Постанова

від 29.10.2013 по справі 913/486/13-г

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2013 року Справа № 913/486/13-г

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :

головуючого суддіОвечкіна В.Е., суддівЧернова Є.В., Цвігун В.Л., розглянув касаційну скаргу ПАТ "Брокбізнесбанк", м. Луганськ в особі Луганського головного регіонального відділення АТ "Брокбізнесбанк" на постановувід 20.08.2013 року Донецького апеляційного господарського суду у справі№913/486/13-г господарського суду Луганської області за позовомПрокурора м. Луганська в інтересах держави в особі: 1. Виконавчого комітету Луганської міської ради; Луганської міської ради доПАТ "Брокбізнесбанк", м. Луганськ в особі Луганського головного регіонального відділення АТ "Брокбізнесбанк" провнесення змін до договору на право тимчасового користування землею (у тому числі на умовах оренди) від 07.12.1995 р. за участю представників:

позивача 1: не з'явились;

позивача 2: не з'явились;

відповідача: Наумова Б.Є., дов. від 22.07.2013 №289/03;

Генеральної прокуратури України: про-ра відділу Гудименко Ю.В., посв. за/№:014715, дійсне до 21.01.2018;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Луганської області від 25.06.2013 (судді І. Семендяєва, В. Корнієнко, С. Смола), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 20.08.2013 (судді О. Кододова, О. Агапов, Н. Будко) позов задоволено, внесено зміни до договору на право тимчасового користування землею (у тому числі на умовах оренди) від 07.12.1995, викладено п.2.1 розділу 2 "Плата за землю" договору у новій редакції: "2.1.Годовая арендная плата устанавливается в размере земельного налога с применением к нему договорного коэффициента 3"; доповнено розділ "Плата за землю" договору новим пунктом 2.2 наступного змісту: "2.2.Годовая арендная плата за землю уплачивается арендатором в денежной безналичной форме ежемесячно на протяжении 30 календарных дней, следующих за последним календарным днём отчётного месяца на расчётный счёт, реквизиты которого арендатор уточняет у арендодателя или в уполномоченном им органе "; викладено абзац 11 пп.б) п.3.2 розділу 3 "Права и обязанности сторон" договору у новій редакції: "Своевременно вносить обусловленную договором арендную плату за землю. В случае невнесения арендной платы в сроки, определённые данным договором на право временного пользования землёй (в том числе на условиях аренды), с арендатора взимается пеня в размере пени, предусмотренной действующим законодательством, за несвоевременную уплату земельного налога от неуплаченной суммы за каждый день просрочки".

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" в особі Луганського головного регіонального відділення АТ "Брокбізнесбанк", в дохід державного бюджету України судовий збір у сумі 1147 грн. 00 коп.

Не погоджуючись із прийнятими у справі судовими актами, ПАТ "Брокбізнесбанк", м. Луганськ в особі Луганського головного регіонального відділення АТ "Брокбізнесбанк" - відповідач у справі, звернувся із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Луганської області від 25.06.2013 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 20.08.2013, справу направити на новий розгляд до місцевого господарського суду. Вважає, що судами залишено поза увагою те, що:

прокурор не обґрунтував в чому саме полягають порушення або загроза порушення інтересів держави та порушення порядку користування земельної ділянкою. Більше того, висновки прокурора про несвоєчасну сплату та сплату не у повному обсязі орендної плати за землю спростовуються доказами наданими відповідачем, а саме: платіжні доручення про сплату орендної плати, податкові декларації тощо. Судами не надано належної правової оцінки вищенаведеним доказам;

відповідач не ухилявся від внесення змін до договору оренди землі від 07.12.1995 №1247, навпаки, неодноразово звертався до ради із відповідними заявами. Судами залишено поза увагою копії листів-звернень відповідача.

Також, судами не встановлена наявність підстав, передбачених ст. 651 ЦК України, які необхідні для внесення змін до договору.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм попередніми судовими інстанціями належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин, дотримання норм матеріального та процесуального права, згідно з вимогами ст.111 5 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно ст.111 7 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

Рішенням виконавчого комітету Луганської міської ради від 22.11.1995 №609 Акціонерному банку "Брокбізнесбанк" була передана в тимчасове довгострокове користування терміном на 49 років земельна ділянка площею 0,3864 га під розміщення будівель та споруд по вул.Цупова, 22, м. Луганськ.

