Постанова

від 14.05.2014 по справі 911/2966/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2014 року Справа № 911/2966/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого : Кравчука Г.А.,

суддів: Мачульського Г.М., Полянського А.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Арістей" на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 21.01.2014 р. у справі Господарського суду№ 911/2966/13 Київської області за позовомФастівського міжрайонного прокурора Київської області до 1) Томашівської сільської ради Фастівського району Київської області, 2) Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Арістей" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Управління Держземагенства у Фастівському районі Київської області провизнання недійсним рішення, державних актів на право власності на земельну ділянку та зобов'язання повернути земельні ділянки

в судовому засіданні взяли участь представники:

прокурор Козакова І.М. (посв. від 01.07.13 р. № 018008) позивача: не з'явились; відповідача-1: не з'явились; відповідача-2: Кулинич В.П. (дов. від 14.09.2011 р.) третьої особи: не з'явились;

ВСТАНОВИВ:

У липні 2013 р. Фастівський міжрайонний прокурор Київської області звернувся до Господарського суду Київської області з позовною заявою, у якій просив:

- визнати недійсним рішення Томашівської сільської ради Фастівського району Київської області (далі - Рада) від 18.12.2008 р. № 4/9 "Про затвердження технічної документації та матеріалів інвентаризації";

- визнати недійсними 3 державні акти на право власності на земельні ділянки, видані 12.11.2009 р. Сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю "Арістей" (далі - Товариство), зокрема: серії ЯИ № 422326 на земельну ділянку площею 1,5328 га (кадастровий номер 3224986202:01:001:0171), нормативна грошова оцінка якої становить 344 961,85 грн., розташовану за адресою: Київська обл., с. Ярошівка, вул. Гагаріна 1/2, для сільськогосподарського призначення, який зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 02:09:958:00002; серії ЯИ № 422324 на земельну ділянку площею 0,1817 га (кадастровий номер 3224986201:01:005:0013), нормативна грошова оцінка якої становить 40 892,20 грн., розташовану за адресою: Київська обл., с. Томашівка, вул. 30-річчя Перемоги, 7, для сільськогосподарського призначення, який зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 02:09:958:00004; серії ЯИ № 422325 на земельну ділянку площею 0,1673 га (кадастровий номер 3224986201:01:005:0014), нормативна грошова оцінка якої становить 37 651,43 грн., розташовану за адресою Київська обл., с. Томашівка, вул. Леніна 1, для сільськогосподарського призначення, який зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 02:09:958:00003;

- зобов'язати Товариство повернути зазначені земельні ділянки загальною площею 1,8878 га (нормативна грошова оцінка яких становить 423 505,48 грн.) до земель комунальної власності територіальної громади сіл Ярошівка та Томашівка в межах Ради у придатному для подальшого використання за цільовим призначенням стані, в якому вони знаходились до надання їх у власність Товариству.

Позовні вимоги прокурор, посилаючись на норми Конституції України, Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), Земельного кодексу України (далі - ЗК України), Закону України "Про землеустрій" та Закону України "Про державну експертизу землевпорядної документації" обґрунтовував тим, що оскаржуване рішення Ради не відповідає вимогам законодавства щодо порядку відчуження спірних земельних ділянок, обов'язку по розробленню проекту землеустрою щодо їх відведення, проведенню державної землевпорядної експертизи, у зв'язку з чим воно є протиправним та підлягає визнанню недійсним. При цьому видані на підставі цього рішення Ради державні акти на право власності на спірні земельні ділянки, також підлягають визнанню недійсними, а самі земельні ділянки - поверненню до земель комунальної власності як безпідставно набуте майно.

Рішенням Господарського суду Київської області від 15.10.2013 р. (суддя Карпечкін Т.П.) позов задоволено частково, визнано недійсним рішення Ради від 18.12.2008 р. № 4/9 "Про затвердження технічної документації та матеріалів інвентаризації" та державні акти на право власності на земельні ділянки серії ЯИ № 422324, серії ЯИ № 422325, серії ЯИ № 422326, що зареєстровані 12.11.2009 р. у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 02:09:958:00004, № 02:09:958:00003, № 02:09:958:00002 відповідно. В іншій частині позову відмовлено.

