Постанова

від 28.10.2013 по справі 905/607/13-г

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

28.10.2013 р. справа №905/607/13-г

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддівЛомовцевої Н.В. Принцевської Н.М., Скакуна О.А. при секретарі судового засіданняПрилуцьких М.І. за участю представників: від позивача: не прибув від відповідача 1:Муравйова Л.Б. за довіреністю б/н від 25.06.2013р. від відповідача 2:Балтуцька О.М. за довіреністю б/н від 03.12.2012р. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргупублічного акціонерного товариства «Інвестбудсервіс», м.Донецьк на рішення господарського судуДонецької області від 23.07.2013р. по справі№905/607/13-г (суддя Чернова О.В.) за позовомпублічного акціонерного товариства «Інвестбудсервіс», м.Донецьк до відповідача 1товариства з обмеженою відповідальністю «Охоронне агентство Легіон-Юг», смт. Гаспра, м. Ялта до відповідача 2товариства з обмеженою відповідальністю «Діо Крим-Плюс», м. Донецьк провизнання недійсним договору про охорону виробничих (господарських) об'єктів від 20.01.2010р.

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство "Інвестбудсервіс", м. Донецьк (далі-Позивач) звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Охоронне агентство Легіон-Юг",смт.Гаспра,м. Ялта (далі-Відповідач-1) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Діо-Крим-Плюс", м.Донецьк (далі-Відповідач-2) про визнання недійсним договору про охорону виробничих (господарських) об'єктів від 20.01.2010р., який укладений між товариством з обмеженою відповідальністю "Діо-Крим-Плюс" та товариством з обмеженою відповідальністю "Охоронне агентство Легіон-Юг".

Рішенням господарського суду Донецької області від 23.07.2013р. у справі №905/607/13-г у задоволені позовних вимог відмовлено повністю.

Публічне акціонерне товариство «Інвестбудсервіс», м. Донецьк подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Донецької області від 23.07.2013р. у справі №905/607/13-г скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування своїх доводів скаржник посилається на порушення норм матеріального права та неналежну оцінку доказів у справі. Зазначає, що судом першої інстанції не прийнято до уваги, що на момент укладання договору про охорону виробничих (господарських) об'єктів виконавець послуг - товариство з обмеженою відповідальністю «Охоронне агентство Легіон-Юг» не мало ліцензії на здійснення охоронних послуг, що свідчить, на його думку, про відсутність необхідного обсягу цивільної дієздатності та суперечить вимогам статей 203, 215 Цивільного кодексу України.

Представник позивача у судове засідання не прибув, причини невиконання вимог ухвали суду не повідомив.

Представник відповідача 1 у судове засідання прибув, проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив оскаржуване рішення залишити без змін, проти розгляду справи за відсутністю представника позивача не заперечував.

Представник відповідача 2 у судове засідання прибув, підтримав доводи апеляційної скарги, просив скасувати рішення суду першої інстанції, проти розгляду справи за відсутністю представника позивача не заперечував.

Судова колегія вважає можливим здійснити розгляд справи у відсутність представника позивача, оскільки ухвалою про відкладання розгляду справи від 08.10.2013р. сторони були повідомлені про день та час судового засідання належним чином відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України.

Судове засідання апеляційної інстанції здійснювалось за допомогою звукозаписувального технічного засобу у порядку розгляду апеляційної скарги встановленого статями 4-4, 81-1, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, заслухавши у судовому засіданні представників відповідачів, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила.

20 січня 2010р. між відповідачем 2 та позивачем, що діють спільно на підставі договору простого товариства №1-29/06 від 29.06.2006р. (Замовником) та Відповідачем (Охоронне агентство) укладено договір про охорону виробничих (господарських) об'єктів №б/н (далі - Договір), за умовами пункту 2.1 якого замовник доручає, а охоронне агентство бере під охорону майно, що знаходиться на об'єктах, о перераховані у дислокації (переліку) та позначені на плані (схемі) об'єктів, які охороняються, що додаються до договору.

Відповідно до пункту 7.1 договору встановлено, що він укладається терміном на 2 роки і набирає чинності з дня підписання.

Розділом 3 договору врегульовані положення щодо суми Договору та порядку розрахунків, у тому числі встановлено, що ціна однієї години спостереження охорони становить 13,70грн. Оплата за охорону відповідно до визначених тарифів здійснюється щомісячно платіжними дорученнями замовника, що здаються до установи банку не пізніше 5-го числа поточного розрахункового місяця. При цьому 50 процентів приплачується у час роботи 15-го числа фактичного місяця (пп.3.1, 3.3).

Права та обов'язки сторін врегульовані в розділі 4 Договору.

