Рішення

від 23.10.2013 по справі 901/2023/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

23.10.2013 Справа № 901/2023/13 За позовом Заступника прокурора Автономної Республіки Крим в інтересах держави

до Євпаторійської міської ради

Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротранс-Т»

про визнання недійсним рішення, договору оренди земельної ділянки та спонукання до повернення земельної ділянки

Головуючий суддя Пукас А.Ю.

Судді Лукачов С.О.

Ейвазова А.Р.

Представники:

Від прокуратури - Коноваленко А.В., прокурор відділу прокуратури АР Крим, посвідчення № 0093332.

Від відповідача Євпаторійської міської ради - Сеїтяг?яєва Е.С., заступник начальника відділу з роботи ради юридичного управління, довіреність № 316/02-29 від 18.03.2011.

Від відповідача ТОВ «Агротранс-Т» - Ботенко О.В. представник, довіреність від 17.07.2013.

СУТЬ СПОРУ: Заступник прокурора Автономної Республіки Крим в інтересах держави звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Євпаторійської міської ради, Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротранс-Т» про визнання недійсним рішення Євпаторійської міської ради від 06.12.2007 № 5-26/20 «Про припинення права постійного користування земельною ділянкою Закритого акціонерного товариства «Волна» та передачу в оренду на 49 років Товариству з обмеженою відповідальністю «Агротранс-Т» для будівництва рекреаційного-оздоровчого комплексу за адресою:

вул. Маяковського, 17-б. Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 22.02.2008, укладений між Євпаторійською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агротранс-Т», зареєстрований у Кримській регіональній філії державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» при Держкомземі України, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 24.07.2008 за № 04800200121. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Агротранс-Т» повернути Євпаторійській міській раді земельну ділянку площею 11 000,00 кв.м. кадастровий номер 0110900000:01:006:0050, розташовану за адресою: вул. Маяковського, 17-б, м. Євпаторія, АР Крим, нормативно-грошовою оцінкою 2 118 930,00 грн. за актом-приймання передачі.

Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачами при прийнятті спірного рішення та укладенні договору оренди вимог чинного законодавства, зокрема, недотримання вимог статті 149 Земельного кодексу України про порядок вилучення земельних ділянок державної власності; наявність встановленого обмеження щодо використання земель оздоровчого призначення; прийняття спірного рішення за відсутності проекту відведення земельної ділянки.

Відповідач, Євпаторійська міська рада, позов не визнав з мотивів, що викладені у відзиві, просив застосувати строк позовної давності до спірних правовідносин (т. 1, а.с. 62-65).

Відповідач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Агротранс-Т» позов також не визнав, просив в його задоволенні відмовити, з огляду на необґрунтованість та безпідставність вимог прокурора. Також просив застосувати строк позовної давності.

Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 25.06.2013 порушено провадження у справі та призначено її до розгляду.

В порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні оголошувались перерви, розгляд справи відкладався.

Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 06.08.2013 строк розгляду справи продовжений в порядку статті 69 Господарського процесуального кодексу України до 04.09.2013.

Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 03.09.2013 для подальшого розгляду даної справи призначена колегія у складі трьох суддів. Склад колегії ухвалено визначити за допомогою автоматизованої системи документообігу суду.

За результатами автоматичного розподілу членами колегії визначені суддя господарського суду Автономної Республіки Крим Лукачов С.О. та суддя господарського суду Автономної Республіки Крим Ейвазова А.Р.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

На підставі Державного акту на право постійного користування землею серія ІІ-КМ

№ 02884 Закритому акціонерному товариству «Волна» надано в постійне користування для обслуговування будівель та споруд санаторію «Сонячний» по вул. Маяковського, 17 у

м. Євпаторія та вул. Франко, 12/16/45, вул. Будівельників, 5 земельну ділянку площею 8,1204 га (а.с. 219).

На підставі Договорів № 72 від 24.12.2004 та № 3 від 13.12.2005, укладених між Закритим акціонерним товариством «Волна» (продавець) та Приватним підприємством «Агротранс» (покупець), останнім придбано нерухоме майно санаторію «Сонячний», розташоване по вул. Маяковська, 17 у м. Євпаторія (т.1, а.с. 214-215).