В частині задоволення позовних вимог вказане рішення прийнято з мотивів, викладених прокурором у позовній заяві. В частині відмови в поверненні спірних земельних ділянок рішення із посиланням на ст. 120 ЗК України мотивовано тим, що на спірних земельних ділянках розташоване нерухоме майно Товариства, і хоча наявність цього майна на спірних земельних ділянках не є підставою для безоплатної їх передачі Товариству у власність, однак надає йому право на оформлення їх для обслуговування своєї нерухомості.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.01.2014 р. (колегія суддів: Отрюх Б.В, Михальська Ю.Б., Тищенко А.І.) рішення Господарського суду Київської області від 15.10.2013 р. в частині відмови в позові скасовано та прийнято в цій частині нове рішення про задоволення позову, яким зобов'язано Товариство повернути спірні земельні ділянки до земель комунальної власності територіальної громади сіл Ярошівка та Томашівка в межах Ради у придатному для подальшого використання за цільовим призначенням стані, в якому вони знаходились до надання їх у власність Товариства. В іншій частині рішення Господарського суду Київської області від 15.10.2013 р. залишено без змін

Постанову мотивовано тим, що наявність на спірних земельних ділянках нерухомого майна Товариства не може слугувати підставою для відмови в їх поверненні до земель комунальної власності, оскільки попередній власник розмішених на них об'єктів нерухомості - СТОВ ім. Буйка не мав належним чином оформленого права на ці земельні ділянки, у зв'язку із чим у Товариства лише виникло право на оформлення відповідних земельних ділянок на яких розміщені належні йому об'єкти нерухомості, яке останній іще має реалізувати з додержанням всіх необхідних, законодавчо визначених процедур.

Товариство звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.01.2014 р. і рішення Господарського суду Київської області від 15.10.2013 р. в частині визнання недійсними державних актів на право власності на земельні ділянки, виданих Товариству 12.11.2009 р. та в частині зобов'язання Товариства повернути вказані земельні ділянки до земель комунальної власності територіальної громади сіл Ярошівка та Томашівка в межах Ради скасувати, та прийняти в цій частині нове рішення про відмову в позові. Викладені у касаційній скарзі вимоги Товариство, із посиланням на положення ст. ст. 256, 257, 266 ЦК України, обґрунтовує тим, що прокурором пропущено строк позовної давності за вказаними вимогами. Товариство заявило про застосування наслідків спливу строків позовної давності, що є підставою для відмови в позові в оскаржуваній частині.

Інші особи, які беруть участь у справі, не скористались правом, наданим ст. 111 2 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), та відзиви на касаційну скаргу Товариства до Вищого господарського суду України не надіслали, що не перешкоджає касаційному перегляду судових актів, які оскаржуються.

За розпорядженням в.о. Голови Вищого господарського суду України від 15.04.2014 р. розгляд справи у касаційному порядку здійснюється Вищим господарським судом України у складі колегії суддів: Кравчука Г.А. (головуючого), Мачульського Г.М. та Полянського А.Г.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставини справи, застосування господарськими судами першої та другої інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення та постанови в оскаржуваній частині, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга Товариства не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Місцевим та апеляційним господарськими судами на підставі матеріалів справи встановлено, що:

- на підставі мирової угоди, укладеної між комітетом кредиторів СТОВ ім. Буйка, ТОВ "Добробут" та Товариством, затвердженою Господарським судом Київської області у справі № 172/36-2005 про банкрутство СТОВ ім. Буйка від 27.04.2006 р., Товариство набуло права власності на наступні об'єкти нерухомості: комору площею 180,9 кв.м, розташованою в с. Ярошівка по вул. Гагаріна,1/2, що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно серії ЯЯЯ № 419231, яке видане 21.02.2007 виконавчим комітетом Томашівської сільської ради та зареєстроване КП КОР "Фастівське МБТІ"; адміністративне приміщення площею 370,7 кв.м, розташоване в с. Томашівка по вул. 30-тиріччя Перемоги, 7, що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно серії ЯЯЯ № 419139, яке видане 04.12.2006 р. виконавчим комітетом Томашівської сільської ради та зареєстроване КП КОР "Фастівське МБТІ"; будівлі олійниці площею 193,2 кв.м та млина площею 192,2 кв.м, що розташовані в с. Томашівка по вул. Леніна, 1, що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно серії ЯЯЯ № 419139, яке видане 05.12.2006 р. виконавчим комітетом Томашівської сільської ради та зареєстроване КП КОР "Фастівське МБТІ";

- рішенням Ради від 21.03.2007 р. № 16 Товариству було надано дозвіл на складання технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельні ділянки загальною площею 1,8818 га;

- рішенням Ради від 18.12.2008 р. № 4/9, вирішено затвердити технічну документацію по інвентаризації земельних ділянок Товариству: с. Ярошівка, вул. Гагаріна, 1/2 (комора) в межах Ради (площа - 1,5328 га), с. Томашівка, вул. 30-річчя Перемоги, 7 (адміністративний будинок) в межах Ради (площа - 0,1817 га), с. Томашівка, вул. Леніна, 1 (будівля олійниці та млина) в межах Ради (площа - 0,1673 га), загальна площа ділянок 1,8818 га. Передати безкоштовно у приватну власність земельні ділянки для сільськогосподарського призначення (обслуговування існуючих будівель та споруд) 1,8818 га. Попередити керівництво Товариства, якому передані земельні ділянки у приватну власність, про відповідальність за використання земель не за цільовим призначенням та інші порушення земельного законодавства;

- на підставі вказаного рішення Ради, 12.11.2009 р. Товариство отримало державні акти на право власності на вищезазначені ділянки серії ЯИ № 422324, серії ЯИ № 422325, серії ЯИ № 422326, що зареєстровані 12.11.2009 р. у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 02:09:958:00004, № 02:09:958:00003, № 02:09:958:00002 відповідно.

