Рішення

від 13.04.2009 по справі 28/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

28/17

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

13.04.09 р.                                                                                                       Справа № 28/17                               

Господарський суд Донецької області у складі судді: Курило Г.Є.

при секретарі судового засідання Кондратьєвій К.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду матеріали справи

за позовом          Товариства з обмеженою відповідальністю „Спецкомплєкт Сервіс”, м. Дніпропетровськ, код ЄДРПОУ 35267455

до відповідача Відкритого акціонерного товариства „Старо-Кримський кар`єр”, с.Старий Крим, код ЄДРПОУ 00292215

Про  стягнення 38082грн.09коп.

Представники:

від позивача: Клешня О.В. на підставі довіреності від 09.01.2009р.

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

          Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю „Спецкомплєкт Сервіс”, м.Дніпропетровськ звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Відкритого акціонерного товариства „Старо-Кримський кар`єр”, с.Старий Крим про стягнення 38082грн.09коп., яка складається з суми основного боргу в розмірі 30150грн.00коп., пені в розмірі 3953грн.03коп., інфляційних витрат в розмірі 3233грн.13коп. та 3% річних в розмірі 745грн.93коп.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір поставки №08/04-01 від 08.04.2008р., специфікації №1 від 08.04.2008р., №2 від 13.05.2008р., №3 від 25.06.2008р., №4 від 25.07.2008р., видаткові накладні №СК-0000002 від 08.04.2008р., №СК-0000003 від 08.04.2008р., №СК-0000001 від 13.05.2008р., №СК-0000001 від 25.06.2008р., №СК-0000002 від 25.07.2008р., акт здавання-приймання робіт №СК-0000039 від 25.06.2008р., рахунки-фактури №260301 від 26.03.2008р., №080402 від 08.04.2008р., №130501 від 13.05.2008р., №190504 від 19.05.2008р., №190503 від 19.05.2008р., №150703 від 15.07.2008р., довіреності на отримання ТМЦ, податкові накладні.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 16.02.2009р. було порушено провадження по справі №28/17 та призначено її розгляд на 10.03.2009р.

Відповідач надав відзив на позовну заяву №б/н та дати, відповідно з яким останній визнав суму основного боргу в розмірі 30150 грн. 00 коп., проте заперечує проти стягнення витрат на послуги адвоката та штрафних санкцій. Крім того, у своєму  відзиві відповідач просить суд вирішити питання про розстрочення виконання існуючого зобов`язання на чотири місяці.

Розгляд справи відкладався на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України.

Перед початком розгляду справи по суті представників позивача та відповідача було ознайомлено з правами та обов'язками відповідно до ст.ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін у попередніх судових засіданнях, господарський суд встановив:

08.04.2008р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Спецкомплєкт Сервіс”, м.Дніпропетровськ та Відкритим акціонерним товариством „Старо-Кримський кар`єр”, с.Старий Крим укладений договір поставки №08/04-01 від 08.04.2008р., відповідно з яким постачальник (позивач) зобов`язується поставити та передати у власність покупця, а покупець (відповідач) зобов`язується прийняти у власність та оплатити товар (надалі - товар), на умовах, обумовлених даним договором (п.1.1 договору).

Відповідно до п.11.3 договору, даний договір діє до 31 грудня 2008р., а в частині гарантійних зобов`язань – до повного виконання.

Особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання визначаються Господарським кодексом України. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України

Як встановлено судом, за своєю правовою природою між сторонами укладено договір поставки.

Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Таким чином, між сторонами виникли господарські правовідносини щодо поставки товару за договором поставки №08/04-01 від 08.04.2008р.

Відповідно до п.2.2 договору, повне найменування, технічне описання, асортимент, кількість товару зазначаються у специфікаціях, які додаються до даного договору та є його невід`ємною частиною.

Пунктом 3.3 договору встановлено, що загальна вартість даного договору дорівнює вартості товару, фактично поставленого постачальником покупцю протягом усього строку дії договору, згідно доданих до договору специфікацій та включає в себе вартість товару, його пакування та доставку товару до місця поставки.

У відповідності до вказаного вище договору сторонами складені та підписані специфікації №1 від 08.04.2008р., №2 від 13.05.2008р., №3 від 25.06.2008р., №4 від 25.07.2008р.

