Рішення

від 15.04.2009 по справі 28/10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

28/10

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

15.04.09 р.                                                                                                       Справа № 28/10                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Курило Г.Є.

при секретарі судового засідання Кондратьєвій К.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Білоцерківський механічний завод”,

м. Біла Церква

до відповідача: Відкритого акціонерного товариства „Авдіївський коксохімічний завод”,

м. Авдіївка

про стягнення 33695 грн. 09 коп.

Представники:

від позивача: не з'явився

від відповідача: Бичков О.Є. на підставі довіреності № 11/02/01 від  30.12.2008р.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю „Білоцерківський механічний завод”, м. Біла Церква, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Відкритого акціонерного товариства „Авдіївський коксохімічний завод”, м. Авдіївка, про стягнення 33694 грн. 50 коп., в тому числі суми боргу в розмірі 32090 грн. 00 коп. та пені в розмірі 1604 грн. 50 коп.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на договір № 640/08Э-386/06 від 28.05.2008р., специфікацію до договору № 640/08Э-386/06 від 28.05.2008р., додаткову угоду №1 від 13.10.2008р. до договору, видаткову накладну № МЗ-0007 від 12.08.2008р., довіреність серії ЯПВ № 754239/354 від 12.08.2008р., податкову накладну №345 від 12.08.08р., претензію №1 вих. № 795 від 09.12.2008р., акт звірки взаєморозрахунків сторін станом на 01.12.2008р., копію рахунку № 358 від 07.08.2008р.

Господарський суд Донецької області ухвалою від 05.02.2009р. порушив провадження по справі № 28/10 та призначив її розгляд на 25.02.2009р.

Розгляд справи відкладався на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

25.02.2009р. від позивача надійшла заява про  уточнення позовних вимог, в якої позивач збільшив позовні вимоги та просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 32090 грн. 59 коп. та штраф в розмірі 1604грн. 50 коп. Суд приймає до уваги цю заяву та розглядає позовні вимоги в редакції, викладеної в уточненнях.  

Відповідач у відзиві на позовну заяву проти позовних вимог заперечує в зв'язку з неотриманням рахунку.

Позивач неодноразово надавав пояснення по суті спору.

Ухвалою від 16.03.2009 р. заступником голови господарського суду Донецької області розгляд справи був продовжений до 05.05.2009р.

Крім того, в позовній заяві позивач просить суд забезпечити позов шляхом накладання арешту на грошові кошти відповідача.

Перед початком розгляду справи по суті представників сторін було ознайомлено з правами та обов'язками відповідно із ст. 20, 22 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача та відповідача, господарський суд встановив:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю „Білоцерківський механічний завод”, м. Біла Церква (постачальник), та відповідач, Відкрите акціонерне товариство „Авдіївський коксохімічний завод”, м. Авдіївка (покупець), уклали договір № 640/08Э – 386/06 від 28.05.2008 року (договір).

Пункт 1.1  договору передбачає обов'язок позивача поставити, а відповідача прийняти та оплатити запасні частини для насосного обладнання (далі – продукція) у кількості, строки та за ціною, встановленими цим договором.

Кількість продукції, що поставляється вказується у специфікаціях (п. 2.2 договору).

Відповідно до п. 8.1 договору поставки № 640/08Э – 386/06 від 28.05.2008 року строк дії договору до 31.12.2008 р.,  але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

Ціна на продукцію, що поставляється згідно з договором, вказується у специфікації до договору (п 3.1 договору). Згідно з п. 3.2 договору загальна вартість договору орієнтовано складає 32090 грн. 59 коп.

Суду надана специфікація до договору на загальну суму 32090 грн. 59 коп.

Особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання визначаються Господарським кодексом України. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України

Як встановлено судом, за своєю правовою природою між сторонами укладено договір поставки.

Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Таким чином, між сторонами виникли господарські правовідносини щодо поставки товару за договором  № 640/08Э – 386/06 від 28.05.2008 року.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу продукцію на загальну суму 32090 грн. 59 коп., що підтверджується видатковою накладною № МЗ-0007 від 12.08.2008р.  Товар було отримано представником відповідача на підставі довіреності серії ЯПВ № 754239/354 від 12.08.2008р.,  яка наявна в матеріалах справи.

Відповідно до  акту звірки взаємних розрахунків сторін станом на 01.12.2008р. сторони підтвердили, що сальдо на користь позивача складає 32090 грн. 59 коп.  

Пунктом 3.3. договору передбачено, що оплата продукції здійснюється за фактом поставки за безготівковим рахунком у формах, передбачених Постановою НБУ “Про затвердження Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті” від 21.01.2004р. Оплата здійснюється протягом 30 днів від дати виставлення рахунку за фактично поставлену продукцію (пункт 3.4.договору).

За твердженням позивача разом з товаром відповідачу  був  наданий  рахунок-фактура.  Доказів надання рахунку-фактури в день поставки товару суду не надані.  

10.12.2008р., з метою захисту своїх прав та інтересів позивач надіслав на адресу відповідача претензію № 1 на суму 32090 грн. 00 коп.  (вих. №795 від 09.12.2008р.) про погашення заборгованості за поставлений товар за договором №640/08Є-386/06 від 28.05.2008р.  Докази направлення претензії та отримання її відповідачем 17.12.2008р. наявні в матеріалах справи. Відповідно до опису вкладення у цінний лист разом з претензією відповідачу, в тому числі, був направлений рахунок № 358 на суму 32090 грн. 00 коп. В поясненнях від 10.03.2009 р. позивач зазначив, що в  претензії та опису вкладення  через неуважність було допущено арифметична помилка, а саме замість суми боргу 32090 грн. 59 коп., зазначено 32090 грн. 00 коп.  Також, позивач зазначив, що рахунок-фактура № 358 від 07.08.2008р. на суму 32090 грн. 00 коп. не існує взагалі, відповідачу разом з товаром  та повторно з претензією направлявся рахунок-фактура № 358 від 07.08.2008р. на суму 32090 грн. 59 коп. Копія рахунку №  358 від 07.08.2008р. на суму 32090 грн. 59 коп. наявна в матеріалах справи.

