійшло до наступного часу. На звернення позивача  23.09.08р. про відшкодування витрат, відповідача відмовив, посилаючись на те, що поліпшення не були узгоджені з балансоутримувачем.

            За приписами  пункту 3 ст. 778 ЦК України якщо поліпшення речі (майна) зроблено за згодою наймодавця, наймач має право на відшкодування вартості необхідних витрат або на зарахування їх вартості в рахунок плати за користування річчю. Необхідні витрати – це ті, які відповідають ринковим цінам, що склалися на відповідні товари і роботи на момент їх придбання чи виконання.  

            Згода Орендодавця на проведення ремонту у приміщенні підтверджена матеріалами справи, одночасно наданими позивачем доказами, моментом узгодження спірних питань з відповідачем.

             Стаття 33 ГПК України передбачає обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

               У якості обґрунтування  своїх вимог позивач надав суду: експлікацію проекту реконструкції приміщення їдальні  під стіл замовлень та кафе „ Горлівка”, розрахунок вартості поліпшень орендованого приміщення, розташованого за адресою: м. Горлівка, пр. Перемоги, буд. 67, які були узгоджені на рівні директора товариства з обмеженою відповідальністю „ Укатрад”, першого заступника міського голови Горлівської міської ради та начальника управління містобудівництва та архітектури міської ради  ( інспекції Держархбудконтролю Горлівської міської ради).

             Таким чином, позивач обґрунтував проведенні їм затрати відносно поліпшення спірного приміщення, а умови договору оренди  передбачають надання дозволу та  компенсацію витрачених коштів, що розглядається судом, як попередня згода Орендодавця  про надання дозволу Орендарю щодо поліпшення орендованого майна.

             Відповідач  свої обов'язки передбачені умовами договору не виконав,  відповідь щодо надання дозволу на поліпшення орендованого майна, яке належить до комунальної власності, своєчасно не надав, що є порушенням вимог Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні”.

             За такими обставинами позовні вимоги щодо стягнення з відповідача вартості витрат на поліпшення їдальні в сумі 47 246 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

              Стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати державного мита. Витрати по держмиту та забезпеченню судового процесу покладаються на відповідача відповідно до вимог ст.ст. 44,  частини четвертої статті 49 ГПК України.

            Відповідно до статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді  в судовому процесі  всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

              На підставі вказаних вище обставин і розглянуте клопотання позивача про уточнення підстав позову від 05.03.09р. за №93.

            Законодавець визначає, що предметом позову - є матеріально-правова вимога до відповідача, щодо якої суд повинен винести рішення. Ця вимога повинна нести правовий характер, тобто бути урегульована нормами матеріального права, а також бути підвідомчою суду. В процесі розгляду справи по суті позивач має право змінити предмет  позову. Матеріально-правова вимога позивача повинна опиратися на підставу позову;

            Втім, підстава позову це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Цими обставинами можуть бути лише юридичні факти, тобто такі факти, які тягнуть за собою певні правові наслідки: виникнення, зміну чи припинення правових відносин. Це не є доказами у справі. Підставу позову теж можна змінити.

             У вирішенні наведеного питання господарський суд має виходити з ретельного дослідження змісту поданої заяви та спів падіння такого змісту з раніше заявленими позовними вимогами;

             Слід також зазначити, що за змістом статті 22 ГПК України зміна позивачем підстав і предмету спору може мати місце лише альтернативно, тому одночасна їх зміна неможлива. Отже, у разі подання позивачем клопотання (заяви), направленого на одночасну зміну предмету і підстави позову, господарський суд з урахуванням конкретних обставин повинен відмовити в задоволенні такого клопотання

            Законодавець неодноразово звертав увагу на застосування правил інституту безпідставного отримання майна чи грошових коштів, зокрема на те, що норми інституту набуття або збереження майна або грошових коштів без достатньої правової підстави підлягають застосуванню коли передання майна, в тому числі перерахування грошової суми, здійснено на виконання правочину, який відповідно до закону не може бути визначений вчиненим, або на виконання договору, який згідно з законом не може бути визначений укладеним як це передбачено у п. 1 частини третьої ст. 1212 ЦК України 2003р.

                     Крім того, ЦК України припускає можливість двох видів зобов'язань з безпідставного збагачення: перший вид – зобов'язання, що виникли внаслідок безпідставного придбання (майно набувача збільшується, майно потерпілого зменшується); другий вид - зобов'язання, що виникли внаслідок безпідставного збереження (збереження майна з боку набувача і зменшення  або не збільшення майна з боку потерпілого).

           За своїми ознаками факт придбання або зберігання майна (цінності) без відповідних правових підстав одним суб'єктом правовідносин за рахунок інших суб'єктів правовідносин передбачає виникнення зобов'язань особливого виду, які мають назву кондиційні, які відносяться до позадоговірних правовідносин і мають мету поновлення майнового положення того суб'єкту, за рахунок котрого інший суб'єкт безпідставно збагатився. Тому наявність або відсутність вини відповідача  судом.

           Поняття "за рахунок іншої особи" означає, що одночасно відбувається два моменти: придбання або збереження майна однією особою та втрата майна іншою особою.

          Тобто, ця стаття передбачає позадоговірні зобов'язання, які виникають внаслідок придбання або зберігання майна чи грошових коштів за рахунок іншої особи без достатніх підстав.

