Рішення

від 16.04.2009 по справі 15/26

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

15/26

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

16.04.09 р.                                                                                                       Справа № 15/26                               

Господарський суд Донецької області  у складі головуючого судді Богатиря К.В.

при секретарі судового засідання Щитовій Л.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Виробничо-комерційна фірма „Сазоко” м. Маріуполь (код ЄДРПОУ 19384670)

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю “Регор” м. Маріуполь (код ЄДРПОУ 33160770)

про стягнення боргу за поставлений металопрокат в сумі 14038,90 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Заварін В.В. за довіреністю № 38 від 09.01.2009 р.

від відповідача: не з'явився

До господарського суду Донецької області надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю “Виробничо-комерційна фірма „Сазоко” м. Маріуполь до товариства з обмеженою відповідальністю “Регор” м. Маріуполь про стягнення боргу за поставлений металопрокат в сумі 14038,90 грн.

Ухвалою суду від 26.01.2009 р. позовна заява була прийнята до розгляду та порушено провадження у справі № 15/26, сторони зобов'язані надати документи та виконати певні дії.

Ухвалою заступника голови господарського суду Донецької області від 18.03.2009 р. строк вирішення спору продовжено до 23.04.2009 р.

У порушення вимог ухвал суду від 26.01.2009 р., 17.02.2009 р., 18.03.2009 р. відповідач в судові засідання 17.02.2009 р., 18.03.2009 р., 16.04.2009 р. не з'явився без повідомлення про причину неявки, витребувані документи до суду не надіслав.

Судом були вжиті усі належні заходи для повідомлення відповідача про місце, дату та час проведення судового засідання, про що свідчать наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення рекомендованих поштових відправлень з ухвалами господарського суду представнику відповідача.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо  відзив на позов та витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Зважаючи на достатність представлених позивачем документів, згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними у ній матеріалами.  

Судом, відповідно до вимог статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази та заслухавши у судових засіданнях пояснення представника позивача, господарський суд -

ВСТАНОВИВ:

23.05.2008 р. сторони уклали договір № 06-08, згідно якого постачальник (позивач) зобов'язався передати у власність покупця (відповідач) товар (металопродукцію), кількість, асортимент та технічні умови на який вказані в додатках (специфікаціях), що є невід'ємною частиною даного договору, а покупець зобов'язався прийняти вказаний товар на умовах договору та сплатити за нього певну грошову суму.

Пунктом 3.1 договору з урахуванням умов специфікації № 1 від 23.05.2008 р. до даного договору передбачено, що поставка товару здійснюється вагонними партіями на умовах: FCA – станція Маріуполь-Сортувальний відповідно до правил „ІНКОТЕРМС 2000 року”. Період поставки складає з 26.05.2008 р. по 05.06.2008 р.

Згідно п.п. 5.3, 5.4 договору умови оплати: 50% – передоплата та 50% – оплата вартості товару протягом одного банківського дня з моменту виходу вагонів з товаром від станції виробника (підтвердженням чого є лист постачальника з указаним номером вагону та ваги товару). Інші умови оплати регулюються додатковими угодами або специфікаціями, які є невід'ємною частиною договору. Оплата повинна здійснюватися з вказівкою в платіжних документах номеру договору, дати його укладення та номера рахунку на оплату.

Відповідно до п. 7.3 договору у випадку порушення строків виконання зобов'язань за договором винна сторона сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого зобов'язання за кожний день прострочки.

Згідно п. 7.4 договору у випадку відсутності оплати покупцем більше, ніж за 21 банківський день штраф складає 5% від вартості неоплаченої партії металопрокату за кожний місяць прострочки.

Пунктом 8.1 договору передбачено, що строк дії даного договору встановлений до 31.12.2008 р.

До даного договору сторони уклали специфікацію № 1 від 23.05.2008 р., якою передбачили найменування товару, одиницю вимірювання, кількість, ціну за одиницю, загальну вартість, умови поставки та оплати товару. Завірені копії договору та специфікації додані до позову.

На виконання умов вказаного договору позивач 05.06.2008 р. передав відповідачу товар (листи оцинковані) на загальну суму 403045,50 грн. за видатковою накладною № РН-0000025 від 05.06.2008 р. (з урахуванням дерев'яної упаковки та товарно–транспортних видатків) на суму 499469,40 грн., завірена копія якої додана до позову.

Факт отримання відповідачем товару на суму 499469,40 грн. підтверджується підписом представника відповідача та печаткою на видатковій накладній в графі „отримав(ла)”, податковою накладною № 25/1 від 05.06.2008 р., рахунком–фактурою № СФ–0000025 від 23.05.2008 р. Завірені копії вказаних документів додані до позову.

Висновок стосовно того, що товар за вищевказаними документами був поставлений відповідачу позивачем саме на виконання договору № 06–08 від 23.05.2008 р. суд робить виходячи з того, що найменування, кількість, ціна та вартість отриманого товару за видатковою накладною, податковою накладною та рахунком–фактурою повністю відповідають тим же характеристикам товару, які зазначені у специфікації до договору.

