Постанова

від 22.10.2013 по справі 18/5005/7285/2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2013 року Справа № 18/5005/7285/2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Т. Дроботової - головуючого Н. Волковицької Л. Рогач за участю представників: прокуратуриТомчук М.О. - прокурор відділу Генеральної прокуратури України позивачане з'явилися (про час і місце судового засідання повідомлено належно) відповідачаГадун Р.М.- довіреність від 21.10.2013 р. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного підприємства "Піонер" на постановувід 19.08.2013 р. Дніпропетровського апеляційного господарського суду у справі№ 18/5005/7285/2012 господарського суду Дніпропетровської області за позовомПрокурора Кіровського району м. Дніпропетровська в інтересах держави в особі Дніпропетровської міської ради до Приватного підприємства "Піонер" провнесення змін до договору оренди земельної ділянки

В С Т А Н О В И В :

У серпні 2012 року прокурор Кіровського району м. Дніпропетровська в інтересах держави в особі Дніпропетровської міської ради звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до ПП "Піонер" про внесення змін до пунктів 2.3 та 4.1 договору оренди земельної ділянки від 11.12.2006 р., укладеного між Дніпропетровською міською радою та ПП "Піонер", посвідченого приватним нотаріусом ДМНО Козіною А.В., зареєстрованого в реєстрі за № 3668 в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі за № 040710400158 від 28.03.2007 р., щодо зміни нормативної грошової оцінки земельної ділянки та розміру річної орендної плати, виклавши їх в редакції, визначеній у позовній заяві (том 1 а.с. 2-6).

Позовні вимоги з посиланням, зокрема, на приписи статей 632, 651, 652, 654 Цивільного кодексу України обґрунтовані тим, що починаючи з 01.01.2011 р., моменту набрання чинності Податковим кодексом України, розмір річної орендної плати за земельну ділянку, надану відповідачу в оренду, суперечить чинному законодавству, у зв'язку з чим міською радою прийнято відповідне рішення № 216/8 від 02.02.2011 р. про необхідність приведення договорів оренди землі до вимог чинного законодавства, про що зроблено повідомлення в офіційному виданні та надіслані листи орендарям.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 11.09.2012 р., залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 08.11.2012 р., у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 18.12.2012 р. судові рішення скасовані, а справа направлена на новий розгляд до суду першої інстанції з підстав неправильного застосування судами норм статті 188 Господарського кодексу України щодо обов'язку надсилання іншій стороні пропозицій про зміну умов договору.

Під час нового розгляду справи, прокурор Дніпропетровської області подав до господарського суду заяву про уточнення позовних вимог (том 2 а.с. 8-9), в якій просив внести зміни до пунктів 2.3., 4.1. договору оренди земельної ділянки від 11.12.2006р., укладеного між Дніпропетровською міською радою та ПП "Піонер", виклавши їх в наступній редакції:

"п.2.3. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки станом на 14.06.2012. становить 2 740 566грн. 73 коп.".

"п.4.1. Річна орендна плата за земельну ділянку встановлюється у грошовій формі (у гривнях) у розмірі 82 217 грн. 01 коп., не є сталою та може змінюватись у разі зміни нормативної грошової оцінки земельної ділянки та встановлюється обчислюється відповідно до Податкового кодексу України у мінімальному розмірі, що встановлюється цим кодексом".

Дніпропетровська міська рада у поясненнях на позовну заяву підтримала вимоги прокурора, вказавши на необхідність внесення змін до договору оренди землі від 11.12.2006 р., який внаслідок змін, які відбулися у законодавстві, суперечить нормам закону.

У відзиві на позовну заяву ПП "Піонер" просило відмовити у її задоволенні вказуючи, зокрема, на те що звертаючись до суду прокурор та позивач посилались на рішення міської ради № 216/8 від 02.02.2011 р. з якого випливає, що до моменту прийняття міською радою рішення про визначення розміру річної орендної плати за земельні ділянки в залежності від їх функціонального використання, встановлено розмір річної орендної плати у мінімальному розмірі, визначеному Податковим кодексом України, проте, на думку відповідача, вказане рішення не можливо застосувати до зміни конкретного рішення міської ради від 12.10.2006 р. № 166/5 про передачу відповідачу земельної ділянки, а також за відсутності індивідуального рішення міської ради щодо визначення розміру орендної плати відповідачу, прокурор необґрунтовано просить задовольнити позовні вимоги за якими уповноважений орган не приймав відповідного рішення, що порушить виключну компетенцію органу місцевого самоврядування.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 28.03.2013 р. (суддя Бєлік В.Г.) позовні вимоги задоволені, внесені зміни до пунктів 2.3., 4.1. договору оренди земельної ділянки від 11.12.2006 р., укладеного між Дніпропетровською міською радою та ПП "Піонер", а саме викладено вказані пункти у наступній редакції:

"п.2.3. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки станом на 14.06.2012. становить 2 740 566 грн. 73 коп.".

