Постанова

від 10.10.2013 по справі 826/13574/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

10 жовтня 2013 року № 826/13574/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва, у складі: судді Добрянської Я.І., розглянув відповідно до вимог ч. 6 ст. 128 КАС України в порядку письмового провадження адміністративну справу:

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «АЗ» до відповідачаДержавної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва ГУ Міндоходів провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 16.05.2013 р. № 0006451620

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма «АЗ» звернувся в Окружний адміністративний суд м. Києва з позовом до відповідача Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва ГУ Міндоходів про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 16.05.2013 р. № 0006451620.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.08.2013 р. суддею Добрянською Я.І. було відкрито провадження у справі № 826/13574/13-а та призначено справу до судового розгляду на 17.09.2013 р.

В судовому засіданні 17.09.2013 р. представник позивача позовні вимоги підтримав повністю та просив суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва ГУ Міндоходів від 16.05.2013 р. № 0006451620.

В обґрунтування заявлених позовних вимог представник позивача послався на те, що при проведенні перевірки, відповідач дійшов помилкового висновку про порушення ТОВ «Фірма «АЗ» вимог п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI (із змінами та доповненнями), щодо заниження податку на додану вартість на загальну суму 379 336,80 грн., а саме по періодах: у червні 2012 р. на 11 159,00 грн., у липні 2012 р. на 340 639,80 грн., у серпні 2012 р. на 20 853,00 грн., у вересні 2012 р. на 6 685,00 грн.

На думку позивача, висновки, викладені в Акті перевірки не відповідають дійсності та нормам чинного законодавства, а тому податкове повідомлення-рішення, винесене за наслідками такої перевірки та складеного Акта перевірки, є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідач в судове засідання 17.09.2013 р. не прибув та не скерував свого представника, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце судового засідання, докази чого наявні в матеріалах справи.

Зважаючи на неприбуття відповідача в судове засідання 17.09.2013 р., що був повідомлений належним чином, суд, на підставі ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, ухвалив розглядати дану адміністративну справу № 826/13574/13-а в порядку письмового провадження.

Про перехід до розгляду зазначеної справи в поряду письмового провадження, відповідача було належним чином повідомлено листом від 17.09.2013 р., що був отриманий останнім 19.09.2013 р., а саме особисто наручно представником відповідача за довіреністю, про що останній розписався на зворотньому боці такого листа.

За наслідками переходу судом до розгляду справи № 826/13574/13-а в порядку письмового провадження, відповідачем 26.09.2013 р. до канцелярії суду було подано письмові заперечення на позовну заяву разом із додатками, що перелічені в такому запереченні.

Так, в зазначених письмових запереченнях на позовну заяву податковий орган просить суд у задоволенні позовних вимог позивачу відмовити повністю.

В обґрунтування своїх заперечень відповідач зазначає, що матеріалами справи підтверджується фіктивна діяльність контрагента позивача ТОВ «Грінгрейн», а саме те, що такий контрагент позивача здійснював фінансово-господарську діяльність поза межами правового поля, зазначене товариство не набуло цивільної право-дієздатності, взаємовідносини ТОВ «Грінгрейн» з іншими контрагентами були вчинені без наміру створення реальних правових наслідків, а тому є фіктивними, внаслідок чого в даному випадку не можуть виникати як податкові зобов'язання, так і податковий кредит.

В наданих запереченнях відповідачем зокрема зазначено, що відповідно до пояснень гр. ОСОБА_2, який був директором ТОВ «Грінгрейн» з 26.04.2012 р. по 22.11.2012 р., а саме у періоді здійснення правовідносин із ТОВ «Фірма «АЗ» (що підтверджується зокрема витягом з ЄДРПОУ, наданим до заперечення), останній пояснив, що став директором ТОВ «Грінгрейн» без мети ведення господарської діяльності, фактично фінансово-господарську діяльність на зазначеному підприємстві не вів, договори, акти виконаних робіт не підписував, податкові накладні, звіти до податкової інспекції не подавав та не підписував, місцезнаходження установчих документів та печатки ТОВ «Грінгрейн» йому не відомо, а засновника ТОВ «Грінгрейн» гр. ОСОБА_3 він не знає та ніколи не бачив, жодних підприємств-контрагентів ТОВ «Грінгрейн» не знає, жодних документів фінансово-господарської діяльності з будь-якими підприємствами не підписував.