На виконання вказаного рішення між виконавчим комітетом Луганської міської ради та Акціонерним банком "Брокбізнесбанк" було укладено договір від 07.12.1995 на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди), державна реєстрація від 21.12.1995 за №1247.

У п.2.1 договору сторони передбачили, що плата за землю вноситься землекористувачем у вигляді орендної плати в розмірі земельного податку з коефіцієнтом 1 щомісячно рівними частками.

Відповідно до абзацу 4 п.п.а) п.3.1 виконком Луганської міської ради має право змінювати орендну плату при зміні економічної оцінки земель та ставки земельного податку.

Згідно абзацу 11 п.п.б п.3.2 договору землекористувач зобов'язався своєчасно вносити обумовлену договором плату за землю, за несвоєчасне внесення плати за землю стягується пеня в розмірі 0,2% від суми недоїмки за кожен день прострочення.

З метою приведення договору на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) від 07.12.1995, державна реєстрація від 21.12.1995 за №1247, у відповідність з вимогами чинного законодавства виконавчим комітетом Луганської міської ради був надісланий відповідачу лист №01/03-13/4807/0/2-12 від 16.08.2012 (а.с.19-22) з пропозицією про внесення змін до договору оренди.

Відповідач відповіді на вказану пропозицію не надав.

Підставою звернення прокурора міста Луганська з даною позовною заявою до суду в інтересах держави в особі позивачів є невнесення відповідачем змін до договору на право тимчасового користування землею (у тому числі на умовах оренди) від 07.12.1995, державна реєстрація від 21.12.1995 за №1247, який укладений між Виконавчим комітетом Луганської міської ради та Акціонерним банком "Брокбізнесбанк", яке тягне за собою недоотримання коштів до міського бюджету та є порушенням вимог чинного законодавства.

Застосовуючи до спірних правовідносин ст.ст. 2,16,30 ЗУ "Про оренду землі", ст. 651 ЦК України, ст.ст. 9,14,129,274,287,288 Податкового кодексу України суди дійшли висновку про те, що вступ в дію Податкового кодексу України, яким визначено максимальну та мінімальну ставки земельного податку є підставою для внесення змін до договору оренди від 21.12.1995 за №1247.

З огляду на встановлені попередніми судовими інстанціями обставини справи колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом; а також у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору (ст. 652 ЦК України).

Згідно ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Питання сплати податку на землю та оплати орендної плати за користування земельною ділянкою з 01.01.2011 регулюється виключно Податковим кодексом України.

Згідно зі ст. 287 Податкового кодексу власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Приписами ст. 21 Закону України "Про оренду землі" встановлено, що орендна плата за землю це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди, крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Розділу XIII Податкового кодексу України. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Розмір орендної плати за земельні ділянки встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється розділом ХІІІ Податкового кодексу України; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом, а також не може перевищувати для земельних ділянок, наданих для розміщення, будівництва, обслуговування та експлуатації об'єктів енергетики, які виробляють електричну енергію з відновлюваних джерел енергії, включаючи технологічну інфраструктуру таких об'єктів (виробничі приміщення, бази, розподільчі пункти (пристрої), електричні підстанції, електричні мережі), - 3 відсотки нормативної грошової оцінки; для інших земельних ділянок, наданих в оренду, - 12 відсотків нормативної грошової оцінки (ст.ст. 288.5-288.5.2 Розділу ХІІІ Податкового кодексу України).

Статтею 30 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін.

У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Отже, нормами чинного законодавства передбачено можливість зміни умов договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у випадках встановлених договором або законом. Оскільки сторонами в договорі оренди передбачена можливість збільшення розміру орендної плати (п. 13 договору), а орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, тому законодавча зміна граничного розміру цієї плати (в даному випадку, вступ в силу Податкового кодексу України) є підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору (Постанови Верховного суду України від 06.12.2010 у справі № 2-1/10068-2008, від 27.12.2010 у справі №27/15-10, від 23.05.2011 у справі №7/105-10(30/234-09), від 04.07.2011 у справі №41/81пд, від 20.11.2012 у справі №28/5005/640/2012).

