Постанова

від 23.10.2013 по справі 817/2417/13-а

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 817/2417/13-а

23 жовтня 2013 року 16год. 35хв. м. Рівне Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Щербакова В. В. за участю секретаря судового засідання Таргоній А.В. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник ОСОБА_1

відповідача: представник Горовенко О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Приватний підприємець ОСОБА_4 до Дубенська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ВСТАНОВИВ:

Приватний підприємець ОСОБА_4 (далі по тексту - ФОП ОСОБА_5) звернулася до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Дубенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Рівненській області (далі по тексту - Дубенська ОДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень:

від 25.06.2013 №0000061702 про визначення податкового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 225444,32 грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 112722,17 грн.;

від 25.06.2013 №0000051702 про визначення податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 173975,62 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 28687,95 грн.

25.07.2013 року позивачем подано заяву про збільшення позовних вимог, відповідно до якої просить визнати також неправомірними дії Дубенської ОДПІ по нарахуванню пені за податковими повідомленнями-рішеннями від 25.06.2013 №0000051702 та №0000061702.

В основу визначення податкових зобов'язань згідно із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями податковим органом покладено дані акта перевірки про відсутність об'єкта оподаткування з ПДВ при придбанні товарів (послуг) по безтоварним операціям з контрагентами - ТОВ «Суперолл» у травні 2011, ТОВ «Агрофон» у листопаді та грудні 2010, ТОВ «Б2 Фінгруп» у серпні 2010, ФОП ОСОБА_6 у квітні, травні 2011 в результаті чого занижено податок на доходи фізичних осіб, а також віднесення сум податку на додану вартість, сплачених у ціні товарів по таких операціям, до податкового кредиту в результаті чого завищено податковий кредит по безтоварним операціям з контрагентами, в результаті чого занижено податок на додану вартість у періоді, що перевірявся. На думку посадових осіб податкового органу, правочини по придбанню товарно-матеріальних цінностей, вчинені позивачем з контрагентами, не спрямовані на реальне настання правових наслідків. Підставами для таких висновків податкового органу були акти перевірок податковими органами контрагентів позивача, за результатами яких зроблені висновки про неможливість здійснення господарських операцій з поставки товару від контрагентів-покупців, оскільки контрагенти відсутні за адресою своєї реєстрації, відсутні необхідні умови для досягнення результатів відповідної господарської діяльності, економічної діяльності, в тому числі відсутність управлінського та технічного персоналу, що свідчить, що правочини вчинені без мети настання реальних наслідків.

Таким чином, укладені правочини позивача з контрагентами, на думку податкового органу, є нікчемними, оскільки не спрямовані на настання реальних наслідків, а формування валових витрат та податкового кредиту здійснено позивачем неправомірно, що призвело до заниження податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб та податку на додану вартість.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що вважає висновки податкового органу безпідставними, оскільки операції з придбання товарів мали реальний характер, що підтверджується належними документами, які було надано посадовим особам органу державної податкової служби під час перевірки, належним чином відображені у податковому обліку і податковій звітності, тому податкові зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб та податку на додану вартість визначені правильно.

Також вказує, що 02.07.2013 листом № 452/17-39 від 02.07.2013 на адресу ФОП ОСОБА_5 Дубенською ОДПІ було направлено лист з розрахунками пені обчисленої на виявлені податковим органом суми заниження податкових зобов'язань до податкового повідомлення-рішення № 0000051702 від 25.06.2013 та № 0000061702 від 25.06.2013.

Зі змісту розрахунку пені по податковому повідомленню-рішенню № 0000051702 від 25.06.2013 вбачається, що розрахунок пені зроблено за період:

- по нарахованих зобов'язаннях в сумі 116599,73 грн. за період з 19.02.2011 по 10.07.2013;

- по нарахованих зобов'язаннях в сумі 57375,89 грн. за період з 19.02.2012 по 10.07.2013.

Зі змісту розрахунку пені по податковому повідомленню-рішенню № 0000061702 від 25.06.2013 вбачається, що розрахунок пені зроблено за період:

- по нарахованих зобов'язаннях в сумі 79713 грн. з 30.09.2010 р. по 10.07.2013;

- по нарахованих зобов'язаннях в сумі 23802 грн. з 30.12.2010 р. по 10.07.2013;

- по нарахованих зобов'язаннях в сумі 51951 грн. з 28.01.2011 р. по 10.07.2013;

- по нарахованих зобов'язаннях в сумі 6670 грн. з 30.05.2011 р. по 10.07.2013;

- по нарахованих зобов'язаннях в сумі 63308 грн. з 30.06.2011 р. по 10.07.2013.

