Рішення

від 22.10.2013 по справі 919/325/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2013 року справа № 919/325/13

За позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

(АДРЕСА_1)

до товариства з обмеженою відповідальністю «Аметист і К»

(пр. Ген. Острякова, 246, м. Севастополь, 99055)

про стягнення 18006,96 грн.

Суддя Архипенко О.М.

За участю представників сторін:

від позивача - не з'явився;

від відповідача - Хрячков Є.О., довіреність від 02.01.2013.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач, ФОП ОСОБА_1) звернувся до господарського суду міста Севастополя (далі - суд) з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Аметист і К» (далі - відповідач, ТОВ «Аметист і К») про стягнення 18006,96 грн, з яких: сума основного боргу за договором поставки № 01/12 від 01.01.2012 - 6452,02 грн; 15% річних - 703,42 грн; пеня - 701,49 грн; штраф - 10150,03 грн.

Позовні вимоги, із посиланням на статті 509, 525, 526, 530, 549, 610, 612, 625, 626, 627, 692, 712 Цивільного кодексу України, статті 173, 179, 193, 230 Господарського кодексу України, обґрунтовані порушенням відповідачем умов договору поставки від 01.01.2012 №01/12 щодо здійснення своєчасної та повної оплати поставленого товару за витратними накладними від 26.04.2012 №ДЕ-004789, від 28.04.2012 №ДЕ-004897, від 16.08.2012 №ДЕ-011253, від 23.08.2012 №ДЕ-011667, від 27.08.2012 №ДЕ-011846, від 15.10.2012 №014736, від 18.10.2012 №ДЕ-014933, від 22.10.2012 №ДЕ-015140, від 29.10.2012 №ДЕ-015549, від 05.11.2012 №ДЕ-016003, від 15.11.2012 №ДЕ-016543, від 15.11.2012 №ДЕ-016544.

Ухвалою суду від 18.03.2013 позовна заява ФОП ОСОБА_1 прийнята до розгляду та порушено провадження у справі №919/325/13.

Відповідач у відзиві на позов проти задоволення позовних вимог заперечує, зокрема, з тієї підстави, що договір поставки від 01.01.2012 №01/12 директором ТОВ «Аметист і К» ОСОБА_3 не підписувався, а тому цей правочин є недійсним /арк.с.37-38/.

У судових засіданнях, які відбулися 18.04.2013 та 25.04.2013, в порядку статті 77 ГПК України, оголошувалась перерва відповідно до 25.04.2013 та 15.05.2013.

Ухвалою суду від 15.05.2013 у справі призначено комплексну судову експертизу (почеркознавчу та технічну експертизу документів), проведення якої доручено Науково-дослідному експертно-криміналістичному центру при УМВС України в м. Севастополі.

Ухвалою суду від 15.05.2013 провадження у справі було зупинено до одержання від експертної установи висновку комплексної судової експертизи та повернення матеріалів справи до господарського суду міста Севастополя.

Ухвалою суду від 10.10.2013, у зв'язку із надходженням до суду висновку судового експерта від 16.09.2013 №133 разом з матеріалами справи №919/325/13, провадження у справі було поновлено. Цією ж ухвалою суду продовжено строк вирішення спору до 29.10.2013 та призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 22.10.2013.

Позивач явку представника у судове засідання не забезпечив, про дату час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином та своєчасно, до початку засідання суду звернувся з клопотанням про відкладення розгляду справи у зв'язку із зайнятістю його представника в іншому судовому процесі.

Відповідно до частини першої статті 77 ГПК України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Згідно з пунктом 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Тобто, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

З урахуванням викладеного, оскільки явка учасників процесу обов'язковою не визнавалась, а матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, враховуючи те, що строк вирішення спору спливає, - підстави для відкладення розгляду справи відсутні, а тому відповідне клопотання представника позивача суд відхиляє за безпідставністю.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав свою позицію, викладену у відзиві на позовну заяву.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд

В С Т А Н О В И В:

01.01.2012 між ФОП ОСОБА_1 (Продавець) та ТОВ «Аметист і К» в особі його директора ОСОБА_3 (Покупець) укладено договір поставки №01/12 (далі - Договір) /арк.с. 10-12/.

Відповідно до пункту 1.1 Договору Продавець зобов'язується поставити та передати у власність, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити продукцію, надалі - Товар, в асортименті, кількості і у терміни, обговорені Сторонами відповідно до заявки, видаткових накладних та умов цього Договору.