Таким чином, висновки судів про задоволення позову є обґрунтованими.

Враховуючи викладене вище, колегія суддів вважає, що до встановлених обставин справи суди попередніх інстанцій правильно застосували норми матеріального права і підстави для скасування оскаржуваних судових актів відсутні.

Колегія суддів відхиляє доводи скаржника з огляду на таке.

Так, у касаційній скарзі скаржником зазначено, що судами залишено поза увагою те, що прокурор не обґрунтував в чому саме полягають порушення або загроза порушення інтересів держави та порушення порядку користування земельної ділянкою. Більше того, висновки прокурора про несвоєчасну сплату та сплату не у повному обсязі орендної плати за землю спростовуються доказами наданими відповідачем, а саме: платіжні доручення про сплату орендної плати, податкові декларації тощо. Судами не надано належної правової оцінки вищенаведеним доказам. Зазначене спростовується висновками судів, якими встановлено, що підставою звернення прокурора міста Луганська з даною позовною заявою до суду в інтересах держави в особі позивачів є невнесення відповідачем змін до договору на право тимчасового користування землею (у тому числі на умовах оренди) від 07.12.1995, державна реєстрація від 21.12.1995 за №1247, який укладений між Виконавчим комітетом Луганської міської ради та Акціонерним банком „Брокбізнесбанк", яке тягне за собою недоотримання коштів до міського бюджету та є порушенням вимог чинного законодавства. Відповідно до ст. 288 Податкового Кодексу України підставою для нарахування орендної плати є договір оренди землі. Відтак, те, що відповідач сплачує орендну плату в розмірі більшому, ніж встановлений договором є рішенням відповідача, яке не ґрунтується на договорі від 21.12.1995 №1247 та не може вважатися доказом того, що кошти надходять до міського бюджету у встановлених законом обсягах.

Також, скаржником зазначено, що судами залишено поза увагою, що відповідач не ухилявся від внесення змін до договору оренди землі від 07.12.1995 №1247, навпаки, неодноразово звертався до ради із відповідними заявами.

Відповідно до ст. 188 ГК України сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.

У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду .

Так, апеляційним судом встановлено, що відповідач неодноразово, листами від 18.07.2011року, від 02.02.2012року звертався до позивача - Луганської міської ради щодо внесення змін до договору про тимчасове користування землею, остання, в свою чергу, залишила без відповіді пропозиції відповідача. При цьому, до матеріалів справи не надано доказів того, що відповідачем були здійснені дії направлені на внесення змін до договору , звернення з відповідним позовом до суду, тощо. Водночас, виконавчим комітетом Луганської міської ради був надісланий відповідачу лист №01/03-13/4807/0/2-12 від 16.08.2012р. з пропозицією про внесення змін до договору оренди. Відповіді на цей лист відповідач не надав. Тому, прокурором обґрунтовано заявлено позов в інтересах Луганської міської ради, як це передбачено ч. 4 ст. 188 ГК України.

Колегія суддів також, відхиляє доводи скаржника про те, що судами не встановлена наявність підстав, передбачених ст. 651 ЦК України, які необхідні для внесення змін до договору з огляду на те, що судами встановлена обов'язковість внесення таких змін у зв'язку з прийняттям Податкового кодексу України.

Колегія суддів дійшла висновку про те, що справа розглянута судами відповідно встановленим обставинам та з правильним застосуванням норм матеріального права.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, - Вищий господарський суд України -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ПАТ "Брокбізнесбанк", м. Луганськ в особі Луганського головного регіонального відділення АТ "Брокбізнесбанк" залишити без задоволення, а рішення господарського суду Луганської області від 25.06.2013 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 20.08.2013у справі №913/486/13-г - без змін.

Головуючий, суддяВ. Овечкін Судді:Є. Чернов В. Цвігун