Ухвала

від 08.10.2015 по справі 809/2475/13-а

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2015 р. Справа № 876/14693/13

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Носа С. П.,

суддів - Яворського І. О., Кухтея Р. В.;

за участю секретаря судового засідання - Мартинишина Р. С.;

представника позивача - Госедло Р. І.;

представника відповідача - Токар В. І.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Яремче Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2013 року в справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Парктур» до Державної податкової інспекції в м. Яремче Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

09 серпня року Івано-Франківським окружним адміністративним судом зареєстровано позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Парктур» до Державної податкової інспекції в м. Яремче Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції в м. Яремче від 25 квітня 2013 року № 0000162200 та від 25 квітня 2013 року № 0000142200.

В обґрунтування вимог позовної заяви вказано, що господарські операції позивача з його контрагентами були реальними, а для перевірки податковому органу було надано усі необхідні документи, що підтверджують реальність господарських операцій. Висновки податкового органу ґрунтуються на актах зустрічних перевірок цих контрагентів позивача та дані яких не мають безпосереднього відношення до конкретних господарських операцій та жодним чином не доводять фактів безтоварності операцій, які мали місце між позивачем та його контрагентами.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2013 року позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Яремчому ГУ Міндоходів в Івано-Франківській області № 0000162200 та № 0000142200 від 25 квітня 2013 року.

Зазначену постанову мотивовано тим, що відповідачем в судовому засіданні належними та допустимими доказами не доведено факт безтоварності (нікчемності) господарських операцій позивача, в той час як ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України обов'язок доведення цього покладає на податковий орган як суб'єкта владних повноважень. Натомість позивач належними та допустимими доказами спростував висновки, які лягли у основу прийнятих податкових повідомлень-рішень.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, відповідачем - Державною податковою інспекцією в м. Яремче Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області, подано апеляційну скаргу до Львівського апеляційного адміністративного суду, в якій висловлено прохання скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказано, що неможливість проведення перевірки контрагентів позивача, відсутність у них первинних документів, територіальна віддаленість їх від позивача в сукупності підтверджують встановлені перевіркою обставини про неможливість виконання ТзОВ «Олекс», ПП «Галтехцукор» та ПП «Віп Люкс» господарських зобов'язань по правочинах, укладених без наміру одержання економічного ефекту, спрямованих виключно на створення податкової вигоди.

Представник позивача, у судовому засіданні, вимоги апеляційної скарги заперечив та просить таку залишити без задоволення.

Представник відповідача, у судовому засіданні, вимоги апеляційної скарги підтримав та просить таку задовольнити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача та пояснення представника відповідача, проаналізувавши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів не знаходить підстав для її задоволення.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Статтею 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Встановлено, що з 19 березня 2013 року по 25 березня 2013 року ДПІ в м. Яремче проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТзОВ «Парктур» з питань дотримання вимог податкового законодавства під час здійснення фінансово-господарських відносин з ТзОВ «Олекс» за період з 01 липня 2009 року по 31 серпня 2012 року; ПП «Галтехцукор» за період з 01 грудня 2011 року по 01 квітня 2012 року; ПП «Віп Люкс» за період липня 2011 року, та відображення з складі сум витрат в декларації з податку на прибуток по взаєморозрахунках з вищевказаними контрагентами за відповідні податкові періоди.

Результати перевірки відображені в Акті перевірки від 08 квітня 2013 року № 208/22-32145510, згідно з висновками якого встановлено порушення позивачем п.138.1.1, п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.п. 1.2 п. 1, п.п. 2.1 п. 2, п. 2.15 та п. 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, в результаті чого завищено від'ємне значення податку на прибуток приватних підприємств в загальній сумі - 1376192,00 грн., в тому числі по декларації за 1 квартал 2012 року - 794618,00 грн.; по декларації за півріччя 2012 року - 581574,00 грн.

Також перевіркою виявлено порушення п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, п. 198.6 ст. 198, Податкового кодексу України, в результаті чого позивачу зменшено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (рядок 19 декларації) за липень 2011 року - на суму 10833,00 грн.; зменшено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24 декларації) за квітень 2012 року - на суму 275238,00 грн.

Внаслідок виявлених порушень відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 25 квітня 2013 року № 0000162200, згідно з яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі - 1376192,00 грн., та податкове повідомлення-рішення форми «В4» від 25 квітня 2013 року № 0000142200, згідно з яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 286071,00 грн.

