Постанова

від 03.08.2011 по справі 2а-6353/11/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

03 серпня 2011 року 16:52 № 2а-6353/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря Хижняк І.В. та представників:

позивача : Галицького І.В.;

Хмельницького Я.Б.;

відповідача: Турчина Д.О.

розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "ДІО груп" доДержавної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва проскасування податкових повідомлень-рішень На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 03 серпня 2011 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

06 травня 2011 року (відповідно до відмітки служби діловодства суду) Товариство з обмеженою відповідальністю "ДІО груп" (далі по тексту -позивач, ТОВ "ДІО груп") звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва (далі по тексту -відповідач, ДПІ у Печерському районі м. Києва), в якому просить скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі м. Києва від 22 квітня 2011 року №0003702305, №0003712305 та №0002181705.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 травня 2011 року відкрито провадження в адміністративній справі №2а-6353/11/2670, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 08 червня 2011 року.

В судових засіданнях неодноразово оголошувалася перерва у зв'язку з необхідністю витребування додаткових доказів.

В судовому засіданні 03 серпня 2011 року представники позивача позовні вимоги підтримали, представник відповідача проти задоволення адміністративного позову заперечив.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі м. Києва від 22 квітня 2011 року №0003702305 згідно з пунктом 54.3 статті 54, пунктом 58.1 статті 58, підпунктом 78.1.4 пункту 78.1 статті 78, пунктом 79.1 статті 79 Податкового кодексу України, за порушення пункту 3.1 та пункту 4.1 Закону України "Про податок на додану вартість" ТОВ "ДІО груп" зменшено розмір від'ємного значення з податку на додану вартість у розмірі 291 922,00 грн. за грудень 2009 року.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі м. Києва від 22 квітня 2011 року №0003712305 згідно з підпунктом 54.3.1 пункту 54.3 статті 54, пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, за порушення пункту 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємства" ТОВ "ДІО груп" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 395 469,00 грн., в тому числі за основним платежем -"+" 316 375,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - "+" 79 094,00 грн.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі м. Києва від 22 квітня 2011 року №0002181705 згідно з підпунктом 54.3.5 пункту 54.3 статті 54, пунктом 127.1 статті 127 Податкового кодексу України, за порушення підпункту "е" підпункту 4.2.9 пункту 4.2 статті 4 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" ТОВ "ДІО груп" збільшено суму грошового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб на суму 4 563,00 грн., в тому числі за основним платежем -"+" 3 650,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - "+" 913,00 грн.

Зазначені податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі акта від 06 квітня 2011 року №353/23-5/33998274 "Про результати планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІО груп", код ЄДРПОУ 33998274 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2008 року по 31.12.2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008 року по 31.12.2010 року" (далі по тексту -Акт перевірки).

В Акті перевірки встановлено наступні порушення позивачем податкового законодавства: 1)пункту 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого занижено податок на прибуток за 2009 рік у сумі 316 375,00 грн.; 2) пунктів 3.1 та 4.1 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого занижено податок на додану вартість за грудень 2009 року на суму 291 922,00 грн.; 3) підпункту "ї" пункту 3.1 статті 1, підпункту "е" підпункту 4.2.9 пункту 4.2 статті 4, підпункту "а" пункту 17.2 статті 17 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", внаслідок чого додатково нараховано податку з доходів фізичних осіб в сумі 3 650,00 грн., в тому числі по роках: 2008 рік -1 824,00 грн., 2009 рік -1 090,00 грн., 2010 рік -736,00 грн.

Висновки Акта перевірки по першому та другому епізоду порушення мотивовані наступним: за результатами опиту відділом податкової міліції ДПІ у Печерському районі м. Києва директора та засновника ТОВ "КМВ Фінансова група" (що є одним із засновників ТОВ "Єврошара") ОСОБА_4. встановлено, що він немає ніякого відношення до фінансово-господарської діяльності ТОВ "КМВ Фінансова група" не має; за таких підстав відповідачем встановлено відсутність поставок товарів та укладання угод з метою настання реальних наслідків за період з 29 лютого 2008 року по 31 грудня 210 року щодо придбання у ТОВ "Єврошара" товарів (робіт, послуг); згідно податкової звітності у ТОВ "Єврошара" відсутні трудові ресурси, виробниче, транспортне та торгівельне обладнання, сировина, матеріали для здійснення діяльності; станом на 04 квітня 2011 року ТОВ "Єврошара" за юридичною та фактичною адресою не знаходиться, Оскільки, на думку відповідача, ТОВ "Єврошара" здійснювало діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам, правочин, укладений між ТОВ "ДІО груп" та ТОВ "Єврошара", є нікчемним.

