Постанова

від 08.04.2009 по справі 4/358-пд-08

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

4/358-пд-08

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 08 квітня 2009 р.                                                                                    № 4/358-пд-08  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого  судді:Губенко Н.М.,

суддів:Барицької Т.Л.,

Грека Б.М.

розглянувши  касаційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-технічна фірма "РВІК"

на постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 18.12.2008

та на рішення

господарського суду Херсонської області від 29.09.2008

у справі№ 4/358-ПД-08

за позовомВідкритого акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Херсонської філії

доТовариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-технічна фірма "РВІК"

проспонукання до укладення договору

в судовому засіданні взяли участь  представники:- позивача Воробйовська В.В. (дов. №1499 від 22.07.2008);- відповідача Рефлер В.В. директор (протокол №9 від 27.01.2006);

Розпорядженням заступника Голови Вищого господарського суду України від 07.04.2009 №02.02-10/144 змінено склад колегії суддів, в провадженні якої знаходиться справа №4/358-ПД-08.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Херсонської області від 29.09.2008 (суддя Ємленінова З.І.) задоволений позов Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Херсонської філії (надалі позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-технічна фірма "РВІК" (надалі відповідач/ скаржник).

Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 18.12.2008 вказане рішення місцевого господарського суду залишено без змін.

Відповідач, не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями, звернувся до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, справу передати на новий розгляд до господарського суду Херсонської області. Підстави касаційної скарги обґрунтовуються порушенням судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, а саме: ст. 43 ГПК України, неправильним застосуванням Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №720 від 09.08.2005. Крім того, скаржник стверджує про особисту неприязнь судді Хуторного В.М. (головуючого у суді апеляційної інстанції) до засновників ТОВ "РВіК", які уособлюють представників німецької меншини в Україні.

Позивач надав відзив на касаційну скаргу відповідача, в якому просить оскаржувані судові рішення залишити без змін, вимоги касаційної скарги без задоволення; зазначає, що судами правильно встановлені обставини справи та прийняті юридично правильні судові рішення.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм господарськими судами попередніх інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, згідно з вимогами ст. 1115 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів встановила наступне.

Згідно із статтею 108 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України переглядає за касаційною скаргою (поданням) рішення місцевого господарського суду та постанови апеляційного господарського суду.

Відповідно до вимог статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до роз'яснень, викладених у пунктах 1, 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 № 11 "Про судове рішення", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені судом обставини, які мають значення для справи, їх юридичну оцінку, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Визнаючи одні і відхиляючи інші докази, суд має це обґрунтувати.

Вищий господарський суд України прийшов до висновку, що оскаржувані судові рішення є такими, що відповідають даним вимогам, враховуючи таке.

Загальний порядок укладання господарських договорів визначений ст.181 ГК України.

Відповідно до названої статті господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках. Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору.

За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.

Сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов'язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони (частина 3 ст.181 ГПК України).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 30.04.2008 позивач направив відповідачу рекомендованим листом проект договору оренди №1227-АК від 22.04.2008, предметом якого є надання в орендне користування відповідачу каналу кабельної каналізації від колодязя №644 кан. №8 по вул.       40 р. Жовтня до колодязя №1082 кан. №1 по вул. Перекопській довжиною 0,760 кн/км, діаметром 12-24 мм та від колодязя №1914 кан. №4 по вул. Зала Егерсег до колодязя №1082 кан. №1 по вул. Перекопській довжиною 0,450 кн/км, діаметром 12-24 мм.

Листом від 20.06.2008№86/1.08 відповідач повернув позивачу примірник договору, підписаного з протоколом розбіжностей, виклавши деякі пункти договору в своїй редакції, та направив додаток №1 до договору, в який включив до тексту договору п.п. 1.2, 2.1.3, 2.1.4, 2.1.5, 2.1.6, 2.2.5, 2.2.6, 10.6 та додатки №2, 3, 4, 5, 6.

Позивач, не погоджуючись із договором, викладеним в редакції відповідача, звернувся до суду про зобов'язання останнього укласти даний договір в редакції, запропонованій позивачем.

Суди попередніх судових інстанцій, дослідивши матеріали справи, прийшли до висновку, про обґрунтованість вимог позивача.

