Ухвала

від 06.02.2014 по справі 815/3741/13-а

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 лютого 2014 р.м.ОдесаСправа № 815/3741/13-а

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Білостоцький О. В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Романішина В.Л.,

суддів: Димерлія О.О., Єщенка О.В.,

за участю секретаря Фурмана А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Одесі апеляційну скаргу приватного підприємства «Техно-сервіс-контроль» на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2013 року у справі за позовом приватного підприємства «Техно-сервіс-контроль» до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м.Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

В травні 2013р. ПП «Техно-сервіс-контроль» звернулося до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ДПІ у Малиновському районі м.Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про скасування податкового повідомлення-рішення від 10.07.2012р. №0009582301.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки податкового органу про порушення підприємством п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7, п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України є безпідставними, оскільки у позивача у наявності всі первинні документи, що підтверджують реальність договірних відносин з платниками податків ПП «Юніком плюс», ТОВ «Агроресурс-Південь», ТОВ «Юкмас», ТОВ «Олдеко» та ТОВ «Тала Групп». Зазначені контрагенти правомірно відображали у податковій звітності податкові зобов'язання з ПДВ, а позивач законно сформував свій податковий кредит по господарських операціях з ними. Загальне посилання в акті перевірки на порушення податкового законодавства контрагентами не може бути підставою для твердження про відсутність права на податковий кредит у ПП «Техно-сервіс-контроль» при дотриманні останнім вимог законодавства.

ДПІ у Малиновському районі м.Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області проти позову заперечила, зазначивши, що проведеною перевіркою встановлено, що взаємовідносини між ПП «Техно-сервіс-контроль» та ПП «Юніком плюс», ТОВ «Агроресурс-Південь», ТОВ «Юкмас», ТОВ «Олдеко», ТОВ «Тала Групп» не спричиняють реального настання правових наслідків, а тому позивачем безпідставно сформовано податковий кредит по таких договірних відносинах. Податковий кредит від зазначених контрагентів не підтверджується первинними документами, проводилось лише документування господарських операцій без фактичного їх здійснення. В задоволенні позову відповідач просив відмовити.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 17.10.2013р. позов ПП «Техно-сервіс-контроль» залишено без задоволення.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, ПП «Техно-сервіс-контроль» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що прийнята із порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного з'ясування обставин справи, та прийняти нову постанову, якою його позов задовольнити.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, на підставі наказу начальника ДПІ у Малиновському районі м.Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області від 31.05.2012р. №637, згідно п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.п.78.1.1 п.78 ст.78, ст.79, п.82.2 ст.82 Податкового кодексу України, у період з 05.06.2012р. по 12.06.2012р. посадовою особою відповідача проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПП «Техно-сервіс-контроль» (код ЄДРПОУ 36154822) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з платниками податків ПП «Юніком Плюс» (код ЄДРПОУ 36919295), ТОВ «Агроресурс-Південь» (код ЄДРПОУ 37222505), ТОВ «Юкмас» (код ЄДРПОУ 37009873), ТОВ «Олдеко» (код ЄДРПОУ 37680145), ТОВ «Тала Груп» (код ЄДРПОУ 37170667) за весь період взаємовідносин, за результатами якої складено акт перевірки №173/22-3/214/36154822/1244 від 02.07.2012р.

У висновках акту перевірки вказується на порушення позивачем п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, що призвело до завищення задекларованих ПП «Техно-сервіс-контроль» сум податкового кредиту, в результаті чого занижено ПДВ всього в сумі 671346,1 грн., у тому числі по періодах: червень 2010 року - 58690 грн., липень 2010 року - 26779,50 грн., серпень 2010 року - 36865,83 грн., вересень 2010 року - 39510,18 грн., жовтень 2010 року - 25058,83 грн., листопад 2010 року - 38295,00 грн., грудень 2010 року - 86656,17 грн., січень 2011 року - 9266,67 грн., червень 2011 року - 49645,00 грн., липень 2011 року - 32411,90 грн., серпень 2011 року - 45055,00 грн., вересень 2011 року - 39835,00 грн., жовтень 2011 року - 41818,17 грн., листопад 2011 року - 141458,81 грн.