Згідно з пунктом 2.1 Договору загальна ціна Договору є загальною вартістю Товару, поставленого протягом строку дії цього Договору і визначається сумою усіх видаткових накладних, оформлених і виданих Покупцю, якими підтверджується факт передачі Товару Покупцеві, його кількість, асортимент та ціна.

Покупець зобов'язаний сплатити Продавцю вартість отриманого Товару протягом 14 календарних днів з дати отримання відповідного Товару шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Продавця або шляхом внесення грошових коштів у касу підприємства Продавця (пункт 2.2 Договору).

Пунктом 3.1 Договору встановлено, що кількість, асортимент та ціна Товару, який підлягає поставці, визначається відповідно до видаткових накладних та рахунків на підставі діючих у Продавця цін.

Право власності на Товар виникає у Покупця з моменту передачі товару відповідно до видаткових накладних, оформлених сторонами. Датою поставки вважається дата, вказана в видатковій накладній, яка підтверджує отримання товару Покупцем (пункт 3.3 Договору).

Відповідно до пункту 3.6 Договору одночасно з передачею товару Продавець зобов'язаний передати Покупцеві наступні документи: рахунок на оплату Товару (при необхідності); податкову накладну, згідно норм Закону України «Про податок на додану вартість»; видаткову накладну.

Даний договір набирає чинності з моменту його підписання Сторонами і діє до 31.12.2013, а в частині розрахунків - до повного виконання Покупцем своїх зобов'язань за цим договором (пункт 8.1 Договору).

На виконання своїх зобов'язань, протягом 2012 року позивач здійснив поставку товару на загальну суму 27357,20 грн, що підтверджується витратними накладними, підписаними уповноваженими особами сторін та скріпленими їх печатками (далі - Видаткові накладні): від 26.04.2012 №ДЕ-004789 на суму 3234,03 грн; від 28.04.2012 №ДЕ-004897 на суму 1335,15 грн; від 16.08.2012 №ДЕ-011253 на суму 1800,00 грн; від 23.08.2012 №ДЕ-011667 на суму 3600,00 грн; від 27.08.2012 №ДЕ-011846 на суму 936,00 грн; від 15.10.2012 №ДЕ-014736 на суму 130,52 грн; від 18.10.2012 №ДЕ-014933 на суму 2701,50 грн; від 22.10.2012 №ДЕ-015140 на суму 4470,00 грн; від 29.10.2012 №ДЕ-015549 на суму 4282,50 грн; від 05.11.2012 №ДЕ-016003 на суму 1782,00 грн; від 15.11.2012 №ДЕ-016543 на суму 2220,00 грн; від 15.11.2012 №ДЕ-016544 на суму 865,50 грн /арк.с. 14-19/, а також виставив відповідачу для оплати відповідні рахунки-фактури: від 26.04.2012 №ДЕ-000380; від 28.04.2012 №ДЕ-000391; від 16.08.2012 №ДЕ-001226; від 23.08.2012 №ДЕ-001279; від 27.08.2012 №ДЕ-001303; від 15.10.2012 №ДЕ-001578; від 18.10.2012 №ДЕ-001600; від 22.10.2012 №ДЕ-001623; від 29.10.2012 №ДЕ-001648; від 05.11.2012 №ДЕ-001686; від 15.11.2012 №ДЕ-001734; від 15.11.2012 №ДЕ-001735 (далі - Рахунки) /арк.с. 76-99/.

Натомість, Відповідач, у свою чергу, несвоєчасно та не в повному обсязі сплачував отриману продукцію, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість у розмірі 6452,02 грн, що зафіксовано сторонами шляхом складення та підписання акту звірки з 01.01.2012 по 04.03.2013 /арк.с.13/.

Вказані обставини і стали причиною для звернення позивача до господарського суду з даним позовом.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статті 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання згідно зі статтями 11, 509 ЦК України, статтею 174 ГК України виникають, зокрема, з договору.

