Рішення

від 21.10.2013 по справі 919/1093/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2013 року справа № 919/1093/13

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Рибоконсервний завод "Екватор" (61052, м. Харків, вул. Енгельса, 29-А, кімн. 901)

до приватного підприємства "Транил"

(99055, м. Севастополь, вул. Дачна, 27)

про стягнення заборгованості у розмірі 1 518 218,27 грн

за участю:

представника позивача - Романової Г.В., довіреність б/н від 02.09.2013

представника відповідача - Терещенко С.В., довіреність б/н від 01.10.2013

Суддя Плієва Н.Г.

Суть спору:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Рибоконсервний завод "Екватор" звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовом до приватного підприємства "Транил" про стягнення заборгованості у розмірі 1 518 218,27 грн, з яких: 410 797,38 грн - сума неповернутого авансу за договором поставки № 20/04 від 20.04.2012, 495 617,59 грн - пеня, 610 797,38 грн - штраф, 1005,92 грн - 3 % річних.

Ухвалою суду від 20.09.2013 позовна заява прийнята до розгляду та порушено провадження у справі, справу призначено до розгляду у судовому засіданні на 02.10.2013.

Відповідно до положень статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладався та у судовому засіданні 16.10.2013 було оголошено перерву до 18.10.2013.

Під час розгляду справи представник позивача надав заяву про зменшення розміру позовних вимог, просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 1 517 340,63 грн, з яких: 410 797,38 грн - сума неповернутого авансу за договором поставки № 20/04 від 20.04.2012, 494 739,95 грн - пеня, 610 797,38 грн - штраф, 1005,92 грн - 3 % річних. Уточнені позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив позовні вимоги задовольнити з підстав, викладених у позові.

Представник відповідача надав відзив на позов, визнає наявність заборгованості у розмірі 410 797,38 грн - суми неповернутого авансу позивачу, проти задоволення позову в цій частині не заперечує. Відповідач заперечує проти стягнення пені, штрафу та 3% річних оскільки вважає, що товар не був поставлений позивачу не з вини відповідача, а в наслідок непереборної сили у зв'язку з форс-мажорними обставинами, що виникли через зменшення промислу кільки. Крім того, представник відповідача просить надати розстрочку виконання рішення суду на 12 місяців з 01.11.2013 по 01.11.2014 у зв'язку з відсутністю на даний час у ПП "Транил" грошових коштів через невиконання дебіторами своїх зобов'язань з оплати продукції. Також відповідачем заявлено клопотання про зменшення розміру неустойки - штрафу, пені і суми 3 % річних.

18.10.2013 суд видалився до нарадчої кімнати для постановлення рішення, вступну та резолютивну частину рішення було оголошено 21.10.2013.

Заслухавши пояснення представників сторін, оглянувши матеріали справи та дослідивши надані докази, суд

ВСТАНОВИВ:

20.04.2012 між приватним підприємством «Транил» (далі - ПП «Транил», постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю «Рибоконсервний завод «Екватор» (далі - ТОВ «Рибоконсервний завод «Екватор», покупець) укладено договір поставки № 20/04 (далі -Договір) (а.с. 20-24).

В порядку та на умовах, визначених Договором, постачальник зобов'язався передати у власність покупця рибу свіжоморожену (далі - товар), а покупець зобов'язався прийняти та оплатити товар. Сторони узгодили, що найменування, номенклатура (асортимент), розмір, одиниця виміру, загальна кількість, кінцеві строки поставки загальної кількості, ціна за одиницю та загальна вартість товару, умови поставки, умови та строки оплати вартості товару зазначаються в специфікації (специфікаціях), яка (які) є додатками до договору та становить (становлять) його невід'ємну частину (п. 1.1 Договору).

Відповідно до пункту 1.3 Договору, загальна сума договору складається з суми всіх специфікацій, що додаються до договору і є його невід'ємними частинами.

Пунктом 2.1 Договору визначено, що поставка товару здійснюється окремими партіями відповідно до специфікації (специфікацій) та поданих покупцем і погоджених постачальником замовлень на поставку партії (партій) товару.

Згідно п. 2.2 Договору кінцевий строк поставки загальної кількості товару зазначається сторонами у специфікації (специфікаціях), при цьому, сторони домовились, що постачальник має право достроково виконати свої зобов'язання за договором.

Датою поставки товару є дати прийняття товару на складі постачальника (Україна, Харківська область, м. Золочів, вул. Богдана Хмельницького, 1, комбінат «Світанок» (п. 2.5 Договору).

