Постанова

від 22.10.2013 по справі 815/3741/13-а

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 815/3741/13-а

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 жовтня 2013 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Білостоцького О.В.

При секретарі: Солдатовій О.С.

За участю

Представника позивача: Бейгельзімера М.Г.

Представника відповідача: Литвинчук Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом приватного підприємства «Техно-Сервіс Контроль» до державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство (далі ПП) «Техно-Сервіс Контроль» звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області (далі ДПІ у Малиновському м. Одеси) про скасування податкового повідомлення-рішення від 10.07.2012 року № 0009582301.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в період з 05.06.2012 року по 12.06.2012 року ДПІ у Малиновському районі м. Одеси проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПП «Техно-Сервіс Контроль» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з платниками податків: ПП «Юніком плюс», ТОВ «Агроресурс- Південь», ТОВ «Юкмас», ТОВ «Олдеко», ТОВ «Тала Групп» за весь період взаємовідносин. За результатами перевірки було складено акт № 173/22-3/214/36154822/1244 від 02.07.2012 року, у висновках якого зазначено про порушення позивачем вимог пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість всього в сумі 671 346,10 грн. На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від №0009582301 від 10.07.2012 року про збільшення ПП «Техно-Сервіс Контроль» суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі: 671 346,06 грн. - основний платіж та 153 109,60 грн. - штрафні санкції.

Позивач вважає необґрунтованими висновки, викладені у акті перевірки № 173/22-3/214/36154822/1244 від 02.07.2012 року, а прийняте на його підставі податкове повідомлення-рішення № 0009582301 від 10.07.2012 року протиправним та таким, що підлягає скасуванню. При цьому позивачем зазначено, що операції з придбання позивачем підрядних робіт у своїх контрагентів - ПП «Юніком плюс», ТОВ «Агроресурс-Південь», ТОВ «Юкмас», ТОВ «Олдеко» та ТОВ «Тала Групп» мали реальний характер та їх здійснення підтверджується відповідними первинними документами. На думку позивача, з його боку при формуванні ним податкового кредиту за перевіряємий період по взаємовідносинам із зазначеними контрагентами відсутні порушення вимог Закону України «Про податок на додану вартість» та Податкового кодексу України.

Представник позивача у судовому засіданні, посилаючись на обґрунтування, викладені у позовній заяві та додаткових поясненнях по справі (т.1 а.с. 3-7, 122-123; т. 2. а.с. 162-172; т. 4 а.с.54, 104-106) підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив їх задовольнити. Крім того, в обґрунтування протиправності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення представник позивача у судовому засіданні посилався також на те, що воно було винесено за результатами перевірки, яка проводилась податковим органом на підставі постанови слідчого СУ ДПС України в Одеській області від 27.06.2012 року в межах кримінальної справи № 201201100058, всупереч вимогам п. 86.9 ст. 86 Податкового кодексу України.

Представник відповідача позовні вимоги не визнала з підстав, викладених у запереченнях на адміністративний позов (т.1 а.с. 37-40), наполягала, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0009582301 від 10.07.2012 року є законним та обґрунтованим, винесеним у відповідності до вимог чинного законодавства. Зазначала, що позапланова невиїзна документальна перевірка ПП «Техно-Сервіс Контроль» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з платниками податків: ПП «Юніком плюс», ТОВ «Агроресурс-Південь», ТОВ «Юкмас», ТОВ «Олдеко», ТОВ «Тала Групп» за весь період взаємовідносин була проведена на підставі наказу ДПІ у Малиновському районі м. Одеси № 637 від 31.05.2012 року. При проведенні зазначеної перевірки було встановлено порушення позивачем вимог пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість всього в сумі 671 346,10 грн., в тому числі по періодам: червень 2010 року - 58 690,00 грн., липень 2010 року - 26 779,50 грн., серпень 2010 року - 36 865,83 грн., вересень 2010 року - 39 510,18 грн., жовтень 2010 року - 25 058,83 грн., листопад 2010 року - 38 295,00 грн., грудень 2010 року - 86 656,17 грн., січень 2011 року - 9 266,67 грн., червень 2011 року - 49 645,00 грн., липень 2011 року - 32 411,90 грн., серпень 2011 року - 45 055,00 грн., вересень 2011 року - 39 835,00 грн., жовтень 2011 року - 41 818,17 грн., листопад 2011 року - 141 458,81 грн.

Судом під час офіційного з'ясування обставин у справі встановлено наступне:

ПП «Техно-Сервіс Контроль» було зареєстровано 26.09.2008 року виконавчим комітетом Одеської міської ради, код ЄДРПОУ 36154822 (т. 1 а.с. 26). Підприємство знаходиться на обліку платників податків у ДПІ у Малиновському районі м. Одеси.