Так, 13.12.2005 між Закритим акціонерним товариством «Волна» (продавець) та Приватним підприємством «Агротранс» (покупець) укладено Договір № 3 купівлі-продажу майна санаторію «Сонячний», відповідно до пункту 1.1 якого, продавець зобов'язався продати, а покупець придбати нерухоме майно санаторію «Сонячний», розташоване по

вул. Маяковського, 17 у м Євпаторії, що складається з будівель: оранжереї, мощення, озеленена територія. Нерухоме майно розташоване на земельній ділянці розміром 1 375 кв.м., користування якою здійснюється продавцем на підставі Державного акту на право постійного користування землею, виданого на підставі рішення Євпаторійської міської ради народних депутатів від 14.01.2001 № 23-22/48. Акт зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею № 169 (т.1 , а.с. 104).

Відповідно до пункту 1.2 зазначеного Договору нерухомість належить продавцю на праві приватної власності, що підтверджується свідоцтвом про право власності санаторію «Сонячний», виданого виконавчим комітетом міської ради від 08.06.2000, виданого на підставі рішення виконкому № 956 від 30.12.1964 та Наказу Фонду комунальної власності від 27.04.1993 № 18-А, Акту приймання-передачі від 17.05.1993, Рішення Євпаторійського міськвиконкому № 226/1 від 05.05.1994 про реєстрацію Закритого акціонерного товариства «Волна», зареєстрованого Євпаторійським бюро технічної інвентаризації під № 218 від 08.06.2000.

23.08.2007 на Міжрегіональній реєстраційних біржі між Приватним підприємством «Агротранс» (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агротранс-Т» укладено Біржовій контракт (угода) № 051765 Договір купівлі-продажу нерухомого майна, відповідно до пункту 1 якого продавець продав, а покупець купив нерухоме майно: комплекс (1/1 частка) нерухомого майна, загальною площею 686,1 кв.м., розташованого за адресою:

м. Євпаторія, вул. Маяковського, 17-б (т. 1, а.с. 216).

04.10.2007 Товариство з обмеженою відповідальністю «Агротранс-Т» звернулось до Євпаторійського міського голови з клопотанням про передачу в оренду на 49 років земельної ділянки по вул. Маяковського, 17 у м. Євпаторії площею 1,7 га, у зв'язку з покупкою комплексу санаторію, для будівництва рекреаційно-оздоровчого комплексу (т.1, а.с. 38).

Також, 04.10.2007 Приватне підприємство «Агротранс» звернулось до міського голови м. Євпаторії з заявою про припинення права користування земельною ділянкою площею 1,1 га за адресою: вул. Маяковського, 17-б, м. Євпаторія, у зв'язку з продажем об'єкту нерухомості, розташованого на цій земельній ділянці (т. 1, а.с. 39).

Крім того, в жовтні 2007 року Закрите акціонерне товариство «Волна» звернулось до міського голови м. Євпаторія із заявою про припинення права землекористування ділянкою площею 1,1 га, розташованою по вул. Маяковського, 17-б у м. Євпаторія (т. 1, а.с. 40).

В подальшому, рішенням № 5-26/20 від 06.12.2007 Євпаторійської міської ради (т. 1, а.с. 17) припинено право постійного користування земельною ділянкою площею 1,1000 га Закритого акціонерного товариства «Волна» по вул. Маяковського, 17 у м. Євпаторія, та залишено в користуванні останнього 6,7566 га; передано в оренду на 49 років з моменту прийняття рішення Товариству з обмеженою відповідальністю «Агротранс-Т» земельну ділянку, розташовану за адресою: вул. Маяковська, 17, м. Євпаторія, кадастровий номер 0110900000:01:006:0050, код цільового використання відповідно до УКЦВЗ - 1.16, загальною площею, 1,1000 га, у тому числі по угіддям: забудовані землі - 1,1000га, у тому числі: землі громадського призначення - 1,1000 га, для будівництва рекреаційно-оздоровчого комплексу, за рахунок земель оздоровчого комплексу - категорія земель - землі оздоровчого призначення.