Відповідно до пп. 129.1 ст. 129 Податкового кодексу України - пеня нараховується після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня.

Оскільки грошові зобов'язання по податкових повідомленнях-рішеннях від 25.06.2013 року №0000051702 та №0000061702 є неузгодженими, то дії Дубенської ОДПІ по нарахуванню пені за вказаними податковими повідомленнями-рішеннями також є неправомірними.

На підставі викладеного позивач просив суд податкові повідомлення-рішення визнати протиправними та скасувати та визнати неправомірними дії по нарахуванню пені за податковими повідомленнями-рішеннями від 25.06.2013 №0000061702 та №0000051702.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав повністю з підстав, викладених у позовній заяві та додаткових поясненнях, просив його задовольнити.

Відповідач позов не визнав про що подав письмові заперечення. В обгрунтування заперечень зазначає, що Дубенською ОДПІ було отримано акти перевірок контрагентів ФОП ОСОБА_5, а саме: від ДПІ у Дарницькому районі м. Києва про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Суперолл» (код ЄДРПОУ 34474769) за період з 06.05.2010 по 28.10.2011 №59/2307/34474769 від 28.10.2011; від ДПІ у Печерському районі м. Києва про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ «Б2 Фінгруп» (код ЄДРПОУ 37003431) з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні фінансово-господарських відносин за період з 01.05.2010 по 30.06.2011 №1672/23-3/37003431 від 27.12.2011; від ДПІ у Печерському районі м. Києва про результати проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Агрофон» (код ЄДРПОУ 37264697) щодо підтвердження господарських відносин з постачальниками та покупцями за період з 01.09.2010 по 31.03.2011 №79/23-4/37264697 від 22.02.2012; від ДПІ у м. Черкасах про неможливість проведення зустрічної звірки ФОП ОСОБА_6, реєстраційний номер НОМЕР_3 щодо підтвердження господарських операцій за квітень 2011 №216/17-317/НОМЕР_3 від 14.09.2012, відповідно до яких встановлено неможливість фактичного здійснення ТОВ «Агрофон», ТОВ «Б2 Фінгруп», ТОВ «Суперолл», ФОП ОСОБА_6 господарських операцій через відсутність майна та інших матеріальних цінностей, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі-продажу; відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності у зв'язку з відсутністю трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів.

Представник відповідача вважає податкові повідомлення-рішення правомірними та просив суд у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Як свідчать матеріали справи, у період з 29.05.2013 по 31.05.2013 Дубенською ОДПІ була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ФОП ОСОБА_5, за результатами якої складено акт від 06.06.2013 №1/17-39/НОМЕР_4 «Про результати документальної позапланової перевірки платника податків фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, код НОМЕР_4 з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні взаєморозрахунків з ТОВ «Б2 Фінгруп», код ЄДРПОУ 37003431 за серпень 2010, з ТОВ «Агрофон», код ЄДРПОУ 37264697 за листопад 2010 та грудень 2010, з ФОП ОСОБА_6 код ЄДРПОУ НОМЕР_3 за квітень 2011 та травень 2011, з ТОВ «Суперолл» код ЄДРПОУ 34474769 за травень 2011».

Висновками акта перевірки встановлено, що ФОП ОСОБА_5 порушено:

ч.1 ст.203, ч.1, 2 ст.215, ст.216 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ФОП ОСОБА_5 при придбанні товарів (послуг) у ТОВ «Суперолл», код ЄДРПОУ 34474769 у травні 2011, у ТОВ «Б2 Фінгруп», код ЄДРПОУ 37003431 у серпні 2010, у ТОВ «Агрофон», код ЄДРПОУ 37264697 у листопаді та грудні 2010, у ФОП ОСОБА_6, код НОМЕР_3 у квітні та травні 2011 - товар (послуги) по вказаних правочинах, не були передані в порушення ст.ст. 662, 655 та 656 Цивільного кодексу України;

пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР від 03.04.1997 в частині не підтвердження об'єкта оподаткування з ПДВ при придбанні товарів (послуг) за серпень 2010, листопад 2010, грудень 2010 на загальну суму 155466,3 грн. в т.ч. за серпень 2010 р. згідно податкових накладних виписаних ТОВ "Б2 Фінгруп" на суму 79713,19 грн.; за листопад 2010 згідно податкових накладних виписаних ТОВ "Агрофон" на загальну суму 23801,64 грн.; за грудень 2010 згідно податкових накладних виписаних ТОВ "Агрофон" на суму 51951,47 грн.;