Так, стосовно запропонованої позивачем редакції п. 1.1. договору в частині найменування сторін, а саме: відповідача як Споживача за договором, судами попередніх судових інстанцій правомірно прийнятий вказаний пункт в редакції позивача, з огляду на те, що згідно з пунктами 3, 4 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №720 від 09.08.2005, користування кабельною каналізацією є додатковою (іншою) телекомунікаційною послугою; споживачем телекомунікаційних послуг є юридична або фізична особа, яка замовляє та/або отримує телекомунікаційні послуги для власних потреб; оператором телекомунікацій є суб'єкт господарювання, який має право на провадження діяльності у сфері телекомунікацій, у тому числі на технічне обслуговування та експлуатацію телекомунікаційних мереж.

Виходячи із наведених положень та встановлених судами попередніх судових інстанцій фактів, твердження відповідача про те, що у договорі №1227-АК він має бути визначений саме як оператор не відповідає наведеним нормам, адже у вказаному договорі він виступає саме як споживач, оскільки не він надає ВАТ "Укртелеком" в особі Херсонської філії телекомунікаційні послуги, а навпаки, ВАТ "Укртелеком" в особі Херсонської філії надає ТОВ "РВіК" послугу у вигляді надання в оренду каналу кабельної каналізації.

Крім того, як встановили суди, відповідач запропонував змінити п. 1.1 договору в частині самого предмету договору, тобто якщо позивач у своїй редакції договору визначає предметом договору канал кабельної каналізації від колодязя №644 кан. №8 по вул. 40 р. Жовтня до колодязя №1082 кан. №1 по вул. Перекопській довжиною 0,760 кн/км, діаметром 12-24 мм та від колодязя №1914 кан. №4 по вул. Зала Егерсег до колодязя №1082 кан. №1 по вул. Перекопській довжиною 0,450 кн/км, діаметром 12-24 мм, то відповідач, у протоколі розбіжностей пропонує зменшити довжину каналу кабельної каналізації, обґрунтовуючи це тим, що він є власником частини кабельної каналізації, довжину якої він виключив з п. 1.1. договору.

Проте, суди попередніх інстанцій прийшли до висновку про те, що відповідач не довів свого права на ту частину кабельної каналізації, яку він вважає своєю власністю.

Так, судами встановлено і вбачається з матеріалів справи, що відповідач в обґрунтування своїх тверджень посилається на договір купівлі-продажу №12/1-03 від 29.04.2003; однак, вказаний договір досліджувався судами, які виявили, що предметом цього договору є купівля відповідачем у даній справі у ПП Круліковського АТСК-100: 200 на  400 номерів 1980 р. та кабельних мереж вхідних та вихідних від станції, відповідно до специфікації №2.

Крім того, судами встановлено, що під час розгляду господарських справ №2/217-ПД-06 та №14/276-07 (сторонами в яких були ті ж самі юридичні особи, що і у даній справі), судові рішення в яких набули законної сили, був встановлений факт, що предметом договору купівлі-продажу №12/1-03 від 29.04.2003 не є лінійне устаткування, а є купівля-продаж автоматичної станції типу АТСК -100:200 на 400 номерів 1980 р., а відповідно до приписів ст. 35 ГПК України, факти, встановлені рішенням, зокрема, господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Виходячи із наведеного, колегія суддів не приймає до уваги твердження скаржника про те, що договір купівлі-продажу №12/1-03 від 29.04.2003, укладений з ПП Круліковським не визнаний в судовому порядку недійсним і про те, що на підставі вказаного договору ТОВ "РВіК" веде свою господарську діяльність, адже в даному випадку не має значення дійсність чи недійсність вказаного договору, а має значення те, чи набуло ТОВ "РВіК" за вказаним договором право власності на оспорювану частину кабельної каналізації.

За приписами статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Разом з тим доводи відповідача щодо неналежної оцінки місцевим господарським судом та апеляційним господарським судом наявних у матеріалах справи доказів, встановлення обставин не на підставі достовірних доказів, не можуть бути підставами для задоволення вимог касаційної скарги, оскільки відповідно до статті 1117 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права; касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти  докази.

Колегія суддів зазначає, що доводи касаційної скарги є ідентичними доводам апеляційної скарги, які досліджувалися судом апеляційної інстанції, їм дана належна оцінка, тому відхиляються як необґрунтовані та такі, що не спростовують зроблених господарськими судами першої та апеляційної інстанцій висновків.

Твердження скаржника про порушення і неправильне застосування апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті постанови не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законних та обґрунтованих судових рішень колегія суддів не вбачає.

Керуючись статтями 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-технічна фірма "РВІК" залишити без задоволення.

Постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 18.12.2008 та рішення господарського суду Херсонської області від 29.09.2008 у справі №4/358-ПД-08 залишити без змін.

Головуючий суддя                                                              Н.М. Губенко

Судді:                                                                                   Т.Л. Барицька

                                                                                             Б.М. Грек