Постанова

від 24.10.2013 по справі 2а-865/12/0970

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 жовтня 2013 року Справа № 9104/147668/12

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді: Сапіги В.П.,

суддів: Яворського І.О., Хобор Р.Б.

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Косівського районного центру зайнятості на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13.07.2012 року у справі за позовом Косівського районного центру зайнятості до ОСОБА_2 про стягнення незаконно отриманої виплати з безробіття,-

В С Т А Н О В И В :

26.03.2012 року Косівський районний центр зайнятості звернувся в суд з адміністративним позовом до ОСОБА_2 про стягнення незаконно отриманої виплати з безробіття в сумі 6237,02 грн.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 20.03.2000 року №1533-ІІІ відповідачу - ОСОБА_2 12.01.2011 року та 14.11.2011 року надано статус безробітного та призначено допомогу по безробіттю. Проте відповідач з 16.07.1999 року зареєстрована Косівською районною державною адміністрацією фізичною особою-підприємцем. При цьому в період з 12.01.2011 року по 05.08.2011 року та з 14.11.2011 року по 03.02.2012 року відповідачу Косівським районним центром зайнятості виплачено кошти по безробіттю в розмірі 6237,02 грн. Вважає, що витрачені службою зайнятості кошти підлягають поверненню.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13.07.2012 року в задоволенні позову відмовлено з тих підстав, що відповідач в період реєстрації його як особи, що займається підприємницькою діяльністю не займався підприємницькою діяльністю та мав бути знятий з реєстрації.

Не погодившись з постановою суду її оскаржив позивач - Косівський районний центр зайнятості, який просить скасувати дану постанову та прийняти нову про задоволення позовних вимог.

При цьому апелянт обґрунтовує та мотивує свої вимоги аналогічно обґрунтуванням позовних вимог, зокрема зазначає, що в період перебування на обліку в Косівському районному центрі зайнятості відповідач була зареєстрована в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Відповідно до п.п. 1, 2, ч.1 ст. 197 КАС України, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки таке можливе на основі наявних у ній доказів.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення обставин справи, правильність їх юридичної оцінки, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що необхідно апеляційну скаргу задовольнити з наступних мотивів.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів врахувала наступні обставини справи та норми чинного законодавства.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі і в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Суд першої інстанції встановив і цього не заперечують сторони, що ОСОБА_2 12.01.2011 року та 14.11.2011 року Косівським районним центром зайнятості надано статус безробітного та призначено допомогу по безробіттю.

За період перебування на обліку з 12.01.2011 року по 05.08.2011 року та з 14.11.2011 року по 03.02.2012 року, відповідачці з Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України нараховано і виплачено допомогу по безробіттю в сумі 6237,02 грн.

03.02.2012 року посадовою особою Косівського районного центру зайнятості - начальником відділу організації працевлаштування безробітніх - Кифорак І.В., проведено звірку з держреєстратором, шляхом обміну інформацією про проведення підприємницької діяльності безробітньою ОСОБА_2 За наслідками проведеної перевірки складено Акт № 1 розслідування страхових випадків та обгрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України від 20.03.2000 року №1533-ІІІ згідно висновків якого: «виявлено, що під час перебування в ЦЗ приховала факт підприємницької діяльності».

Того ж числа, повторно, посадовими особами позивача складено Акт про підтвердження подання недостовірних відомостей (з вини особи), відповідно до змісту якого, на запит Косівського центру зайнятості від 06.01.2012 року № РЦ-64/01/12/06 до держреєстратора, про те чи дана особа не подавала документи для державної реєстрації як фізична особа - підприємець , держреєстратор дав відповідь № 3 від 19.01.2012 року, про те , що дана особа являється підприємцем. А відповідно до положень Закону України від 20.03.2000 року №1533-ІІІ, Порядку реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу і безробітних, Порядку розслідування страхових випадків та обгрунтованості виплат матеріального забезпечення ОСОБА_2 є зайнятою особою, яка подала про себе недостовірну інформацію, внаслідок чого повинна повернути назаконно одержані кошти в повному обсязі та має бути знята з обліку з дня виявлення факту подання недостовірних даних.

Пунктом б) ч. 3 ст. 1 Закону України «Про зайнятість населення» від 01.03.1991 року № 803-12 передбачено, що в Україні до зайнятого населення належать громадяни, що проживають на території держави на законних підставах: громадяни, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців, осіб, зайнятих індивідуальною трудовою діяльністю, творчою діяльністю, члени кооперативів, фермери та члени їх сімей, що беруть участь у виробництві, а також члени особистих селянських господарств, діяльність яких здійснюється відповідно до Закону України "Про особисте селянське господарство".