Як стверджує позивач у позовній заяві, відповідач здійснив часткову оплату товару на загальну суму 490000,00 грн., що підтверджується банківськими виписками, завірені копії яких містяться в матеріалах справи. У призначенні платежу відповідач як на підставу оплати вказує договір № 06–08 від 23.05.2008 р., специфікацію № 1 до нього.

Таким чином неоплаченою залишилась частина основного боргу в сумі 9469,40 грн. (499469,40 грн. – 490000,00 грн. = 9469,40 грн.).

Позивач на виконання пункту 5.3 договору направив відповідачу лист № 1/06 від 05.06.2008 р., завірена копія якого додана до позову. В листі зазначено найменування товару, його розмір, кількість (вага), номер вагону. Факт відправлення позивачем товару 05.06.2008 р. підтверджується квитанцією про приймання залізницею вантажу № 50883821 з відбитком штемпелю станції відправлення, в якому вказано, що датою приймання вантажу до перевезення є 05.06.2008 р., завірена копія якої міститься в матеріалах справи. Тобто, позивач виконав зобов'язання щодо поставки продукції за договором в повному обсязі.

Відповідно до ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона – постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні – покупцеві товар, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають зокрема з договору або іншого правочину.

Відповідно до ст. 526 того ж Кодексу зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Сторонами договору встановлений конкретний строк оплати по кожній партії поставленого за договором товару, згідно кожної видаткової накладної, а саме остаточний розрахунок після проведення передоплати здійснюється протягом одного банківського дня з моменту виходу вагонів з товаром зі станції виробника. В даному випадку таким моментом є дата, вказана в квитанції про приймання вантажу, тобто 05.06.2008 р. Але доказів того, що відповідач своєчасно був повідомлений про настання вказаного факту виходу вагонів з товаром зі станції виробника позивачем до суду не надано. Тобто, встановити наявність факту отримання відповідачем листа № 1/06 від 05.06.2008 р., а у разі встановлення такого отримання – його дату, на думку суду, не є можливим. Таким чином, пункт 5.3 договору, який передбачає умови оплати, зокрема, момент виникнення та строк виконання грошового зобов'язання, застосуванню в даному випадку не підлягає.

Згідно ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Вказана норма закону є спеціальною нормою для правовідносин купівлі-продажу товару, тому її застосування є пріоритетним перед іншими загальними нормами закону.

Виходячи з того, що датою відправлення вантажу є 05.06.2008 р., остаточний строк оплати цієї партії товару наступив після дати прийняття товару покупцем від перевізника.

Відповідач будь–яких заперечень щодо отримання товару до суду не надав, підписав видаткову накладну, чим підтвердив факт отримання товару.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що відповідач не виконав зобов'язання оплатити товар у встановлений законом строк в сумі 9469,40 грн., тому позовні вимоги щодо стягнення основного боргу підлягають задоволенню.

16.04.2009 р. позивач надав до суду заяву про уточнення до позовної заяви за вх. № 02–41/17142. До заяви позивач додає новий розрахунок штрафних санкцій, згідно якого:

–          у зв'язку із застосуванням ч. 6 ст. 232 ГК України позивач обмежив шестимісячним терміном строк нарахування пені. Таким чином, станом на 03.01.2009 р. сума пені склала 1148,74 грн. (сума пені зменшилася порівняно з сумою пені, заявленою до стягнення в позовній заяві);

–          позивач збільшив період нарахування штрафу на один місяць з 03.07.2008 р. по 03.01.2009 р. із застосуванням 5% від вартості неоплаченої партії продукції за кожний місяць прострочення. Таким чином, штраф за вказаний період складає 2840,82 грн. (сума штрафу збільшилася порівняно з сумою штрафу, заявленою до стягнення в позовній заяві);

–          позивач, керуючись ст. 625 ЦК України, збільшив період нарахування інфляції з липня 2008 р. по січень 2009 р., у зв'язку з чим сума інфляції збільшилася та складає 558,69 грн.;

–          загальна сума позову, як зазначає позивач, склала 14017,65 грн.

Позовні вимоги щодо стягнення штрафу на підставі п. 7.4 договору за періоди з 11.06.2008 р. по 19.06.2008 р. на суму 94,69 грн., з 20.06.2008 р. по 26.06.2008 р. на суму 189,38 грн., з 27.06.2008 р. по 02.07.2008 р. на суму 284,07 грн., що загалом складає 568,14 грн., в заяві про уточнення позовних вимог позивач не змінює, від цих позовних вимог не відмовляється. Таким чином, судом вказані позовні вимоги розглядаються в тому розмірі, в якому вони були заявлені в первісній позовній заяві.

Виходячи з вищевикладеного, сума позовних вимог складає: 9469,40 грн. (основний борг) + 1148,74 грн. (пеня) + 558,69 грн. (інфляція) + 2840,82 грн. (штраф у розмірі 5% від вартості неоплаченої продукції) + 568,14 грн. (штраф у розмірі 1%, 2%, 3% від вартості неоплаченої продукції) = 14585,79 грн.