За твердженням позивача, на виконання умов договору та у відповідності до вказаних вище специфікацій, останнім на адресу відповідача була здійснена поставка товару, що підтверджується видатковими накладними №СК-0000002 від 08.04.2008р., №СК-0000003 від 08.04.2008р. (специфікація № 1 від 08.04.2008р.),  №СК-0000001 від 13.05.2008р. (специфікація № 2 від 13.05.2008р.), №СК-0000001 від 25.06.2008р. (специфікація № 3 від 25.06.2008р.), №СК-0000002 від 25.07.2008р. (специфікація №4 від 25.07.2008р.), копії яких наявні в матеріалах справи.

Відповідно до п.4.4 договору, датою поставки товару сторони узгодили дату отримання покупцем товару у місці поставки. Поставка товару підтверджується видатковою накладною, яку уповноважені представники сторін повинні підписати після поставки такого товару.

Фактичне отримання відповідачем зазначеного товару підтверджується підписом уповноваженого представника відповідача на зазначених накладних в графі „получил(а)”, а також довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей серії ЯОХ №531338 від 11.04.2008р., серії ЯПГ №070516 від 16.06.2008р., серії ЯПО №385923 від 15.07.2008р. (копії довіреностей додані до матеріалів справи).

Крім того, відповідно до акту здавання-приймання робіт №СК-0000039 від 25.06.2008р., в якому зазначено, що роботи проведені згідно до договору № СК-0000005 від 25.01.2008р. та рахунку № 190503 від 19.05.2008р., позивачем виконано механічну обробку втулки бронзової КСД-1200, вартість цієї роботи  склала 3420грн.00коп.,  що також вбачається з відповідної податкової накладної.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать (абзац третій ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України).

Ст. 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

         Таким чином, суд вважає, що зобов'язання сторін щодо виконання робіт  виникли в порядку статті 11 Цивільного кодексу України з дій юридичних осіб, які в силу загальних начал і змісту цивільного законодавства породжують зазначені права та обов'язки, оскільки фактично укладений між ними правочин, який за своєю правовою природою є договором підряду.

Відповідно до рахунку-фактури №190503 від 19.05.2008р. встановлено, що оплата повинна бути здійснена до 22.05.2008р.  Відповідно до листа позивача   договір № СК-0000005 від 25.01.2008р., зазначений в акті  здавання-приймання робіт №СК-0000039 від 25.06.2008р.,  між сторонами не укладався, тобто строк оплати робіт встановлений рахунком-фактурою. Це твердження   відповідачем не спростовано. Факт виставлення зазначеного рахунку відповідачу підтверджується підписом  представника відповідача на акті здавання-приймання робіт №СК-0000039 від 25.06.2008р., в якому зазначено, що роботи проводились відповідно до  рахунку № 190503 від 19.05.2008р.

Пунктом 3.4 договору поставки № 08/04-01 від 08.04.2008р. передбачено, що оплата за товар здійснюється покупцем на підставі рахунку-фактури, виданого постачальником, шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника.

На сплату отриманого товару  позивачем на адресу відповідача виставлені рахунки-фактури №260301 від 26.03.2008р., №080402 від 08.04.2008р., №130501 від 13.05.2008р., №190504 від 19.05.2008р.,  №150703 від 15.07.2008р., копії яких наявні в матеріалах справи.

Проте, доказів направлення (вручення) зазначених рахунків-фактур відповідачу суду не представлено.

Однак, враховуючи те, що видаткові накладні  містять посилання на відповідні рахунки-фактури, та накладні  підписані представником відповідача без заперечень, тому суд вважає, що рахунки-фактури надані відповідачу разом із товаром, отриманим відповідно до видаткових накладних, наявних в матеріалах справи.

Згідно п.3.5 договору, умови оплати товару сторони обумовлюють та визначають у специфікаціях до даного договору.

В свою чергу, специфікаціями №1 від 08.04.2008р., №2 від 13.05.2008р., №3 від 25.06.2008р., №4 від 25.07.2008р. сторони узгодили умови оплати: покупець оплачує 100% вартості партії товару, обумовленого у відповідній специфікації, протягом 3-х банківських днів від дати поставки товару (п.4.4 договору).

За приписом ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, кінцевим строком оплати отриманого товару за кожною окремою видатковою накладною є:

за видатковою накладною №СК-0000002 від 08.04.2008р. – 11.04.2008р.;

за видатковою накладною №СК-0000003 від 08.04.2008р. – 11.04.2008р.;

за видатковою накладною №СК-0000001 від 13.05.2008р. – 17.05.2008р.;

за видатковою накладною №СК-0000001 від 25.06.2008р. – 30.06.2008р.;

за видатковою накладною №СК-0000002 від 25.07.2008р. – 30.07.2008р.