Відповідно до п. 11 Порядку реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.02.2007 р. № 219 державна служба зайнятості здійснює підбір підходящої роботи для громадян відповідно до вимог статті 7 Закону України "Про зайнятість населення". За відсутності підходящої роботи рішення про надання громадянам статусу безробітних приймається державною службою зайнятості за їх особистою заявою з восьмого дня .після реєстрації у центрі зайнятості за місцем проживання як таких, що шукають роботу, і оформляється наказом центру зайнятості, номер і дата якого зазначаються у картці. З наказом про надання чи неподання статусу безробітного, визначення розміру і строку виплати допомоги по безробіттю чи припинення виплати такої допомоги громадянин повинний ознайомитися під 'розписку в картці обліку прийнятих рішень центру зайнятості.

Пунктом 12 вказаного Порядку визначено, що для одержання статусу безробітного громадянин особисто подає у день, що настає після закінчення встановленого строку пошуку підходящої роботи, до центру зайнятості відповідну заяву та письмову інформацію про те, що він не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів і не зареєстрований як фізична особа підприємець, а також копію довідки про присвоєння ідентифікаційного номера.

Надання ОСОБА_2 12.01.2011 року та 14.11.2011 року статусу безробітного року є доказом дотримання ним усіх вимог, зокрема й подання документів, необхідних для реєстрації в центрі зайнятості та отримання статусу безробітного.

Разом з тим, відповідно до п. 20 Порядку № 219 громадяни, зареєстровані як такі, що шукають роботу, та безробітні, знімаються з обліку з дня працевлаштування (самостійного або за направленням центру зайнятості), в тому числі на сезонні роботи, державної реєстрації фізичної особи - підприємця, початку виконання робіт (надання послуг) за договором цивільно-правового характеру.

З урахуванням наведеного, судом встановлено, що за час перебування на обліку в Косівському районному центрі зайнятості за період з 12.01.2011 року по 05.08.2011 року та з 14.11.2011 року по 03.02.2012 року відповідач отримав допомогу по безробіттю в сумі 6237,02 грн., не був підприємцем, тобто особою, яка забезпечує себе роботою самостійно.

При цьому суд першої інстанції виходив з того, що відповідач в 2001 році написала заяву держреєстратору про припинення підприємницької діяльності та на підставі довідки від держреєстратора знялася з обліку в органах податкової інспекції, на підтвердженням чого, подала довідку ДПІ в Косівському районі № 4369 від 05.10.2001 року.

Зазначена інформація, в частині зняття платника податків - гр. ОСОБА_2 із податкового обліку, підтверджується листами ДПІ у Косівському районі Івано-Франківської області ДПС від 11.06.2012 року та 04.07.2012 року , в яких зазначається, що на податковому обліку ОСОБА_2 перебувала з 16.07.1999 року по 05.10.2001 року.

Між тим, такі висновки суду першої інстанції є невірними, оскільки вони не ґрунтуються на фактичних обставинах справи, є суперечливими та не відповідають вимогам чинного законодавства, з огляду на таке.

Так відповідно до ч.1 ст.46 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців755-IV від 15.05.2003 року державна реєстрація припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця проводиться у разі прийняття фізичною особою - підприємцем рішення про припинення підприємницької діяльності.

Фізична особа позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи підприємця (ч.3 ст.46 цього Закону).

Згідно із ч.1 ст.47 даного Закону для внесення до Єдиного державного реєстру запису про рішення фізичної особи - підприємця щодо припинення нею підприємницької діяльності фізична особа - підприємець або уповноважена нею особа повинні подати державному реєстратору (надіслати рекомендованим листом з описом вкладення) такі документи: заяву про припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем; документ, що підтверджує внесення плати за публікацію повідомлення про прийняття фізичною особою - підприємцем рішення щодо припинення підприємницької діяльності.

Державний реєстратор за відсутності підстав для залишення документів, які подані для внесення до Єдиного державного реєстру запису про рішення фізичної особи - підприємця щодо припинення нею підприємницької діяльності, без розгляду зобов'язаний не пізніше наступного робочого дня з дати надходження цих документів внести до Єдиного державного реєстру запис про рішення щодо припинення нею підприємницької діяльності та в той же день передати органам статистики, державної податкової служби, Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування повідомлення про внесення такого запису (ч.7 ст.47 Закону).

При цьому, відповідно до ч.9 ст.47 вказаного Закону для проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем за її рішенням фізична особа - підприємець або уповноважена нею особа не раніше двох місяців з дати публікації повідомлення у спеціалізованому друкованому засобі масової інформації подає державному реєстратору особисто (надсилає рекомендованим листом з описом вкладення) або через уповноважену особу такі документи: заповнену реєстраційну картку на проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем за її рішенням; свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця; довідку відповідного органу державної податкової служби про відсутність заборгованості по податках, зборах (обов'язкових платежах); довідку відповідного органу Пенсійного фонду України про відсутність заборгованості; довідки відповідних органів фондів соціального страхування про відсутність заборгованості або про те, що вона не перебувала на обліку.