Також, в запереченні на позовну заяву відповідачем наголошено про не надання позивачем ні до перевірки, ні до матеріалів справи передбачених чинним законодавством документів (доказів) на підтвердження фактичності (реальності) господарських операцій з контрагентом «Грінгрейн» щодо поставки (транспортування) товару (автозапчастин) від зазначеного контрагента до позивача, зокрема: товарно-транспортних накладних, дорожніх листів, довіреностей на одержання товару, а також не надання доказів наявності у такого контрагента матеріально-технічних (складських приміщень, вантажного транспорту, інше) та трудових можливостей (достатньої кількості працівників) для здійснення такого виду господарської діяльності як поставка (перевезення) товару у значних обсягах та на великі суми.

Інших документів від сторін по справі станом на 10.10.2013 р. до канцелярії суду не надходило.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідачем Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва ГУ Міндоходів було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «АЗ» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства у частині правильності нарахування та своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських взаємостосунків із контрагентом ТОВ «Грінгрейн» за період з 01.04.2012 року по 30.09.2012 року.

За результатами зазначеної перевірки відповідачем було складено Акт перевірки від 17.04.2013 року № 43/16-20/23385942, в якому встановлені порушення позивачем вимог п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI (із змінами та доповненнями), щодо заниження податку на додану вартість на загальну суму 379 336,80 грн., а саме по періодах: у червні 2012 р. на 11 159,00 грн., у липні 2012 р. на 340 639,80 грн., у серпні 2012 р. на 20 853,00 грн., у вересні 2012 р. на 6 685,00 грн.

Так, в Акті перевірки відповідачем встановлено, що у перевіряємому періоді позивач мав взаємовідносини з контрагентом:

- ТОВ «Грінгрейн (код ЄДРПОУ 38129578), щодо надання останнім на користь позивача послуг з поставки (продажу та транспортування) товару, а саме: автозапчастин у великих обсягах та на значні суми.

На підставі вказаних висновків Акта перевірки відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення:

- від 16.05.2013 р. № 0006451620, за платежем податок на додану вартість на загальну суму 474 171 грн., з яких 379 337 грн. - за основним платежем та 94 834 грн. за штрафними санкціями.

За наслідками оскарження позивачем зазначеного податкового повідомлення-рішення в адміністративному порядку до податкових органів вищих інстанцій, скарги позивача були залишені без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

Однак, вважаючи таке податкове повідомлення-рішення рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва ГУ Міндоходів від 16.05.2013 р. № 0006451620 - протиправним, позивач оскаржив його в судовому порядку до Окружного адміністративного суду м. Києва.

Дослідивши наявні у справі докази, проаналізувавши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Окружний адміністративний суд м. Києва дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог позивача, зважаючи зокрема на наступне.

Згідно з п. 3 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу» від 04.12.1990 р. № 509-ХІІ (із змінами та доповненнями), державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції виконують такі функції: контролюють своєчасність подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, інших платежів, а також перевіряють достовірність цих документів щодо правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків, інших платежів.

Відповідно до п. 63.11 ст. 63 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби забезпечують достовірність даних про платників податків в Єдиному банку даних про платників податків - юридичних осіб та Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, реєстрі платників податку на додану вартість, реєстрі неприбуткових організацій та інших реєстрах, що формуються та ведуться органами державної податкової служби згідно з цим Кодексом, їх захист від несанкціонованого доступу, оновлення, архівування та відновлення даних.

Статтею 67 Конституції України встановлено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до п. 2 Порядку оформлення результатів невиїзних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом ДПА України від 10.08.2005 року № 327 (із змінами та доповненнями, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених Кодексом податків і зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), статистичної та іншої звітності, даних обліку, ведення якого передбачено законом, первинних документів, які використовуються в обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Результати документальних перевірок оформлюються у формі акта або довідки. У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт, а у разі відсутності порушень - довідка.

Акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

За результатами документальної перевірки в акті викладаються всі суттєві обставини діяльності платника податків, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та у повній мірі, з посиланнями на первинні або інші документи, які зафіксовані за обліком та підтверджують наявність зазначених фактів.

Також, згідно п. 4.11 Порядку, податкове повідомлення-рішення (рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій) приймається керівником податкового органу (його заступником) протягом десяти робочих днів від дня реєстрації акта невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок або вручення його поштою суб'єкту господарювання (на підставі відмітки на поштовому повідомленні), а за наявності заперечень посадових осіб суб'єкта господарювання до акта перевірки - приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді суб'єкту господарювання.

Згідно п. 78.4 ст. 78 ПК України, про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу ДПС приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

В позовній заяві та в судовому засіданні представник позивача не заявляв позовних вимог, які б стосувалися не дотримання відповідачем законодавчо визначеної процедури проведення та підстав проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, а також належного отримання документів прийнятих за наслідками такої перевірки.

По суті встановлених в Акті перевірки порушень позивачем вимог чинного законодавства та правомірності визначення позивачу оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням податкових зобов'язань, з матеріалів справи вбачається наступне.

Так, згідно наявних матеріалів справи, у перевіряємому періоді (з 01.04.2012 року по 30.09.2012 року) позивач мав взаємовідносини з контрагентом:

- ТОВ «Грінгрейн (код ЄДРПОУ 38129578), щодо надання останнім на користь позивача послуг з поставки (продажу та транспортування) товару, а саме: автозапчастин у великих обсягах та на значні суми.

Проведеною перевіркою встановлено, що між ТОВ «Фірма «Аз», в особі директора Присовської Ольги Василівни, яка діє на підставі Статуту, в подальшому «Покупець», з однієї Сторони, та ТОВ «Грінгрейн», в особі директора ОСОБА_3, який діє на підставі Статуту, в подальшому «Постачальник», з іншої Сторони, було укладено Договори, а саме:

- Договір поставки № 4 від 01.06.2012 року, відповідно до умов якого Постачальник (ТОВ «Грінгрейн») зобов'язується передати у власність Покупця ТОВ «Фірма «Аз» товар (автозапчастини), а Покупець в порядку та на умовах, визначених цим Договором, зобов'язується прийняти та оплатити товар. Загальна кількість товару складається із обсягу окремих товарних партій. Вартість товару, зазначена у рахунку Постачальника, дійсна протягом 15 календарних днів з дати оформлення відповідного рахунку. Рахунок надсилається Покупцю засобами зв'язку протягом 2-х робочих днів від дня одержання Постачальником письмового запиту. Оплата товару здійснюється згідно виставленого Постачальником рахунку протягом 5 банківських днів з дня прийому товару Покупцем. Форма оплати - безготівкова. Даний Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 01.06.2013 року;

- Договір поставки № 10 від 01.06.2012 року, відповідно до умов якого Постачальник (ТОВ «Грінгрейн») зобов'язується передати у власність Покупця ТОВ «Фірма «Аз» товар (автозапчастини), а Покупець в порядку та на умовах, визначених цим Договором, зобов'язується прийняти та оплатити товар. Загальна кількість товару складається із обсягу окремих товарних партій. Вартість товару, зазначена у рахунку Постачальника, дійсна протягом 15 календарних днів з дати оформлення відповідного рахунку. Рахунок надсилається Покупцю засобами зв'язку протягом 2-х робочих днів від дня одержання Постачальником письмового запиту. Оплата товару здійснюється згідно виставленого Постачальником рахунку протягом 5 банківських днів з дня прийому товару Покупцем. Форма оплати - безготівкова. Даний Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 01.06.2013 року.

За наслідками таких правовідносин із контрагентом ТОВ «Грінгрейн», на підставі виписаних контрагентом податкових накладних на загальну суму ПДВ 379 336,80 грн. (перелік та копії яких містяться в матеріалах справи), позивачем у перевіряємому періоді формувався податковий кредит з податку на додану вартість, а саме:

- у червні 2012 р. на суму ПДВ 11 159,00 грн.;

- у липні 2012 р. на суму ПДВ 340 639,80 грн.;

- у серпні 2012 р. на суму ПДВ 20 853,00 грн.;

- у вересні 2012 р. на суму ПДВ 6 685,00 грн.

