Постанова

від 21.10.2013 по справі 809/2475/13-а

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" жовтня 2013 р. Справа № 809/2475/13-a

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

Судді Тимощука О.Л.

при секретарі Маковійчук С.М.,

за участю:

представника позивача - Госедло Р.І.,

представника відповідача - Гавадзина М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Парктур"

до відповідача: Державної податкової інспекції у м. Яремчому ГУ Міндоходів в Івано-Франківській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000162200, №0000142200 від 25.04.2013 р.,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Парктур» (надалі також - позивач) звернулося в суд з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м.Яремчому Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області (надалі також - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000162200, №0000142200 від 25.04.2013 р.

Позовні вимоги мотивовані тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті з порушенням закону та підлягають скасуванню, оскільки винесені на підставі помилкових висновків про безтоварність проведених ТОВ «Парктур» господарських операцій з ТОВ «Олекс», ПП «Галтехцукор» та ПП «Віп Люкс», що ґрунтуються на актах зустрічних перевірок цих контрагентів позивача та дані яких не мають безпосереднього відношення до конкретних господарських операцій та жодним чином не доводять фактів безтоварності операцій, які мали місце між позивачем та його контрагентами.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, викладених в позовній заяві. Додатково пояснив, що специфіка роботи позивача в наданні туристичних та готельно-відпочинкових послуг на базі ТК «Буковель», який переданий позивачу на правах оренди, не надає можливості найманим працівникам позивача, в тому числі - «покоївкам», проводити належне прибирання номерів та прибудинкової території, а тому в період сезонного відпочинку у позивача виникає необхідність в залученні відповідних юридичних осіб для проведення генерального прибирання приміщень та прибудинкової території, в тому числі, крісельного оглядового підйомника. А тому, вказані господарські операції, період вчинення яких охоплений перевіркою, носили реальний характер та підтверджуються належним чином оформленими первинними документами. Просив позов задовольнити повністю.

Представник відповідача проти позову заперечив з підстав, викладених в письмових запереченнях на позовну заяву (а.с.56-62). В своїх поясненнях звернув увагу суду, що неможливість проведення перевірки контрагентів позивача, відсутність у них первинних документів, територіальна віддаленість їх від позивача, а також відсутність відповідних КВЕД серед основних видів діяльності, в сукупності додатково підтверджують встановлені перевіркою обставини про неможливість виконання ТОВ «Олекс», ПП «Галтехцукор» та ПП «Віп Люкс» господарських зобов'язань по правочинах, укладених без наміру одержання економічного ефекту, спрямованих виключно на створення податкової вигоди. Просив в задоволенні позову відмовити повністю.

Розглянувши позовну заяву, отримавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши наявні в матеріалах справи письмові докази в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з огляду на наступне.

В період з 19.03.2013 року по 25.03.2013 року ДПІ в м. Яремче, правонаступником якої є Державна податкова інспекція у м. Яремчому ГУ Міндоходів в Івано-Франківській області, проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТзОВ «Парктур» з питань дотримання вимог податкового законодавства під час здійснення фінансово- господарських відносин з: ТОВ «Олекс» (код за ЄДРПОУ - 13806394) за період з 01.07.2009 року по 31.08.2012 року; ПП «Галтехцукор» (код за ЄДРПОУ - 31144584) за період з 01.12.2011 року по 01.04.2012 року; ПП «Віп Люкс» (код за ЄДРПОУ - 36053853) за період липень 2011 року, та відображення з складі сум витрат в декларації з податку на прибуток по взаєморозрахунках з вищевказаними контрагентами за відповідні податкові періоди.

Результати перевірки відображені в Акті перевірки від 08.04.2013р., №208/22-32145510 (а.с.19-48), згідно з висновками якого встановлено порушення позивачем п.138.1.1, п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VІ із внесеними змінами та доповненнями, ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999р. № 996-ХІV із змінами та доповненнями, п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2, п.2.15 та п.2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995р., за № 168/704, в результаті чого завищено від'ємне значення податку на прибуток приватних підприємств в загальній сумі - 1376192 грн., в тому числі: по декларації за 1 квартал 2012 року - 794618,00 грн.; по декларації за півріччя 2012 року - 581574,00 грн.

Також, перевірка виявила порушення п.185.1 ст.185, п.198.1, п.198.6 ст.198, Податкового кодексу України, в результаті чого позивачу зменшено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (рядок 19 декларації) за липень 2011 року - на суму 10833,00 грн.; зменшено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24 декларації) за квітень 2012 року - на суму 275238,00 грн.

Внаслідок виявлених порушень відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення форми «П» від 25.04.2013 року №0000162200, згідно з яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі - 1376192,00 грн., та податкове повідомлення-рішення форми «В4» від 25.04.2013 року №0000142200, згідно з яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 286071,00 грн. (а.с.10,11).