За приписами ч. 1, 2 ст. 116 ЗК України (тут і надалі в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Відповідно до ч. 1 ст. 127, статей 128 та 134 ЗК України, відчуження земельних ділянок державної чи комунальної власності юридичним особам здійснюється лише шляхом їх продажу на конкурентних засадах (земельних торгах).

Статтею 82 ЗК України передбачено перелік підстав набуття юридичними особами (заснованими громадянами України або юридичними особами України) земельних ділянок у власність для здійснення підприємницької діяльності, а саме:

а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами;

б) внесення земельних ділянок її засновниками до статутного фонду;

в) прийняття спадщини;

г) виникнення інших підстав, передбачених законом.

На підставі наведеного господарські суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що ані ЗК України, ані будь-яким іншим чинним на момент виникнення спірних правовідносин нормативним актом, безоплатна передача земельних ділянок державної чи комунальної форми власності у власність юридичним особам не передбачалась. Така безоплатна передача земель передбачалась лише у власність громадян у визначених розмірах та порядку (ст.ст. 116, 118, 121 ЗК України), у зв'язку із чим задовольнили позовні вимоги прокурора про визнання недійсним рішення Ради від 18.12.2008р. № 4/9 "Про затвердження технічної документації та матеріалів інвентаризації".

Як вже зазначалось вище, у касаційній скарзі Товариство просить скасувати рішення господарських судів попередніх інстанцій в частині задоволення позовних вимог прокурора про визнання недійсними виданих Товариству 12.11.2009 р. державних актів на право власності на земельні ділянки та зобов'язання Товариства повернути вказані земельні ділянки до земель комунальної власності територіальної громади сіл Ярошівка та Томашівка в межах Ради.

Відповідно до ч. 1 ст. 126 ЗК України право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом.

Пунктом 2.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 р. № 6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" роз'яснено, що державні акти про право власності або право постійного користування на земельну ділянку є документами, що посвідчують відповідне право і видаються на підставі рішень Кабінету Міністрів України, обласних, районних, Київської і Севастопольської міських, селищних, сільських рад, Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, обласної, районної, Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій. У спорах, пов'язаних з правом власності або постійного користування земельними ділянками, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти про право власності чи постійного користування. Разом з тим господарським судам слід враховувати, що право, посвідчене державними актами, є похідним від відповідного рішення органу державної влади чи органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у власність чи в користування, а тому з огляду на приписи частини першої статті 16 ЦК України та статті 152 ЗК України захист прав осіб на земельні ділянки не може здійснюватися лише шляхом визнання відповідного державного акта недійсним, якщо рішення, на підставі якого видано цей державний акт, не визнано недійсним у встановленому порядку.

Виходячи з вищевикладеного та враховуючи, що державні акти на право власності на земельні ділянки серії ЯИ № 422324, серії ЯИ № 422325, серії ЯИ № 422326, що зареєстровані 12.11.2009 р. у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 02:09:958:00004, № 02:09:958:00003, № 02:09:958:00002 відповідно, та видані Товариству на підставі рішення Ради № 4/9 від 18.12.2008 р., яке визнане судами незаконним та недійсним, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає правомірним та обґрунтованим задоволення господарськими судами попередніх інстанцій позовних вимог прокурора про визнання зазначених державних актів недійсними.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується також і з висновком господарського суду апеляційної інстанції щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог прокурора в частині зобов'язання Товариства повернути вказані земельні ділянки до земель комунальної власності територіальної громади сіл Ярошівка та Томашівка в межах Ради, з огляду на наступне.

Відмовляючи у задоволені вказаних позовних вимог місцевий господарський суд із посиланням на ст. 120 ЗК України виходив з того, що на спірних земельних ділянках розташоване нерухоме майно Товариства, і хоча наявність цього майна на спірних земельних ділянках не є підставою для безоплатної їх передачі Товариству у власність, однак надає йому право на оформлення їх для обслуговування своєї нерухомості.