Відповідно до пунктів 3.1, 3.2 Договору, ціна за одиницю товару та загальна вартість товару визначена в національній валюті України, зазначена сторонами в специфікації (специфікаціях) та включає в себе податок на додану вартість. Оплата покупцем товару здійснюється за специфікацією № 1.

Покупець здійснює оплату за поставлений йому постачальником товар шляхом безготівкового банківського переказу грошових коштів на поточний банківський рахунок постачальника, що вказаний в Договорі (п. 3.4 Договору).

У разі порушення зобов'язання з договору сторона несе відповідальність, визначену договором (або) чинним законодавством України. У разі, якщо постачальник прострочив строк поставки товару згідно специфікації № 2, постачальник сплачує покупцю пеню у розмірі 0,5% від вартості невчасно поставленого товару за кожний день прострочення (п. 5.2, п. 5.3. Договору).

Згідно з пунктом 9.1 Договору він вважається укладеним і набирає чинності з 20 квітня 2012 року. Строк договору встановлюється сторонами з 20.04.2012 по 31.12.2012.

Специфікацією № 1 сторони визначили графік оплати товару, покупець зобов'язався у період з 24.04.2012 по 18.05.2012 перерахувати на рахунок постачальника 1 100 000,00 грн з урахуванням ПДВ (а.с. 25).

Специфікацією № 2 сторони узгодили графік поставки товару, зокрема, постачальник зобов'язався поставити покупцю рибну продукцію у кількості 500,00 тон в період з 25.06.2012 по 21.09.2012 (а.с. 26).

10.10.2012 сторони підписали специфікацію № 3 до Договору, якою внесли зміни до договору поставки, специфікації № 1 та специфікації № 2, а саме:

- визначили, що загальна сума поставки складає 1 000 000,00 грн;

- продовжили строк дії договору поставки № 20/04 від 20.04.2012 по 30.12.2013;

- визначили вважати умови поставки в частині, що стосується специфікації № 2 не виконаними з вини постачальника;

- постачальник взяв на себе зобов'язання в строк до 15 червня 2013 року поставити продукцію в кількості 414 622 кг за ціною 2,20 грн з ПДВ на суму 912 168,40 грн;

- у разі невиконання зобов'язань, щодо поставки товару, постачальник зобов'язався виплатити покупцю штрафні санкції у розмірі 100% вартості непоставленого товару та повернути суму передоплати за непоставлений товар (а.с. 27).

У порушення умов договору та умов специфікацій, свої зобов'язання ПП «Транил» виконало не у повному обсязі, у зв'язку з чим 09.07.2013 покупець звернувся до нього з вимогою про повернення грошових коштів, сплачених за неотриманий товар у розмірі 610 797,38 грн в строк до 16.08.2013 (а.с. 40-41).

У встановлений строк ПП "Транил" повернуло ТОВ "Рибоконсервний завод "Екватор" лише 200 000,00 грн, що стало підставою для звернення позивача до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 1 517 340,63 грн, з яких: 410 797,38 грн - сума неповернутого авансу за договором поставки №20/04 від 20.04.2012, 494 739,95 грн - пеня, 610 797,38 грн - штраф, 1005,92 грн - 3 % річних.

Оцінюючи наявні у матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню частково, виходячи з наступних мотивів.

В силу статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України, з врахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до частин першої та другої статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Дані правовідносини між сторонами виникли з приводу виконання договору поставки, правовідносини яких регулюються положеннями глави 54 Цивільного кодексу України та глави 30 Господарського кодексу України.

Статтею 626 Цивільного кодексу України унормовано, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

На підставі частини першої статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають, зокрема, з договору або іншого правочину.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина друга статті 712 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 663 цього Кодексу продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

У разі відмови продавця передати проданий товар покупець відповідно до частини першої статті 665 Цивільного кодексу України має право відмовитися від договору купівлі-продажу.

Положеннями статті 669, частини першої статті 670, частини другої статті 693 встановлено, що кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні. Умова щодо кількості товару може бути погоджена шляхом встановлення у договорі купівлі-продажу порядку визначення цієї кількості.

Якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Судом встановлено, що на виконання умов Договору та специфікації № 1 позивачем було перераховано на рахунок відповідача грошові кошти у розмірі 1 000 000,00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями № 179 від 26.04.2012 на суму 275 000,00 грн, № 247 від 04.05.2012 на суму 275 000,00 грн, № 326 від 21.05.2012 на суму 100 000,00 грн, № 354 від 22.05.2012 на суму 150 000,00 грн, № 414 від 31.05.2012 на суму 50 000,00 грн, № 438 від 08.06.2012 на суму 50 000,00 грн, № 491 від 19.06.2012 на суму 50 000,00 грн, № 608 від 02.07.2012 на суму 50 000,00 грн (а.с. 28-34).

