Рішення

від 22.10.2013 по справі 909/936/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 жовтня 2013 р. Справа № 909/936/13

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Михайлишин В. В. , при секретарі судового засідання Федорук О. М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Славмир" (вул. Лисенка, 25 корпус Г, село Хутір - Будилів, Снятинський район, Івано-Франківська область, 78302)

до відповідача: Товариства з додатковою відповідальністю "Екоторг" (вул. Лисенка, 25, с. Хутір - Будилів, Снятинський район, Івано-Франківська область, 78302)

про визнання нежитлових приміщень такими, що передані Товариством з додатковою відповідальністю "Екоторг" юридичній особі, що утворилась внаслідок виділу - Товариству з обмеженою відповідальністю "Славмир".

За участю представників сторін:

Від позивача: Кохан С.М. - представник (паспорт серія МС № 302760 виданий 13.04.1998 року Зборівським РВ УМВС України в Тернопільській області, довіреність від 22.08.2013 року);

Сорохан М.М. - директор (паспорт серія СЕ № 469530 виданий Снятинським РВ УМВС України в Івано-Франківській області 02.10.2008 року).

Від відповідача: Фербей Ю.В. - директор (паспорт серія СС № 639001 виданий 09.10.1998 року Снятинським РВ УМВС України в Івано-Франківській області);

Драбчук В.С. - представник (паспорт серія МС № 021543 виданий Лановецьким РВ УМВС України в Тернопільській області, довіреність від 09.09.2013 року).

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Славмир" (надалі позивач) звернулося до господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Товариства з додатковою відповідальністю "Екоторг" (надалі відповідач) про визнання нежитлових приміщень загальною площею 831, 8 м. кв., а саме: приміщення № № 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23 на першому поверсі, приміщення № № 53, 54, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63, 64, 65, 66, 67, 68, 69, 70, 71, 72 на другому поверсі будівлі позначеної літерою "А" (торговий комплекс) по вулиці Лисенка, будинок 25 села Хутір - Будилів Снятинського району Івано-Франківської області такими, що передані Товариством з додатковою відповідальністю "Екоторг" на користь юридичної особи - Товариства з обмеженою відповідальністю "Славмир", що утворилась внаслідок виділу.

Крім того, позивач просив суд також покласти на відповідача судові витрати у справі у вигляді судового збору.

Ухвалою суду від 27.08.2013 року порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 10.09.2013 року.

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 10.09.2013 року розгляд справи відкладався на 26.09.2013 року, у зв'язку із неподанням витребуваних судом доказів.

В судових засіданнях від 26.09.2013 року та 10.10.2013 року оголошувалась перерва до 10.10.2013 року та до 22.10.2013 року, відповідно.

Позивач позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві та поясненнях по суті справи (Вх. № 16146/13 від 17.10.2013 року). У відповідності до поданих пояснень, позивач спростовує твердження відповідача щодо обраного позивачем способу захисту порушеного права. Так, законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень ст. ст. 55, 124 конституції України та ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Таким чином, на думку позивача порушення цивільного права чи цивільного інтересу підлягають судовому захисту також у спосіб, не передбачений законом, зокрема ст.16 Цивільного кодексу України, але який є ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.

Крім того, в судовому засіданні від 10.10.2013 року позивач просив суд долучити до матеріалів справи деякі докази, а саме: оригінал акту приймання - передачі майна новоствореній юридичній особі від 08.02.2013 року, затверджений протоколом № 3 загальних зборів учасників Товариства з додатковою відповідальністю "Екоторг" від 08.02.2013 року та підписаного членами комісії з припинення Довганик Н.М. і Семотюк Г.В. від Товариства з додатковою відповідальністю "Екоторг", а також учасником та директором новоствореної юридичної особи Товариства з обмеженою відповідальністю "Славмир" Сороханом М.М.