Згідно з положеннями ст. 377 ЦК України та ч. 1 ст.120 ЗК України до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором. Якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то у разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

Таким чином, у разі встановлення факту правомірного набуття особою права на нерухоме майно особа набуває право на відповідну земельну ділянку, на якій воно розміщене, лише за наявності у попереднього власника майна належно оформленого права на цю земельну ділянку.

Господарськими судами попередніх інстанцій на підставі матеріалів справи було встановлено, що:

- право власності на розмішене на спірних земельних ділянках нерухоме майно Товариство набуло на підставі затвердженої Господарським судом Київської області у справі № 172/36-2005 про банкрутство СТОВ ім. Буйка від 27.04.2006 р. мирової угоди, укладеної між комітетом кредиторів СТОВ ім. Буйка, ТОВ "Добробут" та Товариством;

- до передачі у власність Товариства спірна земельна ділянка площею 0,1673 га (кадастровий номер ділянки 3224986201:01:005:0014), належала КСП ім. Буйко на праві постійного користування на підставі державного акту серії І-КВ № 003082 від 22.12.1995 р. як частина земельної ділянки № 20 площею 58,6 га, а спірна земельна ділянка площею 0,1817 га (кадастровий номер ділянки 3224986201:01:005:0013) належала КСП ім. Буйко на праві колективної власності на підставі державного акту серії КВ б/н як частина земельної ділянки № 10 площею 1,0 га. В подальшому, до 2008 року ці земельні ділянки не надавались у власність або користування жодній фізичній або юридичній особі;

- в 2000 році КСП ім. Буйко було ліквідовано шляхом реорганізації в СТОВ ім. Буйка. У зв'язку з припиненням КСП ім. Буйка як юридичної особи припинилось і право колективної власності та постійного користування останнього на земельні ділянки, в результаті чого вони перейшли до відання Ради. Товариство не є правонаступником ані КСП ім. Буйка, ані СТОВ ім. Буйка.

Як вірно зазначено господарським судом апеляційної інстанції наявність на земельній ділянці нерухомого майна не є підставою для безоплатної передачі земельної ділянки державної чи комунальної власності юридичній особі у власність. З огляду на приписи ст. ст.182, ч. 2 ст. 331, 651 ЦК України покупець нерухомого майна вправі вимагати оформлення відповідних прав на земельну ділянку, зайняту нерухомістю, з моменту державної реєстрації переходу права власності на нерухоме майно, з додержанням всіх необхідних, законодавчо визначених процедур.

Враховуючи встановлення господарськими судами попередніх інстанцій обставин того, що попередній власник розмішених на спірних земельних ділянках об'єктів нерухомості - СТОВ ім. Буйка не мав належним чином оформленого права на ці земельні ділянки, та враховуючи у зв'язку із цим те, що у Товариства лише виникло право на оформлення відповідних земельних ділянок на яких розміщені належні йому об'єкти нерухомості, яке останній іще має реалізувати з додержанням всіх необхідних, законодавчо визначених процедур, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає законним задоволення господарським судом апеляційної інстанції позовних вимог прокурора в цій частині.

При цьому, викладені у касаційній скарзі доводи Товариства про пропуск прокурором строків позовної давності щодо позовних вимог про визнання недійсними державних актів на право власності на земельні ділянки та повернення спірних земельних ділянок до земель комунальної власності територіальної громади сіл Ярошівка та Томашівка в межах Ради, були предметом дослідження господарського суду апеляційної інстанції та обґрунтовано ним відхилені з огляду на наступне.

В процесі розгляду справи Товариством було подано заяву про застосування строків позовної давності від 03.09.2013 р. (а.с. 141-142).

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у справі, є підставою для відмови у позові.

Статтею 257 ЦК унормовано, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

В силу ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Між тим, як встановлено господарським судом апеляційної інстанцій та підтверджується матеріалами справи (а.с. 170-172), про факт існування та прийняття Радою рішення від 18.12.2008 р. № 4/9 "Про затвердження технічної документації та матеріалів інвентаризації" позивачу - фастівському міжрайонному прокурору Київської області стало відомо лише 07.07.2011 р., в процесі проведення перевірки додержання вимог земельного законодавства при наданні у власність суб'єктів господарювання земель державної власності на території Фастівського району, а тому трирічний строк позовної давності прокурором при зверненні до суду з даним позовом пропущено не було.

Доводи касаційної скарги Товариства зазначеного вище не спростовують.

На підставі викладеного колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що відповідно до вимог ст. 43 ГПК України постанова Київського апеляційного господарського суду від 21.01.2014 р. ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги Товариства не спростовують висновків господарського суду другої інстанції, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 та 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Арістей" залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.01.2014 р. у справі № 911/2966/13 Господарського суду Київської області - без змін.

Головуючий суддя Г.А. Кравчук

Суддя Г.М. Мачульський

Суддя А.Г. Полянський