Постанова

від 25.12.2013 по справі 919/1093/13

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 грудня 2013 року Справа № 919/1093/13

Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Плута В.М.,

суддів Балюкової К.Г.,

Волкова К.В.,

за участю представників сторін:

позивача: Романова Г.В., довіреність № б/н від 02 вересня 2013 року (товариство з обмеженою відповідальністю "Рибоконсервний завод "Екватор")

відповідача: Ліннік П.Ю., довіреність № б/н від 01 січня 2013 року (приватне підприємство "Транил")

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Рибоконсервний завод "Екватор" на рішення господарського суду міста Севастополя (суддя Плієва Н.Г.) від 21 жовтня 2013 року у справі № 919/1093/13

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Рибоконсервний завод "Екватор" (вул. Енгельса, 29-а, к. 901, м. Харків, 61105)

до приватного підприємства "Транил" (вул. Дачна, 27, м. Севастополь, 99055)

про стягнення заборгованості у розмірі 1518218,27 грн.

ВСТАНОВИВ :

19 вересня 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю "Рибоконсервний завод "Екватор" звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовом до приватного підприємства "Транил" про стягнення заборгованості у розмірі 1518218,27 грн., з яких: 410797,38 грн. - сума неповернутого авансу за договором поставки № 20/04 від 20 квітня 2012 року, 495617,59 грн. - пеня, 610797,38 грн. - штраф, 1005,92 грн. - 3 % річних.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням приватним підприємством "Транил" взятих на себе зобов'язань по договору поставки № 20/04 від 20 квітня 2012 року, а саме, щодо поставки товару у строки та обсязі встановленими у зазначеному договорі.

Рішенням господарського суду міста Севастополя від 21 жовтня 2013 року у справі № 919/1093/13 позовні вимоги задоволенні частково.

Стягнуто з приватного підприємства "Транил" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Рибоконсервний завод "Екватор" заборгованість у розмірі 487671,70 грн., з яких - 410797,38 грн. - сума неповернутого авансу, 14967,84 грн. - пеня, 826,78 грн. - 3 % річних, 61079,70 грн. - штраф, а також витрати зі сплати судового збору у розмірі 24 365,78 грн. У задоволенні решти вимог відмовлено.

Рішення суду, в частині стягнення суми неповернутого авансу, мотивовано тим, що позовні вимоги про стягнення неповернутого авансу в сумі 410797,38 грн. обґрунтовані, заборгованість підтверджується зібраними у справі доказами, та підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Суд першої інстанції, керуючись нормами статті 233 Господарського кодексу України, статті 551 Цивільного кодексу України та статті 83 Господарського процесуального кодексу України, частково стягнув з відповідача пеню, 3% річних та штрафу, виходячи із загальних засад, встановлених статтею 3 Цивільного кодексу України, зокрема, справедливості, розумності, а також враховуючи, що відповідач частково повернув позивачу суму авансу.

Не погодившись з вказаним рішенням суду, товариство з обмеженою відповідальністю "Рибоконсервний завод "Екватор" звернулось до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати зазначене рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення пені у розмірі 479772,11 грн., штрафу - в сумі 549717,68 грн. та судового збору у розмірі 5981,03 грн. Прийняти в цій частині нове рішення, яким зазначені позовні вимоги задовольнити. В іншій частині оскаржуване рішення залишити без змін.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції не застосовано норми частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, статей 253, 530, 653 Цивільного кодексу України, які підлягають застосуванню у правовідносинах, які склалися між сторонами по справі, чим було порушено норми матеріального права. Крім того, судом першої інстанції не встановлені обставини, які можуть достеменно підтвердити наявність правових підстав для звільнення відповідача від встановленого договором обов'язку сплатити позивачу штраф в сумі 610797,38 грн. та пені в сумі 494739,95 грн., не встановлені виняткові обставини, за наявності яких суд має право зменшити розмір неустойки.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду (колегія суддів: головуючий суддя - Плут В.М., судді: Видашенко Т.С., Балюкова К.Г.) від 20 листопада 2013 року у справі № 919/1093/13 апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Рибоконсервний завод "Екватор" прийнято до провадження та призначено до розгляду.

За розпорядженням секретаря судової палати від 04 грудня 2013 року у зв'язку з хворобою судді Балюкової К.Г., відповідно до пунктів 3.1.6, 3.1.7 Положення про автоматизовану систему документообігу суду та рішення зборів суддів Севастопольського апеляційного господарського суду від 15 грудня 2010 року та на підставі статті 21 Господарського процесуального кодексу України склад колегії з розгляду апеляційної скарги змінений: головуючий суддя - Плут В.М., судді: Видашенко Т.С., Волков К.В.

