Рішення

від 15.10.2013 по справі 911/2966/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" жовтня 2013 р. Справа № 911/2966/13

За позовом Фастівського міжрайонного прокурора Київської області, м. Фастів;

до 1. Томашівської сільської ради Фастівського району Київської області,

с. Тоамшівка, Фастівський район, Київська область;

2. Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Арістей»,

с. Томашівка, Фастівський район, Київська область;

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Управління Держземагенства у Фастівському районі Київської області, м. Фастів;

про визнання недійсними рішення, державних актів на право власності на земельну

ділянку та зобов'язання повернути земельні ділянки.

Суддя Карпечкін Т.П.

В засіданні приймали участь:

від прокуратури: Маншай М.С. (посвідчення № 011326 від 24.10.2012 р.);

від відповідача 1: не з'явився;

від відповідача 2: Кулинич В.П. (довіреність б/н від 14.09.2011 р.);

від третьої особи: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фастівський міжрайонний прокурор Київської області звернувся до господарського суду Київської області з позовом до Томашівської сільської ради Фастівського району Київської області (далі - відповідач 1) та Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Арістей» (далі - відповідач 2) про визнання недійсними рішення, державних актів на право власності на земельну ділянку та зобов'язання повернути земельні ділянки.

Свої вимоги прокурор обґрунтовує тим, що рішення Томашівської сільської ради Фастівського району Київської області від 18.12.2008р. № 4/9 «Про затвердження технічної документації та матеріалів інвентаризації» не відповідає вимогам ст. ст. 116, 127, 134 Земельного кодексу України щодо порядку відчуження спірних земельних ділянок, вимогам ст. 186 Земельного кодексу України та ст.ст. 20, 50 Закону України «Про землеустрій» в частині обов'язку по розробленню проекту землеустрою щодо відведення спірних земельних ділянок, а також вимогам ст. ст. 9, 35 Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації» щодо проведення державної землевпорядної експертизи, у зв'язку з чим просить суд визнати вказане рішення недійсним.

Крім того, прокурор просить визнати недійсними державні акти на право власності на спірні земельні ділянки, які були видані на підставі осопрюваного рішення, та зобов'язати відповідача 2 повернути земельні ділянки загальною площею 1,8878 га до земель комунальної власності територіальної громади сіл Ярошівка та Томашівка в межах Томашівської сільської ради Фастівського району Київської області, як безпідставно набуте майно.

Ухвалою господарського суду Київської області від 31.07.2013 р. порушено провадження у справі № 911/2966/13 та залучено до участі у розгляді справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Управління Держземагенства у Фастівському районі Київської області.

Ухвалами від 20.08.2013 р., від 03.09.2013 р., від 16.09.2013 р., від 07.10.2013 р. розгляд справи відкладався.

Під час розгляду справи прокурор надав витребувані судом докази, додаткові пояснення та повністю підтримав заявлені позовні вимоги, з посиланням на обставини, наведені у позовній заяві.

Представник відповідача 1 у жодне з судових засідань не з'явився, проте надіслав на адресу суду пояснення від 29.08.2013 р., в яких позовні вимоги Фастівського міжрайонного прокурора Київської області визнає повністю.

Представник третьої особи в судові засідання також не з'являвся, однак 13.09.2013 р. на адресу господарського суду від третьої особи надійшли витребувані судом пояснення та докази, а також зазначено про здійснення розгляду справи за відсутності представника Управління Держземагенства у Фастівському районі Київської області.

Представник відповідача 2 проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на пропуск прокурором строку позовної давності, про що подав суду відповідну заяву.