"п.4.1. Річна орендна плата за земельну ділянку встановлюється у грошовій формі (у гривнях) у розмірі 82 217грн. 01коп., не є сталою та може змінюватись у разі зміни нормативної грошової оцінки земельної ділянки та встановлюється обчислюється відповідно до Податкового кодексу України у мінімальному розмірі, що встановлюється цим кодексом."

Мотивуючи рішення суд першої інстанції дійшов висновку щодо доведеності та обґрунтованості позовних вимог вказавши, що у зв'язку із законодавчою зміною річного розміру орендної плати за землю, усі договори повинні відповідати вимогам чинного законодавства.

За апеляційною скаргою ПП "Піонер" Дніпропетровський апеляційний господарський суд (судді: Чимбар Л.О., Чоха Л.В., Антонік С.Г.) переглянувши рішення господарського суду Дніпропетровської області від 28.03.2013 р. в апеляційному порядку, постановою від 19.08.2013 р. залишив його без змін з тих же підстав.

ПП "Піонер" подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить судові рішення у даній справі скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити, обґрунтовуючи доводи касаційної скарги порушенням судами норм матеріального та процесуального права, а також посилаючись на не з'ясування судами питання наявності належних доказів зміни грошової оцінки земельної ділянки, виходячи з приписів Закону України "Про оцінку земель", відсутність рішення ради щодо земельної ділянки переданої ПП "Піонер", відсутність оформлених належним чином пропозицій про внесення змін до договору тобто вважає, що заявлена в позові сума орендної плати не підтверджена належним чином.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні прокурора та представника відповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами першої та апеляційної інстанції, на підставі рішення Дніпропетровської міської ради від 12.10.2006 р. № 166/5, між Дніпропетровською міською радою (орендодавець) та ПП "Піонер" (орендар) 11.12.2006 р. було укладено договір оренди землі, згідно з пунктами 1.1, 1.3, 2.1, 3.1 якого орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування земельну ділянку з цільовим призначенням - інша комерційна діяльність, яка знаходиться за адресою: просп. Кірова, 48-Г (Кіровський район) і зареєстрована в державному реєстрі земель за кадастровим номером 1210100000:06:038:0080, загальною площею 0,1457 га, строком на п'ятнадцять років.

Відповідно до пункту 2.3. договору нормативна грошова оцінка земельної ділянки на момент укладання цього договору становить 1 218 961,26 грн.

Пунктом 4.1 договору сторони встановили, що річна орендна плата за земельну ділянку встановлюється у грошовій формі (у гривнях), у розмірі земельного податку, збільшеного на коефіцієнт 1,3.

Згідно з пунктом 4.2. договору зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки та її індексація проводиться без внесення змін та доповнень до цього договору у порядку та у випадках, передбачених законодавством України.

У пункті 4.7 договору сторони погодили, що розмір орендної плати переглядається щорічно або у разі: - зміни умов господарювання, передбачених договором; - змін у цільовому використанні земельної ділянки; - зміни розмірів земельного податку; підвищення цін, тарифів,в тому числі внаслідок інфляції; - погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами; - в інших випадках, передбачених законом.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, 02.02.2011 р. Дніпропетровською міською радою було прийнято рішення № 216/8 "Про приведення рішень міської ради та деяких проектів рішень міської ради, які погоджено виконавчим комітетом міської ради, у галузі земельних відносин у відповідність до вимог чинного законодавства", яким визначено, що до моменту прийняття міською радою рішення про визначення розміру річної орендної плати за земельні ділянки залежно від їх функціонального використання встановити розмір річної орендної плати за користування земельними ділянками у мінімальному розмірі орендної плати, визначеному Податковим кодексом України, незалежно від мети використання (пункт 1 рішення).

При цьому, матеріали справи не містять доказів на підтвердження оскарження та скасування вказаного рішення міської ради № 216/8 від 02.02.2011 р. щодо визначення розміру річної орендної плати за користування земельною ділянкою, у встановленому законом порядку.

Судами встановлено, що міський голова Дніпропетровської міської ради підписав повідомлення № 7/22-185 від 18.02.2011 року, яким Дніпропетровська міська рада, як орендодавець, довела до відома орендарів, що рішенням міської ради від 02.02.2011 р. № 216/8, у зв'язку із набранням чинності з 01.01.2011 р. Податковим кодексом України, встановлено розмір мінімальної орендної плати за користування земельними ділянками незалежно від мети використання.