29.06.2006р. між відкритим акціонерним товариством «Інвестбудсервіс» та товариством з обмеженою відповідальністю "Діо-Крим-Плюс" з метою вкладення сторонами власних позичкових і залучених майнових та інтелектуальних цінностей в будівництво житлового комплексу (будівель типу «таунхауз») з вбудованими приміщеннями соціально-побутового призначення в АР Крим м. Ялта, смт. Гурзуф, с. Лінійне район старої дороги, уклали договір простого товариства №1-29/06 про спільну діяльність по будівництву житлового комплексу (будівель типу «таунхауз») з вбудованими приміщеннями соціально-побутового призначення.

Відповідно до пункту 2.1. договору сторони зобов'язуються на основі співробітництва та шляхом здійснення внесків майном, (грошовими коштами, матеріалами, майновими правами тощо), трудовою участю та організацією співпраці, сумісно діяти з метою здійснення інвестування та будівництва житлового комплексу (будівель типу «таунхауз») з вбудованими приміщеннями соціально-побутового призначення, зазначеного у пункті 2.2 цього договору.

Пунктом 5.1. договору сторони встановили, що ведення всіх спільних справ за цим договором від імені останніх здійснюється стороною 2.

Пунктом 8.1. договору визначено, що цей договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до моменту належного виконання сторонами своїх обов'язків, передбачених цим договором.

Підставою позову є посилання позивача на відсутність у відповідача 1 ліцензії на здійснення охоронних послуг, що свідчить про відсутність у нього дієздатності для укладання Договору про охорону виробничих (господарських) об'єктів.

Згідно із статтями 4, 10 та 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та Цивільного кодексу.

Відповідно до статті 1, 8 Конституції України зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України.

Згідно з статтею 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Згідно з статтею 215 Цивільного Кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного Кодексу України, а саме: 1) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; 2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За приписами частини 3 вказаної статті якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Отже, вирішуючи спори про визнання угод недійсними необхідно встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Пунктом 43 статті 9 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" (в редакції від 30.12.2009р., що діяла на момент укладання спірного договору) визначено, що послуги з надання послуг, пов'язаних з охороною державної та іншої власності, надання послуг з охорони громадян ліцензуванню підлягають.

Відповідно до частини 2 статті 16 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" у разі виникнення підстав для переоформлення ліцензії ліцензіат зобов'язаний протягом десяти робочих днів подати органу ліцензування заяву про переоформлення ліцензії разом з ліцензією, що підлягає переоформленню, та відповідними документами або їх нотаріально засвідченими копіями, які підтверджують зазначені зміни.

За приписами частини 6 статті 16 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" у разі переоформлення ліцензії орган ліцензування приймає рішення про визнання недійсною ліцензії, що була переоформлена, з внесенням відповідних змін до ліцензійного реєстру не пізніше наступного робочого дня.

Частиною 9 статті 16 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" передбачено, що ліцензіат, який подав заяву та відповідні документи про переоформлення ліцензії, може провадити свою діяльність на підставі довідки про прийняття заяви про переоформлення ліцензії на провадження певного виду господарської діяльності, яка видається органом ліцензування у разі подання заяви про переоформлення ліцензії.

Як вбачається з матеріалів справи, 16 лютого 2009р. Міністерством внутрішніх справ видано товариству з обмеженою відповідальністю "Охоронне агентство "Альфа-Легіон" ліцензію серії АВ №433330 на право надання послуг, пов'язаних з охороною державної та іншої власності, терміном дії з 16 лютого 2009р по 16 лютого 2014р., яку, у зв'язку зі зміною найменування юридичної особи на товариство з обмеженою відповідальністю "Охоронне агентство "Легіон-Юг", 19 лютого 2010р. переоформлено на ліцензію серії АВ №507532 терміном дії з 19 лютого 2010р. до 16 лютого 2014р., що підтверджується листом Управління юридичного забезпечення Міністерства внутрішніх справ №12/6-2129 від 21.06.2013р.

Отже, на момент укладання договору охорони виробничих (господарських) об'єктів 20.01.2010р. товариство з обмеженою відповідальністю "Охоронне агентство "Легіон-Юг" мало право на здійснення охоронних послуг

Таким чином, позивач не довів наявність підстав для визнання оспорюваного договору недійсними відповідно до статей 203, 207, 215 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За таких обставин, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволені позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків викладених у рішенні суду першої інстанції.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.

Керуючись статтями 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Інвестбудсервіс», м.Донецьк на рішення господарського суду Донецької області від 23.07.2013р. у справі №905/607/13-г залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 23.07.2013р. у справі №905/607/13-г - залишити без змін.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий Н.В. Ломовцева

Судді: Н.М. Принцевська

О.А. Скакун

Надруковано 7 прим.:

1. Позивачу;

2. Відповідачу 1;

3-4 Відповідачу 2;

5. У справу;

6. ДАГС

7. ГСДО