Оскільки відповідач 1 та третя особа належним чином повідомлені про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, про поважні причини неявки в судове засідання представників відповідача 1 та третьої особи суд не повідомлений; клопотань про відкладення розгляду справи від останніх не надходило, тому суд вважає, що, у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами, без участі представників відповідача 1 та третьої особи, яких достатньо для винесення рішення по суті.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, після закінчення розгляду справи у судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши у судовому засіданні пояснення представників прокуратури та відповідача 2, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

На підставі мирової угоди, укладеної між комітетом кредиторів СТОВ ім. Буйка, ТОВ «Добробут» та СТОВ «Арістей», затвердженою господарським судом Київської області у справі № 172/36-2005 про банкрутство СТОВ ім. Буйка від 27.04.2006 року, сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Арістей» набуло права власності на наступні об'єкти нерухомості:

- комори, площею 180,9 кв.м, розташованої в с. Ярошівка по вул. Гагаріна, ?, що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно серії ЯЯЯ № 419231, яке видане 21.02.2007 р. виконавчим комітетом Томашівської сільської ради та зареєстроване КП КОР «Фастівське МБТІ»;

- адміністративне приміщення, площею 370,7 кв.м, розташованого в с. Томашівка по вул. 30-тиріччя Перемоги, 7, що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно серії ЯЯЯ № 419139, яке видане 04.12.2006 р. виконавчим комітетом Томашівської сільської ради та зареєстроване КП КОР «Фастівське МБТІ»;

- будівелю олійниці, площею 193,2 кв.м та млина площею 192,2 кв.м, розташованих в с. Томашівка по вул. Леніна, 1, що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно серії ЯЯЯ № 419139, яке видане 05.12.2006 р. виконавчим комітетом Томашівської сільської ради та зареєстроване КП КОР «Фастівське МБТІ».

Рішенням Томашівської сільської ради від 21.03.2007 р. № 16 СТОВ «Арістей» було надано дозвіл на складання технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельні ділянки, загальною площею 1,8818 га.

18.12.2008 р. 2 сесією V скликання Томашівської сільської ради прийнято рішення № 4/9, яким вирішено затвердити технічну документацію по інвентаризації земельних ділянок СТОВ «Арістей»: с. Ярошівка, вул. Гагаріна, 1/2 (комора) в межах Томашівської сільської ради (площа - 1,5328 га), с. Томашівка, вул. 30-річчя Перемоги, 7 (адміністративний будинок) в межах Томашівської сільської ради (площа - 0,1817 га), с. Томашівка, вул. Леніна, 1 (будівля олійниці та млина) в межах Томашівської сільської ради (площа - 0,1673 га), загальна площа ділянок 1,8818 га; передати безкоштовно у приватну власність земельні ділянки для сільськогосподарського призначення (обслуговування існуючих будівель та споруд) 1,8818 га; попередити керівництво СТОВ «Арістей», якому передані земельні ділянки у приватну власність, про відповідальність за використання земель не за цільовим призначенням та інші порушення земельного законодавства.

На підставі зазначеного рішення, 12.11.2009 р. СТОВ «Арістей» отримало державні акти на право власності на вищезазначені ділянки, а саме: ЯИ № 422324, ЯИ № 422325, ЯИ № 422326, копії яких містяться в матеріалах справи.

При цьому, прокурор зазначає, що рішення Томашівської сільської ради Фастівського району Київської області від 18.12.2008р. № 4/9 «Про затвердження технічної документації та матеріалів інвентаризації» не відповідає вимогам ст. ст. 116, 127, 134 Земельного кодексу України щодо порядку відчуження спірних земельних ділянок, вимогам ст. 186 Земельного кодексу України та ст.ст. 20, 50 Закону України «Про землеустрій» в частині обов'язку по розробленню проекту землеустрою щодо відведення спірних земельних ділянок, а також вимогам ст. ст. 9, 35 Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації» щодо проведення державної землевпорядної експертизи, у зв'язку з чим просить суд визнати вказане рішення недійсним.

Крім того, прокурор просить визнати недійсними державні акти на право власності на спірні земельні ділянки, які були видані на підставі осопрюваного рішення, та зобов'язати відповідача 2 повернути земельні ділянки загальною площею 1,8878 га до земель комунальної власності територіальної громади сіл Ярошівка та Томашівка в межах Томашівської сільської ради Фастівського району Київської області, як безпідставно набуте майно.