Повідомлення про встановлення розміру річної орендної плати, відповідно до рішення міської ради № 216/8 від 02.02.2011 року та приведення укладених договорів у відповідність з вимогами чинного законодавства було опубліковане в офіційному виданні Дніпропетровської міської ради - газеті "Наше місто" від 22.02.2011 р. із зазначенням необхідності звернутися до міської ради для вирішення питання щодо приведення договору оренди землі до вимог чинного законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору у даній справі є вимога прокурора в інтересах держави в особі Дніпропетровської міської ради про внесення змін до пунктів 2.3 та 4.1 договору оренди земельної ділянки від 11.12.2006 р., укладеного між Дніпропетровською міською радою та ПП "Піонер" щодо розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки та розміру річної орендної плати за передану згідно договору земельну ділянку, з метою приведення договорів до вимог законодавства, посилаючись, зокрема, на приписи статей 632, 651, 652, 654 Цивільного кодексу України.

За приписами статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з частиною 1 статті 628 вказаного Кодексу зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статей 651, 652 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Зокрема, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом; а також у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору.

Статтею 632 Цивільного кодексу України передбачено застосування у встановлених законом випадках цін (тарифів, ставок тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. При цьому зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Орендна плата за землю визначена у частині 1 статті 21 Закону України "Про оренду землі" як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Статтею 30 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін.

У разі не досягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Пунктом 4.7 договору оренди землі від 11.12.2006 р. встановлено, що розмір орендної плати переглядається щорічно або у разі, зокрема, зміни розмірів земельного податку; підвищення цін, тарифів,в тому числі внаслідок інфляції та в інших випадках, передбачених законом.

При цьому, у пункті 2.3 визначена нормативна грошова оцінка земельної ділянки на момент укладення договору, а відповідно до пункту 4.2 договору зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки та її індексація проводиться без внесення змін та доповнень до цього договору у порядку та у випадках передбачених законодавством України.

За приписами статті 288 Податкового кодексу України, підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем. Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу: не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом; не може перевищувати: для земельних ділянок, наданих для розміщення, будівництва, обслуговування та експлуатації об'єктів енергетики, які виробляють електричну енергію з відновлюваних джерел енергії, включаючи технологічну інфраструктуру таких об'єктів (виробничі приміщення, бази, розподільчі пункти (пристрої), електричні підстанції, електричні мережі), - 3 % нормативної грошової оцінки; для інших земельних ділянок, наданих в оренду - 12% нормативної грошової оцінки.

Базою оподаткування є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого розділом ХІІІ Податкового кодексу, а у разі якщо нормативну грошову оцінку не проведено - площа земельних ділянок (стаття 271 цього Кодексу).

Правові засади проведення оцінки земель в Україні визначено Законом України "Про оцінку земель", відповідно до абзацу п'ятого статті 5 якого нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення розміру земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Суб'єктами оціночної діяльності у сфері оцінки земель є органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які здійснюють управління у сфері оцінки земель, а також юридичні та фізичні особи, зацікавлені у проведенні оцінки земельних ділянок (стаття 6 Закону).

Згідно зі статтею 18 Закону України "Про оцінку земель" нормативна грошова оцінка земельних ділянок, розташованих у межах населених пунктів незалежно від їх цільового призначення, проводиться не рідше ніж один раз у 5 - 7 років.

Статтею 20 Закону України "Про оцінку земель" передбачено, що дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, згідно витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 27.01.2011р. № 701/1344, нормативна грошова оцінка земельної ділянки, що є предметом спірного договору становить 2 740 566,73 грн. (том 2 а.с. 12), а відповідно до розрахунку розміру орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності, грошова оцінка яких проведена станом на 04.02.2013 р., розмір річної орендної плати за спірним договором складає 82 217,01 грн. (том 2 а.с. 11).

Здійснюючи судовий розгляд справи судами першої та апеляційної інстанції було встановлено, що нормами чинного законодавства передбачена можливість зміни умов договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у випадках встановлених договором або законом, і оскільки сторонами в договорі оренди передбачена можливість перегляду розміру орендної плати, а орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, то законодавча зміна граничного розміру цієї плати є підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору.

Відповідно до статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Беручи до уваги викладене, судова колегія вважає прийняті у справі рішення та постанову такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстав для їх зміни чи скасування не вбачається, а доводи викладені у касаційній скарзі вважає непереконливими та такими, що спростовуються встановленими судами першої та апеляційної інстанції обставинами справи.

Керуючись статтями 111 5 , 111 7 , пунктом 1 статті 111 9 , статтями 111 10 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.08.2013 р. у справі № 18/5005/7285/2012 та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 28.03.2013 р. залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Головуючий суддя Т. Дроботова

Судді: Н. Волковицька

Л. Рогач