Стосовно моменту виникнення зобов`язання відповідача щодо оплати здійсненої позивачем  роботи відповідно до акту здавання-приймання робіт №СК-0000039 від 25.06.2008р. суд має зазначити, що оплата повинна була здійснена до 22.05.2008р. відповідно до рахунку-фактури № 190503 від 19.05.2008р.

За твердженням позивача, всупереч вимогам договору та закону, відповідач неповністю оплатив вартість отриманого товару (здійснена оплата 27.03.2008р. в розмірі 9150грн.00коп., 07.05.2008р. в розмірі 10000грн.00коп., 15.05.2008р. в розмірі 10000грн.00коп., 10.06.2008р. в розмірі 8000грн.00коп., 15.07.2008р. в розмірі 20000грн.00коп., 13.08.2008р. в розмірі 5000грн.00коп., 09.10.2008р., в розмірі 4000грн.00коп., 29.01.2009р. в розмірі 3000грн.00коп., а загалом 69510грн.00коп., що підтверджується наявним в матеріалах справи банківським реєстром розрахунків), у зв`язку з чим на момент винесення рішення по даній справі за останнім утворилась заборгованість в розмірі 30150грн.00коп.

Сторонами підписаний  акт звірки розрахунків станом від 03.03.2009р. в якому сторони погодились, що відповідач несвоєчасно здійснив оплату товару, поставленого згідно до накладних  №СК-0000003 від 08.04.2008р., №СК-0000001 від 13.05.2008р. та роботу відповідно до акту здавання-приймання робіт №СК-0000039 від 25.06.2008р.   Крім того, в зазначеному акті сторони підтвердили, що оплата товару за накладною   №СК-0000001 від 25.06.2008р. здійснена частково в розмірі 60грн.00коп., товар, поставлений відповідно до накладної №СК-0000002 від 25.07.2008р.  оплачений в сумі 3000 грн. 00 коп.  

На підставі вищевикладеного суд прийшов до висновку, що фактично заборгованість відповідача перед  позивачем в розмірі 30150 грн. 00 коп. виникла на підставі накладних  №СК-0000001 від 25.06.2008р. в сумі 22050 грн. 00 коп.,  №СК-0000002 від 25.07.2008р. в сумі 8100 грн. 00 коп.  

Згідно вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Зобов'язанням у свою чергу є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст.509 Цивільного кодексу України).

Стаття 174 Господарського кодексу України передбачає, що господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Таким чином, позивач свої обов`язки за договором виконав належним чином, здійснивши поставку продукції, що підтверджується матеріалами справи. Відповідач свої зобов`язання щодо своєчасної та повної оплати товару не виконав, у зв`язку з чим за останнім виникла заборгованість в розмірі 30150грн.00коп.

Відповідач відзивом на позовну заяву суму основного боргу 30150грн.00коп. визнав.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України визначає основні процесуальні права та обов'язки сторін. Зокрема, відповідач має право визнати позов повністю або частково.

Відповідно до ч.5 ст.78 Господарського процесуального кодексу України у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Визнання позову відповідачем - це безумовне погодження задовольнити матеріально-правову вимогу позивача в тому вигляді, в якому вона міститься у позовній заяві.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Спецкомплєкт Сервіс”, м. Дніпропетровськ в частині стягнення основного боргу в розмірі 30150грн.00коп. є обґрунтованими,  визнаними самим відповідачем, доведеними належним чином та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (п.3 ст.611 ЦК України).

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановлених законом або договором мір відповідальності.

За приписом ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 8.2 договору встановлено, що в разі порушення покупцем строків оплати товару (п.3.5 даного договору) покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення від вартості поставленого, але не оплаченого товару.

На підставі вищезазначеного пункту договору, позивачем нарахована пеня в розмірі 3953грн.03коп. за період прострочення з 04.08.2008р. по 04.02.2009р.

Як встановлено судом, позивач нараховував пеню по заборгованості, яка виникла на підставі поставок товару по накладним  №СК-0000001 від 25.06.2008р.,  №СК-0000002 від 25.07.2008р.  за період з 04.08.2008р. по 04.02.2009р.  

Згідно з ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

        Таким чином, період нарахування пені:

-          за  накладною №СК-0000001 від 25.06.2008р. - з 01.07.2008 р. по 31.12.2008р.;

-          за накладною №СК-0000002 від 25.07.2008р.- з 31.07.2008 р. по  31.01.2009р.