Однак, з приводу правомірності (чинності) зазначених правочинів, укладених між позивачем та його контрагентом ТОВ «Грінгрейн», а також з приводу належності документів, на підставі яких позивачем формувався податковий кредит у перевіряємому періоді в розрізі правовідносин із ТОВ «Грінгрейн», наявними доказами у справі підтверджується наступне.

Відповідно до отриманого від Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, та наявної бази «Пошуково-довідкова система ДПС України» за період з 01.04.2012 року по 30.09.2012 року, директорами ТОВ «Грінгрейн» (контрагента позивача) значилися:

- гр. ОСОБА_3 (іпн. НОМЕР_2) - з 06.03.2012 р. по 26.04.2012 р. значився директором ТОВ «Грінгрейн»;

- гр. ОСОБА_2 (іпн. НОМЕР_3) - з 26.04.2012 р. по 22.11.2012 р. (тобто на час здійснення правовідносин із позивачем) значився директором ТОВ «Грінгрейн».

Проте, в отриманому поясненні гр. ОСОБА_2 від 15.11.2012 р. (значився керівником ТОВ «Грінгрейн» з 26.04.2012 р. по 22.11.2012 р.), останнім зазначено, що гр. ОСОБА_2 став директором ТОВ «Грінгрейн» без мети ведення господарської діяльності, фактично фінансово-господарську діяльність на зазначеному підприємстві він не вів, договори, акти виконаних робіт не підписував, податкові накладні, звіти до податкової інспекції не подавав та не підписував, місцезнаходження установчих документів та печатки ТОВ «Грінгрейн» йому не відомо, а засновника ТОВ «Грінгрейн» гр. ОСОБА_3 він не знає та ніколи не бачив, жодних підприємств-контрагентів ТОВ «Грінгрейн» не знає, жодних документів фінансово-господарської діяльності з будь-якими підприємствами не підписував.

Крім того, відповідно до отриманого від Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та наявної бази «Пошуково-довідкова система ДПС України», вбачається, що гр. ОСОБА_3 значився директором ТОВ «Грінгрейн» з 06.03.2012 р. по 26.04.2012 р., а з 26.04.2012 р. по 22.11.2012 р. на посаді директора ТОВ «Грінгрейн» значився гр. ОСОБА_2, проте як з 22.11.2012 року директором ТОВ «Грінгрейн» знову був призначений гр. ОСОБА_3

Отже, згідно наявних у справі доказів, що також не було жодним чином спростовано позивачем, на дати підписання договорів, податкових та видаткових в розрізі правовідносин із позивачем, директором ТОВ «Грінгрейн» значився саме гр. ОСОБА_2

Враховуючи вищенаведене та наявні матеріали справи, в суду є обґрунтовані підстави вважати, що директором ТОВ «Грінгрейн» на час здійснення правовідносин із позивачем була «підставна особа», яка не підписувала жодного документа від імені ТОВ «Грінгрейн», не укладала від його імені договорів, не уповноважувала інших осіб на здійснення цих та інших юридично значимих дій від імені зазначеного підприємства та від імені якого невстановлені особи здійснювали фінансові операції з метою надання податкової вигоди третім особам.

Згідно з частиною 1 ст. 216 Цивільного кодексу України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Нікчемний правочин є недійсним в силу закону, а тому також не створює інших наслідків, крім тих, що пов'язані із його недійсністю.

Відповідно до частини другої ст. 215 ЦКУ, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до п. 1, п. 2 ст. 49 Господарського кодексу України, підприємці зобов'язані не порушувати права та законні інтереси держави, за завдані шкоду і збитки підприємництво несе майнову та іншу встановлену законом відповідальність.