Відповідач у відзиві зазначив, що рахунок-фактуру  № 358 від 07.08.2008р. на суму 32090 грн. 59 коп. не отримував.

          Вивчивши матеріали справи суд встановив, що позивач не надав доказів виставлення рахунку №  358 від 07.08.2008р. на суму 32090 грн. 59 коп., тому цей рахунок судом не приймається до уваги.

 Але,  після направлення на адресу відповідача претензії, в якості належної вимоги про виконання останнім його грошового договірного зобов'язання, відповідно до вимог статті 530 Цивільного кодексу України, у позивача виникли підстави звертатися до суду за захистом його порушеного права на суму претензії, тобто 32090 грн. 00 коп.

Стаття 526 Цивільного кодексу України передбачає виконання зобов'язань сторонами належним чином, тобто відповідно до умов договору та вимог діючого законодавства і у строки, передбачені сторонами чи законом.

Відповідно до ст. 525 Цивільного Кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

           Відповідно до ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

           За приписом ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень.

  Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Білоцерківський механічний завод”, м. Біла Церква, до   Відкритого акціонерного товариства „Авдіївський коксохімічний завод”, м. Авдіївка щодо стягнення основного боргу в розмірі 32090 грн. 59 коп. підлягає частковому задоволенню в сумі 32090 грн. 00 коп.

Позивачем також було заявлено вимоги щодо стягнення з відповідача штрафу в розмірі 1604грн. 50коп. В обґрунтування своєї правової позиції позивач посилається на п.66 Положення про поставки продукції виробничо-технічного призначення, затвердженого постановою ради Міністрів СРСР від 25.07.1988 №888 за необґрунтовану відмову від акцепту платіжної вимоги (повністю або частково), а також за ухилення від оплати продукції при інших формах розрахунків покупець (платник) сплачує постачальнику штраф у розмірі 5% суми, від сплати якої він відмовився або ухилився.

Постановою Верховної Ради України від 12.09.1991 р. № 1545 „Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР” встановлено, що акти законодавства Союзу РСР з питань, які не врегульовані законодавством України, за умови, що вони не суперечать Конституції і законам України застосовуються на території республіки до прийняття відповідних актів законодавства України.

Таким чином, вищевказана Постанова Ради Міністрів СРСР № 888 від 1988 р. не може застосовуватися до вимог про стягнення неустойки (штрафу) згідно договору поставки  №640/08Є-386/06 від 28.05.2008р., оскільки  після вступу у законну силу з 01.01.2004 р. Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України правовою підставою у вказаних правовідносинах сторін для нарахування неустойки (штрафу) є саме вказані акти законодавства України.

Так, згідно статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно ч. 2 цієї статті штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно ч. 2 статті 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно п. 3 ч. 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно ст. 4 Цивільного кодексу України основу цивільного законодавства України становить Конституція України. Основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України. Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу.

Цивільні відносини можуть регулюватись актами Президента України у випадках, встановлених Конституцією України. Актами цивільного законодавства є також постанови Кабінету Міністрів України.

Так згідно п. 4 статті 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Враховуючи, що сторони не передбачили у договорі розміру штрафу за порушення постачальником строків поставки товару, а вищевказана Постанова Ради Міністрів СРСР № 888 від 1988 р. не є законом України або іншим актом цивільного законодавства України, суд відмовляє позивачу у задоволенні вказаних позовних вимог.

В позовній заяві позивач просить суд забезпечити позов шляхом накладання арешту на грошові кошти відповідача.

Згідно ст. 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

        Суд, розглянувши та оцінивши за своїм внутрішнім переконанням вищевказану заяву, вважає її такою, що не підлягає задоволенню у зв'язку з тим, що позивач не довів належними доказами наявність у відповідача коштів на рахунках в банках, крім того вказана заява заснована лише на припущеннях позивача стосовно того, що грошові кошти, які є у відповідача, можуть зникнути, зменшитися за кількістю на момент винесення рішення господарським судом.

Відповідно до норм ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного керуючись ст.ст.4-2, 4-3, 22, 33, 36, 43, 44, 49, 66, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Білоцерківський механічний завод”, м. Біла Церква, до Відкритого акціонерного товариства „Авдіївський коксохімічний завод”, м. Авдіївка задовольнити частково.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства „Авдіївський коксохімічний завод” (86065, Донецька область, Ясинуватський р-н, м.Авдіївка, проїзд Індустріальний, 1, ЄДРПОУ 00191075, п/р №26003301745424 в філії ГУ ПІБ в Донецькій області, МФО 334635) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Білоцерківський механічний завод” (09114, Київська область, м. Біла Церква, вул. Леваневського, 87, ЄДРПОУ 32926101, п/р №260025661 в Білоцерківській філії “Райффайзен Банк Аваль”, МФО 321121) заборгованість за поставлений товар в сумі 32090 грн. 00 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 320 грн. 90 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 112 грн. 38 коп.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В судовому засіданні оголошено повний текст рішення.

               Суддя                                                                                                            Курило Г.Є.