Постанова

від 29.10.2013 по справі 917/923/13

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" жовтня 2013 р. Справа № 917/923/13

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Істоміна О.А. , суддя Барбашова С.В. , суддя Гончар Т. В.

при секретарі - Сіренко К.О.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився

відповідача - Аксюті Б.О., дов.б/н від 20.05.2013 (у справі)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Старосанжарської сільської ради, с. Старі Санжари Новосанжарського району Полтавської області (вх. №2677П/3-10)

на рішення господарського суду Полтавської області від 15.07.2013 у справі № 917/923/13

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, смт. Нові Санжари Новосанжарського району Полтавської області

до Старосанжарської сільської ради, с. Старі Санжари Новосанжарського району Полтавської області

про стягнення 99000,05 коп.

та за зустрічним позовом Старосанжарської сільської ради, с. Старі Санжари Новосанжарського району Полтавської області

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, смт. Нові Санжари Новосанжарського району Полтавської області

про визнання недійсним договору,-

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до господарського суду Полтавської області з позовною заявою про стягнення 99 000,05 грн., у тому числі 86 087,00 грн. основного боргу за поточні роботи з благоустрою біля пам'ятника Слави згідно договору №11 від 29.11.2012, 12 913,05 грн. - пені та зустрічна позовна заява про визнання недійсним договору №11 від 29.11.2012.

Відповідач у зустрічному позові заявив вимоги про визнання недійсним договору № 11 від 29.11.2012 на підставі ст. 203, 215, 216 ЦК України.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 15.07.2013 у справі №917/923/13 позов ФОП ОСОБА_2 до Старосанжарської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області про стягнення коштів задоволено частково. Стягнуто з Старосанжарської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області на користь ФОП ОСОБА_2 86 087,00 грн. основного боргу, 4 833,57 грн. пені, 1 818,41 грн. витрат з оплати судового збору. В іншій частині - у позові відмовлено. У зустрічному позові Старосанжарської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області до ФОП ОСОБА_2 про визнання недійсним договору - відмовлено повністю.

Відповідач за первісним позовом, Старосанжарська сільська рада, з рішенням суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні первісного позову ФОП ОСОБА_2 відмовити, а зустрічний позов Старосанжарської сільської ради задовольнити. При цьому заявник апеляційної скарги посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Позивач за первісним позовом, ФОП ОСОБА_2, надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить рішення господарського суду Полтавської області від 15.07.2013 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Крім того, позивач за первісним позовом надав клопотання з проханням розглянути справу без його участі.

Враховуючи те, що судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, проте позивач за первісним позовом не скористався своїми правами, передбаченими статтею 22 ГПК України та виходячи з того, що явка сторін не визнавалася обов'язковою судом апеляційної інстанції, а участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статті 22 ГПК України) є правом, а не обов'язком сторони, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу без участі представника позивача за первісним позовом за наявними у ній матеріалами у відповідності до статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідач за первісним позовом, Старосанжарська сільська рада, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з клопотанням про залучення до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору Плескача Віктора Володимировича.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені у апеляційній скарзі доводи відповідача за первісним позовом, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права та повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 ГПК України, колегія суддів встановила наступне.

Як свідчать матеріали справи та встановлено судом першої інстанції, 29.11.2012 між ФОП ОСОБА_2 (виконавець - позивач по справі) та Старосанжарською сільською радою (замовник - відповідач по справі) в особі сільського голови с. Старі Санжари Плескач В.В. був укладений договір №11, за умовами якого замовник замовляє та оплачує, а виконавець зобов'язується виконати поточний ремонт благоустрою біля пам'ятника Слави в с. Старі Санжари Новосанжарського району Полтавської області.

Ціну договору сторони узгодили в 3-му розділі договору. Так, загальна вартість робіт договору складає 86 087,00 грн.

Порядок проведення розрахунків сторони визначили в 4-му розділі спірного договору. Вартість матеріалів та робіт відображається в рахунках та актах виконаних робіт. Остаточний розрахунок проводиться протягом 10 календарних днів після підписання останнього акту здачі-приймання виконаних робіт шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця, згідно фактичних об'ємів виконаних робіт та вартості виконаних матеріалів, відображених в актах здачі-приймання виконаних робіт.

Термін дії договору відображений в 8-му розділі договору: початок - з моменту підписання договору, закінчення - до повного виконання договірних обов'язків, але не пізніше 31.12.2012.

Даний договір підписаний сторонами з обох боків та скріплений печатками.

На виконання договору між тими ж сторонами було підписано цілу низку додаткових документів. Зокрема, на вказані роботи була розроблена кошторисна документація, затверджена замовником; було узгоджено договірну ціну робіт на поточний ремонт благоустрою на загальну суму 86 087,00 грн.; 04.12.2012 було складено акт прийняття виконаних будівельних робіт за листопад 2012; складено та підписано довідку про вартість виконаних будівельних робіт від 04.12.2012 також на загальну вартість робіт на суму 86087,00 грн.; підсумкову відомість ресурсів (витрати по факту); розрахунок загальновиробничих витрат до акту КБ-2в на поточний ремонт благоустрою; розрахунок загальновиробничих витрат до локального кошторису.