В акті перевірки зазначено, що при її проведенні відповідачем враховано податкову інформацію, що містилась в актах ДПІ у Приморському районі м. Одеси, а саме: №499 від 06.04.2011р. «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Агроресурс-Південь» щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами за вересень, жовтень, листопад, грудень 2010 року»; №622 від 12.03.2011р. «Про проведення невиїзної документальної позапланової перевірки ПП «Юніком Плюс» щодо правових відносин з платників податків за період грудень 2010 року»; №465/23-513/36919295 від 06.04.2011р. «Про неможливість проведення документальної перевірки ПП «Юніком Плюс» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.03.2010р. по 30.11.2010р.»; №318/23-5/37680145 від 17.02.2012р. «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Олдеко» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період грудень 2011 року»; №494/23-513/37170667 від 24.02.2012р. «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Тала Груп» щодо документального підтвердження господарських відносин з платниками податків, їх реальності та повноти відображення в обліку за період січень-грудень 2011 року»; №503/23-5/37009873 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Юкмас» за період січень-травень, грудень 2011 року».

При аналізі зазначених актів податковим органом не встановлено реального здійснення господарських операцій суб'єктами господарювання - ПП «Юніком Плюс», ТОВ Агроресурс-Південь», ТОВ «Юкмас», ТОВ «Олдеко», ТОВ «Тала Групп» з контрагентами, у зв'язку з відсутністю необхідних умов для ведення господарської діяльності, відсутністю основних фондів, технічного персоналу, виробничих потужностей, складських приміщень, транспортних засобів. ДПІ у Приморському районі м. Одеси робить висновок про нікчемність правочинів, укладених зазначеними підприємствами з контрагентами-покупцями.

В акті перевірки №173/22-3/214/36154822/1244 від 02.07.2012р. також зазначено, що ПП «Техно-сервіс-контроль» взагалі не було надано до перевірки первинних документів по взаємовідносинах з ТОВ «Юкмас», ТОВ «Олдеко» та ТОВ «Тала Груп».

На підставі вказаного акту перевірки 10.07.2012р. ДПІ у Малиновському районі м.Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області прийнято податкове повідомлення-рішення №0009582301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 824455,66 грн. (в тому числі за основним платежем - 671346,06 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 153109,6 грн.).

Відмовляючи в задоволенні позову ПП «Техно-сервіс-контроль» про скасування вказаного податкового повідомлення-рішення суд першої інстанції дійшов висновку, що надані до суду позивачем документи на підтвердження фактичності господарських операцій із ПП «Юніком Плюс», ТОВ «Агроресурс-Південь», ТОВ «Юкмас», ТОВ «Олдеко», ТОВ «Тала Групп» не містять будь-якої конкретизуючої інформації, яка свідчила б про виконання контрагентами позивача - субпідрядниками робіт та поставку ними комплектуючих матеріалів для виконання позивачем своїх зобов'язань перед замовниками. Позивачем не доведено реальності договірних відносин з вказаними контрагентами, а сама лише формальна наявність у позивача первинних документів не є достатнім і беззаперечним підтвердженням фактичного виконання робіт та отримання товару, і не дає можливості дійти обґрунтованого й переконливого висновку про фактичне проведення господарських операцій. Колегія суддів погоджується з таким висновком Одеського окружного адміністративного суду.

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (далі - Закон) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Підпунктом 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону визначено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку на додану вартість. Не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними.

Відповідно до п.п.7.4.5. п.7.4 ст.7 Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 ст. 7 цього Закону. У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом пунктом документами.

Підпунктом 7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону визначено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п.198.2 ст.198 Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг чи дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Кодексу податковий кредит звітного періоду складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6 Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до ст.201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби (п. 201.2 ст.201 ПК України).

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (п. 201.4 ст.201 ПК України).

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу (п. 201.6 ст.201 ПК України).

Виходячи зі змісту наведених вище норм законодавства, право на віднесення сум ПДВ, сплачених при придбанні товару, до податкового кредиту виникає у суб'єкта господарювання у разі дотримання ним наступних умов: 1) фактичності придбання такого товару, тобто, реальності відповідної господарської операції; 2) наявності податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку, чи митних декларацій на підтвердження придбання такого товару та сплати відповідної суми ПДВ; 3) подальшого використання придбаного товару в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 01.06.2010р. між ПП «Техно-сервіс-контроль» (замовник) та ПП «Юніком Плюс» (підрядник) укладено договір № 29/06-1, за умовами якого Підрядник приймає на себе зобов'язання по постачанню товару та послуг по монтажу низько точних локальних сітей, а Замовник прийняти та оплатити виконані роботи та вартість поставленого товару. На обґрунтування виконання сторонами умов зазначеного договору позивачем додано до матеріалів справи податкові накладні, товарні накладні, рахунки, акти здачі-приймання виконаних робіт, платіжні доручення.