Згідно постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» від 17.05.2011 р. № 6, справи у спорах за участю державних органів та органів місцевого самоврядування, що виникають з правовідносин, у яких державні органи місцевого самоврядування реалізують повноваження власника землі, а також в інших спорах, які виникають із земельних відносин приватноправового характеру, за відповідності складу сторін спору статті 1 ГПК підвідомчі господарським судам.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, суд встановив, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно ст. 13 Конституції України, земля є об'єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п. 34 ст. 26, п. 2 ст. 77 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", питання регулювання земельних відносин (у тому числі надання земельних ділянок у власність) вирішується на пленарному засіданні ради сесії, а спори про поновлення порушених прав юридичних і фізичних осіб, що виникають в результаті рішень, дій чи бездіяльності органів або посадових осіб місцевого самоврядування, вирішуються в судовому порядку.

Відповідно до ст. 116 Земельного кодексу України, в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі:

а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян;

б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій;

в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 127, статей 128 та 134 Земельного кодексу України, відчуження земельних ділянок державної чи комунальної власності юридичним особам здійснюється лише шляхом їх продажу на конкурентних засадах (земельних торгах).

Так, оспорюваним рішенням Томашівської сільської ради № 4/9 від 18.12.2008 р. вирішено безкоштовно передати у приватну власність СТОВ «Арістей» земельні ділянки для сільськогосподарського призначення (обслуговування існуючих будівель та споруд) площею 1,8818 га.

Втім, ані Земельним кодексом України, ані будь-яким іншим чинним на момент виникнення спірних правовідносин нормативним актом, безоплатна передача земельних ділянок державної чи комунальної форми власності у власність юридичним особам не передбачалась.

Отже, безоплатна передача земель державної або комунальної власності чинним на момент виникнення спірних правовідносин земельним законодавством (як і чинним на даний час) передбачалась лише у власність громадян у визначених розмірах та порядку (ст.ст. 116, 118, 121 Земельного кодексу України).

При цьому, статтею 82 Земельного кодексу України передбачено виключний перелік підстав набуття юридичними особами (заснованими громадянами України або юридичними особами України) земельних ділянок у власність для здійснення підприємницької діяльності, а саме:

а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами;

б) внесення земельних ділянок її засновниками до статутного фонду;

в) прийняття спадщини;

г) виникнення інших підстав, передбачених законом.

Відповідно до ч. 8 ст. 25 Земельного кодексу України, внутрігосподарські шляхи, господарські двори, полезахисні лісосмуги та інші захисні насадження, гідротехнічні споруди, водойми тощо можуть бути відповідно до цього Кодексу передані у власність громадян, сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, що створені колишніми працівниками державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій.

Разом з цим, згідно з п. б) ч. 3 ст. 22, ст. 28 вказаного Кодексу, право власності на землі сільськогосподарського призначення сільськогосподарськими підприємствами, установами та організаціями, крім державних і комунальних, може набуватися лише для ведення товарного сільськогосподарського виробництва шляхом внесення до статутного фонду земельних ділянок їх засновників та придбання земельних ділянок за договорами купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно- правовими угодами. Реалізація права власності на землю зазначеними сільськогосподарськими підприємствами здійснюється відповідно до закону.

Проведеною прокуратурою перевіркою було встановлено, що до передачі у власність СТОВ «Арістей» спірна земельна ділянка площею 0,1673 га (кадастровий номер ділянки 3224986201:01:005:0014), належала КСП ім. Буйко на праві постійного користування на підставі державного акту серії І-КВ № 003082 від 22.12.1995 р. як частина земельної ділянки № 20 площею 58,6 га; спірна земельна ділянка площею 0,1817 га (кадастровий номер ділянки 3224986201:01:005:0013) належала КСП ім. Буйко на праві колективної власності на підставі державного акту серії КВ б/н як частина земельної ділянки № 10 площею 1,0 га, та не паювались.

У подальшому до 2008 року зазначені земельні ділянки не надавались у власність чи користування жодній фізичній або юридичній особі.