В період з 05.06.2012 року по 12.06.2012 року на підставі наказу ДПІ у Малиновському районі м. Одеси № 637 від 31.05.2012 року головним державним податковим ревізором-інспектором відділу спеціальних, особливо важливих перевірок та зустрічних звірок управління податкового контролю ДПІ у Малиновському районі м. Одеси Тишковською І.В. проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПП «Техно-Сервіс Контроль» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з платниками податків: ПП «Юніком плюс», ТОВ «Агроресурс-Південь», ТОВ «Юкмас», ТОВ «Олдеко», ТОВ «Тала Групп» за весь період взаємовідносин.

За результатами перевірки було складено акт № 173/22-3/214/36154822/1244 від 02.07.2012 року, у висновках якого зазначено про порушення ПП «Техно-Сервіс Контроль» вимог пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість всього в сумі 671 346,10 грн., в тому числі по періодам: червень 2010 року - 58 690,00 грн., липень 2010 року - 26 779,50 грн., серпень 2010 року - 36 865,83 грн., вересень 2010 року - 39 510,18 грн., жовтень 2010 року - 25 058,83 грн., листопад 2010 року - 38 295,00 грн., грудень 2010 року - 86 656,17 грн., січень 2011 року - 9 266,67 грн., червень 2011 року - 49 645,00 грн., липень 2011 року - 32 411,90 грн., серпень 2011 року - 45 055,00 грн., вересень 2011 року - 39 835,00 грн., жовтень 2011 року - 41 818,17 грн., листопад 2011 року - 141 458,81 грн. (т. 1 а.с. 9-25; 52-68).

При проведенні перевірки відповідачем враховано податкову інформацію, що містилась в актах ДПІ у Приморському районі м. Одеси, а саме: № 499 від 06.04.2011 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Агроресурс-Південь» щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами за вересень, жовтень, листопад, грудень 2010 року»; № 622 від 12.03.2011 року «Про проведення невиїзної документальної позапланової перевірки ПП «Юніком плюс» щодо правових відносин з платників податків за період грудень 2010 року»; № 465/23-513/36919295 від 06.04.2011 року «Про неможливість проведення документальної перевірки ПП «Юніком плюс» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.03.2010 року по 30.11.2010 року»; № 318/23-5/37680145 від 17.02.2012 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Олдеко» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період грудень 2011 року»; № 494/23-513/37170667 від 24.02.2012 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Тала Груп» щодо документального підтвердження господарських відносин з платниками податків, їх реальності та повноти відображення в обліку за період січень-грудень 2011 року»; № 503/23-5/37009873 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Юкмас» за період січень-травень, грудень 2011 року» (т.1 а.с. 72-120). Згідно зазначених актів, податковим органом не встановлено реального здійснення господарських операцій суб'єктами господарювання - ПП «Юніком плюс», ТОВ Агроресурс-Південь», ТОВ «Юкмас», ТОВ «Олдеко», ТОВ «Тала Групп» з контрагентами, у зв'язку з відсутністю необхідних умов для ведення господарської діяльності, а саме: основних фондів, технічного персоналу, виробничих потужностей, складських приміщень, транспортних засобів. З цих підстав ДПІ у Приморському районі м. Одеси робить висновок про нікчемність правочинів, укладених зазначеними підприємствами з контрагентами-покупцями за перевіряємі періоди. Крім того зазначені висновки відповідачем було зроблено через те, що ПП «Техно-Сервіс Контроль» взагалі не було надано до перевірки первинних документів по взаємовідносинам з ТОВ «Юкмас», ТОВ «Олдеко» та ТОВ «Тала Груп».

На підставі висновків акту перевірки № 173/22-3/214/36154822/1244 від 02.07.2012 року ДПІ у Малиновському районі м. Одеси винесено податкове повідомлення-рішення № 0009582301 від 10.07.2012 року про збільшення ПП «Техно-Сервіс Контроль» суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі: 671 346,06 грн. - основний платіж та 153 109,60 грн. - штрафні санкції (т. 1 а.с. 8; 70).

Не погодившись із вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду.

Заслухавши представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи та надані сторонами додаткові докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ПП «Техно-Сервіс Контроль» не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Правовідносини, що виникають у зв'язку з обчисленням та сплатою податку на додану вартість, у тому числі питання формування податкового кредиту, дати його виникнення та умов нарахування, були врегульовані до 01.01.2011 року ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.1997 року (далі Закон України №168/97-ВР).