20.10.2010р. між ПП «Техно-сервіс-контроль» (замовник) та ТОВ «Агроресурс-Південь» (підрядник) укладено договір №20/10-1, за умовами якого Підрядник приймає на себе зобов'язання по постачанню товару та послуг по монтажу низько точних локальних сітей, а Замовник прийняти та оплатити виконані роботи та вартість поставленого товару. На обґрунтування виконання сторонами умов зазначеного договору позивачем додано до матеріалів справи податкові накладні, товарні накладні, рахунки, акти здачі-приймання виконаних робіт, платіжні доручення.

01.10.2011р. між ПП «Техно-сервіс-контроль» (замовник) та ТОВ «Юкмас» (підрядник) укладено договір №21/10-1, за умовами якого Підрядник приймає на себе зобов'язання по постачанню товару та послуг по монтажу низько точних локальних сітей, а Замовник прийняти та оплатити виконані роботи та вартість поставленого товару. На обґрунтування виконання сторонами умов зазначеного договору позивачем додано до матеріалів справи податкові накладні, товарні накладні, рахунки, платіжні доручення.

01.06.2011р. між ПП «Техно-сервіс-контроль» (замовник) та ТОВ «Тала Групп» (підрядник) укладено договір № 21/6-1, за умовами якого Підрядник приймає на себе зобов'язання по постачанню товару та послуг по монтажу низько точних локальних сітей, а Замовник прийняти та оплатити виконані роботи та вартість поставленого товару. На обґрунтування виконання сторонами умов зазначеного договору позивачем додано до матеріалів справи податкові накладні, товарні накладні, рахунки, акти здачі-приймання виконаних робіт, платіжні доручення.

14.11.2011р. між ПП «Техно-сервіс-контроль» (замовник) та ТОВ «Олдеко» (підрядник) укладено договір №14/11-2 від, за умовами якого Підрядник приймає на себе зобов'язання по постачанню товару та послуг по монтажу низько точних локальних сітей, а Замовник прийняти та оплатити виконані роботи та вартість поставленого товару. На обґрунтування виконання сторонами умов зазначеного договору позивачем додано до матеріалів справи податкову накладну, товарну накладну, рахунок-фактуру та платіжне доручення.

Слід зазначити, що первинних документів щодо виконання сторонами умов вказаних вище договорів ПП «Техно-сервіс-контроль» з контрагентами ТОВ «Юкмас», ТОВ «Олдеко» та ТОВ «Тала Груп» ні під час проведення перевірки, а ні після її здійснення до податкового органу надано не було, з посиланням на те, що бухгалтерські документи за період 2009-2011 роки втрачені.

Відповідно до п.44.5 ст.44 ПК України у разі втрати, пошкодження або дострокового знищення документів, зазначених в пунктах 44.1 і 44.3 цієї статті, платник податків зобов'язаний у п'ятиденний строк з дня такої події письмово повідомити контролюючий орган за місцем обліку в порядку, встановленому цим Кодексом для подання податкової звітності, та контролюючий орган, яким було здійснено митне оформлення відповідної митної декларації. Платник податків зобов'язаний відновити втрачені документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження повідомлення до контролюючого органу.

З матеріалів справи вбачається, що під час офіційного з'ясування обставин у справі, судом першої інстанції було отримано від начальника Київського районного відділу Одеського міського управління ГУМВС України в Одеській області інформацію, що жодних звернень від ПП «Техно-сервіс-контроль» про втрату документів до вказаного органу внутрішніх справ не надходило. Крім того, судом також встановлено, що про факт звернення до Приморського районного відділу Одеського міського управління ГУМВС України в Одеській області у червні 2012 року позивач податковий орган не повідомляв. Доводів протилежного ні до суду першої, а ні до суду апеляційної інстанції апелянтом не надано.

Згідно п.44.6 ст.44 ПК України у разі, якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності. Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

На підставі зазначених норм ПК України колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції щодо не підтвердження ПП «Техно-сервіс-контроль» первинними документами господарських операцій з ТОВ «Юкмас», ТОВ «Олдеко» та ТОВ «Тала Груп».

Слід зазначити, що надані позивачем первинні документи в обґрунтування факту реальності здійснення ПП «Юніком плюс», ТОВ «Агроресурс- Південь», ТОВ «Юкмас», ТОВ «Олдеко» та ТОВ «Тала Групп» на користь позивача господарських операцій з поставки товарів та виконання монтажних робіт, містять ряд недоліків в їх оформленні. Зокрема, у товарних накладних, на підставі яких підприємствами-контрагентами нібито постачались позивачу товари, не зазначено прізвищ та посад осіб, які відвантажували зазначений у цих накладних товар, а також будь-яких відомостей щодо місця їх проведення, пунктів навантаження та розвантаження товару, а у деяких товарних накладних взагалі відсутні підписи осіб, які відпускали зазначений в них товар.