За розпорядженням секретаря судової палати від 11 грудня 2013 року у зв'язку з виконанням адміністративних обов'язків суддею Видашенко Т.С. , відповідно до пунктів 3.1.6, 3.1.7 Положення про автоматизовану систему документообігу суду та рішення зборів суддів Севастопольського апеляційного господарського суду від 15 грудня 2010 року та на підставі статті 21 Господарського процесуального кодексу України склад колегії з розгляду апеляційної скарги змінений: головуючий суддя - Плут В.М., судді: Дмитрієв В.Є., Волков К.В.

За розпорядженням заступника голови від 25 грудня 2013 року у зв'язку з виконанням адміністративних обов'язків суддею Видашенко Т.С. , відповідно до пунктів 3.1.6, 3.1.7 Положення про автоматизовану систему документообігу суду та рішення зборів суддів Севастопольського апеляційного господарського суду від 15 грудня 2010 року та на підставі статті 21 Господарського процесуального кодексу України склад колегії з розгляду апеляційної скарги змінений: головуючий суддя - Плут В.М., судді: Балюкова К.Г., Волков К.В.

У судовому засіданні, яке призначено на 25 грудня 2013 року, представник товариства з обмеженою відповідальністю "Рибоконсервний завод "Екватор" підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити. Представник приватного підприємства "Транил" заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив оскаржуване рішення залишити без змін.

Розглянувши справу повторно в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступне.

20 квітня 2012 року між приватним підприємством "Транил" (далі - Постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Рибоконсервний завод "Екватор" (далі -Покупець) укладено договір поставки № 20/04 (далі -Договір) (а.с. 20-24).

Згідно з умовами Договору, Постачальник зобов'язався передати у власність Покупця рибу свіжоморожену (далі - товар), а Покупець зобов'язався прийняти та оплатити товар.

Відповідно до пункту 1.1 Договору, найменування, номенклатура (асортимент), розмір, одиниця виміру, загальна кількість, кінцеві строки поставки загальної кількості, ціна за одиницю та загальна вартість товару, умови поставки, умови та строки оплати вартості товару зазначаються в специфікації (специфікаціях), яка (які) є додатками до договору та становить (становлять) його невід'ємну частину.

Згідно із пунктом 1.3 Договору, загальна сума договору складається з суми всіх специфікацій, що додаються до договору і є його невід'ємними частинами.

Пунктом 2.1 Договору встановлено, що поставка товару здійснюється окремими партіями відповідно до специфікації (специфікацій) та поданих Покупцем і погоджених Постачальником замовлень на поставку партії (партій) товару.

Відповідно до пункту 2.2 Договору, кінцевий строк поставки загальної кількості товару зазначається сторонами у специфікації (специфікаціях), при цьому, сторони домовились, що Постачальник має право достроково виконати свої зобов'язання за договором.

Датою поставки товару є дати прийняття товару на складі Постачальника (пункт 2.5 Договору).

Згідно із пунктами 3.1, 3.2 Договору, ціна за одиницю товару та загальна вартість товару визначена в національній валюті України, зазначена сторонами в специфікації (специфікаціях) та включає в себе податок на додану вартість. Оплата Покупцем товару здійснюється за специфікацією № 1.

Покупець здійснює оплату за поставлений йому Постачальником товар шляхом безготівкового банківського переказу грошових коштів на поточний банківський рахунок Постачальника, що вказаний в Договорі (пункт 3.4 Договору).

У разі порушення зобов'язання з договору сторона несе відповідальність, визначену договором (або) чинним законодавством України. У разі, якщо Постачальник прострочив строк поставки товару згідно специфікації № 2, Постачальник сплачує Покупцю пеню у розмірі 0,5% від вартості невчасно поставленого товару за кожний день прострочення (пункти 5.2, 5.3. Договору).

Згідно із пунктом 9.1 Договору, він вважається укладеним і набирає чинності з 20 квітня 2012 року. Строк договору встановлюється сторонами з 20 квітня 2012 року по 31 грудня 2012 року.

Специфікацією № 1 сторони визначили графік оплати товару, Покупець зобов'язався у період з 24 квітня 2012 року по 18 травня 2012 року перерахувати на рахунок Постачальника 1100000,00 грн. з урахуванням ПДВ (а.с. 25).

Специфікацією № 2 сторони узгодили графік поставки товару, зокрема, Постачальник зобов'язався поставити Покупцю рибну продукцію у кількості 500,00 тон в період з 25 червня 2012 року по 21 вересня 2012 року (а.с. 26).