Згідно з п. 1.7 ст. 1 Закону України № 168/97-ВР податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 цього Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 цього Закону, протягом такого звітного періоду, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно пп. 7.4.4 ст.7 Закону України № 168-97/ВР, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Відповідно до пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення однієї з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з пп. 7.2.6 п. 7.2. ст. 7 Закону України № 168/97-ВР податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до п. 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації від 30.05.1997 року № 165 «Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення» податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Згідно пункту 5 зазначеного порядку податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку.

Згідно з пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 цього Закону податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

З 01.01.2011 року набрав чинності Податковий кодекс України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI, у зв`язку з чим Закон України «Про податок на додану вартість» втратив чинність.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі у разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст. 198 ПК України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п. 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог, чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Пунктами 201.1, 201.4 ст. 201 ПК України визначено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товару (послуг).

Згідно п. 201.10 ст. 201 Кодексу податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Пунктом 201.6 ст. 201 Кодексу встановлено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Виходячи із вищезазначеної норми, податкова накладна є документом, що підтверджує факт сплати покупцем ПДВ у ціні товару.

Положеннями п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до п. 44.3 ст. 44 ПК України платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Згідно п. 44.5 ст. 44 ПК України у разі втрати, пошкодження або дострокового знищення документів, зазначених в пунктах 44.1 і 44.3 цієї статті, платник податків зобов'язаний у п'ятиденний строк з дня такої події письмово повідомити контролюючий орган за місцем обліку в порядку, встановленому цим Кодексом для подання податкової звітності, та контролюючий орган, яким було здійснено митне оформлення відповідної митної декларації.

Платник податків зобов'язаний відновити втрачені документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження повідомлення до контролюючого органу.

У разі неможливості проведення перевірки платника податків у випадках, передбачених цим підпунктом, терміни проведення таких перевірок переносяться до дати відновлення та надання документів до перевірки в межах визначених цим підпунктом строків.

Пунктом 44.6. ст. 44 ПК України передбачено, що якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності. Якщо ж платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Водночас, ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-XIV визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно п. 2 ст. 3 цього ж Закону бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємствами. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, які використовують грошовий вимірювач, базуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ст. 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документу, дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійснені господарської операції.

Відповідно до п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Ведення форм первинного обліку всіма суб'єктами господарської діяльності незалежно від форм власності є обов'язковим.

Отже, виходячи із системного аналізу вказаних норм, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Тобто, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Таким чином, для правильного вирішення спору підлягає встановленню факт реальності поставки позивачу товару (робіт, послуг) із з'ясуванням обставин щодо наявності у постачальника товару (робіт, послуг) фізичних та технічних можливостей здійснювати поставку товару (робіт, послуг), порядку передачі та отримання товару (робіт, послуг).

В акті перевірки № 173/22-3/214/36154822/1244 від 02.07.2012 року податковим органом зазначено, що ПП «Техно-Сервіс Контроль» неправомірно було віднесено до податкового кредиту з податку на додану вартість суми ПДВ у загальному розмірі 671 346,10 грн. по господарським операціям з придбання у ПП «Юніком плюс», ТОВ «Агроресурс-Південь», ТОВ «Юкмас», ТОВ «Олдеко», ТОВ «Тала Групп» товару та монтажних робіт, у тому числі за: червень 2010 року - 58 690,00 грн., липень 2010 року - 26 779,50 грн., серпень 2010 року - 36 865,83 грн., вересень 2010 року - 39 510,18 грн., жовтень 2010 року - 25 058,83 грн., листопад 2010 року - 38 295,00 грн., грудень 2010 року - 86 656,17 грн., січень 2011 року - 9 266,67 грн., червень 2011 року - 49 645,00 грн., липень 2011 року - 32 411,90 грн., серпень 2011 року - 45 055,00 грн., вересень 2011 року - 39 835,00 грн., жовтень 2011 року - 41 818,17 грн., листопад 2011 року - 141 458,81 грн.

Під час розгляду справи були досліджені надані представником позивача у судовому засіданні:

1) Договір № 29/06-1 від 01.06.2010 року між ПП «Техно-Сервіс Контроль» (замовник) та ПП «Юніком плюс» (підрядник), у якому зазначено, що підрядник приймає на себе зобов'язання по постачанню товару та послуг по монтажу низько точних локальних сітей, а замовник прийняти та оплатити виконані роботи та вартість поставленого товару. Поставка товару здійснюється на підставі товарної накладної та довіреності транспортом підрядника та за його рахунок на орендований замовником у ПП «Сплав» склад (т. 2 а.с. 173-174).

На обґрунтування виконання сторонами умов зазначеного договору, представником позивача надано до суду документи щодо поставки товару та виконання монтажних робіт ПП «Юніком плюс» та сплати позивачем на адресу контрагента коштів за поставлені товари та виконані роботи: податкові накладні, товарні накладні, рахунки, акти здачі-приймання виконаних робіт, платіжні доручення (т.2 а.с. 175-250; т. 3 а.с.1-78).

