Постанова

від 09.12.2013 по справі 919/325/13

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2013 року Справа № 919/325/13

Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Рибіної С.А.,

суддів Балюкової К.Г.,

Плута В.М.,

за участю представників сторін:

позивача - Фоміна О.В., представник, довіреність № 471 від 05.06.2013;

відповідача - Хрячков Є.О., представник, довіреність № б/н від 02.01.2013,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Аметист і К" на рішення господарського суду міста Севастополя (суддя Архипенко О.М.) від 22 жовтня 2013 року у справі № 919/325/13

за позовом Фізичної особи-підприємця Денисова Євгена Вікторовича (вул. В.Морська, буд.25, кв.4, Севастополь, 99011)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аметист і К" (пр. Ген. Острякова, б.246, Севастополь, 99055)

про стягнення 18006,96 грн.

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець Денисов Євген Вікторович звернувся до господарського суду міста Севастополя з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аметист і К" про стягнення 18006,96 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтував тим, що відповідачем порушені зобов'язання за договором поставки товару № 01/12 від 01.01.2012 в частині повної та своєчасної оплати за поставлений товар. За несвоєчасне виконання грошового зобов'язання позивач також нарахував штрафні санкції.

Відповідно до частини 1 статті 41 Господарського процесуального кодексу України, для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 15.03.2013 по справі № 919/325/13 було призначено комплексу судову почеркознавчу та технічну експертизу документів.

У висновку експертизи, зокрема, було зазначено:

- підпис від імені Фурси Олександра Олексійовича в договорі поставки № 01/12 від 01.01.2012 виконаний рукописно, ймовірно не Фурсою Олександром Олексійовичем;

- відтиск печатки від імені Товариства з обмеженою відповідальністю "Аметист і К" у договорі поставки №01/12 від 01.01.2012 нанесено кліше, відтиски якого надані в якості порівняльних зразків;

- підписи у витратних накладних від 26.04.2012 №ДЕ-004789, від 28.04.2012 №ДЕ-004897, від 16.08.2012 №ДЕ-011253, від 23.08.2012 №ДЕ-011667, від 27.08.2012 №ДЕ-011846, від 15.10.2012 №014736, від 18.10.2012 №ДЕ-014933, від 22.10.2012 №ДЕ-015140, від 29.10.2012 №ДЕ-015549, від 05.11.2012 №ДЕ-016003, від 15.11.2012 №ДЕ-016543, від 15.11.2012 №ДЕ-016544 від імені Товариства з обмеженою відповідальністю "Аметист і К" виконані за допомогою факсиміле, відтиски кліше якого надані в якості порівняльних зразків;

- відтиск печатки у витратних накладних від 26.04.2012 №ДЕ-004789, від 28.04.2012 №ДЕ-004897, від 16.08.2012 №ДЕ-011253, від 23.08.2012 №ДЕ-011667, від 27.08.2012 №ДЕ-011846, від 15.10.2012 №014736, від 18.10.2012 №ДЕ-014933, від 22.10.2012 №ДЕ-015140, від 29.10.2012 №ДЕ-015549, від 05.11.2012 №ДЕ-016003, від 15.11.2012 №ДЕ-016543, від 15.11.2012 №ДЕ-016544 від імені Товариства з обмеженою відповідальністю "Аметист і К" нанесено кліше, відтиски якого надані в якості порівняльних зразків;

- підпис в акті звірки з 01.01.2012 по 04.03.2013, складений між Фізичною особою-підприємцем Денисовим Євгеном Вікторовичем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Аметист і К" виконаний за допомогою факсиміле, відтиски кліше якого надані в якості порівняльних зразків;

- відтиск печатки в акті звірки з 01.01.2012 по 04.03.2013, складений між Фізичною особою-підприємцем Денисовим Євгеном Вікторовичем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Аметист і К", від імені Товариства з обмеженою відповідальністю "Аметист і К" - нанесено кліше, відтиски якого надані в якості порівняльних зразків.