Згідно з положеннями статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною другою статті 712 ЦК України встановлено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю - продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до частини першої статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За приписами частини першої статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Стаття 253 та частина п'ята статті 254 ЦК України встановлюють, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Як раніш встановлено судом, за умовами Договору відповідач повинен був сплатити отриманий від позивача товар протягом 14 календарних днів з дати його поставки, а відтак, з урахуванням наведених вище положень цивільного законодавства, останнім днем строку оплати товару є: за витратною накладною від 26.04.2012 №ДЕ-004789 - 10.05.2012; за витратною накладною від 28.04.2012 №ДЕ-004897 - 14.05.2012; за витратною накладною від 16.08.2012 №ДЕ-011253 - 30.08.2012; за витратною накладною від 23.08.2012 №ДЕ-011667 - 06.09.2012; за витратною накладною від 27.08.2012 №ДЕ-011846 - 10.09.2012; за витратною накладною від 15.10.2012 №014736 - 29.10.2012; за витратною накладною від 18.10.2012 №ДЕ-014933 - 01.11.2012; за витратною накладною від 22.10.2012 №ДЕ-015140 - 05.11.2012; за витратною накладною від 29.10.2012 №ДЕ-015549 - 12.11.2012; за витратною накладною від 05.11.2012 №ДЕ-016003 - 19.11.2012; за витратною накладною від 15.11.2012 №ДЕ-016543 - 29.11.2012; за витратною накладною від 15.11.2012 №ДЕ-016544 - 29.11.2012.

За приписами статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 629 цього Кодексу договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, відповідач частково і з порушенням встановлених строків оплатив отриманий на підставі Видаткових накладних товар, лише на суму 20905,18 грн /арк.с. 20-23, 62-65/.

Відповідач не надав суду доказів повної оплати вартості отриманого за Договором товару, тоді як відповідно до статей 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Судом встановлено, що станом на день звернення позивача з позовом до суду та на час вирішення спору заборгованість відповідача за Договором складає 6452,02 грн.

З урахуванням викладеного, суд визнає позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар в сумі 6452,02 грн обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Також, позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 701,49, 15% річних у розмірі 703,42 грн та штраф у розмірі 10150,03 грн, за відповідні періоди прострочення оплати поставленого товару.

За приписами статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

При цьому, згідно зі статтею 611 вказаного Кодексу, у разі порушення зобов'язання наступають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною шостою статті 231 ГК України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до статей 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 5.2 Договору, встановлено, що Покупець відповідає за несвоєчасну оплату товару (порушення пункту 2.2 даного договору) відповідно до діючого законодавства України й сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день простроченого платежу. При розрахунку пені застосовується ставка НБУ, що діє в період нарахування пені. Нарахування пені здійснюється з дня прострочки.

Згідно з пунктом 5.4 Договору, у випадку прострочення виконання зобов'язань, передбачених пунктами 2.2 даного договору, більше ніж на 30 календарних днів, Покупець додатково сплачує Продавцю штраф у розмірі 35 відсотків від суми заборгованості.

Частиною шостою статті 232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно зі статтею 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, зобов'язаний сплатити кредитору суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Відповідно до пункту 5.5 Договору сторони дійшли до згоди щодо зміни розміру процентної ставки, передбаченої частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, і встановили її в розмірі 15%.

На підставі викладеного, зважаючи на встановлений факт прострочення виконання відповідачем обов'язку щодо внесення оплати за отриманий товар, суд дійшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача в частині стягнення з відповідача пені, 35% штрафу та 15% річних, але перевіривши здійснені позивачем відповідні розрахунки, суд встановив їх часткову невірність.

Так, при здійсненні розрахунків пені та 15% річних позивачем не дотримано положень статей 253, 254 ЦК України і, як наслідок, неправильно визначено дату початку періоду прострочення оплати товару за витратною накладною від 28.04.2012 №ДЕ-004897, а також невірно визначена сума залишку заборгованості за витратною накладною від 29.10.2012 №ДЕ-015549 після її часткової оплати відповідачем 27.12.2012 (сума залишку становить 1584,52 грн, а не 1585,42 грн).

У здійсненому позивачем розрахунку штрафу суд також встановив наявність помилок, а саме: неправильне визначення розміру штрафу за прострочення оплати товару за витратними накладними від 28.04.2012 №ДЕ-004897 на суму 1335,15 грн (сума штрафу 35% становить 467,30 грн, а не 487,30 грн) та від 15.10.2012 №014736 на суму 130,52 грн (сума штрафу 35% становить 45,68 грн, а не 45,82 грн); безпідставне нарахування штрафу у розмірі 554,90 грн на суму залишку заборгованості за видатковою накладною від 29.10.2012 №ДЕ-015549 після 27.12.2012, оскільки штраф 35% вже був раніше нарахований на всю суму боргу за цією накладною.

За власним розрахунком суду, за відповідні періоди прострочення внесення відповідачем оплати за отриманий товар (в межах періодів, заявлених позивачем в його розрахунках) сума пені, 15% річних та штрафу становить відповідно 700,37 грн, 702,29 грн та 9574,99 грн.