10 жовтня 2012 року сторони підписали специфікацію № 3 до Договору, якою внесли зміни до договору поставки, специфікації № 1 та специфікації № 2, а саме:

- визначили, що загальна сума поставки складає 1000000,00 грн.;

- продовжили строк дії договору поставки № 20/04 від 20 квітня 2012 року по 30 грудня 2013 року;

- визначили вважати умови поставки в частині, що стосується специфікації № 2 не виконаними з вини Постачальника;

- Постачальник взяв на себе зобов'язання в строк до 15 червня 2013 року поставити продукцію в кількості 414622 кг за ціною 2,20 грн. з ПДВ на суму 912168,40 грн.;

- у разі невиконання зобов'язань, щодо поставки товару, Постачальник зобов'язався виплатити покупцю штрафні санкції у розмірі 100% вартості непоставленого товару та повернути суму передоплати за непоставлений товар (а.с. 27).

У порушення умов договору та умов специфікацій, свої зобов'язання приватне підприємство "Транил" виконало не у повному обсязі, у зв'язку з чим 09 липня 2013 року Покупець звернувся до нього з вимогою про повернення грошових коштів, сплачених за неотриманий товар у розмірі 610797,38 грн. в строк до 16 серпня 2013 року (а.с. 40-41).

У встановлений строк приватне підприємство "Транил" повернуло товариству з обмеженою відповідальністю "Рибоконсервний завод "Екватор" лише 200000,00 грн., що стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши представників позивача та відповідача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду не підлягає скасуванню, виходячи з наступного.

Відповідно до норм статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з частиною першою статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною першою статті 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Дані правовідносини між сторонами виникли з приводу виконання договору поставки, правовідносини яких регулюються положеннями глави 54 Цивільного кодексу України та глави 30 Господарського кодексу України.

Відповідно до частини першої статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають, зокрема, з договору або іншого правочину.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина друга статті 712 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 663 цього Кодексу продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

У разі відмови продавця передати проданий товар покупець відповідно до частини першої статті 665 Цивільного кодексу України має право відмовитися від договору купівлі-продажу.

Положеннями статті 669, частини першої статті 670, частини другої статті 693 встановлено, що кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні. Умова щодо кількості товару може бути погоджена шляхом встановлення у договорі купівлі-продажу порядку визначення цієї кількості.

Якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору та специфікації № 1 позивачем було перераховано на рахунок відповідача грошові кошти у розмірі 1000000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 179 від 26.04.2012 на суму 275000,00 грн., № 247 від 04.05.2012 на суму 275 000,00 грн., № 326 від 21.05.2012 на суму 100000,00 грн., № 354 від 22.05.2012 на суму 150000,00 грн., № 414 від 31.05.2012 на суму 50 000,00 грн., № 438 від 08.06.2012 на суму 50000,00 грн., № 491 від 19.06.2012 на суму 50000,00 грн., № 608 від 02.07.2012 на суму 50000,00 грн. (а.с. 28-34).

Специфікацією № 2 сторони встановили графік поставки рибної продукції:

- 25.06.2012 - 29.06.2012 - 40 тон;

- 02.07.2012 - 06.07.2012 - 40 тон;

- 09.07.2012 - 13.07.2012 - 40 тон;

- 16.07.2012 - 20.07.2012 - 40 тон;

- 23.07.2012 - 27.07.2012 - 40 тон;

- 30.07.2012 - 03.08.2012 - 40 тон;

- 06.08.2012 - 10.08.2012 - 40 тон;

- 13.08.2012 - 17.08.2012 - 40 тон;

- 20.08.2012 - 24.08.2012 - 40 тон;

- 27.08.2012 - 31.08.2013 - 40 тон;

- 03.09.2012 - 07.09.2012 - 40 тон;

- 10.09.2012 - 14.09.2012 - 40 тон;

- 17.09.2012 - 21.09.2012 - 20 тон.

У порушенням умов специфікації № 2 відповідач поставив позивачу товар лише на суму 87831,22 грн., що підтверджується видатковими накладними № РН-0000015 від 12 липня 2012 року та № РН-0000016 від 28 липня 2012 року (а.с. 35, 36).

Специфікацією № 3 від 10 жовтня 2012 року сторони змінили строки поставки продукції та визначили, що відповідач зобов'язується поставити позивачу товар в строк до 15 червня 2013 року на суму 912168,40 грн.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем у зазначений строк було поставлено позивачу продукцію лише на суму 301371,40 грн., що підтверджується видатковими накладними № РН-0000043 від 12.12.2012, № РН-0000045 від 14.12.2012, № РН-0000002 від 27.01.2013, № РН-0000001 від 27.01.2013, № РН - 0000004 від 06.02.2013, № РН-0000014 від 07.05.2013 (а.с. 36 -39).