Висновок експерта не містить однозначної відповіді чи здійснений підпис директором Товариства з обмеженою відповідальністю "Аметист і К" Фурсою Олександром Олексійовичем чи ні.

Рішенням господарського суду міста Севастополя (суддя Архипенко О.М.) від 22 жовтня 2013 року у справі № 919/325/13 позов задоволений частково:

- стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Аметист і К" на користь Фізичної особи-підприємця Денисова Євгена Вікторовича суму основного боргу в розмірі 6452,02 грн., пеню у розмірі 700,37 грн., 15% річних у розмірі 702,29 грн., штраф у розмірі 9574,99 грн.;

- в іншій частині позову відмовлено;

- вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

При винесенні рішення в частині задоволення позовних вимог суд керувався тим, що відповідачем неналежним чином виконувалися обов`язки щодо оплати за поставлений товар, що призвело до виникнення боргу. Щодо вимог, по яких було відмовлено, суд керувався тим, що розрахунок штрафних санкцій, який наданий позивачем, не відповідає нормам діючого законодавства України. Крім того, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для визнання спірного договору недійсним.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Аметист і К" звернулось до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить зазначене рішення скасувати та прийняти нове рішення.

Підставою для скасування зазначеного судового акту заявник апеляційної скарги вважає неповне з`ясування судом першої інстанції усіх обставин справи, що призвело до помилкових висновків та невірного застосування норм матеріального права.

Свої доводи заявник апеляційної скарги обґрунтовує тим, що підпис на спірному договорі поставки виконаний не директором відповідача - Фурса Олександром Олексійовичем, та будь-яких повноважень іншій особі на підписання спірного договору директором не надавалось. Відповідач вважає, що недійсність договору поставки підтверджується висновками судового експерта. Крім того, заявник апеляційної скарги звертає увагу, що він був позбавлений можливості захистити свої права та інтереси щодо визнання договору недійсним. Також відповідач вказує на те, що одночасне застосування відповідальності за прострочку виконання грошового зобов`язання у вигляді штрафу та пені суперечить статті 231 Господарського кодексу України. Інші доводи та обгрунтування викладені в апеляційній скарзі.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 11 листопада 2013 року апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Аметист і К" прийнята до провадження колегією у складі: головуючого судді Рибіної С.А., суддів Гоголя Ю.М., Дмитрієва В.Є. та призначена до розгляду.

Розпорядженням від 25 листопада 2013 року суддю Гоголя Ю.М. замінено на суддю Балюкову К.Г. та суддю Дмитрієва В.Є. замінено на суддю Плута В.М., розгляд справи почато спочатку.

В судовому засіданні представник відповідача зазначив, що товар відповідачем дійсно отриманий, однак договору між сторонами не існує, відтак, нарахування позивачем санкцій згідно умов договору є безпідставним. При цьому, він наполягав на задоволенні апеляційної скарги, доводи підтримав у повному обсязі, заявив, та потім відкликав клопотання про призначення економічної (бухгалтерської ) експертизи, та заявив клопотання про зупинення провадження у справі до розгляду господарським судом міста Севастополя справи № 919/1380/13.

Зазначене клопотання відповідача про зупинення провадження у справі судова колегія залишає без задоволення, оскільки на момент прийняття судом оскаржуваного рішення спір між сторонами про визнання договору поставки недійсним не існував, виникнення цього спору після порушення апеляційного провадження не впливає на законність прийнятого судом першої інстанції рішення. Судова колегія зазначає, що відповідач не позбавлений права, після розгляду справи № 919/1380/13 по суті, звернутись до суду із заявою про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, за наявності таких обставин.

Представник позивача заперечував проти доводів апеляційної скарги та просив відмовити в її задоволенні, вважав рішення суду першої інстанції законним та обгрунтованим. Надав суду письмовий відзив на апеляційну скаргу.

Розглянувши справу повторно в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступне.