Специфікацією № 2 сторони встановили графік поставки рибної продукції:

25.06.2012 - 29.06.2012 - 40 тон;

02.07.2012 - 06.07.2012 - 40 тон;

09.07.2012 - 13.07.2012 - 40 тон;

16.07.2012 - 20.07.2012 - 40 тон;

23.07.2012 - 27.07.2012 - 40 тон;

30.07.2012 - 03.08.2012 - 40 тон;

06.08.2012 - 10.08.2012 - 40 тон;

13.08.2012 - 17.08.2012 - 40 тон;

20.08.2012 - 24.08.2012 - 40 тон;

27.08.2012 - 31.08.2013 - 40 тон;

03.09.2012 - 07.09.2012 - 40 тон;

10.09.2012 - 14.09.2012 - 40 тон;

17.09.2012 - 21.09.2012 - 20 тон.

У порушенням умов специфікації № 2 відповідач поставив позивачу товар лише на суму 87 831,22 грн, що підтверджується видатковими накладними № РН-0000015 від 12.07.2012 та № РН-0000016 від 28.07.2012 (а.с. 35, 36).

Специфікацією № 3 від 10.10.2012 сторони змінили строки поставки продукції та визначили, що відповідач зобов'язується поставити позивачу товар в строк до 15.06.2013 на суму 912 168,40 грн.

Як свідчать матеріали справи, у зазначений строк відповідачем було поставлено позивачу продукцію на суму 301 371,40 грн, що підтверджується видатковими накладними № РН-0000043 від 12.12.2012, № РН-0000045 від 14.12.2012, № РН-0000002 від 27.01.2013, № РН-0000001 від 27.01.2013, № РН - 0000004 від 06.02.2013, № РН-0000014 від 07.05.2013 (а.с. 36 -39).

Всього ПП «Транил» поставило позивачу товар на загальну суму 389 202,62 грн (87 831,22 +301 371,40). Розмір непоставленого товару склав 610 791,00 грн (912 168,40 - 389 202,62).

Відповідно до частини другої статті 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

09.07.2013 позивач звернувся до відповідача з вимогою повернути в строк до 16.08.2013 грошові кошти у розмірі 610 797,38 грн, отримані ПП «Транил» за непоставлений ТОВ «Рибоконсервний завод «Екватор» товар.

Як вбачається з виписки по рахунку позивача, відповідач 16.08.2013 та 19.08.2013 повернув позивачу передоплату по договору поставки від 20.04.2012 у розмірі 200 000,00 грн.

Отже, неповернутими залишились 410 797,38 грн (610 797, 38 - 200 000,00), що також визнав представник відповідача у судовому засіданні.

Доказів повернення позивачу 410 797,38 грн станом на час прийняття рішення відповідачем суду не надано.

З огляду на наведене, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення неповернутого авансу в сумі 410 797,38 грн обґрунтовані, заборгованість підтверджується зібраними у справі доказами, та підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Щодо позовних вимог про стягнення 3 % річних у розмірі 1 005,92 грн суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 610, частини третьої статті 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання); у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вже зазначалось, позивачем на адресу відповідача була надіслана претензія, згідно з якої ТОВ «Рибоконсервний завод «Екватор» просило в строк до 16.08.2013 повернути грошові кошти у розмірі 610 797,38 грн.

16.08.2013 відповідачем на рахунок позивача було перераховано 100 000,00 грн, а тому станом на 17.08.2013 заборгованість склала 510 797,38 грн. 19.08.2013 на рахунок позивача було перераховано ще 100 000,00 грн, а тому станом на 20.08.2012 заборгованість склала 410 797,38 грн.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних, суд не погоджується з ним, та вважає що відповідно до вимог чинного законодавства 3% річних повинні бути нараховані наступним чином:

3% річних = сума боргу х 3%: 365 днів х кількість днів прострочення;

Сума боргу, грн. Період простроченняКількість днів простроченняСума 3% річних, грн 510 797,38 17.08.2013 - 19.08.2013 2 83,97 410 797,38 20.08.2013- 11.09.2013 22 742,81 Всього: 826,78 За таких обставин суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог в цій частині, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 3% річних у розмірі 826,78 грн.

Стосовно вимог про стягнення пені у розмірі 494 739,95 грн та штрафу у розмірі 610 797,38 грн суд дійшов наступних висновків.