      Крім того, у відповідності до вимог ст. 83 ГПК України суд  може виходити за межі     позовних вимог,  якщо  це  необхідно  для захисту  прав  і  законних  інтересів  позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет  спору  і  про  це  є  клопотання заінтересованої сторони. В зв'язку з відсутністю відповідного клопотання,    у суду немає підстав нараховувати пеню з 01.07.2008р.

      Таким чином, суд самостійно здійснив розрахунок пені  за  накладною №СК-0000001 від 25.06.2008р. за період  з 04.08.2008 р. по 31.12.2008р.; за накладною №СК-0000002 від 25.07.2008р.за період  з 04.08.2008 р. по  31.01.2009р.

Здійснивши розрахунок пені, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені підлягають частковому задоволенню в розмірі 3443 грн. 41 коп.

За приписом ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.  

На підставі зазначеного, за розрахунком позивача, розмір інфляційних витрат становить 3233грн.13коп. та 3% річних становлять суму в розмірі 745грн.93коп. за період прострочення 12.04.2008р. по 03.02.2009р. (з урахуванням кожної окремої накладної та здійснених платежів). Судом встановлено, що позивач в розрахунку 3 % річних  по накладним від 25.06.2008 р. та 25.07.2008р. невірно вказав початок періоду нарахування 3 % річних, а саме 29.06.2008 р. та 29.07.2008 р. замість 01.07.2008 р. та 31.07.2008 р. відповідно.

Але, перевіривши арифметичний розрахунок суми інфляційних витрат та 3% річних, суд встановив, що зазначені позивачем суми не суперечать вимогам чинного законодавства, а тому позовні вимоги в частині інфляційних витрат в розмірі 3233грн.13коп. та 3% річних в розмірі 745грн.93коп підлягають задоволенню.

На ряду з зазначеним, позивач просить суд стягнути з відповідача витрати на оплату послуг адвоката в розмірі 3 000грн.00коп.

Відповідно до ст.44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов`язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Оскільки статтею 44 ГПК України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката, то суд вважає, що в контексті цієї норми судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають оплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами, а також в тому випадку, коли відповідні послуги надавались адвокатом стосовно конкретного боржника та повноваження адвоката підтвердженні відповідними документами.

Відповідно до договору № 1/9 про надання юридичних послуг від 09.01.2009р. позивач поручає адвокату представляти його інтереси  у господарському суді Донецької області за позовом про стягнення з відповідача заборгованості. Відповідно до п.4.1.  договору, вартість послуг за договором визначається в сумі 3000грн.00коп.

В підтвердження оплати послуг адвоката позивачем до матеріалів справи надане платіжне доручення №5 від 09.01.2009р. на суму 3000грн.00коп. Дослідивши вказаний документ судом встановлено, що призначенням платежу є оплата за юридичні послуги згідно рахунку №1/9 від 09.01.2008р. (без ПДВ). Позивач надав пояснення, що в платіжному дорученні допущена технічна помилка, а саме замість „згідно рахунку №1/9 від 09.01.2009р.” було надруковано „згідно рахунку №1/9 від 09.01.2008р.”  Суду надана копія рахунку №1/9 від 09.01.2009р., а також  повідомлення позивача  адвокату про помилку в платіжному дорученні № 5 від 09.01.2009р.

В підтвердження повноважень адвоката, позивачем до матеріалів справи додано копію свідоцтва про право заняття адвокатською діяльністю №0886 від 08.07.1999р. на ім`я Клешня О.В.

З огляду на викладене, господарський суд вважає, що вимога позивача про стягнення витрат по сплаті послуг адвоката в сумі 3 000грн.00коп. підлягає задоволенню відповідно ст. 49 ГПК України пропорційно задоволених вимог в сумі 2959 грн. 85 коп.  

Позивачем також було заявлено вимогу про забезпечення позову шляхом накладення арешту на суму грошових коштів, що знаходяться на поточному рахунку відповідача в розмірі 41611 грн. 09 коп.

Згідно ст. 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

       Суд, розглянувши та оцінивши за своїм внутрішнім переконанням вищевказану заяву, вважає її такою, що не підлягає задоволенню у зв'язку з тим, що позивач не довів належними доказами наявність у відповідача коштів на рахунках в банках, крім того вказана заява заснована лише на припущеннях позивача стосовно того, що грошові кошти, які є у відповідача, можуть зникнути, зменшитися за кількістю на момент винесення рішення господарським судом.

Крім того, як було зазначено вище, у відзиві на позовну заяву відповідач просить суд вирішити питання про розстрочення виконання існуючого зобов`язання на чотири місяці.