01 січня 2012 року між Фізичною особою-підприємцем Денисовим Євгеном Вікторовичем (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Аметист і К" в особі його директора Фурси Олександра Олексійовича (покупець) укладено договір поставки №01/12 (далі - Договір), відповідно до умов якого продавець зобов'язується поставити та передати у власність, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити продукцію (далі - товар), в асортименті, кількості і у терміни, обговорені сторонами відповідно до заявки, видаткових накладних та умов цього Договору (а.с. 10-12).

Відповідно до пункту 2.1 Договору загальна ціна Договору є загальною вартістю товару, поставленого протягом строку дії цього Договору і визначається сумою усіх видаткових накладних, оформлених і виданих покупцю, якими підтверджується факт передачі товару покупцеві, його кількість, асортимент та ціна.

Згідно пункту 2.2 Договору покупець зобов'язаний сплатити продавцю вартість отриманого товару протягом 14 календарних днів з дати отримання відповідного товару шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця або шляхом внесення грошових коштів у касу підприємства продавця.

Розділом 3 Договору сторони погодили асортимент, кількість, строки та порядок поставки товару, зокрема, кількість, асортимент та ціна товару, який підлягає поставці, визначається відповідно до видаткових накладних та рахунків, на підставі діючих у продавця цін.

Відповідно до пункту 3.6 Договору одночасно з передачею товару продавець зобов'язаний передати покупцеві наступні документи: рахунок на оплату товару (при необхідності); податкову накладну, згідно норм Закону України "Про податок на додану вартість"; видаткову накладну.

Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2013, а в частині розрахунків - до повного виконання покупцем своїх зобов'язань за цим Договором (пункт 8.1 Договору).

Позивач вважає, що свої зобов'язання за договором він виконав належним чином, про що свідчать видаткові накладні та акт звірки взаємних розрахунків з 01.01.2012 по 04.03.2013, підписаний обома сторонами (а.с.13, 76-99).

Відповідач взяті на себе зобов`язання з оплати за поставлений товар виконав не в повному обсязі, у зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість в розмірі 6452,02 грн.

Вищевикладене стало підставою для звернення позивача до суду із вимогами про стягнення боргу та нарахованих за порушення зобов`язань санкцій.

Господарський суд міста Севастополя позовні вимоги задовольнив частково.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права, дотримання ним норм процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції у зв`язку з наступним.

У відповідності до вимог статті 509 Цивільного кодексу України та статті 173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та статтею 174 Господарського кодексу України, зокрема, з договорів та інших правочинів (угод); з інших юридичних фактів, а також безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Правовідносини між сторонами виникли на підставі договору поставки № 01/12 від 01 січня 2012 року.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до положень статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Судом першої інстанції та судовою колегією апеляційної інстанції встановлено, що позивач поставив відповідачеві у період з квітня по листопад 2012 року товар за Договором на суму 27357,20 грн., який відповідачем оплачений лише частково в розмірі 20905,18 грн.

Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно пункту 2.2 Договору покупець зобов'язаний сплатити продавцю вартість отриманого товару протягом 14 календарних днів з дати отримання відповідного товару шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця або шляхом внесення грошових коштів у касу підприємства продавця.

У статті 629 Цивільного кодексу України встановлюється, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За таких обставин позовні вимоги Фізичної особи-підприємця Денисова Євгена Вікторовича про стягнення з відповідача заборгованості за отриманий товар в розмірі 6452,02 грн. обґрунтовано задоволені судом першої інстанції.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 703,42 грн. 15% річних, 701,49 грн. пені та 10150,03 грн. штрафу.

Частиною першою статті 199 Господарського кодексу України передбачено, що виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Види забезпечення виконання зобов'язань є спеціальними заходами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов'язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов'язань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов'язувальні правовідносини між кредитором та боржником.

Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина перша статті 230 Господарського кодексу України).

