Постанова

від 29.10.2013 по справі 7/906/72/13-г

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" жовтня 2013 р. Справа № 7/906/72/13-г

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючої судді Коломис В.В.

суддів Мамченко Ю.А.

суддів Дужич С.П.

при секретарі судового засідання Величко К.Я.

розглянувши апеляційну скаргу позивача - Публічного акціонерного товариства "ОТП БАНК" на рішення господарського суду Житомирської області від 25.07.13 р.

у справі № 7/906/72/13-г (суддя Кудряшова Ю.В. )

позивач Публічне акціонерне товариство "ОТП БАНК"

відповідач Відкрите акціонерне товариство "Електровимірювач"

за участю третіх осіб , які не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача:

1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Елім-Партнер"

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Про-Консалт"

3) Товариства з обмеженою відповідальністю "Нью Вейв Медіа Юкрейн"

4) Товариства з обмеженою відповідальністю "Тімоне Маркетинг"

5) Фізичної особи - підприємця Мельниченка Олега Михайловича

про стягнення заборгованості по Договору про надання кредиту № CR 07-443/29-1 від 11.09.2007р. за рахунок звернення стягнення на предмет застави

за участю представників сторін:

позивача - Теперик О.В. (довіреність б/н від 15.02.2013р.);

відповідача - Шуляк Н.А. (довіреність б/н від 28.10.2013р.);

третіх осіб - не з'явилися.

Судом роз'яснено представникам сторін права та обов'язки, передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України.

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.

Розпорядженням в.о. голови Рівненського апеляційного господарського суду від 28.10.2013 року внесено зміни до складу колегії суддів, окрім заміни головуючого судді. Відповідно до вказаного розпорядження, у справі №7/906/72/13-г визначено колегію суддів у складі: головуюча суддя Коломис В.В., суддя Мамченко Ю.А., суддя Дужич С.П.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Житомирської області від 25.07.2013 року у справі № 7/906/72/13-г в позові Публічного акціонерне товариство "ОТП БАНК" до Відкритого акціонерного товариства "Електровимірювач" за участю третіх осіб, які не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Елім-Партнер", Товариства з обмеженою відповідальністю "Про-Консалт", Товариства з обмеженою відповідальністю "Нью Вейв Медіа Юкрейн", Товариства з обмеженою відповідальністю "Тімоне Маркетинг", Фізичної особи - підприємця Мельниченка Олега Михайловича про стягнення заборгованості по Договору про надання кредиту № CR 07-443/29-1 від 11.09.2007р. за рахунок звернення стягнення на предмет застави відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, позивач звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задоволити в повному обсязі.

Обгрунтовуючи свої вимоги апелянт посилається на порушення господарським судом Житомирської області норм матеріального та процесуального права, а також на невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого суду, обставинам справи.

29 жовтня 2013 року через канцелярію Рівненського апеляційного господарського суду представником відповідача подано клопотання про зупинення провадження у даній справі.

Обґрунтовуючи клопотання про зупинення провадження у даній справі відповідач посилається на те, що вимоги ПАТ "ОТП Банк" ґрунтуються, зокрема, на умовах договорів застави № PL 11-491/29-1 від 20.09.2011р. та № PL 11-492/29-1 від 20.09.2011р., спір про визнання недійсними яких вирішується господарським судом м.Києва у справах №910/20130/13 та №910/20131/13, тобто на умовах договорів, які оспорюються. Вважає, що у разі визнання недійсним вказаних договорів відпадуть підстави для стягнення заборгованості у даній справі.

Відповідно до ч.1 ст.79 ГПК України, господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи.

Враховуючи це, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду, розглянувши подане скаржником клопотання, з огляду на наявні в матеріалах справи докази підстав для його задоволення не вбачає.

Крім того, апеляційний суд зазначає, що при позитивному вирішенні справ №910/20130/13 та №910/20131/13, відповідач не позбавлений права звернутись до суду з заявою, оформленою відповідно до XIII розділу Господарського процесуального кодексу України.

Безпосередньо в судовому засіданні представник апелянта повністю підтримав вимоги та доводи, викладені в апеляційній скарзі.

Представник відповідача безпосередньо в судовому засіданні вважає рішення місцевого господарського суду законним та обгрунтованим, а тому просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Треті особи в судове засідання не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили, витребуваних ухвалою апеляційного суду відзивів на апеляційну скаргу не надали.

Колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників третіх осіб, оскільки останні були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи.

