Ухвала

від 24.10.2013 по справі 2а-2412/12/0970

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 жовтня 2013 року Справа № 180092/12

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Затолочного В.С.,

суддів Кузьмича С.М., Матковської З.М .,

розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Карпатнафтохім» на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 08.10.2012 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Карпатнафтохім» до Калуської об'єднаної державної податкової інспекції Івано-Франківської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування наказу , -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Карпатнафтохім» звернулося до суду з адміністративним позовом до Калуської об'єднаної державної податкової інспекції Івано-Франківської області Державної податкової служби (далі - Відповідач, Калуська ОДПІ) про визнання протиправним та скасування наказу № 379 від 07.08.2012 року.

Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідач, в порушення вимог статті 19 Конституції України, пункту 21.1 статті 21, пункту 42.2 статті 42, пункту 86.2 статті 86, пункту 200.18-200.21 статті 200 Податкового кодексу України (далі - ПК України), Порядку визначення відповідності платника податку критеріям, які дають право на отримання автоматичного бюджетного відшкодування податку на додану вартість, та Переліку достатніх підстав, які надають податковим органам право на проведення документальної позапланової виїзної перевірки платника податку на додану вартість для визначення достовірності бюджетного відшкодування такого податку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 року № 1238 (далі - Перелік), 7 серпня 2012 року прийняв наказ № 379 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки з питань достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість товариству з обмеженою відповідальністю «Карпатнафтохім» за травень 2012 року. Незаконність такого наказу обґрунтовує неотриманням від відповідача акта камеральної перевірки визначення достовірності бюджетного відшкодування, здійсненої у відповідності до вимог абзацу 2 пункту 200.18 статті 200 ПК України. Ненаправлення такого акту протягом 20 календарних днів, наступних за граничним терміном отримання податкової декларації, на думку позивача, свідчить про позитивні результати її проведення і відсутності факту порушення податкового законодавства зі сторони позивача при відшкодуванні податку із бюджету за травень 2012 року. У зв'язку із невиконанням відповідачем положень абзацу 2 пунктів 200.18, 200.19 та абзацу першого пункту 200.21 статті 200 ПК України позивач вважає, що товариство відповідає критеріям для одержання права на автоматичне бюджетне відшкодування податку в силу вимог абзацу 2 пункту 200.21 статті 200 ПК України, без проведення позапланової виїзної перевірки, наказ на проведення якої є предметом оскарження. Крім того, в силу вимог абзацу другого пункту 200.18 статті 200 ПК України відповідач, на думку позивача, у зв'язку із неотриманням акта про результати камеральної перевірки щодо достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість в автоматичному режимі за травень 2012 року, уже провів перевірку товариства позивача із вказаного у оскаржуваному наказі питання. Вважає, що відповідач направив позивачу протиправне повідомлення від 06.07.2012 року за № 2505/10/152 про відмову у автоматичному бюджетному відшкодування за травень 2012 року, так як товариство з обмеженою відповідальністю «Карпатнафтохім» відповідає всім критеріям на отримання автоматичного бюджетного відшкодування податку на додану вартість, визначених пунктом 200.19 статті 200 вказаного вище Кодексу. Відтак, в силу вимог чинного законодавства позивач має право на автоматичне бюджетне відшкодування податку на додану вартість за травень 2012 року, а у відповідача відсутнє право на проведення перевірки по наказу № 379 від 07.08.2012 року. Реалізація і виконання оскаржуваного наказу, на думку позивача, призведе до невиконання відповідачем власного обов'язку щодо передачі органам Державного казначейства України висновку на автоматичне бюджетне відшкодування податку на додану вартість. Також вказав, що позивач оскаржив до Івано-Франківського окружного адміністративного суду повідомлення відповідача № и2505/10/152 від 06.07.2012 року.

Івано-Франківський окружний адміністративний суд постановою від 08.10.2012 року в задоволенні позову відмовив.

Постанова суду першої інстанції обґрунтована тим, що відповідач 6 липня 2012 року завершив камеральну перевірку позивача за травень 2012 року у відповідності до вимог абзацу 2 пункту 200.18 статті 200 ПК України, втім не дотримав 30-ти денний термін на проведення документальної позапланової виїзної перевірки згідно вимог пункту 200.11 статті 200 вказаного Кодексу, яка 07.08.2012 року призначена наказом відповідача на 2 дня пізніше. Однак, на переконання суду першої інстанції, недотримання відповідачем вказаного терміну не є безумовною і самостійною обставиною, яка може слугувати для визнання оскаржуваного наказу протиправним в цілому і бути підставою для його скасування. Тому окружний суд дійшов висновку, що наказ оскаржуваний відповідача прийнятий обґрунтовано, у відповідності до вимог чинного законодавства.