Згідно частини четвертої статті 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Умовами Договору № 01/12 від 01.01.2012 передбачені такі види відповідальності за невиконання грошового зобов`язань:

- пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу (п.5.2 Договору);

- штраф в розмірі 35 % від суми заборгованості у випадку прострочення оплати вартості товару більш ніж на 30 календарних днів (п.5.4 Договору);

- 15 % річних - відповідальність, яка передбачена статтею 625 Цивільного кодексу України (п.5.5 Договору).

Позивачем заявлено до стягнення 701,49 грн. пені, 10150,03 грн. штрафу та 703,42 грн. відсотків річних.

Враховуючи встановлену у статті 625 Цивільного кодексу України можливість сторін самостійно встановити розмір річних, судова колегія визнає, що позивач має право на стягнення 15% річних. Розрахунок позивача перевірений судовою колегією. Встановлено, що при його виконанні позивачем невірно визначена дата початку періоду прострочення оплати товару, тому часткове задоволення судом першої інстанції позовних вимог в цій частині в розмірі 702,29 грн. визнано судовою колегією правильним.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача пені у розмірі 701,49 грн., судова колегія зазначає, що санкція у вигляді пені передбачена умовами укладеного між сторонами Договору, однак розрахунок позивача містить помилки. Перевіривши розрахунок суду першої інстанції, судова колегія визнає його таким, що відповідає вимогам чинного законодавства та періоду нарахування пені, тому часткове задоволення позовних вимог в розмірі 700,37 грн. також визнано судовою колегією правильним.

Вимога позивача про стягнення штрафу в розмірі 10150,03 грн. частково задоволена судом першої інстанції, оскільки розмір штрафу не відповідає зазначеним вище нормам, розрахунок здійснений з помилками, тому судова колегія, перевіривши розрахунок штрафу, погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення вимог в цій частині.

За таких обставин, судова колегія визнала вірним висновок суду про часткове задоволення позовних вимог в розмірі 17429,67 грн.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, судова колегія зазначає, що вони не підлягають врахуванню з наступних підстав.

Одним з основних доводів відповідача є те, що спірний договір підписаний не Фурсою Олександром Олексійовичем, тому не є підставою для нарахування штрафних санкцій. Цей довід не приймається судовою колегією, виходячи з наступного.

По-перше, як зазначалось вище, висновок експерта не містить однозначної відповіді щодо підписання спірного договору не директором відповідача.

По-друге, підписання Договору іншою особою не підтверджено належними доказами в розумінні статті 34 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, згідно частини першої статті 241 Цивільного кодексу України, правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Оскільки даний Договір підписаний особою, повноваження якої посвідчені печаткою підприємства, та дії якої схвалені в подальшому, а саме: отримання товару та часткова його оплата, тому судова колегія вважає, що застосування судом першої інстанції умов Договору є правомірним.

Крім того, у видаткових накладних зазначено, що товар поставляється на підставі договору № 01/12 від 01.01.2012.

По-третє, відповідач підтверджує факт отримання товару саме на підставі наданих позивачем витратних накладних та визнав наявність боргу за частку цього товару.

Довід заявника апеляційної скарги про недійсність договору поставки судова колегія вважає безпідставним, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно статті 207 Цивільного кодексу України та статті 181 Господарського кодексу України, яка містить аналогічні положення, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Судова колегія зазначає, що наданий до матеріалів справи Договір поставки був підписаний обома сторонами та скріплений печатками. Дана обставина дає підстави зробити висновок, що сторонами узгоджені всі істотні умови договору. Таким чином, фактичні дії сторін свідчать про те, що Договір є укладеним та виконувався сторонами.

Крім того, на момент вирішення спору даний Договір поставки у встановленому законом порядку не визнаний недійсним.

Довід заявника апеляційної скарги про те, що відповідач був позбавлений можливості захистити свої права та інтереси щодо визнання договору недійсним, не може бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції та не приймається судовою колегією до уваги, оскільки вимоги щодо визнання договору недійсним не є предметом даного розгляду та не стосується предмету спору. При цьому судова колегія зазначає, що відповідач не позбавлений можливості захистити свої права в іншому судовому процесі.