Як вже встановлено, у визначені Договором строки відповідач взяті на себе зобов'язання щодо поставки товару не виконав, тобто є таким, що порушив (прострочив виконання) зобов'язання.

В силу частини другої статті 20 Господарського кодексу України, захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання здійснюється шляхом застосування до особи, яка порушила право, штрафних санкцій та іншими способами, передбаченими законом.

Згідно з частиною першою статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Частиною другою статті 217 Господарського кодексу України унормовано, що у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина перша статті 230 Цивільного кодексу України).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (частина 1 статті 549 ЦК України).

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (частина друга статті 551 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини четвертої статті 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

З наведеного вбачається, що законодавець поділяє неустойку на законну і договірну. Необхідною умовою виникнення права на неустойку є визначення у законі чи у договорі управненої та зобов`язаної сторони, вид правопорушення за який вона стягується і конкретний її розмір.

Договором визначено, що у разі невиконання зобов'язань щодо поставки товару, постачальник зобов'язаний виплатити покупцю штрафні санкції у розмірі 100 % вартості не поставленого товару та повернути суму передоплати за непоставлений товар (п. 6 Специфікації № 3), отже вимоги про стягнення штрафу у розмірі 610 797,00 грн є правомірними.

Відповідно до п. 5.3. Договору, у разу якщо постачальник прострочив строк поставки товару згідно специфікації № 2, постачальник сплачує покупцю пеню у розмірі 0,5 % від вартості несвоєчасно поставленого товару за кожний день прострочення.

Судом перевірений наданий позивачем розрахунок пені, суд не погоджується з ним, оскільки вважає, що позивачем невірно обраний період нарахування пені щодо кожного траншу поставки, які визначені специфікацією № 2.

Як слідує з матеріалів справи, специфікацією № 2 були визначені періоди в які постачальник зобов'язався поставити товар, однак товар був поставлений не своєчасно та не у повному обсязі; так постачальник за період з:

25.06.2012 - 29.06.2012 поставив товар 12.07.2012 на суму 43 915,61 грн.

02.07.2012 - 06.07.2012 - поставив товар 28.07.2012 на суму 43 915,61 грн, за інші періоди, товар поставлений не був.

Специфікацією № 3 сторони узгодили, що постачальник зобов'язаний поставити товар на суму 912 168,40 грн в строк до 15.06.2013, однак знов такі свої зобов'язання відповідач виконав частково, поставши товар на суму 301 371,40 грн.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що пеня повинна бути нарахована наступним чином за наступною формулою:

Пеня = сума боргу * 0,5% / кількість днів прострочення

Сума боргу, грн. Період простроченняКількість днів простроченняпеня 88 000,00 30.06.2012 - 11.07.2012 12 5280,00 44 084,39 12.07.2012-27.07.2012 16 3526,75 168,78 28.07.2012-10.10.2012 75 63,29 610 797,00 16.06.2013-15.08.2013 61 186 293,39 Всього: 195 163,43 Частиною першою статті 233 Господарського кодексу України унормовано, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Так само, згідно з частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки (штрафних санкцій) може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, що мають істотне значення.

Із наведеними нормами узгоджується пункт 3 частини першої статті 83 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якого господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Наведені вище приписи законодавчих актів не містять переліку відповідних обставин.

Отже, питання про зменшення розміру неустойки вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто сукупності з'ясованих ним обставин, що свідчать про наявність підстави (підстав) для вчинення зазначеної дії. Тобто, застосовуючи пункт 3 частини першої статті 83 Господарського процесуального кодексу України, суду належить об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань; причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання; незначності прострочення у виконанні зобов'язання; невідповідності розміру штрафу наслідкам порушення; негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

На підставі викладеного, виходячи із загальних засад, встановлених статтею 3 Цивільного кодексу України, зокрема, справедливості та розумності, приймаючи до уваги те, що розмір штрафу - 610 797,00 грн - є непомірно великим у порівнянні із розміром загального зобов'язання 410 797,38 грн, а також враховуючи, що відповідач частково повернув позивачу суму авансу, суд дійшов висновку про необхідність зменшення розміру штрафу , якій підлягає стягненню з відповідача до 10 % від вартості непоставленого товару, тобто до 61 079,70 грн.

Щодо стягнення пені суд зазначає, що статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" визначено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Отже, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислена на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України. Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 07.11.2011 у справі № 5002-2/5109-2010.

Суд вважає за можливе на підставі статті 83 Господарського процесуального кодексу України зменшити розмір пені, яка підлягає стягненню до подвійної облікової ставки Національного банку України.