Відповідач в судових засіданнях під час розгляду справи щодо позову заперечив з підстав викладених у відзиві на позовну заяву. Так, у своєму відзиві відповідач посилається на те, що позивач обрав спосіб захисту порушеного права не передбаченого законодавством України. Пунктом 2 ст. 16 Цивільного кодексу України встановлено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Однак, в даному випадку, будь - який договір між сторонами з приводу застосування обраного позивачем способу захисту порушеного права, відсутній.

Крім того, відповідач вказує на те, що із заявлених вимог вбачається, що позивач просить визнати його таким, що набув права власності на майно, яке підлягало передачі згідно акту приймання - передачі. Тобто, по суті, позивач просить визнати за ним право власності на нежитлові приміщення, перелік яких наведено у протоколі загальних зборів учасників Товариства з додатковою відповідальністю "Екоторг" від 08.02.2013 року. Даний протокол є чинним і обов'язковим до виконання обома сторонами, в тому числі і позивачем по справі. Відповідач зазначає, що момент переходу права власності на частку у статутному капіталі Товариства з додатковою відповідальністю "Екоторг" до іншої юридичної особи визначається підписанням акту приймання - передачі, що повністю узгоджується із вимогами ст. 334 Цивільного кодексу України, яка встановлює, що право власності на майно виникає з моменту його передачі. Отже, вимагаючи визнання права на нежитлові приміщення, позивач зобов'язаний надати суду докази того, що відповідач ухиляється від підписання акту приймання - передачі, чим порушуються його права.

10.10.2013 року відповідач просив суд долучити до матеріалів справи додаткові пояснення, в яких вказує на наступне. Виділення частки Сорохана М.М. проводилося з врахуванням необхідності збереження функціонального призначення майна, що виділяється з одночасним збереженням можливості використання за цільовим призначенням майна Товариства з додатковою відповідальністю "Екоторг". За таких умов, дотримання ідеальної пропорційності між розміром належної йому частки у статутному капіталі (44, 38 %) і вартістю та площею, виділених в якості частки приміщень, неможливо. У зв'язку із викладеним, в якості належної Сорохану М.М. частки, було виділено майна на суму 498 200, 00 гривень, що на 110 010, 00 гривень перевищує вартість його частки, яка складає: 874 700, 00 грн. х 44, 38 % = 388 190, 00 грн., де 874 700, 00 грн. є залишкова вартість всіх активів Товариства з додатковою відповідальністю "Екоторг" на момент виділення частки. Таким чином, різниця у 110 010, 00 гривень між вартістю виділеного майна і розміром частки Сорохана М. М. в статутному капіталі, є цілком обґрунтованою і підлягає безумовній компенсації.

Розглянувши матеріали справи, із врахуванням вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, стосовно розгляду справи упродовж розумного строку, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються вимоги, відповідно до приписів ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, суд вважає за правильне взяти до уваги наступне.

02.11.2011 року відбулись загальні збори учасників Товариства з додатковою відповідальністю "Екоторг". Учасниками вказаного товариства були Сорохан М.М. із часткою 44, 38202 % статутного капіталу товариства та Фербей Ю.В. із часткою 44, 43820 % статутного капіталу товариства. Частка у розмірі 2 089, 50 гривень, що складає 11, 17978 % статутного капіталу товариства була закріплена за самим товариством.

Так, 02.11.2011 року загальними зборами учасників Товариства з додатковою відповідальністю "Екоторг", що оформлено протоколом № 2 від 02.11.2011 року, вирішено:

- здійснити реорганізацію Товариства з додатковою відповідальністю "Екоторг" шляхом виділу з нього іншого господарського товариства з організаційно-правовою формою товариство з обмеженою відповідальністю;

- призначити комісію з припинення діяльності Товариства з додатковою відповідальністю "Екоторг", у складі голови комісії Фербей Ю.В. та членів комісії Довганик Н.М., Семотюк Г.В.;

- затверджено умови, строки та порядок заявлення вимог кредиторами (здійснити реорганізацію товариства шляхом виділу у строки, передбачені вимогами чинного законодавства, заявлення кредиторами вимог до Товариства з додатковою відповідальністю "Екоторг" здійснюється за адресою товариства).

