Ухвала

від 09.10.2013 по справі 2а-6353/11/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"09" жовтня 2013 р. м. Київ К/9991/14887/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі: Лосєва А.М. Бившевої Л.І. Шипуліної Т.М. розглянувши у порядку письмового провадження

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 03.08.2011

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09.02.2012

у справі № 2а-6353/11/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІО Груп»

до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва

про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И Л А:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ДІО Груп» (надалі -позивач, ТОВ «ДІО Груп») звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва (надалі - відповідач, ДПІ у Печерському районі м. Києва), у якому просило суд скасувати податкові повідомлення-рішення від 22.04.2011 № 0003702305, № 0003712305 та № 0002181705 про застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 03.08.2011, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 09.02.2012, адміністративний позов ТОВ «ДІО Груп» задоволено в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 22.04.2011 № 0003702305 та № 0003712305 про застосування штрафних (фінансових) санкцій, в іншій частині позову відмовлено.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судові рішення та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Письмових заперечень позивача на касаційну скаргу відповідача до Вищого адміністративного суду України не надходило.

Частиною першою статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд касаційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у разі, зокрема, неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

У зв'язку з неприбуттям у судове засідання жодної із осіб, які беруть участь у справі, що були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вирішила розглядати справу у порядку письмового провадження.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, представниками податкового органу проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008 по 31.12.2010, за результатами якої від 06.04.2011 складено акт № 353/23-5/33998274 (надалі акт).

Перевіркою встановлено порушення позивачем приписів: п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого донараховано податок на прибуток за 2009 рік у сумі 316 375,00 грн.; п. 3.1, п. 4.1 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого донараховано податок на додану вартість на суму 291 922,00 грн.; п.п. «ї» п. 1.3 ст. 1, п «е» п. 4.2.9, п. 4.2 ст. 4, п.п. «а» п. 17.2 ст. 17, п. 1.15 ст. 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», внаслідок чого донараховано податок з доходів фізичних осіб в сумі 3 650,00 грн.

Позивач не погодився із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями та оскаржив їх в судовому порядку.

Суд першої інстанції, задовольняючи частково адміністративний позов, виходив з того, що податковий кредит з податку на додану вартість за грудень 2009 року позивачем сформований правомірно. Також суд зазначив про правомірність формування позивачем валових витрат в межах його господарської діяльності, яка мала реальний характер та відповідала дійсному економічному змісту. В частині законності донарахування податкових зобов'язань з податку з доходів фізичних осіб за порушення позивачем приписів п.п. «ї» п. 1.3 ст. 1, п «е» п. 4.2.9, п. 4.2 ст. 4, п.п. «а» п. 17.2 ст. 17, п. 1.15 ст. 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» суд відмовив у задоволенні позову та підтримав позицію податкового органу.

Суд апеляційної інстанції погодився із такими висновками суду першої інстанції, посилаючись на те, що під час вирішення справи останнім не було допущено порушень норм матеріального та процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Підпунктом 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», який діяв на час виникнення спірних правовідносин, визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

За правилами пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 01.10.2009 між позивачем та ТОВ «Єврошара» укладено договір будівельного підряду № 01/10/09-1, за умовами якого ТОВ «Єврошара» (підрядник) зобов'язалося збудувати та здати в строк визначений договором та відповідно до проектної документації, а позивач (замовник) зобов'язався надати підряднику будівельний майданчик, який розташований в Київській області, Макарівський район, Котеджне містечко «Северинівка» в п'ятиденний строк передати підряднику затверджену проектну документацію, прийняти об'єкт та оплатити його. Вартість робіт складає 1 751 529,41 грн.

Факт виконання вищевказаного договору підтверджується актами прийняття виконаних робіт, довідкою про вартість робіт за грудень 2009 року, податковими накладними №№ 37, 38, 39, 40, 41, 42.

31.12.2009 позивач та ТОВ «Єврошара» уклали договір про зарахування зустрічних однорідних умов на підставі договору будівельного підряду від 01.10.2009 № 01/10/09 та договору поставки від 01.12.2009 № 01/12 на суму 1 751 529,41 грн.

На момент складення податкових накладних контрагент позивача був зареєстрований платником податку на додану вартість, а тому мав право видавати позивачу згадані податкові накладні на кожну поставку послуг, які містяться в матеріалах справи та відповідають вимогам, встановленим п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість». При цьому, належних доказів на спростування факту здійснення господарських операцій відповідачем надано не було.

Крім того, відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати виробництва та обігу це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 вказаного Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 цього ж Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Як зазначалось вище, позивач надав усі необхідні первинні документи, які підтверджують понесенні останнім витрати пов'язані із виконанням будівельних робіт.

Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що придбання позивачем у ТОВ «Єврошара» будівельних робіт безпосередньо пов'язано з його господарською діяльністю, а здійснені господарські операції є реальними та підтверджуються необхідними документами.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, якими обґрунтовано визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення відповідача від 22.04.2011 № 0003702305 та № 0003712305.

Відтак, підстав для задоволення касаційної скарги ДПІ у Печерському районі м. Києва немає.

Оскільки суди попередніх інстанцій під час розгляду справи повно і правильно встановили обставини справи, та при ухваленні судових рішень не допустили порушень норм матеріального та процесуального права, зазначена обставина, відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень - без змін.

Керуючись ст.ст. 210, 214, 215, 220, 222, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 03.08.2011 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09.02.2012 у справі № 2а-6353/11/2670 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236- 238, 239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис)А.М. Лосєв Судді (підпис)Л.І. Бившева (підпис) Т.М. Шипуліна