Як вбачається з листа управлінням Держземагенства у Фастівському районі № 843 від 08.05.2013 р., згідно державного акту на право колективної власності на землю серії КВ від 22.12.1995 року КСП ім. Буйка, виданого на підставі рішення IV сесії 22 скликання Томашівської сільської ради, передано у колективну власність землі площею 1502,1 га для сільськогосподарського виробництва, а згідно державного акту серії І-КВ № 003082 від 22.12.1995 року в постійне користування КСП ім. Буйка передано земельну ділянку для ведення сільськогосподарського виробництва загальною площею 374,5 га.

В 2000 році вказане підприємство ліквідовано шляхом реорганізації в СТОВ ім. Буйка. Водночас, за даними управлінням Держземагенства у Фастівському районі Київської області, з 2000 року зазначені вище земельні ділянки за СТОВ ім. Буйка не закріплювалися, як і не закріплювалися за будь- яким іншим суб'єктом господарювання.

Згідно державної статистичної звітності з обліку земель форми 6-зем станом на 01.01.2000 р., 01.01.2001 р., 01.01.2002 р., 01.01.2003 р., 01.01.2004 р., 01.01.2005 р. форма 2-зем рахується як зведена по району, тобто за окремими землекористувачами чи землевласниками не визначено земельних ділянок по виду власності, в тому числі за СТОВ «Арістей», СТОВ «Буйка» та КСП ім. Буйка.

Так, ст.ст. 17, 19 Земельного кодексу України 1991 року (що був чинним на момент проведення реорганізації КСП ім. Буйка) передбачено єдину підставу для набуття права користування чи власності земельними ділянками із земель державної або комунальної власності - це рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Проте, наявність жодного рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування щодо передачі вказаних земель у колективну власність чи постійне користування СТОВ ім. Буйка не встановлено, так само як і не виявлено державних актів направо колективної власності чи постійного користування землею СТОВ ім. Буйка, у т.ч. спірними земельними ділянками.

Отже, у зв'язку з припиненням КСП ім. Буйка як юридичної особи припинилось і право колективної власності та постійного користування останнього на земельні ділянки, які не підлягали паюванню, і знаходились під господарським комплексом підприємства.

Згідно статуних документів, СТОВ «Арістей» є сільськогосподарським підприємством, його засновниками є громадяни Петькун О.Д. та Аракельян К.І. Доказів, що вказані громадяни є колишніми працівниками КСП ім. Буйко, або СТОВ ім. Буйка представлено не було.

Окрім цього, встановлено, що вказаними громадянами до статутного фонду підприємства спірні земельні ділянки не вносились, оскільки ніколи не перебували в їх власності.

В розділі 7.1 Статуту зазначено, що статутний фонд товариства становить 18500 грн., який внесений засновниками у вигляді грошових коштів по 13 875 грн. та 4325 грн. дана інформація також зазначена і у Витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, наданого державним реєстратором станом 24.07.2013 р. на вимогу прокуратури.

Також, у вказаному витязі відсутні будь-які відомості про найменування та місцезнаходження юридичних осіб, правонаступником яких є зареєстрована юридична особа, що свідчить про те, що СТОВ «Арістей» не є правонаступником КСП ім.. Буйка чи СТОВ ім.. Буйка виходячи з положень чинного на той і цей час цивільного законодавства України (перетворення, поділ, виділ, злиття, приєднання тощо).

Відповідно до ст. 60 Земельного кодексу України 1991 року, землі КСП поділялися на землі загального користування несільськогосподарського використання (господарські будівлі і двори, проїзди, дороги) і землі сільськогосподарського використання.

Відповідно до ст. 6 вищевказаного Кодексу, під час обчислення розміру земельної частки (паю) враховувалися лише сільськогосподарські угіддя (рілля, пасовища, сіножаті).

Враховуючи, що землі під господарськими будівлями і дворами не є сільськогосподарськими угіддями, вони не підлягали паюванню між членами КСП ім. Буйка.

Дані обставини підтверджуються інформацією, викладеною управлінням Держземагуенства у Фастівському районі в листі від 16.07.2013 р. за № 1247а.

