Ухвала

від 21.10.2013 по справі 2а-7935/10/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 жовтня 2013 року м. Київ К-35648/10

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Пилипчук Н.Г.

Цвіркуна Ю.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу

Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м.Києва

на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 15.09.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26.10.2010

у справі №2а-7935/10/2670

за позовом Приватного підприємства «Фактор-С»

до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м.Києва

про скасування податкового повідомлення-рішення та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій , -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 15.09.2010, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26.10.2010, позов задоволено. Скасовано податкове повідомлення - рішення №0000962305/08443 від 18.03.2010 та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0001212303 від 18.03.2010 Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції та прийняття нового про відмову в позові, з підстав порушення норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши під час попереднього судового засідання повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідачем проведено позапланову виїзну перевірку з питань дотримання позивачем вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.01.2008 по 01.06.2009, за результатами якої складений акт № 1242/2306/33054351 від 05.03.2010.

Під час перевірки виявлено порушення позивачем вимог 7.2.4 п. 7.2, пп. 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», пп. 12.5, п.12 Наказу ДПА України від 30 .05. 1997 №165 «Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 № 233/2037 із змінами і доповненнями, внесеними наказами ДПА України від 30.06.2005 № 244, в результаті чого завищено податковий кредит з податку на додану вартість на суму 59801 грн., а саме по періодах: квітень 2008 - на суму 19890 грн.; травень 2008 - на суму 2833 грн.; червень 2008 - на суму 24235 грн.; вересень 2008 - на суму 12843 грн.

Підставою для таких висновків стало те, що у податкових накладних від 17.04.2008 №1705085; від 30.04.2008 №3004088; від 18.06.2008 року №1806081; від 30.06.2008 №30/06; від 29.09.2008 №29090815 виданих ТОВ «Релан» на загальну суму 358803 грн., в т.ч. ПДВ 59801 грн., невірно заповнена графа 6 податкової накладної «Ціна поставки одиниці продукції без урахування ПДВ», в яких вказано не ціну поставки, а кількість наданих послуг.

Крім того, при перевірці дотримання ліміту залишку готівки в касі підприємства встановлено перевищення в сумі 3000 грн. Так для виведення залишку готівки в касі не прийнято видатковий касовий ордер №29 від 21.05.2008 на суму 3000 грн. в зв'язку з відсутністю у вищезазначеному ордері підпису одержувача готівкових коштів ОСОБА_2 в сумі 3000 грн.

На підставі акту перевірки, за порушення позивачем вимог абз. 2 п. 3.5 ст. 3 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління НБУ від 15.12.2004 №637, ДПІ у Дарницькому районі м. Києва винесене рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0001212303 від 18.03.2010 у розмірі 6000 грн. відповідно до п.1 Указу Президента «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» тобто у двократному розмірі сум виявленої понадлімітної готівки за кожен день.

А також прийнято податкове повідомлення-рішення №0000962305/0/8443 від 18.01.2010, яким визначено суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 89701,50 грн., в т.ч. 59801,00 грн. - основний платіж, 29900,50 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, на які посилається відповідач у касаційній скарзі, та вважає, що судом повно встановлені обставини у справі, яким надана правильна правова оцінка на підставі законодавства, яке врегульовує спірні відносини.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку

Згідно пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Вимоги до податкової накладної встановлені в пп.7.2.1 п.7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», згідно яких податкова накладна, має містити : а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між позивачем та ТОВ «Релан» були укладені договори субпідряду будівельно-монтажних робіт, прийняття позивачем виконаних субпідрядних робіт та їх оплата підтверджується матеріалами справи та відповідачем не заперечується.

На виконання вимог ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» ТОВ «Релан» видані позивачу податкові накладні на загальну суму 358803 грн., в т.ч. ПДВ 59801 грн.

Перелік обов'язкових реквізитів, які повинна містити податкова накладна, що надається покупцю, визначено пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Однак, самі по собі недоліки в заповненні податкової накладної, виявлені податковою інспекцією в результаті перевірки, не роблять її недійсною та не свідчать про її неналежність та недопустимість як доказу, що узгоджується і з Порядком заповнення податкової накладної, затвердженої наказом ДПА від 30.05.1997 №165, зареєстровано в МЮ України 23.06.1997 за №233/2037.