Згідно зі статтею 56 ГК України, суб'єкт господарювання може бути утворений за рішенням власника (власників) майна або уповноваженого ним (ними) органу, а у випадках, спеціально передбачених законодавством, також за рішенням інших органів, організацій і громадян шляхом заснування нового, реорганізації (злиття, приєднання, виділення, поділу, перетворення) діючого (діючих) суб'єкта господарювання з додержанням вимог законодавства.

Відповідно до ст. 55 1 Господарського кодексу України визначено ознаки фіктивної діяльності суб'єкта господарювання , а саме:

- підприємство зареєстровано (перереєстровано) у органах державної реєстрації фізичними особами з подальшою передачею (оформленням) у володіння чи управління підставним (неіснуючим), померлим, безвісти зниклим особам або таким особам, що не мали наміру провадити фінансово-господарську діяльність або реалізовувати повноваження;

- підприємство зареєстровано (перереєстровано) та проваджує фінансово-господарську діяльність без відома та згоди його засновників та призначених у законному порядку керівників.

Враховуючи вищевикладене в сукупності, та наявні у справі докази, суд погоджується із висновками відповідача, що фінансово-господарські взаємовідносини позивача із ТОВ «Грінгрейн» носять характер фіктивного правочину, оскільки дані правочини не відповідають обов'язковим умовам чинності правочину, а саме частинам 1, 3 та 5 ст. 203 Цивільного кодексу України, так як суперечить моральним засадам суспільства (ч. 1 ст. 203 ЦКУ), не виявляється за можливе встановити вільне волевиявлення учасників правочину - директор підприємства (який був на час здійснення правовідносин із позивачем) заперечує щодо його відношення до діяльності товариства, та наголошує на не підписанні жодних первинних та бухгалтерських документів (ч. 3 ст. 203 ЦКУ), та правочини не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч. 5 ст. 203 ЦКУ) - передбачених законодавством документів на підтвердження реальності господарської операції з поставки товару (зокрема але не виключно - товарно-транспортних накладних) позивачем ні під час перевірки ні до матеріалів справи надано не було.

Отже, на порушення вимог п. 3 ст. 5 та п. 1 ст. 7 Господарського Кодексу України, якими визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання здійснюють свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства, та відносини у сфері господарювання регулюються Конституцією України, цим Кодексом, законами України, нормативно-правовими актами Президента України та Кабінету Міністрів України, нормативно-правовими актами інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також іншими нормативними актами», ні позивачем ні його контрагентом ТОВ «Грінгрейн» не було надано належних підтверджуючих документів щодо виникнення податкових зобов'язань.

Відповідно до п.п. «а» п. 198.1 ст. 198 «Податкового кодексу України», право віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

У відповідності до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, визначених у відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями».

Як було встановлено перевіркою позивача та підтверджується наявними матеріалами справи, первинні документи стосовно фінансово-господарських операцій проведених за участю ТОВ «Фірма «Аз» по взаємовідносинах з ТОВ «Грінгрейн» у перевіряємому періоді не підлягають до врахування при веденні податкового обліку як такі, що складені з порушенням вимог чинного податкового законодавства, зокрема вимог Закону України від 16.07.1999 р. № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (із змінами та доповненнями) та «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого Наказом Мінфіну України за № 88 від 24.05.1995 р. (із змінами та доповненнями), вимог Цивільного кодексу України, оскільки в даному випадку всі первинні документи (в тому числі, але не виключно податкові накладні) від імені ТОВ «Грінгрейн» підписувалися невідомою особою, а отже на підставі таких неналежним чином оформлених податкових накладних не можуть формуватися податкові зобов'язання та податковий кредит.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99р. № 996-ХІV (із змінами та доповненнями) встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за № 168/704, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб , відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п. 2.15 та п. 2.16 вищевказаного Положення, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. № 996-ХІV (із змінами та доповненнями).

Згідно з пунктом 3 статті 8 Розділу III Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (із змінами та доповненнями) визначено, що відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.