08.02.2013 року відбулись загальні збори учасників Товариства з додатковою відповідальністю "Екоторг", які були оформлені протоколом № 3 від 08.02.2013 року та на яких було вирішено:

- виділити новоствореному товариству з обмеженою відповідальністю від імені якого виступає Сорохан М.М. наступне майно: приміщення з № 1 по № 23 включно, позначені на І поверсі будівлі Літери "А" (торговий комплекс) по вулиці Лисенка, № 25 села Хутір - Будилів; приміщення з № 53 по № 72 включно, позначені на ІІ поверсі будівлі Літери "А" (торговий комплекс" по вулиці Лисенка, № 25 села Хутір - Будилів;

все інше майно, що належить на праві власності Товариству з додатковою відповідальністю "Екоторг" і не увійшло до вказаного переліку, включаючи транспортні засоби, виробничі запаси та будівлю котельні, залишити у власності Товариства з додатковою відповідальністю "Екоторг";

наявна кредиторська та дебіторська заборгованість Товариства з додатковою відповідальністю "Екоторг" залишається на балансі товариства і не розподіляється між сторонами в процесі виділення;

- затверджено розподільчий баланс Товариства з додатковою відповідальністю "Екоторг" та акт приймання - передачі майна новоствореній юридичній особі;

- згідно заяви Сорохана М.М. виділення майна новоствореній юридичній особі, згідно акту приймання - передачі та розподільчого балансу вважати одночасним виділенням частки Сорохана М.М.

Крім того, як видно з матеріалів справи Розподільчий баланс Товариства з додатковою відповідальністю "Екоторг", що реорганізується шляхом виділення, затверджений протоколом № 3 загальних зборів учасників Товариства з додатковою відповідальністю "Екоторг" від 08.02.2013 року і був підписаний учасниками Товариства з додатковою відповідальністю "Екоторг" Фербеєм Ю.В. і Сороханом М.М., членами комісії з припинення Довганик Н.М. і Семотюк Г.В. та скріплений печаткою Товариства з додатковою відповідальністю "Екоторг". Як видно із розподільчого балансу за статтею активів основні засоби залишковою вартістю 498, 2 тисячі гривень передано новоствореному товариству.

До матеріалів справи долучено копію акту приймання - передачі майна новоствореній юридичній особі від 08.02.2013 року, за підписами членів комісії з припинення Довганик Н.М. і Семотюк Г.В., однак вказаний акт не підписаний головою комісії Фербеєм Ю.В.

Державну реєстрацію Товариства з обмеженою відповідальністю "Славмир" проведено 18.03.2013 року. Того ж дня, на підставі документів, поданих учасником, головою комісії з припинення (виділення), директором Товариства з додатковою відповідальністю "Екоторг" Фербеєм Ю.В., проведено державну реєстрацію змін до установчих документів Товариства з додатковою відповідальністю "Екоторг", пов'язаних із зменшенням статутного капіталу та зміною складу засновників (учасників) товариства.

У своїх поясненнях та в позовній заяві позивач посилається на той факт, що у відповідності до протоколу № 3 від 08.02.2013 року, розподільчого балансу Товариства з додатковою відповідальністю "Екоторг", що реорганізується шляхом виділення, підписання акту приймання - передачі майна мало передувати державній реєстрації змін до установчих документів Товариства з додатковою відповідальністю "Екоторг", пов'язані із зменшенням статутного капіталу та зміною складу засновників (учасників) товариства. Позивач вказує, що ані до, ані після державної реєстрації змін до установчих документів Товариства з додатковою відповідальністю "Екоторг" акт приймання - передачі майна підписаний не був.