Відповідно до ч.15 ст.47 цього Закону за відсутності підстав для залишення документів без розгляду державний реєстратор повинен внести до Єдиного державного реєстру запис про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця.

Дата внесення до Єдиного державного реєстру запису про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем є датою державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем.

При цьому суд першої інстанції встановив і цього жодними доказами не спростовує сторона відповідача, що ОСОБА_2 прийняв рішення про припинення своєї підприємницької діяльності, подавши в 2001 році відповідну заяву державному реєстратору, однак не вчинив всіх інших необхідних дій для проведення припинення підприємницької діяльності (не надав довідки відповідного органу державної податкової служби про відсутність заборгованості по податках, зборах (обов'язкових платежах), відповідного органу Пенсійного фонду України про відсутність заборгованості, відповідних органів фондів соціального страхування про відсутність заборгованості або про те, що він не перебував на обліку), а тому державна реєстрація припинення його підприємницької діяльності на той момент припинена не була.

Державним реєстратором на підставі поданої в 2001 році заяви, відповідно до наведених вище норм Закону вчинено тільки реєстраційну дію внесено запис про рішення фізичної особи підприємця про припинення її підприємницької діяльності, а оскільки відповідач не виконала всіх наведених дій, пов»язаних з припиненням держаної реєстрації підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем, то держаним реєстратором і не внесено до Єдиного державного реєстру запису про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2

Статтею 2 Закону України від 01.03.1991 року № 803-12 передбачено, що безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших, передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості, як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи.

Відповідно до ч. 2 ст. 36 Закону України від 20.03.2000 року №1533-ІІІ застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.

Одночасно ч. 3 ст. 36 Закону України від 20.03.2000 року №1533-ІІІ передбачено, що сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Відповідно до аб.1 п. 6 Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення безробітним у разі встановлення центром зайнятості відповідно до цього Порядку належності безробітної особи до категорії зайнятих така особа знімається з обліку як безробітна в установленому законодавством порядку та повертає суму незаконно отриманого матеріального забезпечення і вартості наданих соціальних послуг з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати матеріального забезпечення та надання соціальних послуг.

Також відповідно до п.6.14 Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України N 307 від 20.11.2000р., якщо під час одержання допомоги по безробіттю безробітний своєчасно не подав відомості про обставини, що впливають на умови її виплати, у тому числі встановлені під час розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення, з безробітного стягується сума виплаченої допомоги по безробіттю з моменту виникнення цих обставин. Якщо безробітний відмовився добровільно повернути зазначені кошти, то питання щодо їх повернення вирішується у судовому порядку.

Добровільно суму отриманої допомоги відповідач не повернув, тому спір виник щодо відшкодування допомоги по безробіттю нарахованої та виплаченої відповідачу в період державної реєстрації фізичною особою - підприємцем.

Відповідно до ст.1212 ЦК України, особа, яка набула майно за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави, встановленої законом, зобов»язана повернути потерпілому це майно. Зазначена норма застосовується і тоді, коли майно набуте без вини набувача.

Відповідно до розрахунку, наданого позивачем, який не оспорює сторона відповідача, остання отримала виплату з безробіття за період з з 12.01.2011 року по 05.08.2011 року та з 14.11.2011 року по 03.02.2012 року у розмірі 6237,02 грн.

Отже кошти в розмірі 6237,02 грн. сплачені Косівським районним центром зайнятості ОСОБА_2 по допомозі з безробіття підлягають стягненню на користь позивача.

Згідно ч.ч. 1,2 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Відповідно до ст.159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує судове рішення та ухвалює нове, коли має місце, зокрема, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність таких обставин, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи чи питання.

З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи тому, колегія суддів приходить до висновку, що постанову слід скасувати та прийняти нову про задоволення позову.

Керуючись ст. 160, ст.197, п.3 ч.1 ст.198, ст.202, ч.2 ст.205, ст.207, ст. 254 КАС України, суд апеляційної інстанції

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Косівського районного центру зайнятості - задовольнити.

Скасувати постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13.07.2012 року у справі №865/12/0970 та прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Косівського районного центру зайнятості незаконно отриманої виплати з безробіття в сумі 6237 (шість тисяч двісті тридцять сім) грн. 02 коп.

Постанова набирає законної сили через п»ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя : В.П.Сапіга

Судді: І.О.Яворський

Р.Б.Хобор