Позивач оскаржив зазначене судове рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, посилаючись в скарзі на такі ж порушення норм чинного законодавства з блоку відповідача, що зазначені в позовній заяві. Просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову про задоволення позову.

Після відкриття апеляційного провадження у справі від позивача надійшла заява про відмову від позову та закриття на цій підставі провадження у справі.

Сторони правом на участь у судовому засіданні не скористалися, у зв'язку з чим справа розглядалася в порядку письмового провадження.

Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що відмову від позову слід прийняти, оскаржувану постанову необхідно визнати нечинною, а провадження у справі закрити з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач 29.10.2004 року зареєстрований державним реєстратором Калуської районної державної адміністрації Івано-Франківської області.

20.06.2012 року позивач подав до Калуської об'єднаної державної податкової інспекції Івано-Франківської області Державної податкової служби податкову декларацію з податку на додану вартість за березень 2012 року.

В рядку 23 вказаної Декларації позивачем задекларовано суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок у банку платника за травень 2012 року в розмірі 91802830,00 грн.

Повідомленням від 06.07.2012 року за № 2505/10/152 відповідач проінформував позивача про те, що підприємство не має права на автоматичне бюджетне відшкодування з податку на додану вартість, оскільки відповідно до пункту 200.11 статті 200 ПК України з'ясовано наявність обставин, перелік яких визначено постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 року № 1238. Вказані обставини свідчать про необхідність проведення документальної позапланової виїзної перевірки.

За результатами камеральної перевірки з питань достовірності нарахування позивачем сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок у банку по декларації за травень 2012 року, проведеної відповідачем з 5 по 7 липня 2012 року, складено висновок у формі довідки за № 946/152/33129683. Даним висновком відповідно до Переліку встановлено наявність трьох підстав, що свідчать про необхідність проведення документальної позапланової виїзної перевірки (пункти 1, 3 і 7 Переліку), а саме:

- існування станом на 01.07.2012 року розбіжності між сумою податкового кредиту, сформованого позивачем за операціями з придбання товарів/послуг, та сумою податкового зобов'язання його контрагентів за операціями з постачання таких товарів/послуг в сумі 411 694,60 грн., які не усунуто за результатами проведення камеральної перевірки;

- подання декларації із від'ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. грн.;

- порушення справи про банкрутство, відповідно до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», стосовно відкритого акціонерного товариства «Оріана», яке є постачальником товарів (робіт/послуг) за рахунок яких позивач сформував суму податкового кредиту у травні 2012 року.

В подальшому на підставі службової записки заступника начальника Калуської ОДПІ № 50/15-4 відповідачем 07.08.2012 року винесено наказ за № 379 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки з питань достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість товариства з обмеженою відповідальністю «Карпатнафтохім» за травень 2012 року.

Правильно та повно встановивши обставини справи, суд першої інстанції дав їм належну оцінку і вірно застосував відповідні норми матеріального права.

Відповідно до вимог пунктів 200.4, 200.11-200.12 статті 200 ПК України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, податковий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.

За наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки.

Пунктом 200.18 статті 200 ПК Кодексу визначено, що платники податку, які мають право на бюджетне відшкодування відповідно до цієї статті, подали відповідну заяву та відповідають критеріям, визначеним пунктом 200.19 цієї статті, мають право на автоматичне бюджетне відшкодування податку.

Автоматичне бюджетне відшкодування здійснюється за результатами камеральної перевірки, яка проводиться протягом 20 календарних днів, наступних за граничним терміном отримання податкової декларації, та відповідно до вимог, визначених статтею 76 цього Кодексу.

Орган державної податкової служби зобов'язаний протягом трьох робочих днів після закінчення перевірки надати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів висновок із зазначенням суми, що підлягає автоматичному відшкодуванню з бюджету.

Вичерпний перелік критеріїв, які надають платнику податку право на отримання автоматичного бюджетного відшкодування податку визначений пунктом 200.19 статті 200 ПК України.