п.198.3 ст. 198, п. 198.4, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України в частині не підтвердження об'єкта оподаткування з ПДВ при придбанні товарів (послуг) за квітень, травень 2011 в загальній сумі 69978,02 грн. в т.ч. згідно податкових накладних виписаних ФОП ОСОБА_6 за квітень 2011 на суму 6669,94 грн., за травень 2011 на суму 63308,08 грн.;

пп. 9.12.1 п. 9.12 ст. 9, п. 7.1 ст. 7, пп. 8.1.3 п. 8.1 ст. 8 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" № 889-IV від 22.05.2003, ст. 13, абз. б п. 1 ст. 14 Декрету Кабінету Міністрів України № 13-92 від 26.12.1992 "Про прибутковий податок з громадян" у результаті чого донараховано податок з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності за 2-4 кв. 2010 в сумі 116599,73 грн. з них у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), які проведено на підставі нікчемного правочину з ТОВ "Б2 Фінгруп" в сумі 59784,89 грн. та у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), які проведено на підставі нікчемного правочину з ТОВ "Агрофон" в сумі 56814,84 грн.;

п. 167 ст. 167, п. 177.2 ст. 177 Податкового кодексу України в результаті чого донараховано податок на доходи фізичних осіб від підприємницької діяльності за 2011 в сумі 57375,89 грн.

Висновки посадових осіб податкового органу про порушення позивачем вимог законодавства ґрунтуються на припущенні, що правочини, укладені між позивачем і ТОВ «Агрофон», ТОВ «Б2 Фінгруп», ТОВ «Суперолл», ФОП ОСОБА_6 є нікчемними, здійснені без мети настання реальних наслідків.

Такий висновок посадових осіб податкового органу базується на результатах перевірок, відображених у актах: ДПІ у Дарницькому районі м. Києва про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Суперолл» (код ЄДРПОУ 34474769) за період з 06.05.2010 по 28.10.2011 №59/2307/34474769 від 28.10.2011; ДПІ у Печерському районі м. Києва про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ «Б2 Фінгруп» (код ЄДРПОУ 37003431) з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні фінансово-господарських відносин за період з 01.05.2010 по 30.06.2011 №1672/23-3/37003431 від 27.12.2011; ДПІ у Печерському районі м. Києва про результати проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Агрофон» (код ЄДРПОУ 37264697) щодо підтвердження господарських відносин з постачальниками та покупцями за період з 01.09.2010 по 31.03.2011 №79/23-4/37264697 від 22.02.2012; ДПІ у м. Черкасах про неможливість проведення зустрічної звірки ФОП ОСОБА_6, реєстраційний номер НОМЕР_3 щодо підтвердження господарських операцій за ківтень 2011 №216/17-317/НОМЕР_3 від 14.09.2012 відповідно до яких встановлено неможливість фактичного здійснення суб'єктами господарювання господарських операцій з урахуванням часу, оперативності проведення операцій, місцезнаходження майна, віддаленості контрагентів один від одного або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або надання послуг; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної господарської, економічної діяльності у зв'язку із відсутності управлінського або технічно персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, відсутність дозволів, ліцензій, необхідних для здійснення відповідного виду діяльності, а тому на думку податкового органу договори ФОП ОСОБА_5 з постачальниками є недійсними.

На підставі акта перевірки № 1/17-39/НОМЕР_4 від 06.06.2013 Дубенською ОДПІ було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000061702 від 25.06.2013 про визначення податкового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 225444,32 грн. та застосовано штрафні санкції в сумі 112722,17 грн. та № 0000051702 від 25.06.2013 про визначення податкового зобов'язання з доходів фізичних осіб на суму 173975,62 грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 28687,95 грн.

Судом також встановлено, що 02.07.2013 листом № 452/17-39 від 02.07.2013 на адресу ПП ОСОБА_5 Дубенською ОДПІ було направлено лист з розрахунками пені обчисленої на виявлені органом ДПС суми заниження податкових зобов'язань до податкового повідомлення-рішення № 0000051702 від 25.06.2013 та № 0000061702 від 25.06.2013.