Пунктом 3 зазначеного рішення на частину земельної ділянки площею 0,4194 га накладено обмеження за типом 1.3-1 санітарна зона, водоохоронна зона Чорного моря, на частину земельної ділянки площею 0,1145 га накладено обмеження за типом 4.3 - охоронна зона інженерних комунікацій.

Також, зазначеним рішенням визначені обов'язки Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротранс-Т» відносно оренди зазначеної земельної ділянки.

На виконання вимог рішення Євпаторійської міської ради, 22.02.2008 між Євпаторійською міською радою (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агротранс-Т» (орендар) укладено Договір оренди земельної ділянки, предметом якого є передача в строкове платне користування земельної ділянки з міських земель, зареєстрованої Євпаторійською міською радою за кадастровим

№ 0110900000:1:006:0050 за адресою: вул. Маяковського, 1-б, м. Євпаторія, площею

11000,00 кв.м., відповідно до доданих: плану (схеми) земельної ділянки, технічної документації, акту визначення меж земельної ділянки в натурі, кадастрового плану земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та установлених земельних сервітутів, у тому числі: забудовані землі окремих категорій за їх складом, та видами угідь - землі оздоровчого призначення. На земельній ділянці розташовані: будівлі та споруди санаторію; підземні комунікації - для обслуговування об'єкту; існують земельні насадження.

Договір укладено на 49 років, до 06.12.2056 (пункт 7 Договору).

Пунктами 12-14 Договору визначені умови використання земельної ділянки, зокрема встановлено, що земельна ділянка передається в оренду для будівництва рекреаційно-оздоровчого комплексу.

Відповідно до пункту 20 Договору на частку орендованої земельної ділянки площею 0,4194 га встановлено обмеження (обтяження) по типу 1.3 - 1 санітарна зона, водоохоронна зона Чорного моря, на частку земельної ділянки площею 0,1145 га встановлено обмеження по типу 4.3 - охоронна зона інженерних комунікацій.

Таким чином, відповідачем, Товариством з обмеженою відповідальністю

«Агротранс-Т», придбано нерухоме майно, яке знаходилося на частині земельній ділянці, від якої Закрите акціонерне товариство «Волна» відмовилось в добровільному порядку.

Також, з матеріалів справи вбачається, що орендар прийняв земельну ділянку в оренду та приступив до її використання шляхом будівництва на ній рекреаційно-оздоровчого комплексу по вул. Маяковського, 17-б у м. Євпаторія.

Зазначаючи, що вищезазначене рішення Євпаторійської міської ради № 5-26/20 від 06.12.2007 та укладений на його підставі Договір оренди земельної ділянки від 22.02.2008, суперечать вимогам Земельного кодексу України, зокрема, статтям 18, 19, 58, 60, 16, 123, 124, 149, 151, статтями 4, 88 Водного кодексу України, пунктам 15, 16, 17 постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.1999 № 1269 «Про затвердження Положення про Всеукраїнську дитячу оздоровницю-курорт Євпаторія», а також статті 203 Цивільного кодексу України», заступник прокурора Автономної Республіки Крим звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим із даним позовом про визнання недійсними вищезазначеного рішення та договору оренди земельної ділянки, а також про зобов'язання відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротранс-Т» повернути Євпаторійський міські раді земельну ділянку, розташовану по вул. Маяковського, 17-б у м. Євпаторії за актом приймання-передачі.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення даного позову, з огляду на наступне.

Виходячи з положень статей 13, 14 Конституції України, статей 177, 181, 324, глави 30 Цивільного кодексу України, статті 148 Господарського кодексу України, земля та земельні ділянки є об'єктами цивільних прав, а держава та територіальні громади через свої органи беруть участь у земельних відносинах з метою реалізації цивільних та інших прав у приватноправових відносинах, тобто прав власників земельних ділянок.

Статтею 16 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання незаконними рішень органу місцевого самоврядування.

Відповідно до частині 1 статті 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Визнання недійсними рішень органів місцевого самоврядування в якості способів захисту земельних прав передбачено також частиною 2 статті 152 Земельного кодексу України.

Відповідно до частини 2 статті 77 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» спори про поновлення порушених прав юридичних і фізичних осіб, що виникають в результаті рішень, дій чи бездіяльності органів або посадових осіб місцевого самоврядування, вирішуються в судовому порядку. Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт.