За таких обставин спірна земельна ділянка після припинення КСП ім.. Буйка, як і інші нерозпайовані землі колективної власності та постійного користування підприємства, перейшли у відання Томашівської сільської ради.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу суду пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Зазначені вище обставини підтверджуються належними і допустимими доказами, наявними в матеріалах справи, та не спростовані у встановленому законом порядку відповідачами під час розгляду справи.

Враховуючи наведене, посилання прокурора на невідповідність спірного рішення положенням статей 116, 127, 128, 134 ЗК України визнаються судом обґрунтованими.

Відповідно до ст. 21 Цивільного кодексу України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Таким чином, позовін вимоги в частині визнання недійсним рішення Томашівської сільської ради Фастівського району Київської області від 18.12.2008р. № 4/9 «Про затвердження технічної документації та матеріалів інвентаризації» підлягають задоволенню.

Крім того, ч. 1 ст. 126 Земельного кодексу України, в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин, встановлено, що право власності на земельну ділянку посвідчується державним актомі.

У пункті 2.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 р. № 6 «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» визначено, що державні акти про право власності або право постійного користування на земельну ділянку є документами, що посвідчують відповідне право і видаються на підставі рішень Кабінету Міністрів України, обласних, районних, Київської і Севастопольської міських, селищних, сільських рад, Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, обласної, районної, Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій.

У спорах, пов'язаних з правом власності або постійного користування земельними ділянками, недійсними можуть визнаватися як рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти про право власності чи постійного користування.

Виходячи з вищевикладеного та враховуючи, що державні акти на право власності на земельні ділянки серії ЯИ № 422324, серії ЯИ № 422325, серії ЯИ № 422326, що зареєстровані 12.11.2009 р. у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 02:09:958:00004, № 02:09:958:00003, № 02:09:958:00002 відповідно, та видані СТОВ «Арістей» на підставі рішення Томашівської сільської ради № 4/9 від 18.12.2008 р., яке визнане судом недійсним, суд дійшов висновку, що вимога позивачів про визнання недійсними зазначених актів також підлягає задоволенню.

Вимога ж прокурора про зобовязання відповідача 2 повернути спірні земельні ділянки у придатному для використання стані до земель комунальної власності територіальної громади сіл Ярошівка та Томашівка в межах Томашівської сільської ради Фастівського району Київської області задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Як встановлено судом вище, спірні земельні ділянки надавалася СТОВ "Арістей" для обслуговування існуючих будівель та споруд, а саме: комори в с. Ярошівка, адмінбудинку, олійниці та млина в с. Томашівка, які належать СТОВ "Арістей" на праві приватної власності відповідно до свідоцтв про право власності на нерухоме майно від 21.02.2007 року ЯЯЯ № 419231 (комора 180,9 кв.м. в с. Ярошівка), від 04.12.2006 року ЯЯЯ № 419140 (адмінбудинок 370,7 кв.м. в с. Томашівка) та від 05.12.2006 року ЯЯЯ № 419141 (олійниця 193,2 кв.м. та млин 192,2 кв.м. в селі Томашівка), копії яких залучені до матеріалів справи.

Доказів неправомірного набуття відповідачем 2 права власності на вказані об'єкти нерухомості суду представлено не було.

Відповідно до частини 1 статті 120 ЗК України, в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин, до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором. Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначено, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Отже, наявність на земельній ділянці нерухомого майна не є підставою для безоплатної передачі земельної ділянки державної чи комунальної власності юридичній особі у власність, однак надає СТОВ "Арістей" право на земельні ділянки для обслуговування своєї нерухомості з обов'язковим оформлення цього права відповідно до вимог діючого земельного законодавства.

Крім того, фактичне виконання рішення в частині повернення спірних земельних ділянок призведе до порушення права приватної власності відповідача 2 на об'єкти нерухомості, набуто у встановленому законом порядку, що суперечить приписам ст. 41 Констиуції України, якою передбачено, що право приватної власності є непорушним; ніхто не може бути позбавлений права власності.

Також під час розгляду справи відповідачем 2 було подано заяву про застосування строків позовної давності, яка задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Приписами статті 256 Цивільного кодексу України передбачено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 вказаного Кодексу).