Всі вище перелічені документи затверджені підписами сторін по договору від 29.11.2012 та скріплені печатками. Копії даних документів наявні в матеріалах справи та були досліджені судом під час розгляду справи в суді першої інстанції.

Позивач за первісним позовом взяті на себе зобов'язання за договором виконав, проте, відповідач вартість виконаних робіт не оплатив.

В зв'язку з чим, позивач був змушений звернутись до відповідача із претензією №1 від 14.03.2013, в якій вимагав оплатити виконані роботи.

В свою чергу відповідач відповів, що даний договір, підписаний діючим на той час сільським головою, сільською радою не був затверджений, тому претензію залишено без задоволення.

Невиконання відповідачем умов спірного договору №11 від 29.11.2012 стало причиною звернення позивача до господарського суду за захистом своїх прав. Зокрема, позивач просив стягнути з відповідача суму основного боргу за договором, а також суму пені.

Відповідач також звернувся до місцевого господарського суду із зустрічною позовною заявою про визнання недійсним договору №11 від 29.11.2012 на підставі ст. 203, 215, 216 ЦК України.

Господарський суд Полтавської області, задовольняючи первісні позовні вимоги та відмовляючи в задоволенні зустрічних позовних вимог зазначив, що виконані позивачем роботи були прийняті відповідачем без зауважень, заяви про відступи від умов договору відповідачем позивачу не направлялися. Відповідач не заперечує фактичне виконання позивачем спірних робіт у обсягах та на суму, вказаних у акті прийняття підрядних робіт. Посилання відповідача на зміну голови села чи на відсутність грошових коштів не є підставою для ухилення від оплати виконаних робіт.

З даними висновками повністю погоджується колегія суддів апеляційної інстанції, оскільки дані висновки суду першої інстанції відповідають обставинам справи та наявним матеріалами, що є у справі, їм дана правильна та повна правова оцінка. А відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Стосовно первісного позову колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне.

Статтею 526 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 198 Господарського кодексу України, передбачено, що зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання за договором підряду регулюються главою 61 Цивільного кодексу України.

Так, згідно з вимогами частини 1 статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі. Якщо робота виконується відповідно до кошторису, складеного підрядником, кошторис набирає чинності та стає частиною договору підряду з моменту підтвердження його замовником (ч.1 ст.844 України).

За вимогами статті 853 ЦК України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право в подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Відповідно до ч. 1 ст. 854 Цивільного кодексу України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Як вже було зазначено, сторонами договору було погоджено кошторисну документацію кошторисна документація , зведений кошторисний розрахунок вартості будівництва, договірну ціну робіт на поточний ремонт благоустрою, розрахунок загальновиробничих витрат до локального кошторису.

На виконання спірного договору обома сторонами були підписані відповідні акт від 04.12.2012 приймання виконаних підрядних робіт за листопад 2012 форми №КБ-2в та довідку про вартість виконаних підрядних робіт від 04.12.2012, що підтверджує виконання робіт з поточного ремонту благоустрою біля пам'ятника Слави в с. Старі Санжари на суму 86 087,00 грн.

Таким чином, матеріали справи свідчать, що господарський суд Харківської області відповідно до наданих йому сторонами у справі документально оформлених доказів, забезпечив додержання вимог статті 43 Господарського процесуального Кодексу України, а позивач згідно з чинним цивільним та господарським законодавством документально обґрунтував правомірність своїх позовних вимог до відповідача та довів суду, що відповідачем, в порушення вимог укладеного між ними договору та чинного законодавства, не була здійснена оплата виконаних робіт.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції щодо задоволення первісних позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені, оскільки такий спосіб відповідальності за неналежне виконання умов договору був обумовлений сторонами в спірному договорі, зокрема, пунктом 6.3 передбачено, що за несвоєчасне виконання зобов'язань за даним договором винна сторона сплачує іншій стороні пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми договору за кожен день прострочення, а також чинним законодавством - ст. 610 ЦК України, та ст. 611 ЦК України.

Стосовно зустрічного позову, із яким звернулася Санжарська сільська рада, щодо визнання недійсним договору №11 від 29.11.2012 на підставі ст. 203, 215, 216 ЦК України, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне.

В своїй апеляційній скарзі відповідач зазначає, що вирішуючи даний спір по суті заявлених вимог, суд першої інстанції з метою встановлення наявності чи відсутності перешкод для фінансування за спірним договором від 29.11.2012 не дослідив наявності: підстав для визнання дійсним оспорюваного договору від 29.11.2012, підстав для підписання оспорюваного договору без конкурсного відбору виконавця робіт по благоустрою саме ФОП ОСОБА_2; підстав щодо відсутності на час укладання оспорюваного договору проектно-кошторисної документації на виконання підрядних робіт за оспорюваним договором. Крім того, відхиляючи та спростовуючи подані Старосанжарською сільською радою докази, суд першої інстанції у мотивувальній частині рішення не навів правове обґрунтування і фактичні обставини, з огляду на які ці доводи та докази не взято до уваги судом.