Частиною 10 статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування визнаються незаконними в судовому порядку лише з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, прокурор посилається на порушення Євпаторійською міською радою при прийнятті спірного рішення статті 124 Земельного кодексу України, зазначаючи, що відповідно до частини 3 зазначеної правової норми, передача в оренду земельних ділянок громадянам і юридичним особам зі зміною їх цільового призначення та із земель запасу під забудову здійснюється за проектами відведення в порядку, встановленому статтями 118, 123 цього кодексу.

В даному випадку посилання прокурора на частину 3 статті 124 Земельного кодексу України неспроможне, оскільки даною правовою нормою (в редакції, що діяла на момент прийняття спірного рішення - 06.12.2007) передбачалась передача в оренду земельних ділянок громадянам та юридичним особам у разі зміни їх цільового призначення із земель запасу під забудову за проектами відведення в порядку, визначеному статтями 118, 123 цього Кодексу.

Однак, спірним рішенням Євпаторійської міської ради категорія земель не змінювалась, що підтверджується висновком № 1189/07 від 08.11.2007 Євпаторійського міського управління земельних ресурсів «Про погодження технічної документації», зробленого на підставі замовлення Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротранс-Т» від 04.10.2007, Приватного підприємства «Агротранс» від 04.10.2007 та Закритого акціонерного товариства «Волна», пунктом 2 розділу ІІ якого, встановлена категорія земель, що встановлена відносно спірної земельної ділянки - «землі оздоровчого призначення» (т. 1, а.с. 23).

Крім того, відповідно до листа Міськрайонного управління Держземагенства у

м. Євпаторії, Саках і Сакському районі Автономної Республіки Крим від 07.06.2013

№ 123/01-13, категорії земель при передачі земельної ділянки Товариству з обмеженою відповідальністю «Агротранс-Т» на підставі рішення Євпаторійської міської ради № 5-26/20 від 06.12.2007 - не змінювались (т. 1, а.с. 24).

Крім того, слід звернути увагу, що стаття 123 Земельного кодексу України, на яку посилається прокурор, як на підставу своїх вимог, регулює порядок надання земельних ділянок юридичним особам в постійне користування, тоді як спірна земельна ділянка передана Товариству з обмеженою відповідальністю «Агротранс-Т» в оренду на 49 років. Питання про передачу земельної ділянки в постійне користування не розглядалось.

Наведеним спростовуються доводи прокурора про те, що при передачі в оренду спірної земельної ділянки не дотримані вимоги статей 123, 124 Земельного кодексу України з питань порядку зміни цільового призначення земельної ділянки.

Щодо тверджень прокурора про невідповідність прийнятого рішення та укладеного договору оренди землі вимогам статті 88 Земельного кодексу України, суд має зазначити наступне.

На момент прийняття спірного рішення, частиною 3 статті 60 Земельного кодексу України визначалось, що розмір та межі прибережної захисної смуги уздовж морів та навколо морських заток і лиманів встановлюються за проектами землеустрою, а в межах населених пунктів - з урахуванням містобудівної документації.

Відповідно до Висновку про можливість цільового використання земельної ділянки від 08.11.2007, затвердженого Начальником архітектури та містобудівництва м. Євпаторія

т. 1, а.с. 43-44) Товариству з обмеженою відповідальністю «Агротранс-Т» погоджено надання в оренду на 49 років земельну ділянку площею 1,10000 га по вул. Маяковського, 17-б у м. Євпаторії для будівництва рекреаційно-оздоровчого комплексу.

Відповідно до частини 1 статті 88 Водного кодексу України з метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм в межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги.

У межах існуючих населених пунктів прибережна захисна смуга встановлюється з урахуванням містобудівної документації. Прибережні захисні смуги встановлюються за окремими проектами землеустрою. Проекти землеустрою щодо встановлення меж прибережних захисних смуг (з установленою в них пляжною зоною) розробляються в порядку, передбаченому законом (частини 6-8 статті 88 Водного кодексу України).

Згідно з частиною 1 статті 20 Земельного кодексу України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Порядок визначення розмірів та меж водоохоронних зон затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 08.05.1996 № 486.