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення (ч. 3 ст. 267 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у справі, є підставою для відмови у позові.

Приписами п. 4 ч. 1 ст. 268 Цивільного кодексу України встановлено, що на вимогу власника або іншої особи визнання незаконним правового акту органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено його право власності або інше речове право позовна давність не поширюється.

Однак, відповідно до ч. 2 Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства» № 4176-ІV від 20.12.2011 р. (надалі - Закон України № 4176-ІV від 20.12.2011 р.), пункт 4 частини першої статті 268 ЦК України було виключено.

При цьому, Прикінцевими та перехідними положеннями Закону України № 4176-ІV від 20.12.2011 р. передбачено, що цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування.

Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства» № 4176-ІV від 20.12.2011 р. офіційно опублікований в газеті «Голос України» № 6 від 14.01.2012 р.

Пунктом 5 Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 4176-ІV від 20.12.2011 р. визначено, що протягом трьох років з дня набрання чинності цим Законом особа має право звернутися до суду з позовом, зокрема, про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено право власності або інше речове право особи.

Оскільки позов Фастівським міжрайонним прокурором Київської області подано в інтересах держави з метою повернення до комунальної власності територіальної громади сіл Ярошівка та Томашівка в межах Томашівської сільської ради Фастівського району Київської області земельних ділянок загальною площею 1,8818 га, які незаконно вибули з її власності у приватну власність СТОВ «Арістей», до сплину передбаченого п. 3 ч. 5 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства» від 20.12.2011 трирічного строку, вимога відповідача 2 щодо застосування до спірних правовідносин строків позовної давності не підлягає задоволенню.

Крім того, в силу ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Як вбачається з наданих суду доказів, про факт існування та прийняття відповідачем 1 спірного рішення прокурору стало відомо, починаючи з 07.07.2011 р.

З урахуванням наведеного, строк позовної давності до заявлених позовних вимог застосуванню не підлягає.

Беручи до уваги встановлені вище обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідачів пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Визнати недійсним рішення Томашівської сільської ради Фастівського району Київської області від 18.12.2008р. № 4/9 «Про затвердження технічної документації та матеріалів інвентаризації».

3. Визнати недійсними Державні акти про право власності на земельні ділянки, видані сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю «Арістей»(код ЄДРПОУ 32221376) 12.11.2009 р., а саме:

- серії ЯИ № 422326 на земельну ділянку площею 1,5328 га (кадастровий номер 3224986202:01:001:0171), нормативна грошова оцінка якої становить 344961 грн.85 коп., розташовану за адресою: Київська обл., с. Ярошівка, вул. Гагаріна ?, який зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 02:09:958:00002.2.

- серії ЯИ № 422324 на земельну ділянку площею 0,1817 га (кадастровий номер 3224986201:01:005:0013), нормативна грошова оцінка якої становить 40892 грн. 20 коп., розташовану за адресою: Київська обл., с. Томашівка, вул. 30-річчя Перемоги, 7, який зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 02:09:958:00004;

- серії ЯИ № 422325 на земельну ділянку площею 0,1673 га (кадастровий номер 3224986201:01:005:0014), нормативна грошова оцінка якої становить 37651 грн. 43 коп., розташовану за адресою Київська обл., с. Томашівка, вул. Леніна 1, який зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 02:09:958:00003.

4. В іншій частині вимог в позові відмовити.

5. Стягнути з Томашівської сільської ради Фастівського району Київської області (08510, Київська область, Фастівський район, с. Томашівка, вул. 30-річчя Перемоги, 9; код ЄДРПОУ 04359991) в доход Державного бюджету України 2294,00 грн. - витрат по сплаті судового збору.

6. Стягнути з сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Арістей» (08510, Київська область, Фастівський район, с. Томашівка, вул. 30-річчя Перемоги, 5; код ЄДРПОУ 32221376) в доход Державного бюджету України 2294,00 грн. - витрат по сплаті судового збору.

7. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 28.10.2013

Суддя Карпечкін Т.П.