У відповідності до ч. 3 ст. 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Згідно пункту 3 підпункту 51 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 червня 2011 року № 703, у разі поділу юридичної особи або виділу з неї нової юридичної особи для проведення державної реєстрації прав з видачею свідоцтва про право власності на нерухоме майно, у зв'язку з передачею у власність фізичним та юридичним особам об'єктів нерухомого майна, заявник подає органу державної реєстрації прав розподільчий баланс, затверджений засновниками (учасниками) юридичної особи або органом, який прийняв рішення про поділ юридичної особи або виділ з неї нової юридичної особи, та документ, що підтверджує факт передачі такого майна юридичній особі.

Однак, позивач посилається на те, що при наявності підписаного розподільчого балансу та проведення державної реєстрації змін до установчих документів Товариства з додатковою відповідальністю "Екоторг", у зв'язку із виділом, та проведенням державної реєстрації новоствореної шляхом виділу із Товариства з додатковою відповідальністю "Екоторг" юридичної особи Товариства з обмеженою відповідальністю "Славмир", позивач не має можливості зареєструвати право власності на передане йому при виділі нерухоме майно, відтак не має можливості використовувати належні йому приміщення у господарській діяльності товариства.

Отже, враховуючи наведене, позивач просить суд визнати нежитлові приміщення загальною площею 831, 8 кв. м., а саме: приміщення № № 1, 2, 3, 4,5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23 на першому поверсі, приміщення № № 53, 54, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63, 64, 65, 66, 67, 68, 69, 70, 71, 72 на другому поверсі будівлі позначеної Літерою "А" (торговий комплекс) по вулиці Лисенка, будинок 25 села Хутір - Будилів Снятинського району Івано-Франківської області, такими, що передані Товариством з додатковою відповідальністю "Екоторг" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Славмир".

Суд вважає, що у позові слід відмовити з наступних підстав.

Як видно з документів долучених до матеріалів справи та пояснень сторін 02.11.2011 року відбулись загальні збори учасників Товариства з додатковою відповідальністю "Екоторг". Учасниками вказаного товариства були Сорохан М.М. із часткою 44, 38202 % статутного капіталу товариства та Фербей Ю.В. із часткою 44, 43820 % статутного капіталу товариства. Частка у розмірі 2 089, 50 гривень, що складає 11, 17978 % статутного капіталу товариства була закріплена за самим товариством.

02.11.2011 року загальними зборами учасників Товариства з додатковою відповідальністю "Екоторг", що оформлено протоколом № 2 від 02.11.2011 року, вирішено:

- здійснити реорганізацію Товариства з додатковою відповідальністю "Екоторг" шляхом виділу з нього іншого господарського товариства з організаційно-правовою формою товариство з обмеженою відповідальністю;

- призначити комісію з припинення діяльності товариства Товариства з додатковою відповідальністю "Екоторг" у складі голови комісії Фербей Ю.В. та членів комісії Довганик Н.М. і Семотюк Г.В.;

- затверджено умови, строки та порядок заявлення вимог кредиторами (здійснити реорганізацію товариства шляхом виділу у строки, передбачені вимогами чинного законодавства, заявлення кредиторами вимог до Товариства з додатковою відповідальністю "Екоторг" здійснюється за адресою товариства).

08.02.2013 року відбулись загальні збори учасників Товариства з додатковою відповідальністю "Екоторг", які були оформлені протоколом № 3 від 08.02.2013 року та вирішено:

- виділити новоствореному товариству з обмеженою відповідальністю від імені якого виступає Сорохан М.М. наступне майно: приміщення з № 1 по № 23 включно, позначені на першому поверсі будівлі Літерою "А" (торговий комплекс) по вулиці Лисенка, № 25 села Хутір - Будилів; приміщення з № 53 по № 72 включно, позначені на другому поверсі будівлі Літерою "А" (торговий комплекс" по вулиці Лисенка, № 25 села Хутір - Будилів;