Крім того, відповідно до п.3 ухвали апеляційного суду від 07.10.2013 року передбачено, що неявка представників сторін в судове засідання в разі повідомлення їх належним чином не є перешкодою для розгляду апеляційної скарги по суті.

Колегія суддів, заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційну скаргу слід задоволити, рішення місцевого господарського суду - скасувати, прийнявши нове рішення про задоволення позовних вимог.

При цьому колегія суддів виходила з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 11 вересня 2007 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Елім-Партнер" (позичальник/третя особа-1) та Закритим акціонерним товариством "ОТП Банк", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "ОТП Банк" (банк/позивач), був укладений договір про надання кредиту № CR 07-443/29-1 (далі - кредитний договір, а.с.25-32), відповідно до п.п.1.1 якого банк зобов'язувався надати позичальнику кредит в розмірі, що не перевищує ліміт фінансування, а позичальник - прийняти, належним чином використати та повернути банку кредит, а також сплатити проценти та виконати інші зобов'язання, встановлені у кредитному договорі.

Ліміт фінансування складає 6 791 316,75 Євро (згідно договору № 22 від 15.06.2011р. про зміну кредитного договору, а.с.68-69).

Згідно п.1.6. кредитного договору позичальник зобов'язаний виконати боргові зобов'язання в повному обсязі в строк до 15 вересня 2014 року включно, при цьому повернення кредиту здійснюється відповідно до п. 1.6.1. кредитного договору.

Згідно з п.1.4. кредитного договору за користування кредитом позичальник зобов'язаний сплатити позивачу відповідну плату. Проценти нараховуються 20 (двадцятого) числа кожного календарного місяця та повинні сплачуватися Позичальником Банку щомісячно протягом 3 (трьох) Банківських днів наступних за таким 20 (двадцяти) числом кожного календарного місяця (п.1.4.5. кредитного договору).

В якості забезпечення виконання зобов'язань позичальника за кредитним договором, між банком та ВАТ "Електровимірювач" (заставодавець/відповідач) були укладені договори застави:

- договір застави майнових прав № PL 11-491/29-1 від 20.09.2011р. (далі - договір застави №491, а.с.72-75), предметом застави за яким є - майнові права вимоги щодо отримання грошових коштів, що знаходяться на банківському рахунку № 26008001308880 належному ВАТ "Електровимірювач" на момент підписання цього договору та/або будуть надходити (зараховуватися) на банківський рахунок протягом строку дії цього договору, а також грошові кошти, що знаходяться чи будуть надходити на банківський рахунок;

- договір застави № PL 11-492/29-1 від 20.09.2011р. (далі договір застави №492, а.с.76-80), предметом застави за яким є - майнові права (права вимоги) заставодавця до контрагентів за контрактами, переліченими в Додатку № 1 до Договору застави 492, що є невід'ємною частиною договору, а саме: Договір суборенди № 01/12 від 15.08.11р., укладеного із Мельниченко О.М.; Договір суборенди № 01/15 від 26.07.11р., укладеного із TOB "Тімоне Маркетинг"; Договір суборенди № 01/16 від 12.08.11р., укладеного із TOB "НЬЮ ВЕЙВ МЕДІА ЮКРЕЙН"; та Договір суборенди № 01/18 від 15.08.11р., укладеного із TOB "ПРО-КОНСАЛТ".

Як вбачається, позивач належним чином виконав взяті на себе за договором зобов'язання щодо надання позичальнику кредитних коштів, що в свою чергу підтверджується наявними в матеріалах справи кредитними заявками та меморіальними ордерами (а.с.82-111).

Натомість, позичальник в порушення умов договору та взятих на себе зобов'язань кредитні кошти в зазначені строки не повернув, відсотки за користування кредитними коштами сплатив частково.

Внаслідок таких неправильних дій позичальника, останнім станом на 20.12.2012 року створена заборгованість в розмірі 6 660 125,95 Євро (70 812 390,54 грн. еквівалент по курсу НБУ станом на 20.12.2012р.), що складається з суми строкової заборгованості в розмірі 4 190 556,19 (чотири мільйони сто дев'яносто тисяч п'ятсот п'ятдесят шість Євро 19/100) Євро (44 555 208,67 грн. еквівалент по курсу НБУ станом на 20.12.2012р.); суми простроченої заборгованості в розмірі 2 469 569,76 (два мільйони чотириста шістдесят дев'ять тисяч п'ятсот шістдесят дев'ять Євро 76/100) Євро (26 257 181,87 грн. еквівалент по курсу НБУ станом на 20.12.2012р.), що підтверджується наданим позивачем розрахунком заборгованості (а.с.20-24).

