Постанова

від 08.04.2009 по справі 16/143-08-3852

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

16/143-08-3852

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 08 квітня 2009 р.                                                                                    № 16/143-08-3852  

Вищий  господарський суд України у складі колегії суддів:          

головуючогоГубенко Н.М.

суддівБарицької Т.Л.Грека Б.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Арцизької міської ради

на рішеннявідта на постановувідгосподарського суду Одеської області03.12.2008Одеського апеляційного господарського суду15.01.2009

у справі№ 16/143-08-3852

за позовомАрцизької міської ради

доПриватного підприємства "Лада"

пророзірвання договору оренди

у судовому засіданні взяли участь представники:

- позивача Чемерисова С.В.;

- відповідачаЄрмоленко А.М.

Відповідно до розпорядження Заступника Голови Вищого господарського суду України Шульги О.Ф. від 07.04.2009 № 02.02-10/144, розгляд справи № 16/143-08-3852 господарського суду Одеської області здійснюється у складі колегії суддів: Губенко Н.М. –головуючий суддя, судді Барицька Т.Л., Грек Б.М.

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2008 року Арцизька міська рада звернулась до господарського суду Одеської області з позовом до Приватного підприємства "Лада" про розірвання договору оренди від 06.06.2001, укладеного між сторонами у справі.

Рішенням господарського суду Одеської області від 03.12.2008 у справі № 16/143-08-3852 (суддя Желєзна С.П.) у позові відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 15.01.2009 у справі № 16/143-08-3852 (колегія суддів у складі: Бандура Л.І. –головуючий суддя, судді Поліщук Л.В., Туренко В.Б.) рішення господарського суду Одеської області від 03.12.2008 у справі № 16/143-08-3852 залишено без змін, а апеляційну скаргу позивача –без задоволення.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх судових інстанцій, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати прийняті у справі № 16/143-08-3852 судові рішення та передати справу на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення та неправильне застосування судами попередніх судових інстанцій норм матеріального та процесуального права: ст. ст. 525, 526, 629, 773, ч. 1 ст. 778 ЦК України, ст. ст. 173,180, 193 ГК України, ст. ст. 10, 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Відзив на касаційну скаргу від відповідача не надходив, що відповідно до ч. 2 ст. 1112 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваних судових рішень.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм судами попередніх судових інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга позивача підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх судових інстанцій, причиною спору, що виник між сторонами, є наявність правових підстав для дострокового розірвання договору оренди від 06.06.2001, укладеного між сторонами.

Обґрунтовуючи підстави звернення з позовом, відповідач посилається на порушення відповідачем договірних зобов'язань в частині використання орендованого приміщення, своєчасного здійснення орендних платежів та приведення об'єкту оренди до непридатного для використання стану.

Розглянувши позов суди попередніх судових інстанцій прийшли до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог, виходячи з наступного:

- несвоєчасне внесення орендних платежів не може слугувати підставою для розірвання договору оренди на вимогу орендодавця, оскільки остання не міститься у вичерпному переліку підстав, наведених у положеннях ст. 783 ЦК України, наявність яких дозволяє орендодавцю достроково розірвати відносини оренди;

- судами не були прийняті до уваги доводи позивача стосовно незбільшення відповідачем кількості робочих місць та відсутності найманих працівників як порушення умов договору щодо використання об'єкту оренди за цільовим призначенням, оскільки позивач не відокремлює (не розрізняє) поняття дотримання орендарем (відповідачем) цільового призначення об'єкту оренди як речі (як-то: розміщення у орендованому приміщенні кафе, ремонтної майстерні, швейного цеху, тощо) від поняття дотримання суб'єктом господарювання певної соціальної функції при здійсненні господарської діяльності –забезпечення зайнятості населення;

- також судами відхилені посилання позивача на невикористання відповідачем об'єкту оренди з тих міркувань, що факт невикористання орендованого майна не може слугувати підставою для дострокового розірвання договору оренди, при цьому, як встановлено судами невикористання відповідачем об'єкту оренди зумовлено непридатним для використання станом власне самої орендованої відповідачем будівлі ще на момент передачі її у користування відповідачу для здійснення господарської діяльності;

- також судом були відхилені посилання позивача як на підставу для розірвання договору оренди здійснення відповідачем реконструкції орендованого приміщення, оскільки реконструкція об'єкту здійснювалась відповідачем відповідно до проекту реконструкції БОС 28 у м. Арцизі-2 під швейну майстерню ПП "Лада", розробленого у 2002 році, який був узгоджений у тому числі і з позивачем.

Вищий господарський суд України не може погодитись із правовою позицією судів першої та апеляційної інстанцій, оскільки зроблені ними висновки не ґрунтуються на нормах чинного законодавства, з врахуванням наступного.

Так, однією з основних підстав для звернення з позовом про розірвання договору оренди позивач виділяє порушення відповідачем договірних зобов'язань в частині сплати орендної плати в порядку та розмірі, визначеному умовами договору від 06.06.2001.

Колегія суддів Вищого господарського суду України не може погодитись із висновком судів попередніх судових інстанцій, що невиконання орендарем (відповідачем у справі) умов договору щодо внесення орендних платежів не може бути підставою його розірвання в судовому порядку, з огляду на наступне.

Частиною 2 ст. 651 ЦК України передбачено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Враховуючи правовий статус об'єкта оренди за спірним договором –комунальне майно, судам необхідно було виходити з спеціальних норм чинного законодавства, яке визначає особливості правового регулювання майнових відносин між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання майна, яке перебуває у комунальній власності, - Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону України ”Про оренду державного та комунального майна” орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Згідно із пунктом 3 статті 26 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” договір оренди може бути розірвано за погодженням сторін, на вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду, арбітражного суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбаченими законодавчими актами України.

Разом з тим, суди першої та апеляційної інстанцій не звернули уваги на вимоги наведеної правової норми Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та не дослідили умови договору оренди від 06.06.2001, якими сторони встановили порядок розірвання договору та визначили, в яких саме випадках орендодавець має право ставити питання про дострокове розірвання договору оренди (пункт 5.3 договору).

Тобто, для того щоб прийти до висновку про наявність чи відсутність підстав для задоволення позову у зв'язку з несплатою відповідачем орендних платежів, судам необхідно було дослідити дані обставини справи з витребуванням належних та допустимих доказів.

При цьому, з огляду на встановлення судами попередніх судових інстанцій обставин справи, пов'язаних із здійсненням відповідачем у орендованому ним приміщенні капітального ремонту (реконструкції), є необхідним дослідження обставин справи, пов'язаних з можливим врегулюванням між сторонами питання зарахування в рахунок орендних платежів вартості проведеного капітального ремонту.

Не застосування господарськими судами до спірних правовідносин норм статті 26 Закону України “Про оренду державного і комунального майна” зумовлює скасування судових рішень попередніх інстанцій з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати викладене і вирішити спір з дотриманням вимог закону.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Арцизької міської ради задовольнити.

Скасувати рішення господарського суду Одеської області від 03.12.2008 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 15.01.2009 у справі № 16/143-08-3852.

Справу № 16/143-08-3852 направити на новий розгляд до господарського суду Одеської області в іншому складі суду.

Головуючий суддя                                                                  Н.М. ГУБЕНКО

Судді                                                                                            Т.Л. БАРИЦЬКА

                                                                                                                       Б.М. ГРЕК