- все інше майно, що належить на праві власності Товариства з додатковою відповідальністю "Екоторг" і не увійшло до вказаного переліку, включаючи транспортні засоби, виробничі запаси та будівлю котельні, залишити у власності Товариства з додатковою відповідальністю "Екоторг";

- наявна кредиторська та дебіторська заборгованість Товариства з додатковою відповідальністю "Екоторг" залишається на балансі товариства і не розподіляється між сторонами в процесі виділення;

- затверджено розподільчий баланс Товариства з додатковою відповідальністю "Екоторг" та акт приймання - передачі майна новоствореній юридичній особі;

- згідно заяви Сорохана М.М. виділення майна новоствореній юридичній особі згідно акту приймання-передачі та розподільчого балансу вважати одночасним виділенням частки Сорохана М.М.

Крім того, як видно з матеріалів справи Розподільчий баланс Товариства з додатковою відповідальністю "Екоторг", що реорганізується шляхом виділення, затверджений протоколом № 3 загальних зборів учасників Товариства з додатковою відповідальністю "Екоторг" від 08.02.2013 року і був підписаний учасниками Товариства з додатковою відповідальністю "Екоторг" Фербеєм Ю.В., Сороханом М.М. та членами комісії з припинення Довганик Н.М. і Семотюк Г.В. та скріплений печаткою Товариства з додатковою відповідальністю "Екоторг". Як видно із розподільчого балансу за статтею активів основні засоби залишковою вартістю 498, 2 тисяч гривень передано новоствореному товариству.

На виконання рішення загальних зборів від 08.02.2013 року складено та долучено до матеріалів справи копію акту приймання - передачі майна новоствореній юридичній особі від 08.02.2013 року, за підписами членів комісії з припинення Довганик Н.М. і Семотюк Г.В., однак вказаний акт не підписаний головою комісії Фербеєм Ю.В. та від новоствореної юридичної особи Сороханом М.М.

Однак, під час розгляду справи сторони долучили до матеріалів справи ще два оригінали Актів приймання - передачі майна новоствореній юридичній особі від 08.02.2013 року. Суд дослідив вказані акти та встановив, що акт приймання - передачі майна новоствореній юридичній особі від 08.02.2013 року, який долучено до справи за клопотанням (Вх. № 15798/13 від 10.10.2013 року) позивача, підписаний членами комісії Довганик Н.М. і Семотюк Г.В. та за підписом Сорохана М.М. від новоствореної юридичної особи, однак за відсутністю підпису Фербея Ю.В. Вказаний акт є тотожним з Актом приймання - передачі, копію якого було долучено, як додаток до позовної заяви, проте, на оригіналі Акту уже наявний підпис у графі "прийняв" Сорохана М.М., на відміну від копії на якій підпис у графі "прийняв" від новоствореної юридичної особи Сорохана М.М. був відсутній.

Що стосується іншого оригіналу Акту приймання - передачі майна новоствореній юридичній особі від 08.02.2013 року, який долучено до справи за клопотанням (Вх. № 15098/13 від 26.09.2013 року) відповідача, то він містить лише підписи членів комісії Довганик Н.М. та Семотюк Г.В., проте даний примірник оригіналу акту відрізняється від двох попередніх, які вже містяться в матеріалах справи. Так, як видно з тексту долученого акту він доповнений ще одним пунктом, а саме пунктом № 6, в якому вказано, що протягом 30 - ти календарних днів з моменту підписання акту приймання - передачі Сорохан М.М., зобов'язується компенсувати Товариству з додатковою відповідальністю "Екоторг" - 110 010, 00 гривень, як різницю між вартістю належної йому частки (44, 38 % статутного капіталу, що складає 388 190, 00 гривень) та вартістю отриманого майна (498 200, 00 гривень). Вказаний акт підписаний Довганик Н.М. та Семотюк Г.В.