Всього приватне підприємство "Транил" поставило позивачу товар на загальну суму 389202,62 грн. (87831,22 +301371,40). Розмір непоставленого товару склав 610791,00 грн. (912168,40 -389202,62).

Відповідно до частини другої статті 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

09 липня 2013 року позивач звернувся до відповідача з вимогою повернути в строк до 16 серпня 2013 року грошові кошти у розмірі 610797,38 грн., отримані приватним підприємством "Транил" за непоставлений товариству з обмеженою відповідальністю "Рибоконсервний завод "Екватор" товар.

Відповідач 16 серпня 2013 року та 19 серпня 2013 року повернув позивачу передоплату по договору поставки від 20 квітня 2012 року лише у розмірі 200000,00 грн.

Таки чином, неповернутими залишились 410797,38 грн. (610797,38 - 200000,00).

Доказів повернення позивачу 410797,38 грн. відповідачем суду не надано. Крім того, останнім не заперечується факт наявності заборгованості перед позивачем.

Враховуючи викладене, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача неповернутого авансу в сумі 410797,38 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Позивач також просить стягнути з відповідача 3 % річних у розмірі 1 005,92 грн.

Відповідно до статті 610, частини третьої статті 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання); у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно із частиною другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як зазначалось вище, позивачем на адресу відповідача була надіслана претензія, згідно з якої товариство з обмеженою відповідальністю "Рибоконсервний завод "Екватор" просило в строк до 16 серпня 2013 року повернути грошові кошти у розмірі 610797,38 грн.

16 серпня 2013 року відповідачем на рахунок позивача було перераховано 100000,00 грн., а тому станом на 17 серпня 2013 року заборгованість склала 510797,38 грн.

19 серпня 2013 року відповідачем на рахунок позивача було перераховано ще 100000,00 грн., а тому станом на 20 серпня 2012 року заборгованість склала 410797,38 грн.

Позивачем наданий розрахунок 3% річних.

Проте, як вірно зазначив суд першої інстанції, він є невірним.

Судова колегія, перевіривши розрахунок 3% річних, який зроблений судом першої інстанції встановила, що він є вірним, а тому останній дійшов правомірного висновку про часткове задоволення позовних вимог в цій частині, а саме, про стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних у розмірі 826,78 грн.

Стосовно вимог про стягнення пені у розмірі 494739,95 грн. та штрафу у розмірі 610 797,38 грн., слід зазначити наступне.

Як зазначалось вище, у визначені Договором строки відповідач взяті на себе зобов'язання щодо поставки товару не виконав, тобто є таким, що порушив (прострочив виконання) зобов'язання.

В силу частини другої статті 20 Господарського кодексу України, захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання здійснюється шляхом застосування до особи, яка порушила право, штрафних санкцій та іншими способами, передбаченими законом.

Згідно з частиною першою статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Частиною другою статті 217 Господарського кодексу України унормовано, що у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина перша статті 230 Цивільного кодексу України).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (частина 1 статті 549 ЦК України).

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (частина друга статті 551 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини четвертої статті 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

З наведеного вбачається, що законодавець поділяє неустойку на законну і договірну. Необхідною умовою виникнення права на неустойку є визначення у законі чи у договорі управненої та зобов`язаної сторони, вид правопорушення за який вона стягується і конкретний її розмір.

Договором визначено, що у разі невиконання зобов'язань щодо поставки товару, постачальник зобов'язаний виплатити покупцю штрафні санкції у розмірі 100 % вартості не поставленого товару та повернути суму передоплати за непоставлений товар (п. 6 Специфікації № 3), отже вимоги про стягнення штрафу у розмірі 610797,00 грн. є правомірними.

Відповідно до пункту 5.3. Договору, у разу якщо постачальник прострочив строк поставки товару згідно специфікації № 2, постачальник сплачує покупцю пеню у розмірі 0,5 % від вартості несвоєчасно поставленого товару за кожний день прострочення.

Позивачем наданий розрахунок пені, який є невірним, оскільки останнім невірно обраний період нарахування пені щодо кожного траншу поставки, які визначені специфікацією № 2.

