Рішення

від 01.04.2009 по справі 9/44-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

9/44-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця,  Хмельницьке шосе, 7  тел. 66-03-00, 66-11-31       http://vn.arbitr.gov.ua

І м е н е м     У к р а ї н и

РІШЕННЯ

01 квітня 2009 р.           Справа 9/44-09

    Господарський суд Вінницької області у складі: судді Балтака О.О., при секретарі  судового засідання Одарченко О.Г.,  

за участю представників сторін:

позивача :   Фарбер В.О., керівник ТОВ  "ТК Донбас-Індустрія"

відповідача : Усатюк Д.А., за довіреністю  № 665/1 від 23.07.2008 року

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду, справу

за позовом:товариства з обмеженою відповідальністю "ТК Донбас-Індустрія" (пр. Павших Комунарів, 63/1, м.Донецьк, 83014)   

до:товариства з обмеженою відповідальністю "ВКФ СПАЙК"  (вул. Пархоменко, 22, м. Бершадь, Вінницька обл., 24400)  

про стягнення 73566,09 грн.

ВСТАНОВИВ :

Товариством  з обмеженою відповідальністю "ТК Донбас-Індустрія", м. Донецьк  заявлено позов про стягнення  з товариства з обмеженою відповідальністю "ВКФ СПАЙК" , м.Бершадь Вінницької області 73566 грн. 09 коп.  боргу за неналежне виконання  зобов'язань по договору  № 1/11-УГ від 01.11.2008 року.

Ухвалою суду від 04.02.2009 року порушено провадження у справі № 9/44-09 та призначено до розгляду в судовому засіданні 17.03.2009 року.

Сторони в судове засідання 17.03.2009 року не з'явились, не надали витребуваних ухвалою суду від 04.02.2009 року документів, хоча про час та місце судового засідання були належним чином повідомлені.

У зв'язку з неявкою сторін та ненаданням витребуваних доказів, а також з урахуванням  клопотання позивача  про перенесення  судового засідання (№ 7 від 10.03.2009 р.),  розгляд справи було відкладено до 01.04.2009 року.

01.04.2009 року в судовому засіданні представником позивача  із супровідним  листом вх. № 3953 від 01.04.2009 року подано уточнення  до позовної заяви, зокрема:  позивач відмовився від позову в частині стягнення 44010 грн. 18 коп., в зв'язку  з тим, що  відповідач  повернув зазначену суму боргу після звернення з позовом до суду, а саме на суму 24010 грн. 18 коп. повернено товару та проведено розрахунок в сумі  20000 грн. 00 коп. на підтвердження чого надано первинні бухгалтерські документи ( банківські виписки та видаткові накладні на повернення товару). Таким чином,  позивач просить стягнути з відповідача  29495 грн. 35 коп. , з яких : 26785 грн. 73 коп. -  основний борг та 2709 грн. 62 коп. - пеня.

У цьому ж судовому засіданні відповідачем із супровідним листом за вх. № 3954 від 01.04.2009 року подано  витребувані попередньою ухвалою суду документи.  Поряд з тим, просив  суд винести рішення про сплату боргу  з розстроченням.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

01.11.2008 року між ТОВ "ТК Донбас-Індустрія" (Постачальник) та ТОВ "ВКФ Спайк" (Покупець) був укладений договір № 1/11-УГ, згідно п. 1.1. якого Постачальник зобов'язувався  поставити, а Покупець зобов'язувався прийняти і оплатити товар (вугільну продукцію в асортименті).

Згідно п. 4.1 договору оплата за продукцію, з урахуванням залізнично-дорожнього тарифу чи  автотранспорту, повинна бути проведена по факту  отримання товару на протязі  двох банківських днів.

Виконуючи свої зобов'язання по договору позивач передав відповідачу товар (вугільну продукцію в асортименті) на загальну суму 113275 грн. 91 коп. . Факт передачі товару відповідачу підтверджується видатковими накладними № кК-0000072 від 03.11.2008 р., № кК-0000073 від 07.11.2008р., № кК-0000075 від 12.11.2008 р., № кК-0000076 від 14.11.2008 р., № кК-0000078 від 20.11.2008 р. та  довіреностями  № 81 від 03.11.2008 р., № 93 від 10.11.2008 р. та № 110 від 20.11.2008 р. на ім'я Гоцуляк О.В.

Як вбачається з банківських виписок  від 03.11.2008 р., від 10.11.2008 р., від 11.11.2008 р., від 13.11.2008 р., від 30.12.2008 р.,  від 29.01.2009 р., від 11.02.2009 р.,  від 13.02.2009 р. , від 17.02.2009 р., від 26.02.2009 р.,  від 05.03.2009 р.,  від 17.03.2009 р., від 18.03.2009 р. та  від 30.03.2009 р.  відповідачем здійснено часткову оплату товару на загальну суму  62480 грн., з яких 42480 грн. 00 коп. - до звернення з позовом до суду та  20000 грн. після подання позовної заяви.

Дослідивши вказані первинні документи судом встановлено, що відповідачем повернуто  товар на загальну суму  24010 грн. 18 коп.,  що стверджується  накладними  на повернення товару  за № 99 від 03.03.2009 р. .

Відповідач всупереч умовам договору не в повному обсязі розрахувався за поставлений товар в зв'язку з чим позивач звернувся з позовом до суду.

З огляду на встановлені обставини суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Дії позивача по передачі товару відповідачу та дії  відповідача по прийняттю вказаного товару, за визначеною ціною свідчать  про те, що у боржника (відповідача)  виникло зобов'язання  по оплаті  за отриманий товар.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).