Згідно із ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судом апеляційної інстанції здійснено перевірку висновків суду першої інстанції щодо відповідності дій відповідача вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, внаслідок чого суд апеляційної інстанції погоджується з такими та вважає за необхідне зазначити наступне.

Встановлено, що позивач на підставі Договору на обслуговування № 15/02-ПБ від 14 лютого 2012 року, укладеного з ТзОВ «Олекс» (м. Львів) отримував від останнього послуги щодо обслуговування готелю, в тому числі, - генеральне прибирання в номерах в період з березня по квітень 2012 року на загальну суму 697888,45 грн.

Крім договору, факт надання вказаних послуг підтверджується податковими накладними (а.с.103,106); актами здачі-приймання наданих послуг (а.с.102,105). Оплата за договором проводилася в безготівковому порядку та підтверджується копіями платіжних доручень та випискою по рахунку (а.с.108,109).

В період січня-лютого 2012 року на підставі Договору на обслуговування № 1/2 від 29 грудня 2011 року, укладеного з ПП «Галтехцукор» (м. Львів) позивач отримував послуги з генерального прибираннях в номерах готелю на загальну суму 953542,10 грн. (а.с.110,111).

Виконання робіт підтверджується податковими накладними (а.с.113,116); актами здачі-приймання наданих послуг (а.с.112,115); платіжними дорученнями та відомостями по рахунку (а.с.118-123).

У вересні 2011 року позивач на підставі договору на виконання робіт № 150611 від 15 червня 2011 року, укладеного з ПП «Віп Люкс» отримував послуги з хімчистки килимового покриття та інших дезінфекційних робіт на загальну суму 65000,00 грн. (а.с.124,125).

Факт виконання робіт підтверджується податковою накладною (а.с.190); актом здачі-приймання робіт (надання послуг) № 30/092 від 30 вересня 2011 року (а.с.126); оплата проводилася в безготівковому порядку згідно з платіжним дорученням № 1091 від 27 липня 2011 року (а.с.128).

Відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з пунктом 2.4 статті 2 наказу Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 «Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку» первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складається документ, назва документа (форма), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посада, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що первинні документи, які були надані позивачем містили всі необхідні реквізити, визначені наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 № 88 «Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку» та пунктом 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а посилання відповідача в акті перевірки про ненадання до перевірки копій товарно-транспортних накладних (а.с.29) є помилковими, оскільки між контрагентами мали місце господарські операції з надання послуг прибирання, а не послуг перевезення чи поставки товару.

Згідно з правилами формування витрат, передбаченими пунктами 138.2., 138.4. статті 138 Податкового кодексу України (надалі - ПК України), витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Необхідні первинні документи в позивача наявні та були представлені для перевірки, а отже відсутні підстави для зменшення валових витрат у зв'язку із їх не підтвердженням первинними документами.

Відповідно до п. 198.2 ст.198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст.198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, Податковим кодексом України передбачено вичерпний перелік вимог для отримання покупцем права на відображення податкового кредиту, а саме: дата здійснення «першої події» та наявність податкової накладної. Всі зазначені вимоги позивачем дотримано в повному обсязі.

Що стосується висновків відповідача про неможливість ТзОВ «Парктур» реального здійснення господарських операцій з ТзОВ «Олекс», ПП «Галтехцукор» та ПП «Віп Люкс» та такі ґрунтуються виключно на матеріалах зустрічних перевірок таких контрагентів, які за своїм змістом не мають безпосереднього відношення до конкретних господарських операцій з надання послуг по прибиранню готелю та жодним чином не доводять факту проведення безтоварного (фіктивного) правочину, виходячи з наступного.

ДПІ у Галицькому районі м.Львова Львівської області 13 вересня 2012 року проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТзОВ «Олекс» з питань достовірності відображення в податкових деклараціях з податку на додану вартість показників податкових зобов'язань та податкового кредиту за період 01 липня 2009 по 31 серпня 2012 року, результати якої оформлені Актом № 1029/22-20/13806394 від 18 вересня 2012 року.

Так, згідно з Актом перевірки від 18 вересня 2012 року, у зв'язку із невстановленням фактичного місцезнаходження ТзОВ «Олекс», та як наслідок, відсутністю за адресою державної реєстрації первинних документів, перевірка проводилась на підставі інформації, що містилася в комп'ютерній інформаційній системі податкового органу, шляхом співставлення податкового кредиту та зобов'язань, в результаті чого ТзОВ «Олекс» віднесено до найбільш ймовірних підприємств «транзитерів».