За результатами адміністративного оскарження даних податкових повідомлень-рішень до ДПА в Івано-Франківській області, рішенням від 04.07.2013 р., скаргу позивача залишено без задоволення, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення без змін (а.с.12-18).

Судом встановлено, що позивач на підставі Договору на обслуговування №15/02-ПБ від 14.02.2012 року, укладеного з ТОВ «Олекс» (м.Львів) отримував від останнього послуги щодо обслуговування готелю, в тому числі, - генеральне прибирання в номерах в період з березня по квітень 2012 року на загальну суму 697888,45 грн. (а.с.100,101).

Крім договору, факт надання вказаних послуг позивач підтвердив: податковими накладними (а.с.103,106); актами здачі-приймання наданих послуг (а.с.102,105). Оплата за договором проводилася в безготівковому порядку та підтверджується копіями платіжних доручень та випискою по рахунку (а.с.108,109).

В період січень - лютий 2012 року на підставі Договору на обслуговування №1/2 від 29.12.2011 року, укладеного з ПП «Галтехцукор» (м.Львів) позивач отримував послуги з генерального прибираннях в номерах готелю на загальну суму 953542,10 грн.(а.с.110,111).

Виконання робіт підтверджується податковими накладними (а.с.113,116); актами здачі-приймання наданих послуг (а.с.112,115); платіжними дорученнями та відомостями по рахунку (а.с.118-123).

У вересні 2011 року позивач, на підставі договору на виконання робіт №150611 від 15 червня 2011 року, укладеного з Приватним підприємством «Віп Люкс» (м.Дніпропетровськ) отримував послуги з хімчистки килимового покриття та інших дезінфекційних робіт на загальну суму 65000,00 грн. (а.с.124,125). Факт виконання робіт підтверджується податковою накладною (а.с.190); актом здачі-приймання робіт (надання послуг) №30/092 від 30.09.2011 року (а.с.126); оплата проводилася в безготівковому порядку згідно з платіжним дорученням №1091 від 27.07.2011 року (а.с.128).

Відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з пунктом 2.4 статті 2 наказу Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 "Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку" первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складається документ, назва документа (форма), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посада, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Як встановлено судом та не заперечувалося відповідачем первинні документи надані до перевірки містили всі необхідні реквізити, визначені наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 №88 "Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку" та пунктом 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", а посилання відповідача в акті перевірки про ненадання до перевірки копій товарно-транспортних накладних (а.с.29) є помилковими, оскільки між контрагентами мали місце господарські операції з надання послуг прибирання, а не послуг перевезення чи поставки товару.

Згідно з правилами формування витрат, передбаченими пунктами 138.2., 138.4. статті 138 Податкового кодексу України (надалі - ПК України), витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Необхідні первинні документи в позивача наявні та були представлені для перевірки, а отже відсутні підстави для зменшення валових витрат у зв'язку із їх не підтвердженням первинними документами.

Пункт 140.2. статті 140 ПК України містить підстави для перерахунку витрат, зокрема вказаною нормою передбачено, що перерахунок витрат проводиться у разі визнання судом правочину недійсним. Враховуючи, що на момент розгляду та вирішення даної адміністративної справи судових рішень про визнання недійсними правочинів між позивачем та його контрагентами (ТОВ «Олекс», ПП «Галтехцукор», ПП «Віп Люкс») не існує, відсутні й законодавчі підстави для зменшення валових витрат позивача, які сформовані за даними господарськими операціями.

Відповідно до п. 198.2 ст.198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст.198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст.198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, Податковим кодексом України передбачено вичерпний перелік вимог для отримання покупцем права на відображення податкового кредиту, а саме: дата здійснення «першої події» та наявність податкової накладної. Всі зазначені вимоги позивачем дотримано в повному обсязі.

Що стосується висновків відповідача про неможливість ТОВ «Парктур» реального здійснення господарських операцій з ТОВ «Олекс», ПП «Галтехцукор» та ПП «Віп Люкс» та такі ґрунтуються виключно на матеріалах зустрічних перевірок таких контрагентів, які за своїм змістом не мають безпосереднього відношення до конкретних господарських операцій з надання послуг по прибиранню готелю та жодним чином не доводять факту проведення безтоварного (фіктивного) правочину, виходячи з наступного.

ДПІ у Галицькому районі м.Львова Львівської області 13.09.2012 року проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТзОВ «Олекс» (ЄДРПОУ - 13806394) з питань достовірності відображення в податкових деклараціях з податку на додану вартість показників податкових зобов'язань та податкового кредиту за період 01.07.2009 по 31.08.2012 року, результати якої оформлені Актом №1029/22-20/13806394 від 18.09.2012 року (а.с.63-69). Так, згідно з Актом перевірки від 18.09.2012 року, у зв'язку із не встановленням фактичного місцезнаходження ТзОВ «Олекс», та як наслідок, відсутністю за адресою державної реєстрації первинних документів, перевірка проводилась на підставі інформації, що містилася в комп'ютерній інформаційній системі податкового органу, шляхом співставлення податкового кредиту та зобов'язань, в результаті чого ТзОВ «Олекс» віднесено до найбільш ймовірних підприємств «транзитерів».