2) Договір № 20/10-1 від 20.10.2010 року між ПП «Техно-Сервіс Контроль» (замовник) та ТОВ «Агроресурс-Південь» (підрядник), за якими підрядник приймає на себе зобов'язання по постачанню товару та послуг по монтажу низько точних локальних сітей, а замовник прийняти та оплатити виконані роботи та вартість поставленого товару. Поставка товару здійснюється на підставі товарної накладної та довіреності транспортом підрядника та за його рахунок на орендований замовником у ПП «Сплав» склад (т. 3 а.с. 79-80).

На обґрунтування виконання сторонами умов зазначеного договору представник позивача надав до суду: податкові накладні, товарні накладні, рахунки, акти здачі-приймання виконаних робіт, платіжні доручення (т. 3 а.с. 81-96).

3) Договір № 21/10-1 від 01.10.2011 року між ПП «Техно-Сервіс Контроль» (замовник) та ТОВ «Юкмас» (підрядник), у якому зазначено, що підрядник приймає на себе зобов'язання по постачанню товару та послуг по монтажу низько точних локальних сітей, а замовник прийняти та оплатити виконані роботи та вартість поставленого товару. Поставка товару здійснюється на підставі товарної накладної та довіреності транспортом підрядника та за його рахунок на орендований замовником у ПП «Сплав» склад (т. 3 а.с. 97).

На обґрунтування виконання сторонами умов зазначеного договору представник позивача надав до суду наступні документи: податкові накладні, товарні накладні, рахунки, платіжні доручення (т.3 а.с. 98-165).

4) Договір № 21/6-1 від 01.06.2011 року між ПП «Техно-Сервіс Контроль» (замовник) та ТОВ «Тала Групп» (підрядник), у якому зазначено, що підрядник приймає на себе зобов'язання по постачанню товару та послуг по монтажу низько точних локальних сітей, а замовник прийняти та оплатити виконані роботи та вартість поставленого товару. Поставка товару здійснюється на підставі товарної накладної та довіреності транспортом підрядника та за його рахунок на орендований замовником у ПП «Сплав» склад (т. 3 а.с. 166).

На обґрунтування виконання сторонами умов зазначеного договору представник позивача надав до суду наступні документи: податкові накладні, товарні накладні, рахунки, акти здачі-приймання виконаних робіт, платіжні доручення (т.3 а.с. 167-250; т.4 а.с. 1-10).

5) Договір № 14/11-2 від 14.11.2011 року між ПП «Техно-Сервіс Контроль» (замовник) та ТОВ «Олдеко» (підрядник), у якому зазначено, що підрядник приймає на себе зобов'язання по постачанню товару та послуг по монтажу низько точних локальних сітей, а замовник прийняти та оплатити виконані роботи та вартість поставленого товару. Поставка товару здійснюється на підставі товарної накладної та довіреності транспортом підрядника та за його рахунок на орендований замовником у ПП «Сплав» склад (т. 4 а.с. 11).

На обґрунтування виконання сторонами умов зазначеного договору представник позивача надав до суду документи щодо поставки товару ТОВ «Олдеко» та сплати позивачем на адресу контрагента коштів за поставлені товари: податкову накладну, товарну накладну, рахунок-фактуру та платіжне доручення (т.4 а.с. 12-15).

Представник відповідача в судовому засіданні зазначила, що надані представником позивача до суду документи по господарським операціям з контрагентами: ТОВ «Юкмас», ТОВ «Олдеко» та ТОВ «Тала Груп» позивачем ні під час проведення перевірки, ні після її проведення до податкового органу надані не були. При цьому, у відповідь на направлені податковим органом на адресу ПП «Техно-Сервіс Контроль» запити від 29.02.2012 року № 7955/22, № 7954/22 та №7956/22 щодо надання пояснень та первинних документів щодо формування податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «Юкмас», ТОВ «Олдеко» та ТОВ «Тала Груп» (т. 1 а.с. 43, 44, 47), позивачем було повідомлено податковий орган у листі від 01.03.2012 року, що бухгалтерські документи за період 2009-2011 роки втрачені. З цих підстав ДПІ у Малиновському районі м.Одеси було проведено перевірку позивача після спливу 90-денного терміну, протягом якого (тобто до червня 2012 року) відповідно до п. 44.5 ст. 44 ПК України підприємство було зобов'язано відновити втрачені документи. Однак, зважаючи на те, що підприємством під час перевірки так і не були надані зазначені документи, податковий орган обґрунтовано на підставі п.44.6 ст. 44 ПК України поважав їх такими, що були відсутні у позивача на час формування податковій звітності з податкового кредиту по взаємовідносинам з цими контрагентами.