Таким чином, фактичні розміри і межі прибережних захисних смуг існують не в силу їх законодавчого закріплення, а для визначення, встановлення та закріплення меж прибережної захисної смуги, та як наслідок віднесення цієї території до земель водного фонду. Законодавством України передбачений відповідний порядок, який полягає у розробці відповідного проекту та виділення на його підставі земель водоохоронних зон та прибережних захисних смуг. Віднесення спірних земельних ділянок до земель прибережної захисної смуги та категорії земель водного фонду, без відповідних доказів, що підтверджували б існування таких обставин, є порушенням статті 60 Цивільного процесуального кодексу У країни.

Відповідно до інформації, наданої Департаментом з розвитку території Євпаторійської міської ради вих. № 01-13/249 від 04.10.2013 на сьогоднішній день межі прибережної захисної смуги вздовж Чорного моря в межах міста Євпаторії не встановлені (т. 2, а.с. 6).

Таким чином, прокурором не доведено факту знаходження спірної земельної ділянки в прибережній захисній смузі.

Крім того, обґрунтовуючи позовні вимоги прокурор посилається на те, що передачі спірної земельної ділянки в оренду повинно передувати вилучення цієї ділянки Кабінетом Міністрів України в порядку статті 149 Земельного кодексу України (в редакції, що діяла на момент прийнятті спірного рішення), відповідно до якої Кабінет Міністрів України вилучає земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, - ріллю, багаторічні насадження для несільськогосподарських потреб, ліси площею понад 1 гектар для нелісогосподарських потреб, а також земельні ділянки природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного призначення, крім випадків, визначених частинами п'ятою - восьмою цієї статті, та у випадках, визначених статтею 150 цього Кодексу.

Однак, суд критично оцінює такі твердження прокурора, з огляду на наступне.

Відповідно до пункту «а» частини 1 статті 141 Земельного кодексу України добровільна відмова від права користування земельною ділянкою є однією з підстав для припинення права користування.

Відмова землекористувача від права користування земельною ділянкою не передбачає інших, крім рішення землекористувача, умов припинення такого права.

Відповідно до частин 3,4 статті 142 Земельного кодексу України (в редакції, що діяла на момент прийняття спірного рішення) припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки. Власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації.

З аналізу наведених норм матеріального права слідує, що у зв'язку з переходом права власності на об'єкти нерухомості відбувається перехід до набувача тих прав на відповідну земельну ділянку, на яких вона належала відчужувачу права власності або права користування.

Добровільна відмова від права постійного користування земельною ділянкою - це результат самостійного волевиявлення землекористувача, пов'язаного з відпаданням потреби в земельній ділянці. Волевиявлення юридичної особи має бути оформлено у відповідній формі - письмовій заяві, яка адресується власникові земельної ділянки. Добровільна відмова може бути реалізована і мати правове значення у разі, якщо її прийняв власник земельної ділянки, який на підставі прийнятого рішення повідомить про це органи державної реєстрації.

Як вже зазначалось, судом встановлено, що надання Товариству з обмеженою відповідальністю «Агротранс-Т» в оренду спірної земельної ділянки не було пов'язано з примусовим вилученням земельної ділянки. Закрите акціонерне товариство «Волна», яке являлось попереднім користувачем цієї земельної ділянки, за своєю волею, пов'язаною з продажем нерухомого майна, добровільно відмовилось від права користування частиною земельної ділянки розміром 1,1 га, розташованою за адресою м. Євпаторія,

вул. Маяковського, 17, що підтверджується відповідною письмовою заявою Закритого акціонерного товариства «Волна», на підставі якої, спірним рішенням Євпаторійської міської ради прийнято таку відмову.

Наведене, спростовує твердження прокурора про порушення відповідачами вимог статті 149 Земельного кодексу України, оскільки в даному випадку вилучення земельної ділянки не відбувалось.

Одночасно, суд звертає увагу, що матеріалами справи підтверджується правомірне, з дотриманням вимог чинного законодавства придбання Товариством з обмеженою відповідальністю «Агротранс-Т» нерухомого майна, розташованого на спірній земельній ділянці.