В обґрунтування своїх доводів заявник посилається на скрутне фінансово-економичне становище, яке викликане економічною нестабільністю в Україні.

У відповідності до ст.121 Господарського процесуального кодексу України, за наявністю обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони господарський суд, який видав виконавчий документ, у виключних випадках, в залежності від обставин, може відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Водночас, відповідачем не доведено суду винятковості обставин, що унеможливлюють виконання рішення суду.

Недостатність або відсутність коштів у відповідача станом на певну дату не свідчить про неможливість зарахування коштів на його рахунок у подальшому. Крім того, рахунків, банківських виписок або балансу підприємства, з яких би вбачалось відсутність грошових коштів у відповідача суду не надано, як і не представлено доказів у підтвердження наявності кредиторської та дебіторської заборгованості підприємства .

Відповідачем також жодним чином не обґрунтовано термін, на який слід розстрочити виконання судового рішення.

Посилання на економічну нестабільність в Україні не є переконливим та законним підґрунтям для невиконання господарських зобов'язань.

Інших суттєвих причин та доказів неможливості або складності процедури виконання рішення суду, а також інших обставин виняткового характеру, які могли б слугувати підставою для розстрочення виконання рішення суду – відповідачем не надано.

Таким чином, розглянувши клопотання Відкритого акціонерного товариства „Старо-Кримський кар`єр”, с.Старий Крим про розстрочення виконання рішення суду по справі №28/17 на чотири місяці, суд дійшов висновку про недоведеність обставин, що ускладнюють виконання рішення по цій справі.

За таких обставин, суд вважає заявлене  Відкритим акціонерним товариством „Старо-Кримський кар`єр”, с.Старий Крим клопотання підлягає залишенню без задоволення.

Судові витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають віднесенню на сторін в порядку, встановленому ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

Одночасно, при розгляді справи судом встановлено, що позивачем було заявлено позовні вимоги на загальну суму 38082 грн. 09 коп., тобто, вимоги майнового характеру.

Виходячи зі змісту ст.3 Декрету Кабінету Міністрів України №7-93 від 21.01.1993р. “Про державне мито” із позовних заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів, встановлено ставку державного мита в розмірі 1% ціни позову, але не менш 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більш 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Таким чином, позивачем повинно бути сплачено державне мито в сумі 380грн.82коп.

Як встановлено судом, при подачі позовної заяви позивачем згідно з платіжним дорученням №19 від 04.02.2009р. було сплачено державне мито в розмірі 411 грн. 00 коп.

За таких обставин, за висновками суду, у відповідності до ст.47 Господарського процесуального кодексу України надлишково сплачене позивачем державне мито в розмірі 30 грн. 18 коп. підлягає поверненню позивачу з державного бюджету України.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст.4-2, 4-3, 22, 33, 36, 43, 44, 47, 49,  66, 77, 78, ст.ст. 82-85, 121 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Спецкомплєкт Сервіс”, м.Дніпропетровськ до відповідача, Відкритого акціонерного товариства „Старо-Кримський кар`єр”, с.Старий Крим  задовольнити частково.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства „Старо-Кримський кар`єр” (за адресою: с.Старий Крим, м.Маріуполь, Донецька область, 87591, р/р 26003900177810 в ПУМБ м.Маріуполя, МФО 335742, код ЄДРПОУ 00292215) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Спецкомплєкт Сервіс” (за адресою: вул.Мандриківська, 147/24, м.Дніпропетровськ, 49094, р/р 26006025481100 в ДОД АППБ „РайффайзенБанк Аваль”, МФО 305653, код ЄДРПОУ 35267455) заборгованість в розмірі 30150грн.00коп., пеню в розмірі  3443 грн. 41 коп., інфляційні витрати в розмірі 3233грн.13коп. та 3% річних в розмірі 745грн.93коп., а також витрати по сплаті державного мита в сумі 375грн72коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 116грн.42коп., витрати  по сплаті послуг адвоката в сумі 2959 грн. 85 коп.

Видати наказ після набуття рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

У судовому засіданні 13.04.2009р. оголошено повний текст рішення.

Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю „Спецкомплєкт Сервіс”  (за адресою: вул.Мандриківська, 147/24, м.Дніпропетровськ, 49094, р/р 26006025481100 в ДОД АППБ „РайффайзенБанк Аваль”, МФО 305653, код ЄДРПОУ 35267455) з державного бюджету України надлишково сплачене державне мито в сумі 30 грн. 18 коп.

Видати довідку.    

               Суддя                                                                                                            Курило Г.Є.