Суд зробив власний розрахунок пені за наступною формулою:

пеня = сума боргу х подвійну облікову ставку НБУ : 365 днів х кількість днів прострочення.

Сума боргу, грн. Період простроченняКількість днів простроченняпеня 88 000,00 30.06.2012 - 11.07.2012 12 432,79 44 084,39 12.07.2012-27.07.2012 16 289,08 168,78 28.07.2012-10.10.2012 75 5,20 610 797,00 16.06.2013-12.08.2013 58 13 588,14 610 797,00 13.08.2013- 15.08.2013 3 652,63 Всього: 14 967,84 Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, в сумі 487 671,70 грн, з яких: 410 797,38 грн - сума неповернутого авансу, 14 967,84 грн - пеня, 826,78 грн - 3% річних, 61 079,70 грн - штраф.

У судовому засіданні представник відповідача просив суд розстрочити виконання рішення на 12 місяців.

Згідно з пунктом 6 статті 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Представник позивача у судовому засіданні проти розстрочення виконання рішення заперечував.

Суд вважає клопотання відповідача про надання розстрочки виконання рішення таким, що не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Господарський суд на підставі статті 121 Господарського процесуального кодексу України має право за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора або за власною ініціативою у виняткових випадках залежно від обставин справи відстрочити, розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови (далі - рішення), змінити спосіб та порядок їх виконання.

Аналіз зазначеної процесуальної норми свідчить про те, що розстрочка виконання судового рішення є правом, а не обов'язком суду.

Розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі.

Вирішуючи питання про надання розстрочки виконання рішення, суд враховує матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів в економіці держави та інші обставини справи, а також можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк.

До таких обставин, зокрема, відносяться матеріально-правові факти щодо фінансового стану сторін, а також інші обставини, що заслуговують на увагу.

В силу статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог.

Відповідно до пункту 7.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 "Про деякі питання практики застосування статті 121 Господарського процесуального кодексу України", підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

В даному випадку, відповідач обґрунтував заяву про розстрочку виконання рішення суду тим, що будь-які стягнення можуть суттєво ускладнити діяльність підприємства, крім того, станом на 17.10.2013 існує дебіторська заборгованість підприємства на суму 1 563 900,00 грн, за якою ведеться активна претензійна та позовна робота. Також, відповідач зазначив, що в регіоні склалась виключно складана промислова обстановка, вилов риби зменшився в порівнянні з іншими періодами в 3-5 раз, та їх дебітори тривалий час не виконували своїх зобов'язань з оплати продукції, у зв'язку з чим на підприємстві склалась тимчасова недостатність грошових коштів.

В той же час, на думку суду, відповідачем не було представлено доказів наявності саме виключних обставин, що безпосередньо впливають на можливість виконання рішення суду відповідачем та які б свідчили про винятковий та особливий характер відносин, що склалися на підприємстві відповідача. Суд не приймає до уваги надані представником відповідача договір на поставку товару від 02.10.2013, договір купівлі-продажу від 15.09.2013 та договір купівлі - продажу від 30.09.2013 оскільки ці договори жодним чином не підтверджують наявність заборгованості інших контрагентів перед відповідачем. Отже, суд відмовляє відповідачу в клопотанні про надання розстрочки строком на 12 місяців.

За правилами статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати при частковому задоволенні позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог, а також при розподілі судових витрат, судом враховуються положення пункту 3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011 відповідно до якого судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки. За таких обставин з відповідача на користь позивача підлягає стягненню витрати, пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 24 365,78 грн.

На підставі наведеного, керуючись статтями 43, 49, 82- 85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з приватного підприємства "Транил" (99055, м. Севастополь, вул. Дачна, 27, ідентифікаційний номер 36614569, р/р 2600633434 в ПАТ «УПБ» м. Севастополя, МФО 300205, або з будь-якого іншого рахунку) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Рибоконсервний завод "Екватор" (61052, м. Харків, вул. Енгельса, 29-А, кімн. 901, ідентифікаційний код 32674729, р/р 26006301998 у Першій Харківський філії публічного АТ «АКБ «Базис», МФО 351599) заборгованість у розмірі 487 671,70 грн (чотириста вісімдесят сім тисяч шістсот сімдесят одна гривня 70 коп), з яких - 410 797,38 грн - сума неповернутого авансу, 14 967,84 грн - пеня, 826,78 грн - 3 % річних, 61 079,70 - штраф, а також витрати зі сплати судового збору у розмірі 24 365,78 грн (двадцять чотири тисячі триста шістдесят п'ять грн 78 коп) .

У задоволенні решти вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 28.10.2013.

Суддя підпис Н.Г. Плієва