Як вбачається з матеріалів справи, специфікацією № 2 були визначені періоди в які постачальник зобов'язався поставити товар, однак товар був поставлений не своєчасно та не у повному обсязі; так постачальник за період з:

- 25.06.2012 - 29.06.2012 поставив товар 12.07.2012 на суму 43 915,61 грн.;

- 02.07.2012 - 06.07.2012 - поставив товар 28.07.2012 на суму 43915,61 грн., за інші періоди, товар поставлений не був.

Специфікацією № 3 сторони узгодили, що постачальник зобов'язаний поставити товар на суму 912168,40 грн. в строк до 15 червня 2013 року, однак знов такі свої зобов'язання відповідач виконав частково, поставши товар на суму 301371,40 грн.

Судом першої інстанції зроблений перерахунок пені, який є вірним. Так, розмір пені складає суму розмірі 195163,43 грн.

Частиною першою статті 233 Господарського кодексу України унормовано, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Так само, згідно з частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки (штрафних санкцій) може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, що мають істотне значення.

Із наведеними нормами узгоджується пункт 3 частини першої статті 83 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якого господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Наведені вище приписи законодавчих актів не містять переліку відповідних обставин.

Отже, питання про зменшення розміру неустойки вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто сукупності з'ясованих ним обставин, що свідчать про наявність підстави (підстав) для вчинення зазначеної дії. Тобто, застосовуючи пункт 3 частини першої статті 83 Господарського процесуального кодексу України, суду належить об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань; причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання; незначності прострочення у виконанні зобов'язання; невідповідності розміру штрафу наслідкам порушення; негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

На підставі викладеного, виходячи із загальних засад, встановлених статтею 3 Цивільного кодексу України, зокрема, справедливості та розумності, приймаючи до уваги те, що розмір штрафу - 610797,00 грн. - є непомірно великим у порівнянні із розміром загального зобов'язання 410797,38 грн., а також враховуючи, що відповідач частково повернув позивачу суму авансу, суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність зменшення розміру штрафу, якій підлягає стягненню з відповідача до 10 % від вартості непоставленого товару, тобто до 61079,70 грн.

Судова колегія погоджується з даним висновком.

Крім того, судова колегія зазначає, що відповідно до листа Океанологічного центру Національної академії наук України від 30 вересня 2013 року за вих. № 95 у зв'язку з погіршенням погоди, погіршення кормової бази рибного стада, надмірна експлуатація запасів у 12-ти мільній зоні в попередні роки привели до форс-мажорних обставин по вилову шпроту чорноморського рибо добувними судами у пребрежній зоні Криму та північно-західної частини Чорного моря у період 2012-2013 року (а.с. 99).

Вказане також підтверджується експертним висновком Севастопольської торгово-промислової палати № Ю-4 про факт дії обставин не переробної сили від 17 жовтня 2013 року та листом Державного агентства рибного господарства України від 16 жовтня 2013 року за вих. № 1644 (а.с. 100-101).

Таким чином, вказане є також обставинами, які вплинули на належне виконання умов договору відповідачем.

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" визначено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Отже, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислена на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України. Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 07.11.2011 у справі № 5002-2/5109-2010.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню до подвійної облікової ставки Національного банку України.

Судова колегія, перевіривши зроблений судом першої інстанції розрахунок пені, встановила, що він є вірним, а тому позовні вимоги про стягнення пені та штрафу підлягають частковому задоволенню, а саме, пеня у розмірі 14967,84 грн. та штраф у розмірі 61079,70 грн.

Стосовно доводів апеляційної скарги слід зазначити, що вони є необґрунтованими та спростовуються матеріалами справи, оскільки судом першої інстанції у повному обсязі досліджено наявні в матеріалах справи докази, їм надана обґрунтована оцінка.

Крім того, доводи апеляційної скарги містяться на судженнях позивача та власного трактування законів на свою користь.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 103 Господарського процесуального кодексу України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення.

Враховуючи викладене, апеляційна скарга товариства з обмеженою відповідальністю "Українське агентство земельних ресурсів" не підлягає задоволенню як необґрунтована, а рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 11 жовтня 2013 року у справі №901/2713/13 не підлягає скасуванню, оскільки є законним.

Керуючись статтями 22, 101, 103 (пункт 1 частини 1), 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Рибоконсервний завод "Екватор" - залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Севастополя від 21 жовтня 2013 року у справі № 919/1093/13 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання судовим рішенням апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя В.М. Плут

Судді К.Г. Балюкова

К.В. Волков

Розсилка:

1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Рибоконсервний завод "Екватор" (вул. Енгельса, 29-а, к. 901,Харків,61105)

2. Приватне підприємство "Транил" (вул. Дачна, 27,Севастополь,99055)

3. господарський суд міста Севастополя

4.