Так, як вже зазначалось, комплекс нерухомого майна санаторію «Сонячний», розташованого по вул. Маяковська, 17 у м. Євпаторія, придбаний відповідачем на підставі договорів купівлі-продажу, які у встановленому порядку недійсними не визнані, та будь-якою особою не оспорюються.

Відповідно до частин 1-3 статті 120 Земельного кодексу України (в редакції, що діяла на момент укладення спірного договору оренди) до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором. Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначено, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка необхідна для їх обслуговування. Якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то в разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

Таким чином, з придбанням Товариством з обмеженою відповідальністю «Агротранс-Т» права власності на будівлі та споруди, розташовані на спірній земельній ділянці до нього також перейшло право на частину земельної ділянки, на якій вони розташовані.

Також, суд критично оцінює посилання прокурора на порушення відповідачами вимог статті 151 Земельного кодексу України, щодо відсутності необхідних погоджень місця розташування об'єкту, розміру земельної ділянки, умов викупу, з огляду на наступне.

Редакція статті 151 Земельного кодексу України, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин, встановлювала порядок погодження питань, пов'язаних з вилученням (викупом) та вибором земельних ділянок.

Проте, Товариством з обмеженою відповідальністю «Агротранс-Т» викуп земельної ділянки не здійснювався, відповідач отримав частину земельної ділянки, від якої добровільно відмовився попередній землекористувач, місце розташування та цільове призначення цієї ділянки при цьому не змінювались.

Щодо тверджень прокурора про невиконання відповідачем вимог про отримання відповідних погоджень та дозволів, пов'язаних з наданням в оренду земельної ділянки та укладенням договору оренди, суд зазначає наступне.

В матеріалах справи наявні наступні докази, які свідчать про отримання відповідачем необхідних погоджень, дозволів та висновків для отримання в оренду земельної ділянки та початок будівельних робіт на ній: технічна документація по землеустрою зі складання документів, що посвідчує право на земельну ділянку Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротранс-Т» для будівництва рекреаційно-оздоровчого комплексу по вул. Маяковського, 17-б на території Євпаторійської міської ради; заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротранс-Т» до Євпаторійського міського голови від 04.10.2007 про укладання договору оренди; заява Закритого акціонерного товариства «Волна» від 17.01.2005 до Євпаторійського міського голови про припинення права користування земельною ділянкою; висновок Начальника управління архітектури та містобудування м. Євпаторії про можливість цільового використання земельної ділянки від 08.11.2007; позитивний висновок управління архітектури і містобудування м. Євпаторії від 02.04.2008 про узгодження передачі в оренду земельної ділянки; позитивний висновок Державної Азово-Чорноморської екологічної інспекції від 21.11.2008 № 95 про узгодження передачі в оренду земельної ділянки; позитивний висновок Республіканського комітету по охороні культурної спадщини від 29.02.2008 № 1983 про узгодження передачі в оренду земельної ділянки; витяг з протоколу засідання Містобудівної ради № 3 від 18.07.2008 про узгодження передачі в оренду земельної ділянки; витяг з протоколу № 11 засідання Республіканської містобудівної ради від 24.07.2008 про узгодження передачі в оренду земельної ділянки; експертний висновок № 68 вих. № 3/1754 від 28.06.08 про узгодження передачі в оренду земельної ділянки; дозвіл на виконання будівельних робіт Державної архітектурно-будівельної інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю в АР Крим № 1037 від 17.10.2008.

Крім того, Товариством з обмеженою відповідальністю «Агротранс-Т» отримано Декларацію про готовність об'єкту до експлуатації «Будівництво рекреаційно-оздоровчого комплексу за адресою: вул. Маяковська, 17-б, м. Євпаторія, АР Крим», зареєстровану в Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю в АР Крим 01.03.2013 за № КР143130590543 (т. 1, а.с. 97-100).

Відповідно до пункту 2 роз'яснень Президії Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів» № 02-5/35 від 26 січня 2000 року з наступними змінами та доповненнями, підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.

Відповідно до частини 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з частиною 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Під час розгляду даної справи прокурором не надано доказів того, що спірне рішення Євпаторійської міської ради не відповідає вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт, як і не надано доказів того, що передача спірної земельної ділянки в оренду відповідачу порушує права та охоронювані законом інтересі держави, в інтересах якої прокурором заявлено даний позов.