В даному випаду, як підтверджується наявними матеріалами справи, та не було допустимими доказами заперечено позивачем, податкові накладні від імені ТОВ «Грінгрейн» були виписані (підписані) невідомою особою, оскільки гр. ОСОБА_2, який був директором ТОВ «Грінгрейн» з 26.04.2012 р. по 22.11.2012 р., а саме у періоді здійснення правовідносин із ТОВ «Фірма «АЗ» (що підтверджується зокрема витягом з ЄДРПОУ, наданим до заперечення), останній пояснив, що став директором ТОВ «Грінгрейн» без мети ведення господарської діяльності, фактично фінансово-господарську діяльність на зазначеному підприємстві не вів, договори, акти виконаних робіт не підписував, податкові накладні, звіти до податкової інспекції не подавав та не підписував, місцезнаходження установчих документів та печатки ТОВ «Грінгрейн» йому не відомо, а засновника ТОВ «Грінгрейн» гр. ОСОБА_3 він не знає та ніколи не бачив, жодних підприємств-контрагентів ТОВ «Грінгрейн» не знає, жодних документів фінансово-господарської діяльності з будь-якими підприємствами не підписував.

А отже, на підставі таких неналежним чином оформлених податкових накладних не може формуватися податковий кредит з ПДВ.

Враховуючи наведені вище факти, вбачається проведення контрагентом позивача ТОВ «Грінгрейн» транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій з надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не мають реального товарного характеру, а тому наведені обставини свідчать про відсутність факту реального здійснення господарських операцій з контрагентами-покупцями та постачальниками. Вказані факти свідчать про укладення договорів без мети настання реальних наслідків.

Крім того, як підтверджується наявними у справі доказами, позивачем, ні до перевірки, ні до матеріалів справи не було надано передбачених чинним законодавством документів (доказів) на підтвердження фактичності (реальності здійснення) господарських операцій з контрагентом ТОВ «Грінгрейн» щодо поставки товару (автозапчастин у великих обсягах та на значні суми) від зазначеного контрагента до позивача, зокрема: товарно-транспортних накладних, дорожніх листів, довіреностей на одержання товару, тощо, а також не було надано доказів укладення таким контрагентом субпідрядних договорів із перевізниками з метою виконання договірних зобов'язань із позивачем щодо поставки товару, оскільки власними силами, за відсутності доведення наявності в останнього необхідних матеріальних (складських приміщень, вантажного транспорту) та трудових ресурсів, такий контрагент позивача особисто не міг виконувати взяті на себе зобов'язання, хоча саме зазначене було передбачено умовами Договорів поставки.

Так, під поставкою розуміється будь-які операції, які передбачають передачу прав власності на такі товари (тобто коли має місце операція з відчуження майна з переходом права володіння користування та розпорядження ).

Тобто поставка - це матеріально-технічне постачання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання та їх подальша реалізація з метою отримання економічно-вигідного зиску та отримання прибутку.

Вищий адміністративний суд України в своєму інформаційному листі № 742/11/13-11 від 02.06.2011 р. зазначив: «Судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати рух активів у процесі здійснення господарської операції.

При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як то: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Також, Верховним Судом України у справі № 21-737во09 (постанова від 08.09.2009 р.) зазначено: «здійснення поставки товару на будь-яких умовах поставки не звільняє учасників господарської операції від складання первинних документів, які передбачені законодавством про бухгалтерський облік, а відтак суду слід звернути увагу і дати належну оцінку доводам ДПІ щодо відсутності таких документів у платника податку під час його перевірки, оскільки таке може свідчити і про нездійснення самих господарських операцій».

З даного приводу слід також наголосити на положеннях Наказу Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363 «Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні» (зареєстрований у Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 р. за № 128/2568) (далі - Наказ № 363).

Так, пунктами 1 та 11.3 Наказу № 363 встановлено, що дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається, а також Дорожній лист - це документ установленого законодавством зразка для визначення та обліку роботи автомобільного транспортного засобу.

Згідно п. 8.23 Наказу № 363, Замовник зобов'язаний забезпечити контроль за дотриманням законодавства про охорону праці та норм по техніці безпеки при виконанні вантажно-розвантажувальних робіт і несе повну відповідальність за всі наслідки невиконання ним цих законодавчих актів.