Представник ПП «Техно-Сервіс Контроль» з цього приводу зазначив, що підприємством дійсно не були надані первинні документи по господарським операціям з ТОВ «Юкмас», ТОВ «Олдеко» та ТОВ «Тала Груп» податковому органу до перевірки, у зв'язку з їх втратою, у зв'язку з чим директор ПП «Техно-Сервіс Контроль» зверталась до Київського районного відділу Одеського міського управління ГУМВС України в Одеській області із відповідною заявою.

Разом з тим, під час офіційного з'ясування обставин у справі, судом було отримано від начальника Київського районного відділу Одеського міського управління ГУМВС України в Одеській області інформацію, що жодних звернень від ПП «Техно-Сервіс Контроль» про втрату документів до вказаного органу внутрішніх справ не надходило (т. 4 а.с. 59).

Після встановлення зазначених обставин, представник позивача в ході судового розгляду справи наполягав вже на тому, що керівництво ПП «Техно-Сервіс Контроль» зверталось із заявою про втрату зазначених документів не до Київського районного відділу Одеського міського управління ГУМВС України в Одеській області, а до Приморського районного відділу Одеського міського управління ГУМВС України в Одеській області.

Зазначені представником позивача обставини також були перевірені судом під час офіційного з'ясування обставин у зазначеній справі та було встановлено, що засновник ПП «Техно-Сервіс Контроль» ОСОБА_4 звернулась до Приморського районного відділу Одеського міського управління ГУМВС України в Одеській області із заявою по факту втрати бухгалтерських документів ПП «Техно-Сервіс Контроль» лише 01.06.2012 року (а.с. 55-56, 74). При цьому, як було зазначено у судовому засіданні представником відповідача та не заперечувалось представником позивача, про факт звернення до Приморського районного відділу Одеського міського управління ГУМВС України в Одеській області у червні 2012 року, позивач податковий орган не повідомляв.

При цьому, після отримання судом від органів внутрішніх справ зазначеної інформації, представником позивача було зазначено, що втрати зазначених бухгалтерських документів взагалі не відбувалось, а вони фактично були приховані засновником ПП «Техно-Сервіс Контроль» ОСОБА_4 від податкового органу, через те, що вона була налякана фактом проведення перевірки підприємства податковим органом, та надані представнику позивача під час розгляду Одеським окружним адміністративними судом адміністративної справи № 815/3741/13-а для доведення у суді факту їх наявності та використання їх, як доказів протиправності спірного податкового повідомлення рішення.

З урахуванням зазначених обставин, суд дійшов висновку про обґрунтованість висновку, зазначеного ДПІ у Малиновському районі м. Одеси в акті перевірки щодо не підтвердження ПП «Техно-Сервіс Контроль» первинними документами господарських операцій з ТОВ «Юкмас», ТОВ «Олдеко» та ТОВ «Тала Груп» в розрізі положень п. 44.6 ст. 44 ПК України.

Разом з тим, виходячи з принципів адміністративного судочинства, як змагальність сторін та офіційне з'ясування обставин у справі судом за клопотанням представника позивача були долучені до матеріалів справи та їм надано оцінку у відповідності до вимог ст.86 КАС України. Оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих представником позивача до суду доказів, а також у сукупності їх достатність та взаємний зв'язок, суд критично відноситься до зазначених документів, як доказів фактичного постачання позивачу контрагенами: ПП «Юніком плюс», ТОВ «Агроресурс- Південь», ТОВ «Юкмас», ТОВ «Олдеко», ТОВ «Тала Групп» товарів та монтажних робіт, та правомірності формування позивачем податкового кредиту з ПДВ по взаємовідносинам з цими підприємствами з огляду на наступне.

Під час дослідження в судовому засіданні зазначених документів, наданих позивачем в обґрунтування факту реальності здійснення ПП «Юніком плюс», ТОВ «Агроресурс- Південь», ТОВ «Юкмас», ТОВ «Олдеко» та ТОВ «Тала Групп» на користь позивача господарських операцій з поставки товарів та виконання монтажних робіт, було встановлено, що вони з боку зазначених контрагентів містять лише підписи керівників та печатки підприємств.

