Ухвала

від 23.10.2013 по справі 2а/0270/2131/12

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"23" жовтня 2013 р. м. Київ К/9991/51176/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Малиніна В.В.,

Весельської Т.Ф.,

Ситникова О.Ф.,

провівши у порядку касаційного провадження попередній розгляд адміністративної справи

за позовом Управління Пенсійного фонду України в місті Вінниці до товариства з обмеженою відповідальністю «Житлосервіс» про стягнення заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій,

провадження в якій відкрито за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Житлосервіс» на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 7 червня 2012 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 18 липня 2012 року,

в с т а н о в и л а:

У травні 2012 року Управління Пенсійного фонду України в місті Вінниці (далі - УПФ) звернулося до суду з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Житлосервіс» (далі -Підприємство), яке є платником страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, заборгованості з відшкодування витрат на виплату і доставку пенсії, призначеної відповідно до пункту «б» частини першої статті 13 Закону України від 5 листопада 1991 року № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 1788-XII) працівнику за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених постановою Кабінету Міністрів України, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах (далі - список № 2), за період із 25 листопада 2010 року по 25 березня 2012 року в сумі 11934 грн 25 коп.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 7 червня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 18 липня 2012 року, позовні вимоги задоволено - стягнуто з Підприємства заборгованість по відшкодуванню витрат на виплату пенсій, призначених на пільгових умовах за Списком №2 в сумі 11934 грн 25 коп.

В обґрунтування касаційної скарги Підприємство посилається на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим ставить питання про скасування ухвалених ними рішень та відмову в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та рішення, що приймалися під час її розгляду, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що за правилами пункту 2 Прикінцевих положень Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV) та відповідно до пункту 1 статті 2 Закону України від 26 червня 1997 року № 400/97-ВР «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 400/97-ВР) Підприємство зобов'язане відшкодувати УПФ витрати на виплату та доставку пенсії, призначеної на пільгових умовах працівнику за списком № 2.

За змістом пункту 2 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, роботах з особливо шкідливими й важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами Закону № 1058-IV в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом № 1788-XII. У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 Закону № 1058-IV. При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності Законом № 1058-IV.

На момент набрання чинності Законом № 1058-IV питання щодо відшкодування витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до пункту «б» статті 13 Закону № 1788-XII, було врегульовано Законом № 400/97-ВР, відповідно до пунктів 1 та 2 статті 1 якого, відповідач є платником збору на обов'язкове державне пенсійне забезпечення.

За змістом абзацу четвертого пункту 1 статті 2 Закону № 400/97-ВР для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону, об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б"-"з" статті 13 Закону № 1788-XII до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 12 цього Закону.

Абзацом третім пункту 1 статті 4 Закону № 400/97-ВР встановлено ставку на обов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 100 відсотків від об'єкта оподаткування, визначеного абзацом четвертим пункту 1 статті 2 цього Закону.

Отже, висновок судів попередніх інстанцій у справі, що розглядається, про обов'язок Підприємства відшкодувати управлінню УПФ витрати на виплату і доставку пенсії, призначеної відповідно до пункту «б» частини першої статті 13 Закону № 1788-XII працівнику за списком № 2, ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що судові рішення судів попередніх інстанцій є законними і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин; в них повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки судів щодо встановлених обставин і правові наслідки є правильними, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

Керуючись статтями 220-1, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Житлосервіс» залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 7 червня 2012 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 18 липня 2012 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам та оскарженню не підлягає.

Судді В.В.Малинін

Т.Ф.Весельська

О.Ф.Ситников