Рішення

від 24.10.2013 по справі 37/49-3/313

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 37/49-3/313 24.10.13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УніКредит Лізинг»

До Товариства з обмеженою відповідальністю «БМК Планета-Міст»

Про стягнення 24 678 534,53 грн.

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін:

Від позивача Просалова О.Є. - по дов. № б/н від 12.10.2011

Від відповідача не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані (з урахуванням заяви про уточнення) вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «УніКредит Лізинг» про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «БМК Планета-Міст» 26 676 561,07 грн. заборгованості, з яких: 23 383 868,97 грн. основного боргу, 1 257 185,00 грн. пені, 1 495 972,45 грн. збитків від зміни індексу інфляції та 3% річних в сумі 539 534,65 грн. за неналежне виконання взятих на себе останнім зобов'язань згідно договору фінансового лізингу № 976-LD від 23.01.2009.

Рішенням Господарського суду міста Києва № 37/49 від 20.04.2011 позов задоволено повністю та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «БМК Планета-Міст» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УніКредит Лізинг» 23 383 868,97 грн. основного боргу, 1 257 185,00 грн. пені, 1 495 972,45 грн. збитків від зміни індексу інфляції, 3% річних в сумі 539 534,65 грн., 25 500,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням Господарського суду міста Києва № 37/49 від 20.04.2011 відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.

Постановою Київського апеляційного господарського суду № 37/49 від 14.07.2011 рішення Господарського суду міста Києва № 37/49 від 20.04.2011 залишено без змін.

Не погоджуючись з прийнятими постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.07.2011 та рішенням Господарського суду міста Києва від 20.04.2011 у справі № 37/49 відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою.

Постановою Вищого господарського суду України № 37/49 від 09.11.2011 рішення Господарського суду міста Києва від 20.04.2011 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.07.2011 у справі № 37/49 скасовано, справу передано до Господарського суду міста Києва на новий розгляд.

Матеріали справи № 37/49 були отримані Господарським судом міста Києва та згідно автоматизованої системи документообігу суду 16.11.2011 передані на новий розгляд судді Сіваковій В.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.11.2011 справі присвоєно номер 37/49-3/313 та призначено її до розгляду на 01.12.2011

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 37/49-3/313 від 01.12.2011, в зв'язку з нез'явленням представника відповідача в засідання суду та невиконанням сторонами вимог суду викладених в ухвалі від 17.11.2011, розгляд справи був відкладений на 13.12.2011.

Відповідачем 09.12.2011 до відділу діловодства суду подано клопотання про зупинення провадження у справі № 34/49-3/313 до вирішення пов'язаної з нею справи № 48/551. Клопотання мотивовано тим, що позивач у справі № 37/49-3/313 просить суд стягнути з відповідача заборгованість за порушення останнім умов договору фінансового лізингу № 976-ГО від 23.01.2009. Проте, 23.11.2011 Товариство з обмеженою відповідальністю «БМК Планета-Міст» (відповідач по справі № 37/49-3/313) звернулося до Господарського суду міста Києва із позовною заявою про визнання недійсним договору фінансового лізингу № 976-ГО від 23.01.2009. Ухвалою судді Р.В. Бойко від 29.11.2011 порушено провадження у справі та прийнято позовну заяву до розгляду. Присвоєно номер справи № 48/551 та призначено її розгляд на 14.12.2011. Отже, на думку відповідача, подальший розгляд справи № 37/49-3/313 не можливий до вирішення з нею справи № 48/551 неможливий.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.12.2011 провадження у справі № 37/49-3/313 було зупинено до вирішення спору по суті у справі № 48/551.

За даними комп'ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду» Господарським судом міста Києва 25.07.2012 у справі № 48/551 прийнято рішення, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 31.10.2012, яким в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «БМК Планета-Міст» про визнання договору фінансового лізингу № 976-LD від 23.01.2009 відмовлено повністю. Ухвалою Вищого господарського суду України від 04.12.2012 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «БМК Планета-Міст» у справі № 48/551 повернуто.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.09.2013 поновлено провадження у справі № 37/49-3/313 та призначено її до розгляду на 10.10.2013.

Позивачем в судовому засіданні 10.10.2013 подано письмові пояснення.