З цього приводу суд першої інстанції вірно зазначив, що відсутність контрагента та його первинних документів за місцем державної реєстрації на момент перевірки не є підставою для зменшення суми валових витрат та податкового кредиту для самого позивача, оскільки

Також, в ході проведеної перевірки податковим органом не було встановлено обізнаності позивача щодо протиправного характеру діяльності його контрагента, прямої чи опосередкованої причетності до такої протиправної діяльності з метою отримання податкової вигоди.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що чинне законодавство України, а також законодавство, яке було чинне на час здійснення оскаржуваних господарських операцій не ставить(ло) право платника податків формувати валові витрати в залежність від стану його контрагента.

Щодо результатів позапланової невиїзної перевірки ПП «Галтехцукор», оформленої Актом № 2045/22-10/31144584 від 26 жовтня 2012 року ДПІ у Сихівському районі м. Львова, то така взагалі стосувалася виключно взаємовідносин останнього з ПП «Наладка» та не містить причинно-наслідкового зв'язку із правовідносинами позивача, а відтак жодним чином не впливає на висновки щодо безтоварності господарських операцій між ТзОВ «Парктур» та ПП «Галтехцукор».

Згідно з довідкою від 03 листопада 2011 року старшого державного податкового ревізора-інспектора Лівобережної МДПІ м. Дніпропетровська про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Віп Люкс» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за липень 2011 року, встановлений факт вилученням в ПП «Віп Люкс» первинних документів за спірний період прокуратурою Дніпропетровської області, згідно протоколу виїмки від 20 вересня 2011 року (а.с.71-74).

За наведених доказів відповідач дійшов висновку про відсутність у ТзОВ «Олекс», ПП «Галтехцукор» та ПП «Віп Люкс» адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань на користь позивача.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що акти зустрічних перевірок контрагентів позивача, представлені відповідачем як докази у справі, носять суто формальний характер та проведені, на думку суду - поверхнево, без застосування контролюючими органами всіх, передбачених законодавством, необхідних заходів та способів для встановлення фактів «мінімізації» податкових зобов'язань, а саме: не підтверджено вжиття заходів щодо встановлення фактичного місцезнаходження контрагентів для проведення виїзної документальної перевірки, по жодному факту не порушено кримінального провадження, не відібрано жодних пояснень свідків, не проведено почеркознавчих досліджень тощо. Сам зміст наданих актів перевірок містить результати аналізу зведеної інформаційної бази даних, якою користуються органи мін доходів та не дає можливості суду ідентифікувати природу та предмет господарських операцій (надання послуг чи реалізація ТМЦ), що мали місце по ланцюгу постачальників із ознаками фіктивності.

Таким чином, акти зустрічних перевірок контрагента не містять тієї належної доказової бази, яка могла б мати преюдиційний характер при визначенні правомірності формування позивачем податкових зобов'язань з ПДВ та податку на прибуток, а тому відповідачем не доведено належними доказами обставини, які б підтверджували безтоварність операцій між позивачем та його контрагентами.

З огляду на фактичні обставини справи, колегія суддів констатує, що податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Яремче від 25 квітня 2013 року № 0000162200 та від 25 квітня 2013 року № 0000142200 - не відповідають вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України.

Узагальнюючи викладене, суд апеляційної інстанції переконаний, що судом першої інстанції надано належну оцінку наявним у справі доказам, а їх достатня кількість та взаємний зв'язок у сукупності дали змогу суду першої інстанції зробити вірний висновок про наявність підстав для задоволення позову.

Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції визнає, що судом першої інстанції, при вирішенні даного публічно-правового спору, правильно встановлено обставини справи та ухвалено законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції немає.

Керуючись ст. ст. 158-160, 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. ст. 200, 205, 206, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Яремче Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області - залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2013 року в справі № 809/2475/13-а - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала може бути оскаржена у касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у випадку коли, відповідно до частин 3 та 7 ст. 160 КАС України, складення ухвали в повному обсязі відкладено - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя: С. П. Нос

Судді: Р. В . Кухтей

І. О. Яворський

Ухвалу складено в повному обсязі 12 жовтня 2015 року.