Вказану заяву суд згідно ст. 22 ГПК України прийняв до розгляду та в подальшому розглядав змінені позовні вимоги.

Керуючись п. 7.3 договору позивач нарахував відповідачу за період з 03.07.2008 р. по 03.01.2009 р. пеню в сумі 1148,74 грн. (розрахунок суми пені доданий до позову). Початком періоду нарахування пені позивач вважає 03.07.2008 р., з врахуванням терміну, достатнього для перевезення вантажу по території України. Суд вважає вимоги в цій частині обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Крім суми основного боргу позивач згідно ст. 625 ЦК України нарахував за період з липня 2008 р. по січень 2009 р. інфляцію в розмірі 558,69 грн. (розрахунок суми інфляції доданий до позову). Суд вважає вимоги в цій частині обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

На підставі п. 7.4 договору позивач нарахував відповідачу штраф по періодам: з 11.06.2008 р. по 19.06.2008 р. на суму 94,69 грн., з 20.06.2008 р. по 26.06.2008 р. на суму 189,38 грн., з 27.06.2008 р. по 02.07.2008 р. на суму 284,07 грн., з 03.07.2008 р. по 03.01.2009 р. на суму 2840,82 грн. (розрахунок суми штрафу доданий до позову). Суд, перевіривши представлені позивачем розрахунки та оцінивши умови, викладені в п. 7.4 договору, дійшов наступного висновку.

В частинах 1–3 включно п. 7.4 договору мова йде про застосування штрафу як міри відповідальності при простроченні оплати товару: в першому випадку – на 3–9 банківських днів, в другому випадку – на 10–15 днів, в третьому випадку – на 16–20 днів. Оскільки відповідач оплату товару по факту його прийняття взагалі не здійснив, то застосуванню в даному випадку підлягає тільки частина 4 п. 7.4 договору, яка передбачає настання негативних наслідків для порушника господарського зобов'язання у вигляді накладення штрафу за умови відсутності оплати товару, а не її прострочення.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення штрафу на загальну суму 3408,96 грн. підлягають частковому задоволенню на суму 2840,82 грн. за період з 03.07.2008 р. по 03.01.2009 р. В частині стягнення штрафу на суму 3408,96 грн. – 2840,82 грн. = 568,14 грн. позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідач будь-які заперечення на позовні вимоги на день судового слухання не надав, тобто не скористався своїм правом на судовий захист.

Згідно ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно: в частині задоволених позовних вимог – на відповідача, в частині відмови в задоволенні позовних вимог – на позивача.

Крім того, згідно підпункту „а” пункту 2 статті 3  Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито” №7-93 від 21.01.1993 року із змінами та доповненнями із заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів, сплачується 1 відсоток ціни позову. Враховуючи вищевказану вимогу законодавства України позивач повинен був перерахувати державне мито у розмірі 145,86 грн. (14585,79 грн. х 1% = 145,86 грн.). Але фактично згідно платіжного доручення № 69 від 12.01.2009 р. позивач сплатив держмито в сумі 140,38 грн.

Таким чином, позивачем недоплачено державного мита у сумі 5,48 грн. (145,86 грн. (треба сплатити) – 140,38 грн. (фактично сплачено) = 5,48 грн. (недоплата). Вказана сума держмита підлягає стягненню з позивача на користь державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 22; 32-34; 36; 43; 49; 75; 82-85; 115; 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Регор” (юридична адреса: 87547, Донецька область, м. Маріуполь, вул. 50 років СРСР, 20/41; код ЄДРПОУ 33160770; розрахунковий рахунок 26009171006900 в філії АКІБ “УкрСиббанк” м. Маріуполя, МФО 331005) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Виробничо-комерційна фірма „Сазоко” (юридична адреса: 87534, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Лавицького, 8/77; код ЄДРПОУ 19384670; розрахунковий рахунок 260063017115989 в Жовтневому відділенні Промінвестбанку м. Маріуполя, МФО 334575) суму 14017,65 грн. (а саме: основний борг в сумі 9469,40 грн., пеню в сумі 1148,74 грн., штраф у розмірі 2840,82 грн., інфляцію в сумі 558,69 грн.), витрати по сплаті державного мита у розмірі 140,18 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 117,83 грн.

Відмовити в задоволенні позову в частині стягнення штрафу на суму 568,14 грн.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Виробничо-комерційна фірма „Сазоко” (юридична адреса: 87534, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Лавицького, 8/77; код ЄДРПОУ 19384670; розрахунковий рахунок 260063017115989 в Жовтневому відділенні Промінвестбанку м. Маріуполя, МФО 334575) на користь Державного бюджету України (рахунок 31111095700006 банк ГУ ДКУ у Донецькій області, МФО 834016, код ЄДРПОУ 34687001, одержувач – УДК у Київському районі м. Донецька) державне мито у розмірі 5,48 грн.

У судовому засіданні 16.04.2009 р. оголошено рішення суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

У разі  подання  апеляційної скарги або внесення апеляційного подання рішення,  якщо його не скасовано,  набирає  законної  сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

               Суддя