Згідно приписів пунктів 200.20 і 200.21 статті 200 вказаного Кодексу порядок визначення відповідності платника податку критеріям, зазначеним у пункті 200.19 цієї статті, затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики. Визначення відповідності платника податку зазначеним критеріям проводиться в автоматизованому режимі 15 календарних днів після граничного терміну подачі звітності.

У разі невідповідності за висновком органу державної податкової служби платника податку визначеним цією статтею критеріям та відсутності в такого платника права на автоматичне бюджетне відшкодування податку орган державної податкової служби зобов'язаний протягом 17 календарних днів після граничного терміну подачі звітності повідомити платника податку про відповідне рішення та надати детальні пояснення і розрахунки за критеріями, значення яких не дотримано. Відповідне рішення може бути оскаржене платником податку у встановленому порядку.

Якщо орган державної податкової служби у встановлений термін не надіслав платнику податку зазначеного повідомлення, вважається, що такий платник відповідає критеріям для одержання права на автоматичне бюджетне відшкодування податку.

Системний аналіз статті 200 ПК України свідчить про те, що законодавством визначається два порядки повернення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, розрахованої платником такого податку у податковій декларації. Пунктами 200.10-200.17 статті 200 ПК України визначено загальний порядок повернення суми бюджетного відшкодування, а пунктами 200.18-200.21 статті 200 Кодексу - спеціальний, у автоматичному режимі.

В одному і другому випадку здійсненню бюджетного відшкодування передує проведення камеральної перевірки (пункти 200.10, 200.18 статті 200 ПК України), а за наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування (пункт 200.11 статті 200 ПК України).

При спеціальному порядку відшкодування податку (у автоматичному режимі) необхідно розрізняти поняття наявності у платника податку права на автоматичне бюджетне відшкодування податку через призму наявності у нього необхідних критеріїв, які надають йому таке право, та поняття права податкового органу за результатами камеральної перевірки, проведеної відповідно до пункту 200.18 статті 200 ПК України, на здійснення документальної позапланової виїзної перевірки платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування в цілому за наявності відповідних умов і підстав.

Ці два поняття породжують різні правовідносини, які самостійно один від одного, за умови відповідності платника податку критеріям, визначених у пункті 200.19 статті 200 ПК України, не обмежують право такого платника на відшкодування податку на додану вартість у автоматичному режимі, а також права податкового органу після відшкодування податку здійснити документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування (пункт 200.11 статті 200 ПК України).

Ці правовідносини є незалежними і самостійними один від одного. За умови відмови платнику податку у автоматичному бюджетному відшкодуванню, шляхом надіслання повідомлення у відповідності до вимог пункту 200.21 статті 200 ПК України, захист порушеного права в даних правовідносинах повинен поновлюватися шляхом оскарження такого повідомлення про відмову. В обґрунтування законності повідомлення дослідженню підлягають обставини чи відповідає підприємство всім необхідним критеріям для отримання права на автоматичне бюджетне відшкодування, передбачених пунктом 200.19. статті 200 згаданого Кодексу.

Реалізація ж податковим органом своїх повноважень щодо перевірки платника податку для визначення питання достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування, при здійсненні відшкодування у автоматичному режимі, є окремим видом адміністративних відносин. Захист порушеного права в такому випадку здійснюється шляхом оскарження наказу на проведення перевірки. Однак, в даному випадку, перевірка законності наказу виходитиме із наявності у податкового органу достатніх підстав, умов і повноважень, визначених законом на прийняття такого наказу і проведення даного виду перевірки.

В даному спірних відносинах не має значення чи бюджетне відшкодування здійснене чи ні, оскільки податковий орган не позбавлений права на перевірку достовірності розрахунку від'ємного значення, навіть за наявності самого факту відшкодування суми визначеної у рядку 23 Декларації з податку на додану вартість.

Сам факт прийняття податковим органом наказу на проведення позапланової виїзної документальної перевірки достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість по відповідній декларації, яке має здійснюватися у автоматичному режимі, не позбавляє права платника податку на відшкодування у такому режимі і, на переконання суду, не є перешкодою для здійснення його у відповідності до вимог пунктів 200.18-200.21 статті 200 ПК України.

Здійснення спочатку відшкодування податку в автоматичному режимі не позбавляє в подальшому права податкового органу перевірити достовірності нарахування бюджетного відшкодування із вжиттям заходів, передбачених підпунктом «б» пункту 200.14 статті 200 ПК України.

Тому суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що позивач безпідставно обґрунтовує, на власну думку, протиправність оскаржуваного наказу із підстав відповідності підприємства позивача критеріям щодо безумовного права на автоматичне бюджетне відшкодування податку на додану вартість.