Згідно ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як зазначалось вище, в п. 4.1 Договору  № 01/11-УК від 01.11.2008 року сторони узгодили, що відповідач повинен був сплатити вартість поставленого товару  на протязі 2 банківських  днів з дати  його отримання.

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Також судом розглянуто вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 2709 грн. 62 коп. пені,  як наслідок ,  суд дійшов наступних висновків.

Частиною 2 ст.193 ГК України встановлено, що порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених ГК України, іншими законами або договором.

Частиною 2 ст. 217 ГК України передбачено такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції, оперативно-господарські санкції.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними  санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Стаття 549 ЦК України вказує, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Стаття 610 цього ж Кодексу передбачає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У п.3 ч.1 ст.611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.ст.6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У п. 7.3  договору сторони встановили, що при порушені строків виконання зобов'язань за Договором сторона, яка допустила порушення, сплачує другій стороні пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ нарахованої на суму простроченого зобов'язання за кожний день прострочки.

Таким чином суд вважає, що вимога позивача щодо стягнення пені  є правомірною, оскільки відповідає  умовам договору та чинному законодавству.

Нарахована  позивачем пеня в розмірі 2709 грн. 69 коп.  ( з урахуванням уточнень позовних вимог) визнається судом обгрунтованою та арифметично правильною.

Як вже було зазначено позивач подав в судовому засіданні заяву про відмову від позову в частині стягнення 44010 грн. 18 коп.  основного  боргу.

Розглянувши заяву позивача з врахуванням заявлених ним вимог в повній сукупності суд дійшов висновку, що вказану заяву про відмову від стягнення частини основного боргу слід розцінювати як заяву про зменшення позовних вимог з огляду на наступне.

Як наголошено в п.17 інформаційного листа ВГСУ від 20.10.2006 року № 01-8/2351 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та в I півріччі 2006 року" та п.6  інформаційного листа ВГСУ від 13.08.2008 року № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року " під зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну (у бік зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, в тому числі ціни позову.  В разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір. Факт зменшення ціни позову обов'язково відображається господарським судом в описовій частині рішення зі справи. При цьому будь-які підстави для припинення провадження у справі в частині зменшення позовних вимог у господарського суду відсутні.

Відповідно до ч.4 ст.22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення у справі, крім іншого, зменшити розмір позовних вимог. При цьому частина шоста названої статті вказує, що господарський суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

Заява позивача про зменшення розміру заявленого до стягнення основного боргу  приймається судом, оскільки такі дії позивача не суперечать чинному законодавству, не порушують  прав  і охоронюваних законом  інтересів інших осіб.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

З врахуванням встановлених обставин та наявних у справі первинних бухгалтерських документів суд вважає суму боргу відповідача перед позивачем в розмірі 29495 грн. 35 коп. доведеною.

Всупереч наведеним вище нормам та вимогам ухвал суду від 04.02.2009 року, від 17.03.2009 року відповідач не подав до суду жодного доказу в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення основного боргу та пені в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).

За таких обставин, зважаючи  на те, що відповідачем  не спростовано  позовні вимоги,  суд дійшов висновку про часткове задоволення позову із врахуванням поданого уточнення (відмову від позовних вимог в частині стягнення 44010 грн. 18 коп. основного боргу).

При розподілі державного мита суд враховує припис, який міститься в абз. 2 п.4.2 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998 року № 02-5/78  "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" згідно якого якщо позивач завищив ціну позову, або у процесі розгляду спору зменшив позовні вимоги, або господарський суд відмовив у стягненні певних сум, державне мито у цій частині не повертається.  

          Керуючись ст.ст. 6, 11, 509, 525, 526, 527, ч.1 ст.530, ч.1 ст. 546, ст. 549, ч. 1 ст.550, ст.610, п.3 ч.1 ст.611, ч.1 ст.612, ч.ч.1, 2 ст.614, ст.ст. 625, 627, 628, 629 ЦК України, ст.ст. 173, 174, 193, ч.2 ст.217, ст.230 ГК України, ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 45, 46, ч.ч.1, 2, 5 ст. 49,  ст.ст.78, 82, 84, 85, 115, 116  ГПК України, суд-

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВКФ Спайк", вул. Пархоменко, 22, м. Бершадь, Вінницька обл., 24400 - (інформація про реквізити - код ЄДРПОУ  20102046, п/р - 26003040392600 в АКІБ "УкрСиббанк" м. Харків, МФО - 351005) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТК Донбас-Індустрія", пр. Павших  Комунарів, 63/1, м. Донецьк, 83014 - (інформація про реквізити - код ЄДРПОУ 33702992,  р/р - 26006051704962 в ДФ КБ "Приватбанк", м. Донецьк, МФО 335496) - 26785,73 грн. (двадцять  шість  тисяч  сімсот вісімдесят п'ять грн. 73 коп.)  боргу,  2709,62 грн. (дві тисячі  сімсот дев'ять  грн. 62 коп.) пені, 294,95 грн.  (двісті дев'яносто чотири грн. 95 коп.)  - відшкодування витрат пов'язаних зі сплатою державного мита та  47,31 грн. ( сорок сім грн. 31 коп.)  - відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу .

3. Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.

4. Копію рішення надіслати сторонам рекомендованим листом.   

Суддя                                             Балтак О.О.

          Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України  03 квітня 2009 р.

віддрук. 3 прим.:

1 - до справи

2 - позивачу ( ТОВ "ТК Донбас-Індустрія"  - пр. Павших Комунарів, 63/1, м.Донецьк, 83014)   

3 - відповідачу ( ТОВ  "ВКФ СПАЙК"  - вул. Пархоменко, 22, м. Бершадь, Вінницька обл., 24400)