Висновки по третьому епізоду порушення в Акті перевірки встановлено, що позивачем не утримано податок з доходів фізичних осіб з додаткового доходу із суми 24 335,75 грн., утвореного при сплаті ТОВ "ДІО груп" за послуги стільникового зв'язку іноземного оператора (роумінгу) зі службового мобільного телефону, сплаченого ЗАТ "Київстар" та МТС Україна для працівників товариства ОСОБА_1, ОСОБА_2., засновника ОСОБА_3. протягом 2008-2010 років, в той час як на підставі наданих до перевірки документів відрядження за кордон даних фізичних осіб відсутні, підтверджуючих документів щодо відрядження не має.

Позивач не погоджується з висновками Акта перевірки та прийнятим на їх підставі податковими повідомленнями-рішеннями й мотивує позовні вимоги наступним: у позивача наявні всі первинні документи на підтвердження реальності буд вільної діяльності; в Акті перевірки не зазначено доказів порушення конституційних прав та свобод громадянина, знищення чи пошкодження майна фізичною, юридичної особи або держави, незаконного заволодіння ним внаслідок укладання та виконання договору будівельного підряду від 01 жовтня 2009 року №01/10/09, укладеного між ТОВ "ДІО груп" та ТОВ "Єврошара"; на момент здійснення господарських операцій ТОВ "Єврошара" було зареєстроване як юридична особа та платник податку на додану вартість, мало ліцензію на здійснення будівельних робіт та знаходилося за місцезнаходженням; ТОВ "КМВ Фінансова група" є лише одним із двох засновників ТОВ "Єврошара"; кошти, витрачені на телефонні розмови в роумінгу не є доходом фізичних осіб, так як вони не були одержані зазначеними фізичними особами у власність та не нараховані на їх користь, а перераховувалися операторам мобільного зв'язку та пов'язані з веденням господарської діяльності.

Доводи відповідача, викладені в письмовому запереченні проти позову, повністю співпадають з висновками Акта перевірки.

Окружний адміністративний суд міста Києва не погоджується з висновками Акта перевірки, що стали підставою для визначення позивачу суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість, виходячи з наступних мотивів.

В частині висновків Акта перевірки щодо порушення норм Законів України "Про оподаткування прибутку підприємств" та "Про податок на додану вартість" Окружний адміністративний суд міста Києва звертає увагу на наступне.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Наведені правові норми свідчать, що визначальною умовою правомірності формування валових витрат при придбанні товарів, робіт чи послуг є подальше використання таких товарів, робіт, послуг у власній господарській діяльності підприємства.

Як зазначив Вищий адміністративний суд України в листі від 02 червня 2011 року №742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Матеріали справи свідчать, що 01 жовтня 2009 року між ТОВ "ДІО груп" (замовник) та ТОВ "ЄВРОШАРА" (виконавець) укладено договір будівельного підряду №01/10/09-1, відповідно до якого підрядник зобов'язується збудувати і здати в строк визначений договором та відповідно до проектної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик, що знаходиться за адресою: Макарівський район, Київська область, Котеджне містечко "Северинівка" в строк п'ять днів передати підрядникові затверджену проектну документацію, прийняти об'єкт та оплатити його.

Відповідно до пунктів 3, 4 вказаного договору обсяг та види робіт за договором полягають у капітальному будівництві насосної станції з резервуаром та водопроводом та каналізаційно-насосної системи, вартістю 1 751 529,41 грн.

Виконання зазначеного договору підтверджується актами приймання виконаних робіт, довідкою про вартість робіт за грудень 2009 року, копії яких знаходяться в матеріалах справи.

ТОВ "Єврошара" виписало на адресу ТОВ "ДІО груп" податкові накладні від 03 грудня 2009 року №№37, 38, 39, 40, 41, 42 на загальну суму 1 751 529,41 грн., в тому числі податок на додану вартість -291 921,57 грн.

Згідно з угодою про зарахування зустрічних однорідних вимог від 31 грудня 2009 року сторони дійшли згоди про зарахування зустрічних однорідних вимог, що випливають з договору будівельного підряду від 01 жовтня 2009 року №01/10/09 та договору поставки продукції від 01 грудня 2009 року №01/12 на суму 1 751 529,41 грн.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Пункт 1.32 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначає господарську діяльність як будь-яку діяльність особи, направлену на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Як свідчить витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, видами діяльності позивача є, зокрема, будівництво будівель, інші роботи з завершення будівництва, організація будівництва об'єктів нерухомості для продажу чи здавання в оренду.

За даними витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців одним із видів діяльності ТОВ "Єврошара" є будівництво будівель.

ТОВ "Єврошара" має ліцензію Державної архітектурно-будівельної інспекції на господарську діяльність, пов'язану зі створенням об'єктів архітектури, що видана 23 вересня 2008 року та діє до 23 вересня 2011 року.