Відповідно до п. 8.25 Наказу № 363, час прибуття автомобіля для завантаження встановлюється з моменту, коли водій подав подорожній лист в пункті вантаження, а час прибуття автомобіля для розвантаження - з моменту пред'явлення водієм товарно-транспортної накладної в пункті розвантаження.

Пунктом 2.7 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р., встановлено, що первинні документи складаються на бланках типових форм, затверджених Міністерством статистики України, а також на бланках спеціальних форм, затверджених міністерствами та відомствами України.

Типові форми єдиної первинної транспортної документації, зокрема товарно-транспортної накладної та подорожнього листа, затверджені спільним наказом Мінтрансу України, Мінстату України «Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля» від 29.12.1995 р. № 488/346 і введені в дію з 01.01.1996 р.

Вказаний Наказ є чинним на час розгляду даної справи та був чинним під час здійснення зазначених господарських операцій.

Відповідно до Наказу № 488/346 встановлено, що застосування затверджених даним наказом форм первинних документів є обов'язковим для всіх суб'єктів господарської діяльності, незалежно від форм власності, а саме:

- подорожній лист вантажного автомобіля, ф. № 2;

- подорожній лист вантажного автомобіля у міжнародному сполученні", ф. № 1 (міжнародна);

- товарно-транспортна накладна, ф. № 1-ТН;

- талон замовника, ф. № 1-ТЗ.

Вантаж, не оформлений ТТН, не приймається до перевезення (п. 47 Статуту автотранспорту). Про факт надання автотранспортних послуг свідчать товарно-транспортні документи, дорожні листи вантажного автомобіля, що підтверджують рух вантажу від пункту відправлення до пункту призначення (передання вантажу одержувачу).

Відповідно п. 11.1 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997 р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 р. а № 128/2568, основними документами на перевезення вантажів є товарно - транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом) (пункт 11.5 Правил). Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику (пункт 11.7). В ТТН вказується дата, марка та номер автомобіля, номер подорожнього листа, назва автопідприємства, ПІП водія, вид перевезень, назва «Замовника», «Вантажовідправника», «Вантажоодержувача», адресу пункту навантаження та пункту розвантаження.

В графі «Відомості про вантаж» обов'язково вказується назва продукції, товару (вантажу), одиниця виміру, кількість, ціна, сума, кількість їздок, заїздів, підписи водія-експедитора та вантажоодержувача.

Підсумовуючи вищенаведене, суд зазначає, що використання товарно-транспортної накладної при здійсненні автомобільних перевезень є обов'язковим. Відсутність чи неправильне оформлення ТТН має наслідком, відповідно, відсутність документального підтвердження господарської операції та наявність помилок у відображені результатів господарської операції в обліку (як бухгалтерському, так і податковому).

В той же час, позивачем ні під час перевірки, ні в судовому засіданні не були надані належним чином оформлені товарно-транспортні накладні на підтвердження реальності надання послуг із постачання товару наведеним вище контрагентом ТОВ «Грінгрейн», а відповідно позивачем не було допустимими доказами по справі доведено товарності (фактичності здійснення) таких господарських операцій із вказаним контрагентом.

Крім того, Постановою Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2009 р. № 207 «Про затвердження переліку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні», передбачено, що для водія юридичної особи або фізичної особи - підприємця, що здійснює вантажні перевезення обов'язковим для водія юридичної особи необхідним є дорожній лист з відмітками про проведення медичного огляду водія та огляду технічного стану транспортного засобу.

Також, згідно спільного Наказу Міністерства транспорту та Міністерства статистики України від 29 грудня 1995 року № 488/346 (далі - Наказ від 29 грудня 1995 року № 488/346) «Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля», п. 1 передбачено, що типовою формою первинного обліку роботи вантажного автомобіля, є зокрема «Подорожній лист вантажного автомобіля», ф. № 2.

Проте, як підтверджується наявними матеріалами справи, та не було допустимими доказами заперечено позивачем, під час проведення перевірки, ТОВ «Фірма «АЗ» не було надано перевіряючим вищезазначених документів (подорожніх листів, товарно-транспортних накладних, довіреностей на отримання ТМЦ саме від контрагента ТОВ «Грінгрейн») на підтвердження фактичності здійснення господарських операцій з постачання товару із контрагентам ТОВ «Грінгрейн», а також зазначених документів не було надано позивачем під час судового розгляду даної адміністративної справи.