Підсумовуючи викладене, позов ФОП ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково - з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 17429,67 грн, з яких: 6452,02 грн - сума заборгованості за поставлений товар; 700,37 грн - пеня; 702,29 грн - 15% річних; 9574,99 грн - штраф.

При цьому, суд відхиляє доводи відповідача про недійсність (нікчемність) договору поставки №01/12 від 01.01.2012 у зв'язку з його підписанням з боку ТОВ «Аметист і К» не ОСОБА_3, а іншою невідомою особою, виходячи з наступного.

Згідно з частиною першою статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Загальні підстави визнання недійсним правочину і настання відповідних наслідків встановлені статтями 215, 216 ЦК України.

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою -третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, відповідно до яких, зокрема, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Згідно з частинами першою та третьою статті 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Відповідно до частини другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Аналогічні приписи містяться і в частині першій статті 181 ГК України, відповідно до якої господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що підпис сторони (сторін) на правочині підтверджує лише форму правочину, в якій його вчинено - письмову, а відповідно, сам факт вчинення правочину юридичними особами підтверджується наявністю печатки на документі, вчиненому в письмовій формі (вказана правова позиція викладена, зокрема, у постанові Вищого господарського суду України від 30.01.2013 у справі №5006/12/191пд/2012).

Також, відповідно до пункту 64 Постанови Кабінету Міністрів України від 27.11.1998 №1893 «Про затвердження Інструкції про порядок обліку, зберігання і використання документів, справ, видань та інших матеріальних носіїв інформації, які містять службову інформацію» печатки і штампи з повним найменуванням організацій підлягають обов'язковому обліку. Порядок обліку, зберігання і використання інших видів печаток, штампів і бланків суворої звітності визначається відповідними відомчими інструкціями. Контроль за їх виготовленням, зберіганням та використанням покладається на канцелярії організацій та осіб, відповідальних за діловодство.

За приписами пунктів 65, 68, 73 вищевказаної Постанови особи, що персонально відповідають за облік і зберігання печаток, штампів і бланків, призначаються наказами керівників організацій. Печатки і штампи повинні зберігатися у сейфах або металевих шафах. У разі втрати печаток і штампів керівники організацій зобов'язані негайно повідомити про це органи МВС та вжити заходів для їх розшуку.

Отже, печатка підприємства повинна використовуватись та зберігатись у встановленому порядку, а дотримання законності користування нею покладається на відповідальну особу підприємства.

Зі змісту Договору вбачається, що він підписаний з боку відповідача його директором ОСОБА_3 та скріплений печаткою товариства.

У засіданні суду 15.05.2013 директор ТОВ «Аметист і К» ОСОБА_3 надав пояснення з питань, що виникли під час розгляду цієї справи. Так, зокрема, у своїх поясненнях директор відповідача заперечив укладення між сторонами договору поставки від 01.01.2012 №01/12 і вказав, що підпис в цьому договорі йому не належить. Щодо відбитку печатки товариства, який міститься на договорі поставки від 01.01.2012 №01/12, а також відбитків печатки товариства (№2) та факсиміле, які містяться на Видаткових накладних та акті звірки взаємних розрахунків з 01.01.2012 по 04.03.2013, - підтвердив наявність на підприємстві печатки та факсиміле, відбитки яких схожі з відбитками на спірних накладних та акті звірки, і надав пояснення, що вказані печатка та факсиміле використовуються відповідачем у тому числі при засвідченні факту здійснення господарських операцій та складення первинних документів. Але, при цьому, висловив сумнів щодо того, що Видаткові накладні та акт звірки містять відбитки дійсних печаток та факсиміле відповідача.

У цьому ж судовому засіданні у ОСОБА_3 судом було відібрано експериментальні зразки його підпису, зразки відбитку круглої печатки ТОВ «Аметист і К», зразки відбитку круглої печатки ТОВ «Аметист і К» (№2) та зразки факсимільного відтворення підпису ОСОБА_3

Згідно з висновком судового експерта №133, складеного 16.09.2013 Науково-дослідним експертно-криміналістичним центром при УМВС України в м. Севастополі в даній справі /арк.с. 210-214/, вбачається, що:

- підпис від імені ОСОБА_3 в договорі поставки №01/12 від 01.01.2012 - виконаний рукописно, ймовірно не ОСОБА_3;

- відтиск печатки від імені ТОВ «Аметист і К» у договорі поставки №01/12 від 01.01.2012 - нанесено кліше, відтиски якого надані в якості порівняльних зразків;