Позивачем в судовому засіданні 10.10.2013 подано заяву в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої позивач просить суд стягнути з відповідача 25 749 556,21 грн. заборгованості, з яких: 18 130 026,96 грн. основного боргу, 4 930 011,71 грн. пені, 1 495 972,45 грн. збитків від зміни індексу інфляції та 3% річних в сумі 1 293 545,09 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 37/49-3/313 від 10.10.2013, у зв'язку з неявкою представника відповідача в судове засідання та невиконанням відповідачем вимог ухвали від 25.09.2013, розгляд справи був відкладений на 24.10.2013.

Позивачем 22.10.2013 до відділу діловодства суду подано письмові пояснення.

Позивачем 22.10.2013 до відділу діловодства суду подано заяву в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої позивач просить суд стягнути з відповідача 24 678 534,53 грн. заборгованості, з яких: 18 130 026,96 грн. основного боргу, 3 984 119,38 грн. пені, 1 495 972,45 грн. збитків від зміни індексу інфляції та 3% річних в сумі 1 068 415,74 грн.

Позивач в судовому засіданні 24.10.2013 позовні вимоги підтримав повністю.

Відповідач в судове засідання 24.10.2013 не з'явився, письмовий відзив на позов не подав, вимог суду викладених в ухвалах від 25.09.2013 та від 10.10.2013 не виконав.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, оскільки

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. (п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).

Згідно ст. 64 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала направляється за адресою місцезнаходження сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

У відповідності до ст. 87 Господарського процесуального кодексу України ухвали суду від 25.09.2013 та від 10.10.2013 було надіслано відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення на адресу, що зазначена в позовній заяві, а саме : м. Київ, вул. Волинська, 60, яка згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців є місцезнаходженням відповідача.

Ухвали суду, надіслані за вищевказаною адресою відповідач отримав 27.09.2013 та 14.10.2013, що підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

Суд приходить до висновку, що наявних в матеріалах справи документів достатньо для вирішення справи по суті без участі представника відповідача.

В судовому засіданні 24.10.2013, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

23.01.2009 між Товариством з обмеженою відповідальністю «УніКредит Лізинг» (лізингодавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «БМК Планета Міст» (лізингоодержувач, відповідач) було укладено договір фінансового лізингу № 976-LD (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору позивач взяв на себе зобов'язання придбати предмет лізингу у власність від продавця та передати предмет лізингу у користування відповідачу на строк та на умовах, визначених цим договором, з урахуванням того, що продавець був обраний відповідачем.

Предмет лізингу означає обладнання, зазначене в додатку № 1 Специфікація до договору.

Згідно додатку № 1 (Специфікація) предметом лізингу є : несамохідний плавучий кран вантажопідйомністю 680 тонн, заводський номер 05113.

Ціна предмету лізингу становить еквівалент 6 818 181,82 доларів США.

13.05.2009 між сторонами укладено додаткову угоду № 2 до договору, згідно якої визначено ціну предмета лізингу в розмірі 6 841 961,52 доларів США.

27.05.2009 між сторонами укладено додаткову угоду № 3 до договору, згідно якої визначено ціну предмета лізингу в розмірі 52 500 000,00 грн., що становить еквівалент 6 852 286,90 доларів США.

Спір виник внаслідок того, що позивач вважає, що відповідачем в порушення умов договору не було у повному обсязі сплачено лізингові платежі, в зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 18 130 026,96 грн. та за неналежне виконання зобов'язань нараховані пеня в сумі 3 984 119,38 грн., збитки від зміни індексу інфляції в розмірі 1 495 972,45 грн. та 3% річних в сумі 1 068 415,74 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Частина 1 статті 175 Господарського кодексу України встановлює, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст. 292 Господарського кодексу України лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів. Залежно від особливостей здійснення лізингових операцій лізинг може бути двох видів - фінансовий чи оперативний. За формою здійснення лізинг може бути зворотним, пайовим, міжнародним тощо. Об'єктом лізингу може бути нерухоме і рухоме майно, призначене для використання як основні фонди, не заборонене законом до вільного обігу на ринку і щодо якого немає обмежень про передачу його в лізинг.

