Ухвала

від 24.10.2013 по справі 2а-11761/11/0170/24

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"24" жовтня 2013 р. м. Київ К/800/29890/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Цуркана М.І. (головуючий); Розваляєвої Т.С.; Чумаченко Т.А., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Управління Пенсійного фонду України в м. Керч Автономної Республіки Крим до Відкритого акціонерного товариства «Керченський металургійний комбінат» про стягнення коштів, що переглядається за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в м. Керч Автономної Республіки Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 22 лютого 2012 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 22 квітня 2013 року,

у с т а н о в и л а :

У вересні 2011 року Управління Пенсійного фонду України в м. Керч Автономної Республіки Крим (Управління ПФ) звернулося до суду з позовом до ВАТ «Керченський металургійний комбінат» (Товариство) про стягнення коштів.

Зазначали, що відповідач зобов'язаний відшкодовувати витрати Управління ПФ на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених працівникам Товариства відповідно до пунктів «а»-«з» частини першої статті 13 Закону України від 5 листопада 1991 року № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» (Закон №1788-ХІІ).

Посилаючись на те, що відповідачем не відшкодовано понесених Управлінням ПФ протягом травня 2011 року витрат в розмірі 121 513,20 грн, просили стягнути їх суму.

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 22 лютого 2012 року, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 22 квітня 2013 року, у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі Управління ПФ, посилаючись на порушення судами норм процесуального та матеріального права, просить оскаржувані рішення скасувати, а позов задовольнити.

Заслухавши доповідача, здійснивши перевірку доводів касаційної скарги, матеріалів справи, колегія суддів вважає, що скарга задоволенню не підлягає.

Судами встановлено, та не заперечується сторонами, що сума витрат Управління ПФ на виплату та доставку пільгових пенсій, яка підлягає відшкодуванню з боку відповідача за травень 2011 року складає 121 513,20 грн.

Також встановлено, що вказана сума перерахована Товариством, а Управління ПФ зарахувало її в рахунок погашення заборгованості за минулі періоди. Спір зводиться до правомірності таких дій Управління ПФ.

Відмовивши у задоволенні позову, суд першої інстанції, а апеляційний суд погодившись з таким висновком виходили з того, що у позивача не було правових підстав зараховувати кошти, які надійшли з визначеним призначенням платежу на покриття заборгованості за минулі періоди.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з такими висновками судів.

Обов'язок з відшкодування відповідних витрат Управління ПФ встановлено Законом України від 26 червня 1997 року № 400/97-ВР «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» (Закон № 400/97-ВР).

Згідно з абзацом четвертим пункту 1 статті 2 цього Закону для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону, крім тих, які є платниками фіксованого сільськогосподарського податку, об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів «б» - «з» статті 13 Закону № 1788-ХІІ до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Абзацом третім пункту 1 статті 4 Закону № 400/97-ВР 100 встановлено ставка збору у розмірі 100 відсотків від об'єкта оподаткування, визначеного абзацом четвертим пункту 1 статті 2 цього Закону.

Обов'язок відшкодування витрат з виплати пенсій, призначених за пунктом «а» статті 13 Закону № 1788-ХІІ передбачений пунктом 2 Прикінцевих положень Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (Закон № 1058-IV) , за правилами якого пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, роботах з особливо шкідливими й важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами Закону № 1058-IV в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом № 1788-XII . У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 Закону № 1058-IV . При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до абзацу четвертого підпункту 1 цього ж пункту підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими й важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону .

Відповідно до частини п'ятої статті 106 Закону № 1058-IV (в редакції, що діяла до 01 січня 2011 року, та яка є чинною щодо відносин, пов'язаних зі стягненням сум недоїмки, яка виникла до 01 січня 2011 року) за рахунок сум, що надходять від страхувальника або від державної виконавчої служби в рахунок сплати недоїмки, погашаються суми недоїмки, пені та фінансових санкцій у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі, коли страхувальник має несплачену недоїмку, пеню та фінансові санкції і здійснює сплату поточних сум страхових внесків, ці суми зараховуються в рахунок сплати недоїмки, пені та фінансових санкцій.

Колегія суддів зазначає, що відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за Списками № 1 та № 2 не є сплатою страхових внесків в розумінні Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Аналогічно заборгованість зі сплати такого відшкодування не є недоїмкою зі сплати страхових внесків.

Тому положення Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» щодо недоїмки (в тому числі і наведена частина п'ята статті 106 Закону) не розповсюджуються на відносини з відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій.

Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21 квітня 2004 року № 22 зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 року за № 377/89/76, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання

коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. При цьому згідно з пунктом 3.8 зазначеної Інструкції реквізит «Призначення платежу» платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення «Призначення платежу». Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.

Із наведеного випливає, що право визначати призначення

платежу відповідно до чинного законодавства України належить

виключно платнику.

За таких обставин, у позивача не було правових підстав для зарахування коштів Товариства, направлених на погашення заборгованості за спірний період, на покриття недоїмки зі сплати страхових внесків за попередні періоди.

Оскільки встановлено, що сума витрат Управління ПФ за травень 2011 року, яка підлягає відшкодуванню Товариством у повному обсязі сплачена, висновки судів про необґрунтованість цього позову є правильними.

Доводи, викладені в касаційній скарзі, висновків судів не спростовують та не дають підстав вважати оскаржувані рішення судів такими, що ухвалені з порушеннями норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

На підставі викладеного, керуючись статтями 220, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Керч Автономної Республіки Крим залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 22 лютого 2012 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 22 квітня 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді М.І.Цуркан

Т.С.Розваляєва

Т.А.Чумаченко