З огляду на викладене, ПАТ "ОТП Банк" звернувся до господарського суду з відповідним позовом.

Місцевий господарський суд, посилаючись на те, що позивач не вказував іншого шляху задоволення вимог з предмету застави крім переведення на нього права вимоги, а в даному випадку вимоги як такої не існує, прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині переводу на ПАТ "ОТР Банк" права вимоги щодо отримання грошових коштів, що знаходяться на банківському рахунку, відкритому в АТ "ОТР Банк" та належному ВАТ "Електровимірювач".

При цьому, суд першої інстанції зазначив в оскаржуваному рішенні, що з договору застави майнових прав №491 не вбачається наявність права заставодавця вимагати від третьої особи виконання певних обов'язків, а фактично обумовлено тільки передачу права отримання грошових коштів, що знаходяться на банківському рахунку ВАТ Електровимірювач", з огляду на що, дійшов висновку, що за своєю правовою природою вказаний договір є заставою грошових коштів на рахунку заставодавця.

Крім того, суд першої інстанції посилаючись на те, що позивачем не надано доказів вимоги до боржника щодо дострокового виконання зобов'язання, забезпеченого заставою і в зв'язку з цим звернення стягнення на майнові права, а також не надано доказів невиконання або неналежного виконання ТОВ "Елім-Партнер" кредитного договору саме в заявленій сумі, прийшов до висновку про передчасність позову щодо звернення стягнення на предмет застави згідно договору застави №492 та відмовив в задоволенні позовних вимог в цій частині.

Натомість, з такими доводами та власне висновками місцевого господарського суду колегія суддів погодитись не може з огляду на таке.

Згідно Закону України "Про заставу" застава - це спосіб забезпечення зобов'язань, якщо інше не встановлено законом.

Предметом застави можуть бути майно та майнові права. Предметом застави може бути майно, яке стане власністю заставодавця після укладення договору застави, в тому числі продукція, плоди та інші прибутки (майбутній урожай, приплід худоби тощо), якщо це передбачено договором (ст.4 Закону України "Про заставу").

Заставодавець може укласти договір застави як належних йому на момент укладення договору прав вимоги по зобов'язаннях, в яких він є кредитором, так і тих, що можуть виникнути в майбутньому (ст.49 Закону України "Про заставу").

Тобто, Закон України "Про заставу" не містить, як обов'язкову умову, наявність права вимоги саме на момент укладення договору застави.

Поняття зобов'язання визначене статтею 509 ЦК України, відповідно до якої, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Як вже зазначалося вище, згідно умов договору застави №491, предметом застави є -майнові права вимоги заставодавця (відповідача) до заставодержателя (позивача) щодо отримання грошових коштів, що знаходяться на банківському рахунку № 26008001308880 на момент підписання цього договору та/або будуть надходити на банківський рахунок протягом строку дії цього договору, а також грошові кошти, що знаходяться чи будуть надходити на банківський рахунок.

При цьому, банківський рахунок - це рахунок заставодавця (ТОВ "Електровимірювач"), відкритий в банку на підставі договору № 1 про відкриття рахунку, здійснення розрахунково-касового обслуговування та надання інших банківських послуг від 20.01.2009р.

У розділі "Визначення термінів" договору застави №491 сторони визначили що розуміється під терміном "Банківського рахунку" та "Договору банківського рахунку", а також їх реквізити.

Таким чином, договором застави №491 чітко визначені майнові права, що складають предмет застави, а також вказана особа, що є боржником відносно даних прав вимоги.

Крім того, слід зазначити, що вказані договори застави є чинними, в судовому порядку недійсними не визнавалися.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає помилковими висновки місцевого господарського суду, що зі змісту договору застави №491 не вбачається наявності права вимоги ВАТ "Електровимірювач" до третьої особи.

Статтями 526 та 629 ЦК України передбачено, що зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору, а договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як вже зазначалося вище, внаслідок неналежного виконання ТОВ "Елім-Партнер" зобов'язань за кредитним договором у останнього, станом на 20.12.2012р., утворилась заборгованість перед ПАТ "ОТП Банк" по тілу кредиту в сумі 6660125,95 Євро (строкова заборгованість в розмірі 4 190 556,19 Євро, прострочена заборгованість в розмірі 2 469 569,76 Євро), 738 964,20 Євро - заборгованість по відсоткам, 270 159,54 Євро - заборгованість по пені, що підтверджується наданим позивачем розрахунком заборгованості (а.с.20-24).