В матеріалах справи відсутні довіреності уповноваженої особи позивача на отримання товарно-матеріальних цінностей від постачальників, реквізити яких зазначені у товарних накладних.

Акти здачі-приймання виконаних робіт не містять вичерпної, детальної інформації щодо змісту господарських операцій - конкретних видів монтажних робіт, внаслідок чого неможливо достовірно визначити перелік виконаних робіт, їх об'єм, вартість та зв'язок з господарською діяльністю підприємства, не вказано посади осіб, відповідальних за здійснення кожного виду робіт і правильності її оформлення, відсутні особисті підписи або інші дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які безпосередньо брали участь у здійсненні господарських операцій, звичність чи незвичність цін за спірними операціями.

В матеріалах справи відсутня будь-яка первинна транспортна документація щодо транспортування зазначених товарів від контрагентів-постачальників.

Як правильно зазначив суд першої інстанції, документи та інші дані надані на підтвердження реальності здійснення господарської операції, що відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції та у сукупності з іншими доказами у справі. Для правильного вирішення спору підлягає встановленню факт реальності поставки позивачу товару (робіт, послуг) із з'ясуванням обставин щодо наявності у постачальника товару (робіт, послуг) фізичних та технічних можливостей здійснювати поставку товару (робіт, послуг), порядку передачі та отримання товару (робіт, послуг).

При оцінці доказів колегія суддів бере до уваги податкову інформацію ДПІ у Приморському районі м. Одеси щодо відсутності безпосередньо у контрагентів позивача необхідних фактичних умов для реального здійснення поставки товарів та підрядних робіт, а саме: відсутність виробничих потужностей, основних фондів, технічного персоналу, складських приміщень, транспортних засобів.

Колегія суддів критично ставиться до посилань апелянта на наявність судових рішень, якими визнано неправомірними дії ДПІ у Приморському районі м. Одеси щодо проведення перевірок контрагентів позивача та складанню за її результатами актів, на які посилається ДПІ у Малиновському районі м.Одеси в акті №173/22-3/214/36154822/1244 від 02.07.2012р., складеному за результатами перевірки ПП «Техно-сервіс-контроль», оскільки вважає, що це не являється беззаперечною підставою для задоволення позову з огляду на ненадання позивачем під час проведення перевірки та після її здійснення первинних документів, а також відсутність доказовості реальності здійснення договірних відносин у відомостях, зазначених в цих документах.

Доводи апелянта про те, що надані контрагентами податкові накладні відповідно до вимог податкового законодавства є підставою для отримання позивачем права на податковий кредит з ПДВ колегія суддів не бере до уваги, оскільки наявність податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку на додану вартість, та інших первинних документів, не є єдиною умовою формування податкового кредиту та валових витрат. При цьому будь-які документи, складені на підтвердження факту здійснення окремої господарської операції, набувають статусу документа за своїм суттєвим навантаженням лише у разі фактичності здійснення господарської операції, з приводу якої складається відповідний документ, тобто, зміст господарської операції превалює над її формою.

Таким чином, із системного аналізу вищенаведених приписів чинного законодавства вбачається, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки, акти приймання - передачі товарів (робіт, послуг), тощо) мають силу первинних документів лише у разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності усіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Відтак, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. При цьому, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Колегія суддів вважає, що ПП «Техно-сервіс-контроль» ні суду першої, а ні суду апеляційної інстанцій не доведено факту дійсності та легальності оподатковуваних господарських операцій. Подані позивачем, як докази своїх позовних вимог, первинні фінансові та бухгалтерські документи не є достатніми для беззаперечного твердження про дійсне виконання господарських операцій з контрагентами, тобто такими, що дають право позивачу віднести відповідні суми до податкового кредиту.

Як наслідок, колегія суддів погоджується з висновком Одеського окружного адміністративного суду про непідтвердженість позивачем податкового кредиту належними первинними документами. А відтак, підстав для скасування податкового повідомлення-рішення від 10.07.2012р. №0009582301 не вбачається.

При розгляді справи судом першої інстанції правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, вірно встановлено фактичні обставини справи та дана відповідна правова оцінка. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, підстав для скасування рішення суду та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

В силу ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 185, 195, 196, 198 ч.1 п.1, 200, 205 ч.1 п.1, 206 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу приватного підприємства «Техно-сервіс-контроль» залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2013 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили негайно після її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Повний текст ухвали виготовлено 07.02.2014р.

Головуючий суддя Романішин В.Л.

Судді Димерлій О.О.

Єщенко О.В.