Постанова

від 16.04.2009 по справі 6/107-08

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

6/107-08

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 16 квітня 2009 р.                                                                                    № 6/107-08  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді:Кота О.В.,

суддів:Владимиренко С.В.,

Шевчук С.Р.

розглянув касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Корпорація "Агросинтез"

на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 24.12.2008р.

та рішеннягосподарського суду Дніпропетровської області від 28.10.2008р.

у справі№6/107-08

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Корпорація "Агросинтез"

доТовариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Богдан"

простягнення 277227,39грн.,

За участю представників:

·          від позивача: Ковальова Е.Г., дов. №18/09 від 24.02.2009р.;

·          від відповідача: Іванова О.М., дов. №1 від 02.02.2009р.

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2008р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Корпорація "Агросинтез" звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Богдан" про стягнення 277227,39грн., з яких 164000грн. попередньої оплати за договором поставки насіння озимої пшениці №210406/П від 21.04.2006р., та 113227,39грн. 36% річних від суми вартості вчасно непоставленого товару за період з 25.04.2006р. по 24.03.2008р., посилаючись в обґрунтування заявлених вимог на приписи ст.ст.536, 670, 693 Цивільного кодексу України, п.4.4 вказаного договору.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 28.10.2008р. у справі №6/107-08 (суддя Коваленко О.О.) позовні вимоги позивача задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Богдан" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Корпорація "Агросинтез" 164000грн. - передоплати. В решті позову відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24.12.2008р. у справі №6/107-08 (колегія суддів у складі головуючого судді  Чимбар Л.О., суддів Тищик І.В., Чохи Л.В.) апеляційну скаргу позивача залишено без задоволення, рішення господарського суду Дніпропетровської області від 28.10.2008р. у справі №6/107-08 - без змін.

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду та постановою суду апеляційної інстанції в частині відмови в позовних вимогах по стягненню з відповідача процентів за користування чужими грошовими коштами у сумі 113227,39грн., в частині відмови в стягненні з відповідача витрат по сплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального права, просив скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24.12.2008р. та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 28.10.2008р. у справі №6/107-08 в цій частині і прийняти постанову, якою задовольнити позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 113227,39грн. процентів за користування чужими грошовими коштами, 2772,27грн. витрат по сплаті державного мита та 118грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідач скористався правом, наданим статтею 1112 ГПК України, та надав суду касаційної інстанції відзив на касаційну скаргу, в якому просить оскаржені судові акти залишити без змін, а касаційну скаргу –без задоволення.

Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, відзив на неї, заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно до ст.525 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст.526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару (продукції), не передав товар (продукцію) у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару (продукції) або повернення суми попередньої оплати.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, 21.04.2006р. між позивачем та відповідачем був укладений договір поставки товару №210406/П, за умовами п.1 та 3.1 якого позивач (покупець) на підставі рахунку відповідача (постачальника) №11 від 25.04.2006р. на суму 164000грн. у якості 100% передоплати, за банківською випискою від 25.04.2006р., перерахував відповідачеві грошові кошти у сумі 164000грн, а відповідач за умовами п.2.1 цього договору зобов'язався до 20.08.2006р. поставити обумовлений сторонами товар на загальну суму 164000грн.

З'ясувавши невиконання відповідачем умов даного договору та непоставку позивачу у визначений п.2.1 строк - до 20.08.2006р. товару на загальну суму 164000грн., наявність заборгованості відповідача перед позивачем в сумі 164000грн., врахувавши приписи ст.693 Цивільного кодексу України, місцевий господарський суд, з яким правильно погодився суд апеляційної інстанції, дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог в цій частині.

Згідно ст.536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Водночас відмовляючи у задоволенні вимог позивача щодо стягнення з відповідача 113227,39грн. - 36% річних від суми вартості вчасно непоставленого товару, з посиланням на приписи ст.536 Цивільного кодексу України, умови п.4.4 договору поставки, суди попередніх інстанцій, проаналізувавши вказані договірні умови, з'ясували, що сторони в цьому пункті договору передбачили право покупця на отримання і відповідно обов'язок постачальника на сплату 36% річних від суми вартості вчасно непоставленого товару лише за наявності додаткової умови, крім тих, що передбачені ст.693 Цивільного кодексу України, а саме: у разі наявності відмови покупця в односторонньому порядку від договору.

Врахувавши зазначене, а також те, що позивач не відмовлявся в односторонньому порядку від виконання умов договору по поставці товару, відсутність доказів звернення позивача до відповідача з вимогою про відмову від поставки товару і повернення відповідачем позивачу грошових коштів у сумі 164000грн., місцевий господарський суд, з яким підставно погодився суд апеляційної інстанції, з додатковим вказанням, що вказаний договір діє до 31.12.2008р. і станом на день звернення позивача  до суду з позовною заявою та прийняття рішення не втратив чинності, а сторони не звертались з вимогою про внесення змін, про розірвання або визнання договору недійним, дійшли вірного висновку про відсутність підстав для задоволення вимог позивача щодо стягнення 113227,39грн. - 36% річних від суми вартості вчасно непоставленого товару.

Колегія суддів касаційної інстанції, з урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, визначених ст.ст.1115, 1117 ГПК України, вважає, що під час розгляду справи по суті фактичні її обставини були встановлені судами на підставі повного і об'єктивного дослідження поданих доказів, з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильних висновків судів попередніх інстанцій щодо спору по суті.

Проте не можна погодитись з прийнятими у справі судовими актами щодо відмови в розподілі судових витрат.

Так, позов було заявлено про стягнення з відповідача 164000грн. попередньої оплати за договором поставки насіння озимої пшениці №210406/П від 21.04.2006р. та 113227,39грн. - 36% річних від суми вартості вчасно непоставленого товару за період з 25.04.2006р. по 24.03.2008р.

Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення 164000грн. попередньої оплати за договором поставки насіння озимої пшениці №210406/П від 21.04.2006р., помилково визнав додатковими вимогами вимоги позивача про стягнення з відповідача на його користь 2772,27грн. держмита і 118грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, без врахування приписів ст.44 ГПК України.

Так, згідно ст.44 ГПК України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

За приписом же ч.5 ст. 49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, місцевий господарський суд на зазначені приписи процесуального закону не звернув увагу, та з огляду часткового задоволення позову, належним чином, з наведенням відповідних розрахунків, не здійснив розподіл судових витрат.

Водночас й апеляційний суд на ці порушення уваги не звернув під час перегляду справи в апеляційному порядку.

Отже, судові рішення в частині відмови в розподілі судових витрат підлягають скасуванню, з направленням справи в цій частині на новий судовий розгляд, в іншому складі суду.

Керуючись ст.ст.1115, 1117, 1119, 11111-11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Корпорація "Агросинтез" задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24.12.2008р. та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 28.10.2008р. у справі №6/107-08 в частині відмови в розподілі судових витрат скасувати і справу в цій частині передати на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області в іншому складі суду.

В решті постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24.12.2008р. та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 28.10.2008р. у справі №6/107-08 залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Богдан" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Корпорація "Агросинтез" 35,38грн. витрат по сплаті державного мита за подання касаційної скарги.

Доручити господарському суду Дніпропетровської області видати відповідний наказ.

Головуючий суддя:О. Кот

Судді:

С. Владимиренко

С. Шевчук