Оскільки існують два оригінали Актів приймання - передачі майна новоствореній юридичній особі від 08.02.2013 року, які відрізняються між собою пунктом № 6, в якому йдеться про компенсацію різниці між вартістю належної частки Сорохану М.М. та вартістю отриманого майна і жоден з актів не підписаний усіма уповноваженими на те особами, то можна вважати, що сторони не дійшли згоди щодо належного передання та документального оформлення передання нежитлових приміщень, які утворились внаслідок виділу, новоствореній юридичній особі.

У відповідності до ч. 3 ст. 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Згідно пунктом 3 підпункту 51 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 червня 2011 року № 703, у разі поділу юридичної особи або виділу з неї нової юридичної особи для проведення державної реєстрації прав з видачею свідоцтва про право власності на нерухоме майно у зв'язку з передачею у власність фізичним та юридичним особам об'єктів нерухомого майна, заявник подає органу державної реєстрації прав розподільчий баланс, затверджений засновниками (учасниками) юридичної особи або органом, який прийняв рішення про поділ юридичної особи або виділ з неї нової юридичної особи, та документ, що підтверджує факт передачі такого майна юридичній особі.

Таким чином, при наявності підписаного розподільчого балансу та проведення державної реєстрації змін до установчих документів Товариства з додатковою відповідальністю "Екоторг", у зв'язку із виділом, та проведенням державної реєстрації новоствореної шляхом виділу із Товариства з додатковою відповідальністю "Екоторг" юридичної особи Товариства з обмеженою відповідальністю "Славмир", позивач не має можливості зареєструвати право власності на передане йому при виділі нерухоме майно, оскільки немає підписаного уповноваженими особами Акту приймання - передачі, відтак не має можливості використовувати належні йому приміщення у господарській діяльності товариства.

Враховуючи викладені обставини, у позивача відсутня можливість володіння, користування і розпорядження майном, що стало підставою для звернення до господарського суду Івано-Франківської області з позовом про визнання нежитлових приміщень загальною площею 831, 8 м. кв. такими, що передані Товариством з додатковою відповідальністю "Екоторг" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Славмир".

Статтею 41 Конституції України передбачено право кожного володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Частиною 1 статті 317 Цивільного кодексу України встановлено, що власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (ч. 1 ст. 321 Цивільного кодексу України). Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів і вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (ст. 328 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 334 Цивільного кодексу України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним. Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Приписами частини 1 статті 59 Господарського кодексу України закріплено, що припинення діяльності суб'єкта господарювання здійснюється шляхом його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації - за рішенням власника (власників) чи уповноважених ним органів, за рішенням інших осіб - засновників суб'єкта господарювання чи їх правонаступників, а у випадках, передбачених законами, - за рішенням суду. Водночас ч. 4 ст. 59 цього Кодексу встановлено, що у разі поділу суб'єкта господарювання усі його майнові права і обов'язки переходять за роздільним актом (балансом) у відповідних частках до кожного з нових суб'єктів господарювання, що утворені внаслідок цього поділу. У разі виділення одного або кількох нових суб'єктів господарювання до кожного з них переходять за роздільним актом (балансом) у відповідних частках майнові права і обов'язки реорганізованого суб'єкта.

Згідно статті 109 Цивільного кодексу України, виділом є перехід за розподільчим балансом частини майна, прав та обов'язків юридичної особи до однієї або кількох створюваних нових юридичних осіб.

Положенням ст. 3 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" майновими правами, які можуть оцінюватися, визнаються будь - які права, права, пов'язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовими частинами права власності (права володіння, розпорядження, користування), а також інші специфічні права (право на провадження діяльності, використання природних ресурсів тощо) та права вимоги.

Відповідно до ст. 182 Цивільного кодексу України, право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Відповідно до ч. 4 ст. 334 Цивільного кодексу України, права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до Закону. За вимогами ч. 3 ст. 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Статтею 4 цього ж Закону визначено, що обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування.