При цьому, у товарних накладних на підставі яких підприємствами-контрагентами нібито постачались позивачу товари, не зазначено прізвищ та посад осіб, які відвантажували зазначений у цих накладних товар від ПП «Юніком плюс», ТОВ «Агроресурс- Південь», ТОВ «Юкмас», ТОВ «Олдеко» та ТОВ «Тала Групп», а також будь-яких відомостей щодо місця їх проведення, пунктів навантаження та розвантаження товару, а у деяких товарних накладних взагалі відсутні підписи осіб, які відпускали зазначений в них товар. Крім того, позивачем взагалі не було надано до суду довіреностей уповноваженої особи позивача на отримання товарно-матеріальних цінностей від постачальників, реквізити яких зазначені у товарних накладних. Акти здачі-приймання виконаних робіт не містять вичерпної, детальної інформації щодо змісту господарських операцій - конкретних видів монтажних робіт, внаслідок чого неможливо достовірно визначити перелік виконаних робіт, їх об'єм, вартість та зв'язок з господарською діяльністю підприємства, не вказано посади осіб, відповідальних за здійснення кожного виду робіт і правильності її оформлення, відсутні особисті підписи або інші дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які безпосередньо брали участь у здійсненні господарських операцій, звичність чи незвичність цін за спірними операціями. В актах також не зазначено будь-яких відомостей щодо можливого долучення до виконання цих робіт третіх осіб.

Таких відомостей не було зазначено в судовому засіданні і представником ПП «Техно-Сервіс Контроль», який за поясненнями є лише представником позивача за довіреністю та не володіє зазначеною інформацією. Він же зазначив, що засновник та керівник ПП «Техно-Сервіс Контроль», під керівництвом та за участю яких, з його слів, безпосередньо здійснювались господарські операції з контрагентами: ПП «Юніком плюс», ТОВ «Агроресурс-Південь», ТОВ «Юкмас», ТОВ «Олдеко» та ТОВ «Тала Групп», через проведення податковим органом перевірки ПП «Техно-Сервіс Контроль» та визначення зазначеному підприємству податкових зобов'язань з податку на додану вартість, знаходяться за межами України та таких пояснень також надати не можуть.

Представником позивача до суду не було надано будь-якої первинної транспортної документації щодо транспортування зазначених товарів від контрагентів-постачальників, а також доказів на обґрунтування відображення в бухгалтерському обліку підприємства отриманих товарів та робіт, як то передбачено Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 року.

Суд вважає за необхідне також зазначити, що документи та інші дані на підтверджують реальності здійснення господарської операції, що відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції та у сукупності з іншими доказами у справі.

Як було встановлено під час судового розгляду справи, загальна чисельність працівників ПП «Техно-Сервіс Контроль» на протязі 2010-2011 років складала 8 осіб, в тому числі 5 осіб на посадах інженерів та 2 особи на посадах електромонтажників (т. 4 а.с. 16,17) та підприємство за твердженням його представника в судовому засіданні займало переважну роль на ринку надання послуг з монтажу, ремонту та технічного обслуговування систем охоронної та пожежної сигналізації, апаратури для приймання, запису та відтворення звуку та зображення. При цьому представником ПП «Техно-Сервіс Контроль» в судовому засіданні не було надано суду обгрунтованих пояснень щодо розумних економічних причин (цілей ділового характеру) укладення позивачем з контрагентами ПП «Юніком плюс», ТОВ «Агроресурс-Південь», ТОВ «Юкмас», ТОВ «Олдеко» та ТОВ «Тала Групп» договорів на придбання монтажних робіт по встановленню низько точних локальних сітей. Крім того, суд враховує ту обставину, що надання таких видів робіт не відноситься до видів фінансово-господарської діяльності ТОВ «Юкмас», ТОВ «Олдеко» та ТОВ «Тала Групп» за КВЕД та наявності у складі підприємств-контрагентів лише посад керівників (т. 1 а.с. 72-120 т. 2 а.с. 33-36, 45-46).

При оцінці доказів суд приймає до уваги податкову інформацію ДПІ у Приморському районі м. Одеси щодо відсутності безпосередньо у контрагентів позивача необхідних фактичних умов для реального здійснення поставки товарів та підрядних робіт, а саме: відсутність виробничих потужностей, основних фондів, технічного персоналу, складських приміщень, транспортних засобів, яку позивачем в судовому засіданні спростовано не було.

Крім того, згідно вироку Приморського районного суду м. Одеси від 06.11.2012 року у кримінальній справі № 1-1522/1640/12, який набрав чинності 26.08.2013 року, директора ТОВ «Агроресурс-Південь» ОСОБА_5 було засуджено за ст. 205 ч.2, ст. 27 ч. 5 Кримінального кодексу України (пособництво у фіктивному підприємництві, пособництво у створенні фіктивного суб'єкту підприємницької діяльності). Згідно вироку суду, ОСОБА_5 зареєструвала підприємство на своє ім'я за грошову винагороду та фінансово-господарську діяльність від імені підприємства не здійснювала. ТОВ «Агроресурс-Південь» є фіктивним підприємством, під прикриттям якого документально оформлювались неіснуючі операції з продажу товарів (робіт, послуг), після чого такі документи передавались замовникам підприємствам-контрагентам для їх відображення в бухгалтерському та податковому обліку з метою штучного формування податкового кредиту та валових витрат, заниження своїх податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток (т. 4 а.с. 88-91).