У даних спірних правовідносинах не підлягає дослідженню питання наявності чи відсутності у позивача права на автоматичне бюджетне відшкодування податку, що повинно вирішуватися при оскарженні повідомлення №2505/10/152 від 06.07.2012 року, а повинні досліджуватися обставини щодо наявності достатніх підстав для прийняття наказу, дотримання відповідачем меж своїх повноважень та способу реалізації власного права на проведення виїзної позапланової документальної перевірки, що передбачені Конституцією та законами України.

За таких умов обставини, про які вказує позивач у адміністративному позові, з приводу невідповідності повідомлення відповідача про рішення від 06.07.2012 року щодо відсутності права на автоматичне бюджетне відшкодування із підстав його невідповідності затвердженим вимогам щодо форми і змісті, яке здійснено в порушення Порядку визначення відповідності платника податку критеріям, які дають право на отримання автоматичного бюджетного відшкодування податку на додану вартість, не мають доказового і правового значення при розгляд даних спірних відносин по оскарженню наказу №379 від 07.08.2012 року.

Пунктом 75.1 статті 75 ПК України визначено право органів державної податкової служби проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Право на проведення камеральної перевірки визначено також і абзацом другим пункту 200.18 статті 200 ПК України.

У відповідності до абзацу другого пункту 200.18 статті 200 ПК України відповідач здійснив камеральну перевірки достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку за травень 2012 року у 20-ти денний термін, з дня наступного за граничним терміном отримання податкової декларації. Як і передбачено коментованою нормою Закону така перевірка завершена 06 липня 2012 року. Результати такої перевірки оформлені відповідачем «Висновком» у формі довідки № 946/152/33129683 від 06.07.2012 року із дотриманням строків, визначених пункту 2 Розділу ІV Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 984 від 22.12.2010 року.

Даною перевіркою відповідно до вимог Переліку встановлено наявність трьох підстав, що свідчать про необхідність проведення документальної позапланової виїзної перевірки.

Встановленню у Висновку від 06.07.2012 року обставин передувало направлення товариству з обмеженою відповідальністю «Карпатнафтохім» відповідачем запиту № 2033/10/152 від 07.06.2012 року про наявність розбіжностей, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податку, відповідно до інформації поданих податкових декларацій з податку на додану вартість. Даний запит стосувався і можливого заниження позивачем своїх зобов'язань і завищення податкового кредиту по господарських операціях із іншими контрагентами.

Із обставин існування розбіжностей, виявлених камеральною перевіркою, судом першої інстанції встановлено, що камеральною перевіркою на підставі даних Автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні Державної податкової адміністрації України встановлено, що у жовтні 2010 року і січні 2011 року товариства з обмеженою відповідальністю «Оазис Україна» і «Ювента Трейд» у деклараціях № 292919 і № 379807 задекларували сформований податковий кредит з податку на додану вартість на суми 44808,00 грн. і 48060,00 грн. відповідно за рахунок товару, робіт і послуг по операціях із позивачем. В той же час позивач у звітних деклараціях з податку на додану вартість за вказаний період і в подальшому не відобразив зобов'язання по таких операціях.

Щодо наявних інших розбіжностей камеральною перевіркою на підставі даних Автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні Державної податкової адміністрації України судом першої інстанції встановлено, що сформований позивачем податковий кредит за рахунок господарських операції із приватним підприємством «Івестпром», товариством з обмеженою відповідальністю «Оріал», науково-виробничим малим приватним підприємством «Циркон», товариством з обмеженою відповідальністю «Вісан» на суми 2824,00 грн., 6571,34 грн., 13740,00 грн., 313350,80 грн. та 26609,59 грн. відповідно, не підтверджені як податкові зобов'язання останніх за результатами перевірок дотримання вимог податкового та валютного законодавства Алчевською об'єднаною державною податковою інспекцією, Рубіжанською об'єднаною державною податковою інспекцією та Ленінською міжрайонною державною податковою інспекцією у м. Луганськ.

Вище наведене вказує на те, що на день завершення камеральної перевірки, висновки якої стали підставою для прийняття оскаржуваного наказу, розбіжності мали місце.

Вказані розбіжності в більшості їх випадків не можливо перевірити у приміщенні податкової інспекції навіть за наявності копій деяких документів бухгалтерського обліку, наданих на запит позивачем. Дослідження таких розбіжностей на факт їх наявності чи відсутності можливе лише безпосередньо на підприємстві позивача шляхом перевірки первинних документів бухгалтерського і податкового обліку.