Крім того, позивачем ні до перевірки, ні до матеріалів справи не було надано доказів укладення його контрагентом субпідрядних договорів із перевізниками з метою виконання договірних зобов'язань із позивачем щодо поставки товару, оскільки також того факту, що ТОВ «Грінгрейн» мало можливість особисто та власними силами виконати взяті на себе зобовязання з поставки товару (у великих обсягах та на значні суми), що відповідно передбачає необхідність наявності достатньої матеріально-технічної бази (складів, транспорту, інше) та достатніх трудових ресурсів - позивачем належними доказами у справі доведено не було.

Позивачем також не було допустимими доказами по справі доведено суду обґрунтованість причин не надання до перевірки та до матеріалів справи відповідних первинних документів, що є обов'язковими для підтвердження товарності операцій з постачання товару (зокрема товарно-транспортних накладних щодо переміщення товару від ТОВ «Грінгрейн» до позивача).

Враховуючи вищевикладене та наявні у справі докази вбачається, що господарські операції між позивачем та ТОВ «Грінгрейн» об'єктивно призвели до порушення інтересів Держави і суспільства у цілому. У даному випадку йдеться про порушення фінансово-економічних інтересів держави, її бюджетної системи, оскільки відповідно до п.п. 19 п. 1 ст. 2 «Бюджетного кодексу України» від 21.06.2001 р. доходи бюджету складаються з усіх податкових, неподаткових та інших надходжень на безповоротній основі справляння яких передбачено законодавством України. Податковими надходженнями згідно з п. 2 ст. 9 вищезазначеного Кодексу визнаються передбачені податковими законами України загальнодержавні і місцеві податки, збори та інші обов'язкові платежі, згідно з ст.2 Закону України «Про систему оподаткування» № 1251-12 від 25.06.1991 р., під податком слід розуміти обов'язковий внесок до бюджету відповідного рівня, здійснений платниками у порядку і на умовах, що визначаються законами України про оподаткування. Сукупність податків і зборів до бюджетів та до державних цільових фондів, що справляються у встановленому законами України порядку, становить систему оподаткування та Конституції України, оскільки протиправні дії позивача руйнують бюджетну систему держави та систему оподаткування, яка створена в інтересах Держави.

Згідно правової позиції Верховного Суду України, викладеній в постанові від 26 вересня 2006 року, правочин, який вчинено з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч. 1 ст. 203, ч. 2 ст. 215 ЦК України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Це означає, що в результаті виконання сторонами нікчемного правочину не можуть виникати як податкові зобов'язання, так і податковий кредит з податку на додану вартість.

В інформаційному листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 р. зазначено, що судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Таким чином, проаналізувавши наявні матеріали справи та норми зазначеного законодавства, суд вважає правомірними висновки відповідача, викладені в Акті перевірки, а саме те, що зазначені правовідносини позивача із контрагентом ТОВ «Грінгрейн» мали виключно паперовий характер, а отже не були спрямовані на реальне настання правових наслідків.

Допустимих доказів, які б спростовували викладенні в Акті перевірки висновки контролюючого (податкового) органу - позивачем до суду надано не було.

Враховуючи вищезазначене, суд вважає, що відповідачем було правомірно винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення, на підставі висновків, викладених в Акті перевірки.

Згідно ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, довів суду правомірність винесеного ним податкового повідомлення-рішення від 16.05.2013 р. № 0006451620.

Натомість позивач не надав суду допустимих доказів на обґрунтування заявлених ним позовних вимог.

Враховуючи вищенаведене в сукупності, та керуючись ст.ст. 2, 71, 86, 94, 97, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. В адміністративному позові відмовити.

Строк і порядок набрання судовим рішенням законної сили встановлені у статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя: Я.І. Добрянська

Дата складання та підписання в повному обсязі постанови 10.10.2013 р.