Також, суд вважає за необхідне звернути увагу на той факт, що відповідач придбав у власність комплекс будівель та споруд, розташованих на спірній земельній ділянці, для будівництва рекреаційно-оздоровчого комплексу, тобто на цій земельній ділянці і раніш розташовувались об'єкти нерухомості саме рекреаційно-оздоровчого призначення, що в свою чергу спростовує доводи прокурора про зміну цільового призначення земельної ділянки.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання недійсним рішення Євпаторійської міської ради № 5-26/20 від 06.12.2007 «Про припинення права постійного користування земельною ділянкою Закритого акціонерного товариства «Волна» та передачу в оренду на 49 років Товариству з обмеженою відповідальністю «Агротранс-Т» для будівництва рекреаційно-оздоровчого комплексу за адресою: м. Євпаторія, вул. Маяковського, 17б».

Щодо доводів прокурора про недійсність договору оренди земельної ділянки від 22.02.2008, з підстав укладення його на виконання рішення Євпаторійської міської ради № 5-26/20 від 06.12.2007, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Прокурором під час розгляду даної справи, не надано доказів невідповідності укладеного договору нормам чинного законодавства.

Порушень статей 203, 215 Цивільного кодексу України при укладенні договору оренди суд також не вбачає.

Крім того, відповідно до частини 1 статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» від 17.07.1997 № 475/97-ВР Україна повністю визнає на своїй території дію статті 25 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року щодо визнання компетенції Європейської комісії з прав людини приймати від будь-якої особи, неурядової організації або групи осіб заяви на ім'я Генерального Секретаря Ради Європи про порушення Україною прав, викладених у Конвенції, та статті 46 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року щодо визнання обов'язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Європейського суду з прав людини в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Зокрема, згідно рішення Європейського суду з прав людини від 24.06.2003 «Stretch проти Об'єднаного Королівства Великобританії і Північної Ірландії» визнання недійсним договору згідно якого покупець отримав майно від держави та подальше позбавлення його цього майна на підставі того, що державний орган порушив закон є неприпустимим.

З огляду на викладене, договір оренди земельної ділянки від 22.02.2008 не може бути визнаний недійсним лише з підстав його укладення на підставі спірного рішення Євпаторійської міської ради від 06.12.2007 № 5-26/20.

Інших доводів щодо визнання договору оренди недійсним, прокурором суду не надано, у зв'язку з чим в задоволенні таких вимог суд також відмовляє.

Оскільки вимога про зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротранс-Т» повернути спірну земельну ділянку Євпаторійській міській раді є похідною від вимог про визнання недійсним рішення та договору оренди земельної ділянки, в задоволенні яких судом відмовлено, вимоги про повернення земельної ділянки також задоволенню не підлягають.

Щодо заяви відповідачів про застосування строку позовної давності суд зазначає наступне.

Пунктом 4 статті 268 Цивільного кодексу України визначено вимоги, на які позовна давність не поширюється, а саме на вимогу власника або іншої особи про визнання незаконним правового акту органу державної влади, органу влади АР Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено його право власності або інше речове право.

Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства», який набув чинності 15.01.2012 вищевказані положення пункту 4 статті 268 Цивільного кодексу України втратили чинність.

Однак, відповідно до пункту 5 Прикінцевих положень вказаного Закону, протягом трьох років з дня набрання чинності цим Законом особа має право звернутись до суду із позовом про визнання незаконним правового акту органу державної влади АР Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено право власності або інше речове право особи.

У зв'язку з тим, що вимоги прокурора зводяться також і до визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, а вказані вимоги відповідно до постанови пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 17.05.2011 «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» є взаємопов'язаними та взаємозалежними, тому і щодо вимог про визнання недійсним договору, на думку суду, прокурором не пропущено строк звернення до суду.

В судовому засіданні 23.10.2013 оголошені вступна та резолютивні чистині рішення.

Повне рішення складено 28.10.2012.

Керуючись статтями 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. В позові відмовити в повному обсязі.

Головуючий суддя А.Ю. Пукас

Судді С.О. Лукачов

А.Р. Ейвазова