Щодо інших підстав встановлених камеральною перевіркою судом першої інстанції з'ясовано, що позивач подав декларацію із від'ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. грн., що у відповідності до вимог підпункту 78.1.8. пункту 78.1 статті 78 ПК України, є однією із безумовних підстав для здійснення документальної позапланова перевірка. Як встановлено в судовому засіданні, згідно поданої позивачем декларації з податку на додану вартість за травень 2012 року, підприємством задекларовано у рядку 19 Декларації 96117412,00 грн. від'ємного значення з даного податку.

Крім того, у травні 2012 року позивач сформував податковий кредит з податку на додану вартість в сумі 3715,01 грн. за рахунок послуг, наданих відкритим акціонерним товариством «Оріана», відносно якого відповідно до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 18.09.2012 року порушено справу про банкрутство.

Суд першої інстанції дав належну оцінку доводам позивача і дійшов обґрунтованого висновку про безпідставність цих доводів щодо неправомірного неповідомлення про наслідки здійснення камеральної перевірки, оскільки у відповідності до вимог пункту 86.1 статті 86 ПК України, за наслідками такої перевірки складено висновок у формі довідки, а не акт, який в силу вимог пункту 86.2 статті 86 зазначеного Кодексу суб'єкту перевірки не вручається і не надсилається.

Таким чином, суд першої інстанції вірно вказав, що встановлені камеральною перевіркою факти відповідають обставинам, які визначені у пунктах 1, 3 і 7 Переліку та є достатніми підставами, які надають відповідачу право на проведення документальної позапланової виїзної перевірки платника податку на додану вартість для визначення достовірності нарахування бюджетного відшкодування такого податку за травень 2012 року.

За змістом вимог пункту 200.11 статті 200 ПК України за наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки.

Перелік достатніх підстав, які надають право податковим органам на позапланову виїзну документальну перевірку платника податку на додану вартість для визначення достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку (1238-2010-п), встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідач 6 липня 2012 року завершив камеральну перевірку позивача за травень 2012 року у відповідності до вимог абзацу 2 пункту 200.18 статті 200 ПК України, втім не дотримав 30-ти денний термін на проведення документальної позапланової виїзної перевірки згідно вимог пункту 200.11 статті 200 коментованого Кодексу, яка 07.08.2012 року призначена наказом відповідача на 2 дня пізніше. Однак, недотримання відповідачем вказаного терміну не є безумовною і самостійною обставиною, яка може слугувати для визнання оскаржуваного наказу протиправним в цілому і бути підставою для його скасування.

Тому оскаржений наказ відповідача року прийнятий обґрунтовано, у відповідності до вимог чинного законодавства, а позовні вимоги є безпідставними та такими, що не підлягають до задоволення.

Доводи апеляційної скарги законності рішення суду першої інстанції не спростовують та не можуть бути підставою для її задоволення.

З огляду на викладене, постанова суду першої інстанції відповідає обставинам справи, наявним в ній доказам, прийнята з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для її скасування колегія суддів не знаходить.

Разом з тим, відповідно до статті 203 КАС України постанова або ухвала суду першої інстанції скасовується в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається з підстав, встановлених відповідно статтями 155 і 157 цього Кодексу.

Якщо судом першої інстанції ухвалено законне та обґрунтоване судове рішення, а обставини, які стали підставою для закриття провадження у справі, виникли після його ухвалення, суд апеляційної інстанції визнає таке рішення нечинним і закриває провадження у справі.

Згідно пункту 2 частини 1 статті 157 КАС України Суд закриває провадження у справі якщо позивач відмовився від адміністративного позову і відмову прийнято судом.

Підстав для відмови у прийнятті заяви позивача про відмови в позові немає.

Тому, оскільки окружним судом ухвалено законне та обґрунтоване рішення, а заява про відмову від позову подана позивачем після його ухвалення, зазначене судове рішення слід визнати нечинним і закрити провадження у справі.

Керуючись ст.ст. 157, 195, 197, 198, 203, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд -

У Х В А Л И В:

Прийняти відмову від позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Карпатнафтохім».

Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 08.10.2012 року у справі № 2а-2412/12/0970 визнати нечинною і закрити провадження у справі.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя В.С. Затолочний

Судді С.М. Кузьмич

З.М. Матковська