Наведені відповідачем підстави для скасування рішення суду першої інстанції - є необґрунтованими, а сама апеляційна скарга не містить належного обґрунтування порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, чи інших доводів, які б надали підстави дійти висновків про незаконність судового рішення і як наслідок необхідність його зміни чи скасування апеляційним судом, що полягає в наступному.

У відповідності до п. 43 частини 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве врядування в Україні» до виключної компетенції сільської ради віднесено затвердження договорів, укладених сільським, селищним, міським головою від імені ради, з питань, віднесених до її виключної компетенції. В частині 1 цієї статті 26 до виключної компетенції сільської ради віднесено зокрема: затвердження в установленому порядку місцевих містобудівних програм, генеральних планів забудови відповідних населених пунктів, іншої містобудівної документації.

Відповідно до статті 12 Закону України «Про місцеве врядування в Україні» сільський, селищний, міський голова є головною посадовою особою територіальної громади відповідно села, селища, міста. Крім того, згідно зі ст. 12 цього ж закону до компетенції сільських, селищних, міських рад у сфері містобудування на відповідній території належить затвердження відповідно до законодавства місцевих програм, генеральних планів відповідних населених пунктів, планів зонування територій, а за відсутності затверджених в установленому законом порядку планів зонування території - детальних планів територій.

Тому, є належними та достатньо обґрунтованими висновки суду першої інстанції про те, що вказаний договір не підлягає обов'язковому затвердженню сільською радою на підставі Законів України: «Про місцеве врядування в Україні», Закону України від 16.11.1992 «Про основи містобудування», Закону України від 06.09.2005 «Про благоустрій».

Даними законами вирішення питання про укладення договорів з ремонту об'єктів благоустрою ніяк не віднесено до виключної компетенції сільської ради.

Згідно з п. 16 ч. 4 ст. 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільський, селищний, міський голова укладає від імені територіальної громади, ради та її виконавчого комітету договори відповідно до законодавства, а з питань, віднесених до виключної компетенції ради, подає їх на затвердження відповідної ради.

Згідно матеріалів справи, спірний договір був укладений Старосанжарською сільською радою в особі Плескача Віктора Володимировича та посвідчений печаткою Старосанжарської сільської ради. Рішенням першої сесії шостого скликання Старосанжарської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області від 23.11.2010 «Про результати голосування, підсумки виборів сільського голови та визнання його повноважень» було визнано повноваження Старосанжарського сільського голови Плескача Віктора Володимировича, обраного 31.10.2010.

Таким чином, посилання відповідача за первісним позовом на те, що даний договір укладений Плескачем В. В. як фізичною особою, а не як головою сільської ради, є необґрунтованим.

Щодо посилання відповідача на те, що спірний договір укладений попереднім сільським головою з метою спричинення шкоди інтересам територіальної громади не підтверджено жодними доказами ані в суді першої інстанції, ані в суді апеляційної інстанції.

Також є необґрунтованими твердження відповідача на порушення положення про порядок конкурсного відбору підприємств з утримання об'єктів благоустрою населених пунктів в частині проведення конкурсу.

В ст. 10 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» встановлено, що до повноважень сільських, селищних і міських рад у сфері благоустрою населених пунктів належить: 1) затвердження місцевих програм та заходів з благоустрою населених пунктів; 2) затвердження правил благоустрою територій населених пунктів; 3) створення в разі необхідності органів і служб для забезпечення здійснення спільно з іншими суб'єктами комунальної власності благоустрою населених пунктів, визначення повноважень цих органів (служб); 4) визначення на конкурсних засадах підприємств, установ та організацій (балансоутримувачів), відповідальних за утримання об'єктів благоустрою.

Крім того, відповідно до вимог п. 9 частини 2 статті 10 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» в якій визначено, що до повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить, зокрема, залучення на договірних засадах коштів і матеріально-технічних ресурсів юридичних та фізичних осіб для здійснення заходів з благоустрою населених пунктів .

Таким чином, за приписами зазначеного Закону передбачено проведення конкурсу лише для визначення підприємств, установ та організацій (балансоутримувачів), відповідальних за утримання об'єктів благоустрою, а не разовий ремонт цих об'єктів.

В даному випадку позивач не є балансоутримувачем.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Отже, колегія суддів апеляційної інстанції, ретельно дослідивши та вивчивши матеріали справи, дійшла висновку, що заявником апеляційної скарги Санжарською сільською радою не було надано жодних належних доказів на підтвердження своїх заперечень ані в суд першої інстанції, ані в суд апеляційної інстанції.

Таким чином, рішення господарського суду Полтавської області від 15.07.2013 р. по справі №917/923/13 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

На підставі викладеного та керуючись статтями 32-34, 43, 44, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Санжарської сільської ради Полтавського району Полтавської області залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Полтавської області від 15 липня 2013 у справі №917/923/13 залишити без змін.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.

Повний текст постанови підписано 25 жовтня 2013 року.

Головуючий суддя Істоміна О.А.

Суддя Барбашова С.В.

Суддя Гончар Т. В.