          Факт набуття або збереження майна чи грошових коштів без належних правових підстав одним суб'єктом правовідносин за рахунок іншого суб'єкта правовідносин зумовлює виникнення зобов'язань особливого виду, які мають назву кондикційних.

          Кондикційні зобов'язання відносяться до позадоговірних зобов'язань. Головною метою кондикційних зобов'язань є відновлення майнового положення того суб'єкта, за рахунок котрого інший суб'єкт безпідставно збагати.

          Найбільш складним для правозастосування передбачено у пункті 1 статті 1212 ЦК України, а саме особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.  Необхідність повернення виконаного однією із сторін договору виникає у разі дострокового припинення договору ( до його повного виконання). Якщо одна сторона своє зобов'язання до цього належне виконала, таке виконання втрачає правову підставу.  

Суд дійшов висновку, що  у спірних правовідносинах  не підлягає застосуванню приписи ст. 1212 ЦК України, оскільки поняття без достатньої правової підстави, передбачається не тільки законом або договором, а  також односторонньою угодою, яка у майбутньому відпала  (визнання судом  правочину недійсним або неукладеним).

Якщо особа володіла майном, за родовими ознаками  - грошовими коштами на законній підставі, яка згодом відпала (наприклад, у разі закінчення дії договору), то така особа є незаконним володільцем, і до неї може бути подано тільки віндикаційний позов. Тобто, якщо особа володіла майном на законній підставі, яка згодом відпала (наприклад, у разі закінчення дії договору), то така особа є незаконним володільцем, і до неї може бути подано віндікаційний позов.

          Крім того, клопотання про уточнення підстав позову, заявник обґрунтовує з посиланням на ст.ст. 1166, 1173,1192 ЦК України. Як визначено  у ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. При цьому особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

           Таким чином для виникнення зобов'язання по відшкодуванню заподіяної шкоди необхідна наявність наступних умов:

1)          протиправна поведінка заподіювача шкоди;

2)          заподіяння шкоди майну юридичної особи або громадянину;

3)          причинний зв'язок між протиправною поведінкою заподіювача шкоди та заподіяною шкодою;

4)          вина заподіювача шкоди;

5)          обґрунтований розрахунок шкоди.

Як вбачається з положень ст. 1166 ЦК України, підставою для настання цивільно-правової відповідальності за заподіяння шкоди є правопорушення, що включає в себе певні елементи: шкода; протиправність поведінки особи, яка завдала шкоду; причинний зв'язок між ними; вина. Відсутність хоча б одного елемента складу правопорушення виключає настання  відповідальності,  передбаченої  цією статтею.

При цьому, вимога надати докази заподіяння майнової шкоди покладається на позивача.  Водночас, частина 2 стаття 1166 ЦК України зобов'язує відповідача надати докази відсутності вини у заподіянні позивачеві шкоди.

Отже, при пред'явленні позову особа, якій завдано шкоди, звільняється від обов'язку доводити вину особи, яка заподіяла шкоду. Тягар доказування відсутності вини у заподіянні шкоди лежить на особі, яка її завдала.

Статтею 1192 ЦК України передбачено два способи відшкодування заподіяної шкоди: відшкодування шкоди в натурі; повне відшкодування заподіяних збитків.

Компенсація шкоди, заподіяної особі, у повному обсязі  за допомогою відшкодування збитків передбачає, зокрема, відшкодування  витрат, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки та їх вид для підприємства), та доходів, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода) (ст. 22 ЦК України). Стягнення цих збитків відповідає принципу повного відшкодування заподіяної шкоди та забезпечує відновлення майнового стану особи, якій заподіяно шкоду. Слід звернути увагу на те, що до складу збитків не входить основний борг, а тільки санкції.

              З урахуванням викладеного, у задоволенні  клопотання позивача від 05.03.09р. за №93 щодо уточнення підстав позову слід відмовити як необґрунтовано заявленого, оскільки за його змістом  відбувається одночасна зміна і підстав і предмету позову.

            У зв'язку з тим,  що за згодою сторін у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, згідно вимог частини третьої ст. 85 ГПК України, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до вимог  ст. 84 ГПК України.

          На підставі викладеного, керуючись  ст.ст. 18, 19, 23, 27 Закону України „ Про оренду державного та комунального майна”, ст.cт. 638, 759, 778, ЦК України ст.ст. 55, 179, 180, 181, 283 ГК України, ст. ст. 22, 33, 36, 43, 44, 49, 69, 77, 82, 84, ч.ч. 2,3 ст. 85 ГПК України, суд, -

          В И Р І Ш И В:

          1. Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю „Укатрад” задовольнити повністю.

          2. Стягнути з Горлівської міської ради" 84646,  м. Горлівка,  пр. Перемоги 67, р/р 35423002004478 в ГУ ДКУ у Донецькій області, МФО 834016 , ід. код 33423081, на користь:

-  товариства з обмеженою відповідальністю "Укатрад", 84601, м. Горлівка, пр.Леніна, 10а, р/р 2600102230202 у Горлівському відділенні АКБ „Правекс – банк”, МФО 321983, ід. код. 34383750, вартість витрат на поліпшення їдальні в сумі 47 246 грн., витрати по державному миту в сумі 472 грн. 46 коп., витрати по забезпеченню судового процесу в сумі 118 грн., видавши наказ.

          3. Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

          Суддя                                                                                   Ю.О.Підченко

               Суддя