Суди попередніх інстанцій, встановивши, що позивачем податковий кредит формувався на підставі виданих контрагентом податкових накладних, дійшли вірного висновку про відсутність в його діях порушень приписів Закону України «Про податок на додану вартість».

Слід погодитись і з висновками судів передніх інстанцій про наявність підстав для скасування рішення відповідача про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0001212303 від 18.03.2010.

Порядок ведення касових операцій у національній валюті України підприємствами (підприємцями) визначений Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою НБУ від 15.12.2004 № 637.

Так, відповідно до п. 5.2 Положення встановлення ліміту каси проводиться підприємствами самостійно на підставі розрахунку встановлення ліміту залишку готівки в касі, який підписується головним (старшим) бухгалтером та керівником підприємства (або уповноваженою ним особою).

Відповідно до п. 5.9 роділу 5 Положення якщо підприємством ліміт каси не встановлено (незалежно від причин такого невстановлення), то ліміт такої каси вважається нульовим. У цьому разі вся готівка, що перебуває в його касі на кінець робочого дня і не здана підприємством відповідно до вимог цього Положення, вважається понадлімітною.

У ході перевірки дотримання ліміту залишку готівки в касі підприємства контролюючим органом встановлено перевищення в сумі 3000 грн. Так для виведення залишку готівки в касі не прийнято видатковий касовий ордер №29 від 21.05.2008 на суму 3000 грн. (видача готівкових коштів з каси підприємства під звіт ОСОБА_2) в зв'язку з відсутністю у вищезазначеному ордері підпису одержувача готівкових коштів ОСОБА_2 в сумі 3000 грн.

Відповідно до п.п. 7.24 п. 7 Положення у разі виявлення під час перевірок видаткових касових ордерів або видаткових відомостей, у яких видача готівки з каси не підтверджена підписом одержувача (абзац другий пункту 3.5 цього Положення), сума готівки за такими видатковими документами додається до залишку готівки в касі виключно в день, у якому оформлено зазначені видаткові документи, і надалі зазначена сума не береться для розрахунку понадлімітних залишків готівки.

Відповідачем при додаванні суми за таким ордером до залишку готівки на кінець дня встановлено перевищення ліміту залишку готівки на суму 3000 грн.

За порушення позивачем вимог абз. 2 п. 3.5 ст. 3 Положення №637, відповідачем винесене рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 6000 грн. на підставі абз. 2 п. 1 Указу Президента «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» у двократному розмірі сум виявленої понадлімітної готівки за кожен день.

Однак, порушення, що виникають у сфері використання готівкових коштів, господарюючими суб'єктами регулюються вищезгаданим Указом Президента України та відносяться до адміністративно-фінансових санкцій.

Відповідно до ст. 238 Господарського кодексу України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідації його наслідків.

Відповідно до ст. 250 Господарського кодексу України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Оскільки виявлене під час перевірки порушення п.3.5 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні було здійснено 21.05.2008 (видатковий касовий ордер №29 від 21.05.2008), застосування відповідачем штрафних (фінансових) санкцій №0001212303 від 18.03.2010 здійснено поза межами строків, встановлених ст.250 Господарського кодексу України.

Закінчення будь-якого із встановлених статтею 250 Господарського кодексу України строку виключає можливість застосування таких санкцій до суб'єкта підприємницької діяльності за вчинене ним порушення правил здійснення господарської діяльності.

Вищенаведеним спростовуються доводи податкового органу, які наведені ним в касаційній скарзі, як підставу для скасування постановлених по справі рішень судів попередніх інстанцій.

Враховуючи наведене, висновки суду першої та апеляційної інстанції ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права, підстав для їх скасування, з мотивів викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Керуючись ст. ст. 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м.Києва відхилити, а постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 15.09.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26.10.2010 залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді Н.Г.Пилипчук

Ю.І.Цвіркун