На підставі матеріалів справи (копії договорів доручення, купівлі-продажу суперфіційного права, актів приймання-передачі котеджів, видаткових накладних) судом встановлено, що ТОВ "ДІО груп" здійснювало спорудження та продаж котедж них будинків та будівництво інфраструктури з їх обслуговування; в свою чергу насосна станція з резервуаром та водопроводом та каналізаційно-насосна система, будівництво яких здійснювало ТОВ "Єврошара", входять до єдиного комплексу спору та комунікацій по обслуговуванню котедж них будинків. Після спорудження насосної станції з резервуаром та водопроводом та каналізаційно-насосної системи позивач продав вказані об'єкти ТОВ "ДІО груп-Сервіс", яке є обслуговуючою організацією з утримання котедж них будинків та об'єктів інфраструктури.

Крім того, позивачем надано до матеріалів справи документів на підтвердження реальності використання споруджених ТОВ "Єврошара" об'єктів, а саме, копії договору про надання послуг з утримання будинків і споруд, укладеного між ТОВ "ДІО груп-Сервіс" та Обслуговуючим кооперативом "Северинівка", актів здачі-приймання робі, виписок банку по оплаті послуг щодо використання насосної станції та каналізаційно-насосної системи.

На підтвердження реальності здійснених будівельних робіт позивач надав в матеріали справи також фотознімки збудованих об'єктів.

Таким чином, господарські операції ТОВ "ДІО груп" з ТОВ "Єврошара" здійснювалися в межах звичайної господарської діяльності підприємств, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

За правилами підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

В Акті перевірки не встановлено відсутність на момент перевірки у позивача таких розрахункових, платіжних та інших документів.

Відповідно до частин першої та другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З аналізу наданих позивачем документів, судом встановлено, що вони повністю відповідають вимогам зазначеної статті Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" та підтверджують здійснення господарських операцій., в свою чергу відповідачем не визначено, які саме додаткові первинні документи, окрім наявних в матеріалах справи, мають підтвердити надання придбаних позивачем послуг.

На підтвердження висновків Акта перевірки про угоди, укладеної між позивачем та ТОВ "Єврошара" ДПІ у Печерському районі м. Києва посилається на пояснення директора та засновника ТОВ "КМВ Фінансова група" (що є одним із засновників ТОВ "Єврошара") ОСОБА_4. про його непричетність до фінансово-господарської діяльності ТОВ "КМВ Фінансова група".

Доказами в адміністративному судочинстві, за визначенням частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

У відповідності до частин першої та четвертої статті 70 цього Кодексу, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

За визначенням статті 207 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до статті 208 цього Кодексу якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Конфіскаційні санкції, передбачені даною нормою, не можуть застосовуватися за сам факт несплати податків (зборів, інших обов'язкових платежів) однією зі сторін договору. За таких обставин правопорушенням є несплата податків, а не вчинення правочину. Для застосування санкцій, передбачених частиною першою статті 208 Господарського кодексу України, необхідним є наявність умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, наприклад, вчинення удаваного правочину з метою приховання ухилення від сплати податків чи з метою неправомірного одержання з державного бюджету коштів шляхом відшкодування податку на додану вартість у разі його несплати контрагентами до бюджету.

Відповідачем не наведено, а судом не встановлено, підстав для визнання нікчемними угод, укладених між ТОВ "ДІО груп" та ТОВ "Єврошара", а також не надано доказів, які б свідчили, що правочин в межах спірних правовідносин, вчинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Крім того, суд встановив, що на час здійснення спірних операцій ТОВ "Єврошара" було зареєстроване як суб'єкт підприємницької діяльності, було включене до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців

Відповідно до статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, були внесені до нього, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

На думку суду позивач, як покупець, не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Враховуючи викладене, беручи до уваги наявність підтверджуючих розрахункових та інших документів, а також використання позивачем придбаних послуг у власній господарській діяльності, висновок Акта перевірки про порушення позивачем підпункту пункту 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" є помилковим, а збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем та штрафними санкціями -протиправним.

Згідно з пунктом 1.7 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит -це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з підпунктом 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Судом встановлено вище, що придбання позивачем у ТОВ "Єврошара" будівельних робіт безпосередньо пов'язано з його господарською діяльністю, а здійснені господарські операції є реальними та підтверджуються необхідними документами.

Закон України "Про податок на додану вартість" передбачає тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження таких сум податковими накладними чи митними деклараціями (підпункт 7.4.5 пункту 7.4 статті 7).