Вироком Приморського району м. Одеси від 25.07.2013 року у кримінальному провадженні №32012170000000015 (справа №522/5115/13-к), який набрав чинності 26.08.2013 року, було визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених ст. 205 ч.2, ст. 27 ч. 5, ст. 212 ч.3 Кримінального кодексу України директора ПП «Юніком плюс» ОСОБА_6 Встановлено, що ОСОБА_6 зареєстрував підприємство на своє ім'я за грошову винагороду, фінансово-господарську діяльність від імені підприємства не здійснював, документів по взаємовідносинам з підприємствами-контрагентами не підписував, товарів (робіт, послуг) не поставляв та нікому цього не доручав. ПП «Юніком плюс» є фіктивним підприємством, під прикриттям якого документально оформлювались неіснуючі операції з продажу товарів (робіт, послуг), після чого такі документи передавались замовникам підприємствам-контрагентам для їх відображення в бухгалтерському та податковому обліку з метою штучного формування податкового кредиту та валових витрат, заниження своїх податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток (т. 4 а.с. 92-97)

Зазначені обставини представником позивача у судовому засіданні спростовані не були, та з урахуванням зазначеної інформації не було надано жодних доказів на обгрунтування причин обрання позивачем при укладанні договору в якості контрагентів саме ПП «Юніком плюс», ТОВ «Агроресурс-Південь», ТОВ «Юкмас», ТОВ «Олдеко» та ТОВ «Тала Групп» (сталого існування на певному ринку діяльності, досвіду та кваліфікації роботи працівників, технічних потужностей, цінової політики підприємств) з урахуванням наявності у позивача засобів та виробничих потужностей, необхідних та достатніх для виконання зобов'язань за договорами із своїми замовниками, що в свою чергу обумовлювало б обрання позивачем для співпраці саме цих контрагентів. У зв'язку з викладеним суд приймає до уваги посилання представника податкового органу щодо того, що позивач - ПП «Техно-Сервіс Контроль» - діяв без належної обачності та обережності щодо обрання контрагентів у господарських правовідносинах.

Таким чином, на думку суду, надані представником ПП «Техно-Сервіс Контроль» до суду документи не можуть бути прийняті в якості належних доказів на підтвердження фактичності придбаних позивачем матеріалів та монтажних робіт у своїх контрагентів, а тому суд не приймає їх в якості обґрунтувань протиправності спірного податкового повідомлення-рішення.

Доводи представника ПП «Техно-Сервіс Контроль» позивача про те, що надані контрагентами податкові накладні відповідно до вимог податкового законодавства є підставою для отримання позивачем права на податковий кредит з ПДВ не можуть бути взяти судом до уваги, оскільки б це призвело до формального вирішення справи.

На думку суду, наявність у підприємства лише належним чином оформлених податкових накладних не може бути безумовною підставою для підтвердження платником податків податкового кредиту з ПДВ, якщо буде встановлено, що відомості, надані платником податку податковому органу неповні, недостовірні або суперечливі. При зазначених судом обставинах податкові накладні не можуть бути єдиною та безумовною підставою для відшкодування податку на додану вартість.

Представником позивача в судовому засіданні не було спростовано твердження представника податкового органу щодо непідтвердження ПП «Техно-Сервіс Контроль» реальності здійснення на його користь поставки матеріалів та виконання монтажних робіт саме контрагентами: ПП «Юніком плюс», ТОВ «Агроресурс- Південь», ТОВ «Юкмас», ТОВ «Олдеко», ТОВ «Тала Групп» та у зв'язку з цим відсутності у позивача підстав для перерахування на адресу цих контрагентів сум податку на додану вартість у червні-грудні 2010 року, січні, червні-листопаді 2011 року на загальну суму 671 346,10 грн.

Тому суд вважає правомірним та обґрунтованим висновок відповідача про порушення позивачем вимог пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість всього в сумі 671 346,10 грн., у зв'язку з включенням до податкового кредиту у податкових періодах червень-грудень 2010 року, січень, червень-листопад 2011 року сум ПДВ у складі вартості придбаних у ПП «Юніком плюс», ТОВ «Агроресурс-Південь», ТОВ «Юкмас», ТОВ «Олдеко», ТОВ «Тала Групп» матеріалів та монтажних робіт.