Таким чином, суд приходить до висновку, що перехід майнових прав за розподільчим балансом до новоствореної юридичної особи не тягне за собою виникнення права власності на об'єкт нерухомого майна попередника без здійснення реєстрації такого права. Отже, визнання нежитлових приміщень загальною площею 831, 8 м. кв., а саме приміщення № № 1, 2, 3, 4,5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23 на першому поверсі, приміщення № 53, 54, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63, 64, 65, 66, 67, 68, 69, 70, 71, 72 на другому поверсі будівлі позначеної Літерою "А" (торговий комплекс) по вулиці Лисенка, будинок 25, села Хутір - Будилів Снятинського району Івано-Франківської області, такими, що передані Товариством з додатковою відповідальністю "Екоторг" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Славмир" не представляється можливим.

Крім того, в силу статей 179, 181, 190 Цивільного кодексу України, об'єкт нерухомого майна - є річчю, і виникнення будь-якого права відносно об'єкту нерухомого майна пов'язане з реєстрацією такого права.

В силу вимог ст. 109 Цивільного кодексу України, виділом є перехід за розподільчим балансом частини майна, прав та обов'язків юридичної особи до однієї або кількох створюваних нових юридичних осіб. За положеннями ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Отже, у зв'язку з відсутністю належного оформлення передачі нерухомого майна, а саме відсутністю підписаного усіма уповноваженими на те особами Акту приймання - передачі майна новоствореній юридичній особі, що спричинено неможливістю дійти згоди між сторонами у результаті існування різниці між вартістю належної позивачу частки (44, 38 % статутного капіталу, що складає 388 190, 00 гривень) та вартістю отриманого майна (498 200, 00 гривень), то суд приходить до висновку, що не зважаючи на Державну реєстрацію Товариства з обмеженою відповідальністю "Славмир", яку проведено 18.03.2013 року, право власності на нежитлові приміщення загальною площею 831, 8 м. кв., що належать Товариству з додатковою відповідальністю "Екоторг" і за відсутності підписаного належним чином Акту приймання - передачі нерухомого майна, не може бути визнаним таким, що вже передано.

Водночас, слід вказати на ту обставину, що вимагаючи визнання права власності на нежитлові приміщення, позивачу слід було надати суду докази того, що відповідач ухиляється від підписання акту приймання - передачі нежитлових приміщень, чим порушує його право. Натомість із представлених суду відповідачем доказів, а саме: листів адресованих відповідачем позивачу від 17.05.2013 року та 05.07.2013 року, які наручно отримані позивачем, вбачається, що відповідач неодноразово пропонував позивачу з'явитись для участі у прийманні - передачі майна та підписанні відповідного акту.

При цьому, у зв'язку із наявністю у матеріалах справи двох оригіналів та однієї належним чином засвідченої копії актів приймання - передачі майна від 08.02.2013 року, які суттєво відрізняються за змістом та наявністю підписів у них, суд не може дати належну правову оцінку даним документам щодо їх достовірності.

У відповідності до пункту 2.5. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26 грудня 2011 року визначає, що будь - які подані учасниками процесу докази підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи. Суд обґрунтовує своє рішення лише тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст. 34 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку про відмову в позові у повному обсязі.

Судовий збір, за правилами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України залишити за позивачем.

Керуючись ст. ст. 2, 3, 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", пунктом 3 підпункту 51 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 червня 2011 року № 703, ст. 3 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", ст. ст. 109, 179, 181, 182, 190, 316, 317, 321, 328, 334 Цивільного кодексу України, ст. 59 Господарського кодексу України, ст. ст. 33, 34, 43, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

в позові Товариства з обмеженою відповідальністю "Славмир" до Товариства з додатковою відповідальністю "Екоторг" про визнання нежитлових приміщень такими, що передані Товариством з додатковою відповідальністю "Екоторг" юридичній особі, що утворилась внаслідок виділу - Товариству з обмеженою відповідальністю "Славмир" - відмовити.

Повне рішення складено 29.10.13

Суддя Михайлишин В. В.

Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"