Пунктом 1.10. кредитного договору передбачено, що при виникненні випадку невиконання його умов позичальником, банк вправі вимагати дострокового виконання боргових зобов'язань в цілому, або у визначеній частині.

На виконання вимог п.1.10. кредитного договору банком 11.07.2012 року була направлена позичальнику досудова вимога (вих. № 08-12-12-4/5170 від 10.07.2012р.) про погашення заборгованості за кредитним договором.

Зазначена вимога була отримана третьою особою-1, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією поштового повідомлення про вручення рекомендованого листа, однак, залишена останньою без відповіді та виконання (а.с.112-114).

Пунктами 2.1. договорів застави передбачено, що застава забезпечує вимоги заставодержателя щодо виконання боржником боргових зобов'язань, що підлягають виконанню за кредитним договором та/або пов'язані з кредитним договором, у такому розмірі, у такій валюті, у такий строк і в такому порядку, як це встановлено в кредитному договорі.

Відповідно до п. 6.2. договорів застави, у випадку настання заставного випадку, а саме: невиконання та/або неналежного виконання заставодавцем положень договорів застави та/або неналежного виконання боржником положень кредитного договору, в тому числі невиконання вимог заставодержателя про повернення кредиту (траншу) відповідно до умов кредитного договору, позивач має переважне право звернути стягнення на предмет застави та одержати задоволення своїх вимог з вартості предмета застави.

Як вбачається з пункту 6.5 договору застави №491, заставодавець відступає заставодержателю під відкладальною обставиною (умовою), а заставодержатель набуває всі права вимоги заставодавця до заставодержателя за договором банківського рахунку і стає кредитором за договором банківського рахунку щодо отримання грошових коштів, що знаходяться на банківському рахунку на момент укладення цього договору та/або будуть надходити (зараховуватись) на банківський рахунок протягом дії цього договору.

Відповідно до п.6.5 договору застави №492, заставодавець здійснює уступку (відступає) заставодержателю під відкладальною обставиною (умовою), а заставодержатель набуває всіх майнових прав (праа вимоги) заставодавця до котрагентів (будь-кого з них) за контрактами (будь-яким з них), і стає кредитором за контрактами (будь-яким з них) відносно таких майнових прав (права вимоги).

В зв'язку з тим, що позичальником зобов'язання щодо повернення кредитних коштів виконані не були, банк 23.07.2012р. звернувся до ВАТ "Електровимірювач" (заставодавця згідно договорів застави №491 та №492) з вимогою про погашення всієї суми заборгованості протягом 30 (тридцяти) днів з моменту направлення даного повідомлення (вих. № 73-12/5554 від 23.07.12р., а.с.115-117).

Однак, в порушення умов договорів застави та вимог чинного законодавства, відповідач не здійснив погашення всієї суми заборгованості у встановлені строки.

Невиконання позичальником умов кредитного договору щодо повернення кредиту, сплати нарахованих за користування кредитом відсотків, а також сплати пені, нарахованої за прострочення виконання зобов'язань, у відповідності до п.6.2 договорів застави є заставним випадком.

Приписами ст.589 Цивільного кодексу України та ст.19 Закону України "Про заставу", визначено, що у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч.1 ст.590 Цивільного кодексу України та ст 20 Закону України "Про заставу", звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст.592 ЦК України заставодавець має право вимагати дострокового виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, а якщо його вимога не буде задоволена, - звернути стягнення на предмет застави.

Згідно ст.23 Закону України "Про заставу" при заставі майнових прав реалізація предмета застави провадиться шляхом уступки заставодавцем заставодержателю вимоги, що випливає із заставленого права. Заставодержатель набуває право вимагати в судовому порядку переводу на нього заставленого права в момент виникнення права звернення стягнення на предмет застави.