Виходячи з положень ст. ст. 1, 2 Закону України «Про фінансовий лізинг» та ст. 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачу) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом. Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За умовами розділу 3 договору передача предмету лізингу оформлюється шляхом складання акту приймання-передачі майна.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі акту приймання-передачі від 13.05.2009, підписаного та скріпленого печатками позивача та відповідача, останній прийняв предмет лізингу : несамохідний плавучий кран вантажопідйомністю 680 тонн, заводський номер 05113.

Згідно з п. 1.3. договору строк лізингу починається з дати передачі та закінчується в останню дату платежу, зазначену у додатку № 2 до договору.

Відповідно ст. 16 Закону України «Про фінансовий лізинг» сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором. Лізингові платежі можуть включати: а) суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; б) платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; в) компенсацію відсотків за кредитом; г) інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

Згідно з п. 7.1. договору складові лізингових платежів, їх суми та дати платежів визначені в графіку лізингових платежів у додатку № 2 до договору, який є його невід'ємною частиною.

Склад лізингових платежів визначений у п. 7.2., зокрема:

7.2.1. Перший лізинговий платіж сплачується за курсом першого лізингового платежу (офіційним курсом обміну валют Національного Банку України, що діяв на день підсипання цього договору) до 02.03.2009 включно та складається із:

а) комісійної винагороди лізингодавця за організаційні заходи, пов'язані з підготовкою та укладанням цього договору (комісія за організацію);

b) авансу ціни предмета лізингу.

Перший лізинговий платіж може бути сплачений частинами в межах строку, передбачено Графіком лізингових платежів. (п. 7.2.1. викладено в редакції, що врегульована спеціальними умовами до договору).

7.2.2. періодичні лізингові платежі сплачуються за курсом платежу і складаються з:

7.2.2.1. Перший періодичний лізинговий платіж складається з: комісії лізингодавця, яка розраховується з дати передачі до останнього числа лізингового періоду, в якому відбулась передача предмета лізингу;

7.2.2.2. Другий і всі наступні періодичні лізингові платежі складаються з:

а) відшкодування, яке є гривневою сумою, визначеної у Графіку, помноженої на курс купівлі валюти. (п. 7.2.2.2. викладено в редакції, що врегульована спеціальними умовами до договору та з урахуванням додаткової угоди № 2 від 13.05.2009).

Згідно з п. 7.2.3. договору у випадку перевищення комісією, встановленою згідно з підпунктом а) пункту 7.2.2.1. та b) пункту 7.2.2.2. договору, подвійної облікової ставки Національного Банку України, встановленої на день нарахування такої комісії за відповідний проміжок часу, розрахованої від ціни предмета лізингу, на суму такого перевищення нараховуватиметься ПДВ згідно зі ст. 3.2.2. Закону України «Про податок на додану вартість» або іншою нормою законодавства, що змінить або замінить зазначену. Такий ПДВ сплачується лізингоодержувачем додаткового до лізингового платежу.

Згідно з п. 7.6. договору лізингодавець може письмово повідомити лізингоодержувача про суму лізингового платежу, що належить до сплати згідно з цим договором, до чергової дати платежу.

Сума лізингового платежу, що зазначається в повідомленні про лізинговий платіж, визначається за курсом обміну валют Національного банку України на дату повідомлення.

У разі якщо офіційний курс обміну валюти Національного банку України, який діє на дату повідомлення не співпадає з курсом платежу, лізонгоодержувач самостійно здійснює перерахунок лізингового платежу і враховує таку різницю при здійсненні оплати.

Коригування суми здійснюється за наступною формулою:

К = (С*КДП)- (С*КП), де

К - сума коригування

С - сума платежу, що зазначена в додатку № 2 до цього договору.

КДП - курс на дату платежу

КП - курс повідомлення

За виключенням очевидної помилки лізингодавця, суми платежу, визначені лізингодавцем, як обумовлено вище, є остаточними і обов'язковими для сторін.

Лізингодавець звільняється від відповідальності перед лізингоодержувачем у випадку помилки у зазначених повідомленнях лізингодавця.

Якщо лізингоодержувач не отримав з будь-яких причин зазначене в цьому пункті повідомлення лізингоодержувач не звільняється від зобов'язання та відповідальності щодо повноти та своєчасності сплати лізингових платежів.

Відповідно до п. 7.7. договору відповідач сплачує на користь позивача лізингові платежі у гривнях на дати платежів, вказані в додатку № 2 до цього договору на рахунок, зазначений в розділі 15 цього договору, в сумі, яка визначена в повідомленні про лізинговий платіж.