Згідно з підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну назву отримувача; ж) ціну продажу без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до вимог підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Як встановлено судом, на момент складання податкових накладних контрагент позивача ТОВ "Єврошара" був зареєстрований як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому мав право видавати податкові накладні на кожну поставку послуг; в свою чергу, податкові накладні, на підставі яких позивач формував податковий кредит, та копії яких знаходяться в матеріалах справи, відповідають вимогам встановленим підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Крім того, суд звертає увагу про неможливість порушення позивачем пункту 3.1 статті 3 та пункту 4.1 статті 4 Закону України "Про податок на додану вартість", які регулюють питання об'єкта та бази оподаткування податком на додану вартість, оскільки позивач в межах спірних правовідносин не здійснював поставку товарів (робіт, послуг).

Враховуючи викладене, суд вважає, що ТОВ "ДІО груп" правомірно сформовано податковий кредит з податку на додану вартість за грудень 2009 року, а висновки Акта перевірки про порушення позивачем пункту 3.1 статті 3 та пункту 4.1 статті 4 Закону України "Про податок на додану вартість" є помилковими, відтак зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість за грудень 2009 року на суму 291 922,00 грн. є протиправним.

Враховуючи викладене, податкові повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі м. Києва від 22 квітня 2011 року №0003702305 та №0003712305 є протиправними та підлягають скасуванню, а позовні вимоги в цій частині -задоволенню.

Разом з тим, суд погоджується з висновками Акта перевірки в частині порушення позивачем підпункту "е" підпункту 4.2.9 пункту 4.2 статті 4, підпункту "а" пункту 17.2 статті 17 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" та відзначає про наступне.

Судом встановлено, що ТОВ "ДІО груп" отримувало послуги мобільного зв'язку від операторів ЗАТ "Київстар" та ПрАТ "МТС Україна", зокрема, послуги мобільного зв'язку іноземного оператора (роумінг) для співробітників та засновника підприємства.

На думку позивача, оплата послуг мобільного зв'язку для таких осіб не є додатковим благом, так як надання зазначених послуг пов'язане з господарською діяльністю позивача та для досягнення економічних і соціальних результатів.

На підтвердження своєї позиції позивач надав в матеріали справи копії договорів про надання послуг стільникового мобільного зв'язку з додатками до них, рахунків-фактур, виписок банку, наказу про затвердження політики мобільного зв'язку.

Згідно з пунктом 1.1 статті 1 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку його працедавцем (самозайнятою особою), якщо такий дохід не є заробітною платою чи виплатою, відшкодуванням чи компенсацією за цивільно-правовими угодами, укладеними з таким платником податку (далі - інші виплати і винагороди).

Підпунктом "е" підпункту 4.2.9 пункту 4.2 статті 4 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" визначено, що до складу загального місячного оподатковуваного доходу включається дохід, отриманий платником податку від його працедавця як додаткове благо (за винятками, передбаченими пунктом 4.3 цієї статті), а саме у вигляді вартості безоплатного отримання товарів (робіт, послуг), а також суми знижки з ціни (вартості) товарів (послуг), що перевищує звичайну, розраховану за правилами визначення звичайних цін (у розмірі такої знижки), крім випадків, передбачених пунктом 4.3 цієї статті.

Надані позивачем документи, на переконання суду, не підтверджують, що співробітники та засновник ТОВ "ДІО груп" користувалися послугами мобільного зв'язку в системі міжнародного роумінгу саме у зв'язку з виконанням ними службових обов'язків та в сфері господарської діяльності позивача. Такими документами можуть бути, зокрема, наказ про відрядження, посвідчення про відрядження, запрошення фірми-нерезидента, документи, що підтверджують витрати на проживання, що стосуються діяльності позивача, тощо.

Таким чином, позивачем не доведено, а судом не встановлено, що користування послугами мобільного зв'язку в системі міжнародного роумінгу здійснювалося співробітниками та засновником ТОВ "ДІО груп" виключно з метою виконання свої службових обов'язків у сфері господарської діяльності позивача.

Враховуючи викладене, оплачені позивачем послуги мобільного зв'язку в системі міжнародного роумінгу є додатковим благом в розумінні Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", яке включається до складу загального місячного оподатковуваного доходу фізичних осіб, які отримали таке додаткове благо, в свою чергу позивач, як податковий агент, є відповідальними за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді додаткового блага.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суд України від 26 травня 2011 року по справі №К-2200/09.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, ДПІ у Печерському районі м. Києва не доведена правомірність та обґрунтованість прийняття податкових повідомлень-рішень від 22 квітня 2011 року №0003702305 та №0003712305, та доведена правомірність прийняття податкового повідомлення-рішення від 22 квітня 2011 року №0002181705 з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ТОВ "ДІО груп" підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до частини третьої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІО груп" задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва від 22 квітня 2011 року №0003702305 та №0003712305.

3. В іншій частині адміністративного позову відмовити.

4. Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІО груп" судові витрати у розмірі 1,70 грн. (одна гривня сімдесят копійок).

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.А. Кузьменко