З огляду на вищевикладені, встановлені апеляційним судом, обставини справи, зокрема, щодо порушення боржником за основним зобов'язанням - третьою особою-1 у даній справі ТОВ "Елім-Партнер" договірних зобов'язань перед позивачем, умови договорів застави №491 та №492, яким відповідач забезпечив виконання ТОВ "Елім-Партнер" боргових зобов'язань перед позивачем заставою майнового права вимоги відповідача до позивача щодо отримання грошових коштів, та майнового права (права вимоги) відповідача до контрагентів за контрактами, переліченими в Додатку №1 до договору застави №492, апеляційний господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача 7 669 249,69 Євро заборгованості за кредитним договором (що еквівалентно 81 541 686,78 грн. за курсом НБУ станом на 20.12.2012р.), а саме: 6 660 125,95 Євро заборгованості по кредиту, 738 964,20 Євро заборгованості по відсотках, 270 159,54 Євро заборгованості по пені, шляхом звернення стягнення на предмети застави в рахунок часткового погашення вищевказаної заборгованості.

При цьому, посилання суду першої інстанції на Закон України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" є помилковим, оскільки у відповідності до ст.1 цього Закону, останній визначає правовий режим регулювання обтяжень рухомого майна, встановлених з метою забезпечення виконання зобов'язань, а також правовий режим виникнення, оприлюднення та реалізації інших прав юридичних і фізичних осіб стосовно рухомого майна.

Враховуючи все вищевикладене в сукупності, колегія Рівненського апеляційного господарського суду прийшла до висновку, що рішення господарського суду Житомирської області прийняте з неправильним застосуванням норм матеріального права, а висновки, викладені в ньому, не відповідають обставинам справи.

З огляду на це, апеляційну скаргу позивача слід задоволити, а рішення господарського суду Житомирської області - скасувати, прийнявши нове рішення, яким позов задоволити.

Судові витрати, передбачені ст.44 ГПК України, відповідно до статті 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 99,101,103,105,106 ГПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ОТП БАНК" - задоволити.

2. Рішення господарського суду Житомирської області від 25.07.2013 року у справі №7/906/72/13-г скасувати.

Прийняти нове рішення.

"Позов задоволити.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Електровимірювач" (10014, м. Житомир, площа Перемоги, буд.10, і/к 00226098) на користь Публічного акціонерного товариства "ОТП БАНК" (01601, м. Київ, вул. Жилянська, 43, і/к 21685166) заборгованість за Договором про надання кредиту № CR 07-443/29-1 від 11.09.2007 року в розмірі 7 669 249,69 Євро, а саме: 6 660 125,95 Євро - заборгованість за кредитом, 738 964,20 Євро - заборгованість по відсоткам, 270 159,54 Євро - заборгованість по пені, що у гривневому еквіваленті за курсом НБУ станом на 20.12.2012 року становить 81 541 686,78 грн. шляхом переводу на Публічне акціонерне товариство "ОТП БАНК" :

- права вимоги щодо отримання грошових коштів, що знаходяться на банківському рахунку №26008001308880, відкритому в АТ "ОТП Банк", та належному Відкритому акціонерному товариству "Електровимірювач", що є предметом застави за Договором застави № PL 11-41/29-1 від 20.09.2011р.;

- права вимоги за Договором суборенди № 01/12 від 15.08.2011р., укладеним між ВАТ "Електровимірювач" та Мельниченко О.М. (і/к 31116721114), Договором суборенди №01/15 від 26.07.2011р., укладеним між ВАТ "Електровимірювач" та ТОВ "Тімоне Маркетинг" (і/к 37221134); Договором суборенди №01/16 від 12.08.2011р., укладеним між ВАТ "Електровимірювач" та ТОВ "Нью Вейв Медіа Юкрейн" (і/к 37569376) та Договором суборенди №01/18 від 15.08.2011р., укладеним між ВАТ "Електровимірювач" та ТОВ "Проконсалт" (і/к 37455199)

в рахунок часткового погашення вищевказаної заборгованості за Договором про надання кредиту № CR 07-443/29-1 від 11.09.2007 року.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Електровимірювач" (10014, м. Житомир, площа Перемоги, буд.10, і/к 00226098) на користь Публічного акціонерного товариства "ОТП БАНК" (01601, м. Київ, вул. Жилянська, 43, і/к 21685166) судовий збір в розмірі 68 820,00 грн.

Видати накази."

3. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Електровимірювач" (10014, м. Житомир, площа Перемоги, буд.10, і/к 00226098) на користь Публічного акціонерного товариства "ОТП БАНК" (01601, м. Київ, вул. Жилянська, 43, і/к 21685166) судовий збір в розмірі 34 410,00 грн. за розгляд апеляційної скарги.

4. Місцевому господарському суд видати відповідні накази.

5. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуюча суддя Коломис В.В.

Суддя Мамченко Ю.А.

Суддя Дужич С.П.