Додаток № 2 (Графік сплати лізингових платежів), в редакції угоди № 3 від 27.05.2009 оформлений у вигляді таблиці, містить дати сплати платежів (колонка таблиці № 2), суми лізингових платежів (колонка таблиці № 3) та суми відшкодування (колонка таблиці № 4).

Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідач в порушення умов договору свої зобов'язання з оплати щомісячних лізингових платежів у визначені строки повністю не виконав, в зв'язку з чим у відповідача за виникла заборгованість перед позивачем, яка за обґрунтованими розрахунками позивача становить 18 130 026,96 грн.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пункт 3 частини 2 статті 11 Закону України «Про фінансовий лізинг» визначає, що лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України також визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

З огляду на викладене, вимоги позивача про стягнення боргу по сплаті лізингових платежів в розмірі 18 130 026,96 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач, в порушення умов договору, у визначені строки оплату по лізинговим платежам не провів, а отже є таким, що прострочив виконання зобов'язання.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Статтею 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 1 ст. 546 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися зокрема неустойкою.

При цьому, відповідно до п. 1 ст. 547 Цивільного кодексу України всі правочини щодо забезпечення виконання зобов'язань боржника перед кредитором повинні здійснюватися виключно у письмовій формі.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання, або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема сплата неустойки.

Згідно п. 8.2.1. договору у випадку несплати лізингоодержувачем в належний термін будь-якої суми, яка має бути сплачена ним за цим договором, лизонгоодержувач сплачує лізингодавцю неустойку з простроченої суми за період з дати настання терміну платежу до дати фактичної оплати в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, за кожний день прострочення.

Отже, з урахуванням встановленого статтею 549 Цивільного кодексу України визначення, пунктом 8.2.1. договору сторонами передбачена відповідальність за порушення зобов'язання щодо внесення лізингових платежів у вигляді пені.

Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі , що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

При цьому, стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

При укладанні договору сторони визначили відповідальність за порушення зобов'язання щодо сплати лізингових платежів.

Укладеним між сторонами договором передбачено нарахування пені за кожний день прострочення, тобто, відповідальність носить подовжувальний характер.

В зв'язку з тим, що взяті на себе зобов'язання по сплаті лізингових платежів відповідач не виконав, він повинен сплатити позивачу, крім суми основного боргу, пеню відповідно до п. 8.2.1. договору, розмір якої, за обґрунтованим розрахунками позивача становить 3 984 119,38 грн.

Вимоги позивача в частині стягнення пені в сумі 3 984 119,38 грн. обґрунтовані і підлягають задоволенню.

В зв'язку з тим, що відповідач припустився прострочення по сплаті лізингових платежів, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача на свою користь 1 495 972,45 грн. збитків від зміни індексу інфляції та 3% річних в сумі 1 068 415,74 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Умовами договору сторони не визначили інший розмір процентів.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

За таких обставин, суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 1 495 972,45 грн. збитків від зміни індексу інфляції та 3% річних в сумі 1 068 415,74 грн. (за обґрунтованим розрахунком позивача).

Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

Таким чином, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «УніКредит Лізинг» обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. 49, ст.ст. 82-85 ГПК України,-

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «БМК Планета-Міст» (м. Київ, вул. Волинська, 60, код ЄДРПОУ 32846139) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УніКредит Лізинг» (м. Київ, вул. П.Сагайдачного, 22/1, код ЄДРПОУ 33942232) 18 130 026 (вісімнадцять мільйонів сто тридцять тисяч двадцять шість) грн. 96 коп. основного боргу по лізинговим платежам, 3 984 119 (три мільйони дев'ятсот вісімдесят чотири тисячі сто дев'ятнадцять) грн. 38 коп. пені, 1 495 972 (один мільйон чотириста дев'яносто п'ять тисяч дев'ятсот сімдесят дві) грн. 45 коп. збитків від зміни індексу інфляції 1 068 415 (один мільйон шістдесят вісім тисяч чотириста п'ятнадцять) грн. 74 коп. - 3% річних, 25 500 (двадцять п'ять тисяч п'ятсот) грн. 00 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Повне рішення складено 29.10.2013.

СуддяВ.В. Сівакова