Щодо доводу про неправомірність застосування відповідальності за прострочку виконання грошового зобов`язання у вигляді штрафу та пені одночасно, судова колегія вважає його безпідставним, виходячи з наступного.

Статтею 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідальність за порушення умов Договору передбачена самим Договором (Розділ 5) та нормами чинного законодавства (стаття 625 Цивільного кодексу України).

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною другою статті 231 Господарського кодексу України.

В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 Цивільного кодексу України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за Договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки, яка зазначалось вище, згідно статті 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Ця правова позиція, сталою та викладена у Постановах Верховного суду України від 09.04.2012 у справі № 20/246-08, від 27.04.2012 у справі № 06/5026/1052/2011 та інших, та, відповідно до вимог статті 111-28 Господарського процесуального кодексу України, є обов`язковою для всіх судів України, які зобов`язані привести свою судову практику у відповідність із рішенням Верховного суду України.

Усні пояснення відповідача щодо неможливості виконання на видаткових накладних та акті звірки факсиміле не приймається судовою колегією до уваги, виходячи з наступного.

Відповідно до Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України № 22 від 21.01.2004, яка встановлює загальні правила, види і стандарти розрахунків клієнтів банків та банків у грошовій одиниці України на території України, що здійснюються за участю банків, платіжні інструменти - засіб певної форми на паперовому, електронному чи іншому виді носія інформації, використання якого ініціює переказ коштів з відповідного рахунку платника. Розрахунковий документ - документ на паперовому носії, що містить доручення та/або вимогу про перерахування коштів з рахунку платника на рахунок отримувача. Під час здійснення розрахунків можуть застосовуватись розрахункові документи на паперових носіях та в електронному вигляді. Ця Інструкція встановлює правила використання під час здійснення розрахункових операцій таких видів платіжних інструментів:

- меморіального ордера;

- платіжного доручення;

- платіжної вимоги-доручення;

- платіжної вимоги;

- розрахункового чека;

- акредитива;

- інкасового доручення (розпорядження).

Вказаний перелік є вичерпним.

До складу зазначеного переліку не входять видаткові накладні та акти звірки, відтак, виконання підпису директора відповідача на вказаних документах за допомогою факсиміле не є порушенням вимог чинного законодавства.

Інші доводи, викладені в апеляційній скарзі, відхиляються судовою колегією, оскільки не підтверджені матеріалами справи та належними доказами в розумінні статті 34 Господарського процесуального кодексу України, зводяться до довільного тлумачення скаржником норм законодавства та не спростовують законних і обґрунтованих висновків господарського суду першої інстанції.

Приймаючи до уваги положення статті 49 Господарського процесуального кодексу України та часткове задоволення позовних вимог, судом вірно здійснений розподіл судових витрат пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі вищевикладеного, судова колегія дійшла висновку, що місцевим господарським судом правильно встановлені та досліджені всі обставини справи, права та обов'язки сторін, рішення винесено з дотриманням норм матеріального та процесуального права України. Таким чином, оскаржуване рішення господарського суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, підстави для його скасування відсутні, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Аметист і К" задоволенню не підлягає.

Керуючись статтею 101, пунктом 1 частини першої статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Аметист і К" залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Севастополя від 22 жовтня 2013 року у справі № 919/325/13 залишити без змін.

Головуючий суддя С.А. Рибіна

Судді К.Г. Балюкова

В.М. Плут

Розсилка :

1. Фізична особа-підприємець Денисов Євген Вікторович (вул. В.Морська, буд.25, кв.4, Севастополь, 99011; вул. Степова, 9, Севастополь, 99055).

2. Товариство з обмеженою відповідальністю "Аметист і К" (пр. Ген. Острякова, б. 246, Севастополь, 99055).