На висновок суду з цього питання не впливає надання представником позивача до суду на підтвердження використання ПП «Техно-Сервіс Контроль» у власній фінансово-господарській діяльності придбаних у ПП «Юніком плюс», ТОВ «Агроресурс-Південь», ТОВ «Юкмас», ТОВ «Олдеко», ТОВ «Тала Групп» монтажних робіт та комплектуючих запчастин для виконання договорів підряду, відповідно до яких позивачем як підрядником надавалися підприємствам-замовникам послуги з технічного обслуговування та ремонту електроустаткування, монтажу систем охоронної та пожежної сигналізації (т.1 а.с. 225-250, т.2 а.с. 1-9). Факт виконання позивачем, як підрядником на замовлення третіх осіб, робіт та послуг, документи про що були надані в судовому засіданні приватним підприємством «Техно-Сервіс Контроль», сам по собі не свідчить про замовлення цих робіт та їх виконання шляхом придбання позивачем робіт, товарів та послуг у ПП «Юніком плюс», ТОВ «Агроресурс-Південь», ТОВ «Юкмас», ТОВ «Олдеко», ТОВ «Тала Групп», а тому зазначені документи не можуть бути беззаперечним підтвердженням фактичності господарських відносин позивача із зазначеними контрагентами та правомірності формування ним з цих підстав податкового кредиту по взаємовідносинах із цими підприємствами. Крім того надані до суду позивачем документи на підтвердження фактичності господарських операцій із ПП «Юніком плюс», ТОВ «Агроресурс-Південь», ТОВ «Юкмас», ТОВ «Олдеко», ТОВ «Тала Групп» не містять будь-якої конкретизуючої інформації, яка свідчила б про виконання контрагентами позивача - субпідрядниками робіт та поставку ними комплектуючих матеріалів для виконання позивачем своїх зобов'язань перед замовниками.

Разом з тим, суд погоджується з думкою представника позивача, що при викладенні акту перевірки № 173/22-3/214/36154822/1244 від 02.07.2012 року ДПІ у Малиновському районі м.Одеси вийшла за межі наданих їй повноважень та посилалась на недійсність правочинів між ПП «Техно-Сервіс Контроль» та «ПП Юніком плюс», ТОВ «Агроресурс-Південь», ТОВ «Юкмас», ТОВ «Олдеко», ТОВ «Тала Групп» відповідно до ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України, тому що в силу приписів податкового законодавства України відповідачу, відповідно до покладених на нього функцій та повноважень не надано права визнання в односторонньому порядку господарських правочинів нікчемними при перевірці діяльності платників податків.

Однак, ці обставини не впливають на висновок суду з приводу правомірності спірного повідомлення-рішення з огляду на те, що наслідки порушення податкового законодавства позивачем повинні застосовуватися незалежно від того, чи визнані відповідні цивільні чи господарські зобов'язання недійсними, оскільки відповідальність за порушення норм податкового законодавства є самостійним видом юридичної відповідальності і застосовується незалежно від відповідальності за порушення інших видів законодавства.

Крім того, суд не приймає до уваги в обґрунтування протиправності оскаржуваного податкового-повідомлення рішення твердження представника позивача про те, що його було прийнято всупереч вимогам п. 86.9 ст. 86 Податкового кодексу України за результатами перевірки, яка проводилась податковим органом на підставі постанови слідчого СУ ДПС України в Одеській області від 27.06.2012 року в межах кримінальної справи № 201201100058, до прийняття рішення судом по зазначеній кримінальній справі, оскільки воно спростовується наявними в матеріалах справи доказами. Так, під час судового розгляду справи судом достовірно було встановлено, що перевірку ПП «Техно-Сервіс Контроль», за результатами якої податковим органом винесено спірне податкове повідомлення-рішення від 10.07.2012 року № 0009582301, було проведено на підставі наказу ДПІ у Малиновському районі м. Одеси № 637 від 31.05.2012 року у період з 05.06.2012 року по 12.06.2012 року, в той час як постанову про призначення перевірки ПП «Техно-Сервіс Контроль» слідчим СУ ДПС України в Одеській області було винесено 27.06.2012 року, тобто після проведення цієї перевірки.

Статтею 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.

Враховуючи вищевикладене суд вважає, що відповідач у судовому засіданні довів правомірність та обґрунтованість оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 10.07.2012 року № 0009582301, позивачем належних та достатніх доказів його незаконності надано не було, у зв'язку з чим адміністративний позов ПП «Техно-Сервіс Контроль» задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 2, 7-14, 69-71, 86, 122, 158-163, 186, 254 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

У задоволенні адміністративного позову приватного підприємства «Техно-Сервіс Контроль» до державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про скасування податкового повідомлення-рішення - відмовити у повному обсязі.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі в Одеський окружний адміністративний суд апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України - з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги на постанову, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний суддею 22 жовтня 2013 року.

Суддя Білостоцький О.В.