- підписи у витратних накладних від 26.04.2012 №ДЕ-004789, від 28.04.2012 №ДЕ-004897, від 16.08.2012 №ДЕ-011253, від 23.08.2012 №ДЕ-011667, від 27.08.2012 №ДЕ-011846, від 15.10.2012 №014736, від 18.10.2012 №ДЕ-014933, від 22.10.2012 №ДЕ-015140, від 29.10.2012 №ДЕ-015549, від 05.11.2012 №ДЕ-016003, від 15.11.2012 №ДЕ-016543, від 15.11.2012 №ДЕ-016544 від імені ТОВ «Аметист і К» - виконані за допомогою факсиміле, відтиски кліше якого надані в якості порівняльних зразків;

- відтиск печатки у витратних накладних від 26.04.2012 №ДЕ-004789, від 28.04.2012 №ДЕ-004897, від 16.08.2012 №ДЕ-011253, від 23.08.2012 №ДЕ-011667, від 27.08.2012 №ДЕ-011846, від 15.10.2012 №014736, від 18.10.2012 №ДЕ-014933, від 22.10.2012 №ДЕ-015140, від 29.10.2012 №ДЕ-015549, від 05.11.2012 №ДЕ-016003, від 15.11.2012 №ДЕ-016543, від 15.11.2012 №ДЕ-016544 від імені ТОВ «Аметист і К» - нанесено кліше, відтиски якого надані в якості порівняльних зразків;

- підпис в акті звірки з 01.01.2012 по 04.03.2013, складений між ФОП ОСОБА_1 та ТОВ «Аметист і К» - виконаний за допомогою факсиміле, відтиски кліше якого надані в якості порівняльних зразків;

- відтиск печатки в акті звірки з 01.01.2012 по 04.03.2013, складений між ФОП ОСОБА_1 та ТОВ «Аметист і К», від імені ТОВ «Аметист і К» - нанесено кліше, відтиски якого надані в якості порівняльних зразків.

При цьому, докази порушення правил обліку, зберігання чи використання печаток ТОВ «Аметист і К» та факсиміле ОСОБА_3 в матеріалах справи відсутні, доказів втрати чи викрадення зазначених печаток, проведення службового розслідування за фактом їх незаконного використання або своєчасне звернення у зв'язку з цим до правоохоронних органів позивачем не надано.

Викладене вище свідчить про відсутність доказів в підтвердження факту використання на Договорі, видаткових накладних та акті звірки з 01.01.2012 по 04.03.2013 печаток ТОВ «Аметист і К» та факсиміле ОСОБА_3 невідомою особою.

Крім того, заперечення відповідача спростовуються ще й тією обставиною, що Видаткові накладні, за якими останній отримував товар та частково його сплачував, містять посилання саме на номер та дату спірного Договору, що, у свою чергу, підтверджує факт прийняття до виконання ТОВ «Аметист і К» договору поставки №01/12 від 01.01.2012.

Таким чином, суд, враховуючи положення статей 203, 207, 215 ЦК України, дійшов до висновку щодо недоведеності посилань позивача про незаконність дій щодо підписання договору поставки №01/12 від 01.01.2012 з огляду на те, що зазначений договір скріплений печаткою ТОВ «Аметист і К» та виконувався останнім, що підтверджує волевиявлення позивача в розумінні статті 627 ЦК України.

Відповідно до статті 49 ГПК України при частковому задоволенні позову витрати по сплаті судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 32-34, 43, 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Аметист і К» про стягнення 18006,96 грн, з яких: сума основного боргу - 6452,02 грн; 15% річних - 703,42 грн; пеня - 701,49 грн; штраф - 10150,03 грн, - задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Аметист і К» (ідентифікаційний код 30356503; пр. Ген. Острякова, 246, м. Севастополь, 99055) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1; АДРЕСА_1) суму основного боргу в розмірі 6452,02 грн (шість тисяч чотириста п'ятдесят дві грн 02 коп.), пеню у розмірі 700,37 грн (сімсот грн 37 коп.), 15% річних у розмірі 702,29 грн (сімсот дві грн 29 коп.), штраф у розмірі 9574,99 грн (дев'ять тисяч п'ятсот сімдесят чотири грн 99 коп.), а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 1665,34 грн (одна тисяча шістсот шістдесят п'ять грн 34 коп.).

3. В іншій частині позову відмовити.

Повне рішення складено 28.10.2013.

Суддя О.М.Архипенко