З цього приводу суд зазначає, що відсутність контрагента та його первинних документів за місцем державної реєстрації на момент перевірки не є підставою для зменшення суми валових витрат та податкового кредиту для самого позивача, а самі результати невиїзної перевірки контрагента позивача носять формальний характер, що повинно було б слугувати підставою для вжиття податковим органом всіх можливих заходів, а саме: встановлення фактичного місцезнаходження ТОВ «Олекс», відібрання пояснень в його посадових осіб тощо.

Щодо результатів позапланової невиїзної перевірки ПП «Галтехцукор», оформленої Актом №2045/22-10/31144584 від 26.10.2012 року ДПІ у Сихівському районі м.Львова (а.с.75-80), то така взагалі стосувалася виключно взаємовідносин останнього з ПП «Наладка» та не містить причинно-наслідкового зв'язку із правовідносинами позивача, а відтак жодним чином не впливає на висновки щодо безтоварності господарських операцій між ТОВ «Парктур» та ПП «Галтехцукор».

Згідно з довідкою від 03.11.2011 року старшого державного податкового ревізора - інспектора Лівобережної МДПІ м. Дніпропетровська про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Віп Люкс» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за липень 2011 року, встановлений факт вилученням в ПП «Віп Люкс» первинних документів за спірний період прокуратурою Дніпропетровської області, згідно протоколу виїмки від 20.09.2011 року (а.с.71-74).

За наведених доказів відповідач дійшов висновку про відсутність у ТОВ «Олекс», ПП «Галтехцукор» та ПП «Віп Люкс» адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань на користь позивача.

З цього приводу суд зазначає, що презумпція винуватості суб'єкта владних повноважень, визначена статтею 71 Кодексу адміністративного судочинства України, покладає на останнього обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача на основі належних допустимих та достовірних доказів.

Водночас, повне дослідження доказів в адміністративному процесі розуміється як дослідження необхідної та достатньої кількості доказів, що дають можливість зробити однозначний висновок про наявність обставин, які підлягають встановленню у справі. Якщо ж доказів недостатньо для встановлення певної обставини, а суд з об'єктивних причин не зміг усунути таку недостатність на підставі принципу офіційності, тоді суд робить висновок про недоведеність цієї обставини

З огляду на вищенаведене, акти зустрічних перевірок контрагентів позивача, представлені відповідачем як докази у справі, носять суто формальний характер та проведені, на думку суду - поверхнево, без застосування контролюючими органами всіх, передбачених законодавством, необхідних заходів та способів для встановлення фактів «мінімізації» податкових зобов'язань, а саме: не підтверджено вжиття заходів щодо встановлення фактичного місцезнаходження контрагентів для проведення виїзної документальної перевірки, по жодному факту не порушено кримінального провадження, не відібрано жодних пояснень свідків, не проведено почеркознавчих досліджень тощо. Сам зміст наданих актів перевірок містить результати аналізу зведеної інформаційної бази даних, якою користуються органи мін доходів та не дає можливості суду ідентифікувати природу та предмет господарських операцій (надання послуг чи реалізація ТМЦ), що мали місце по ланцюгу постачальників із ознаками фіктивності.

Таким чином, подані суду акти зустрічних перевірок контрагента не містять тієї належної доказової бази, яка могла б мати преюдиційний характер при визначенні правомірності формування позивачем податкових зобов'язань з ПДВ та податку на прибуток, а тому відповідачем не доведено належними доказами обставини, які б підтверджували безтоварність операцій між позивачем та його контрагентами.

Крім цього, ймовірні порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов'язки іншого платника податків, а відтак й не підтверджують правомірність зменшення позивачу від'ємного значення з податку на прибуток та з ПДВ, оскільки ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарських операцій, вчинених між останнім у ланцюгу постачань платником податків.

Доводи позивача про відсутність у контрагентів позивача серед визначених в ЄДР основних видів діяльності (КВЕД-2010) - «діяльність із прибирання», не підтверджує безтоварність господарських операцій, а даний факт може розглядатися як факультативний доказ в сукупності із іншими належними доказами, які могли б підтвердити обставини, на які посилався відповідач, наявність яких суду не доведено.

Згідно ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, зокрема, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації.

За наведених підстав та вказаних правових норм, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, а позов таким, що підлягає задоволенню.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Яремчому ГУ Міндоходів в Івано-Франківській області №0000162200 та №0000142200 від 25.04.2013 р.

Повернути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Парктур" (ідентифікаційний код 32145510) сплачений судовий збір в розмірі 2294 (Дві тисячі двісті дев'яносто чотири) гривні 00 коп., згідно з платіжним дорученням №3242 від 08.08.2013 року.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Суддя: /підпис/ Тимощук О.Л.

Постанова складена в повному обсязі 25.10.2013 року.