Зі змісту розрахунку пені по податковому повідомленню-рішенню № 0000051702 від 25.06.2013 вбачається, що розрахунок пені зроблено за період:

- по нарахованих зобов'язаннях в сумі 116599,73 грн. за період з 19.02.2011 по 10.07.2013;

- по нарахованих зобов'язаннях в сумі 57375,89 грн. за період з 19.02.2012 по 10.07.2013.

Зі змісту розрахунку пені по податковому повідомленню-рішенню № 0000061702 від 25.06.2013 вбачається, що розрахунок пені зроблено за період:

- по нарахованих зобов'язаннях в сумі 79713 грн. з 30.09.2010 р. по 10.07.2013;

- по нарахованих зобов'язаннях в сумі 23802 грн. з 30.12.2010 р. по 10.07.2013;

- по нарахованих зобов'язаннях в сумі 51951 грн. з 28.01.2011 р. по 10.07.2013;

- по нарахованих зобов'язаннях в сумі 6670 грн. з 30.05.2011 р. по 10.07.2013;

- по нарахованих зобов'язаннях в сумі 63308 грн. з 30.06.2011 р. по 10.07.2013.

Не погоджуючись з такими діями Дубенської ОДПІ та прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх до суду.

З приводу господарських операцій з придбання товарів у ТОВ «Агрофон» судом встановлено наступне.

Господарські операції між ФОП ОСОБА_5 та ТОВ «Агрофон» у листопаді та грудні 2010 року здійснювалися на основі договору купівлі-продажу №1 від 01.10.2010 року (далі Договір). Відповідно до умов Договору ТОВ «Агрофон» (Продавець) зобов'язується передати товар ФОП ОСОБА_5 (Покупцю) відповідно до рахунку, що є невід'ємною частиною цього Договору, а Покупець зобов'язується прийняти й оплатити поставлений товар у строк та в порядку, встановленому цим Договором.

На виконання умов Договору ТОВ «Агрофон» у листопаді та грудні 2010 року здійснило поставку товару ФОП ОСОБА_5, що підтверджується рахунками на оплату товару, що є невід'ємною частиною Договору: №466 від 26.11.2010 на загальну суму 56 633,04 грн., у т.ч. ПДВ 9438,84 грн.; №467 від 26.11.2010 на загальну суму 64 929,60 грн., у т.ч. ПДВ 10 821,60 грн.; №470 від 26.11.2010 на загальну суму 21 247,20 грн., у т.ч. ПДВ 3541,20 грн.; №611 від 30.11.2010 на загальну суму 63 440,40 грн., у т.ч. ПДВ 10 573,40 грн.; №612 від 30.11.2010 на загальну суму 75 300,60 грн.; №613 від 30.11.2010 на загальну суму 7388,16 грн., у т.ч. ПДВ 1231,36 грн.; №687 від 28.12.2010 на загальну суму 53 550,00 грн., у т.ч. ПДВ 8925,00 грн.; №776 від 28.12.2010 на загальну суму 41 448,47 грн., у т.ч. ПДВ 6908,08 грн.; №777 від 28.12.2010 на загальну суму 51 979,20 грн., у т.ч. ПДВ 8663,20 грн.; №779 від 28.12.2010 на загальну суму 18 602,03 грн., у т.ч. ПДВ 3100,34 грн.; видатковими накладними: №375 від 26.11.2010 на загальну суму 56 633,04 грн., у т.ч. ПДВ 9438,84 грн.; №376 від 26.11.2010 на загальну суму 64 929,60 грн., у т.ч. ПДВ 10 821,60 грн.; №377 від 26.11.2010 на загальну суму 21 247,20 грн., у т.ч. ПДВ 3541,20 грн.; №552 від 07.12.2010 на загальну суму 63 440,40 грн., у т.ч. ПДВ 10 573,40 грн.; №553 від 07.12.2010 на загальну суму 75 300,60 грн.; №554 від 07.12.2010 на загальну суму 7388,16 грн., у т.ч. ПДВ 1231,36 грн.; №715 від 28.12.2010 на загальну суму 53 550,00 грн., у т.ч. ПДВ 8925,00 грн.; №716 від 28.12.2010 на загальну суму 41 448,47 грн., у т.ч. ПДВ 6908,08 грн.; №717 від 28.12.2010 на загальну суму 51 979,20 грн., у т.ч. ПДВ 8663,20 грн.; №718 від 28.12.2010 на загальну суму 18 602,03 грн., у т.ч. ПДВ 3100,34 грн.; №3 податковими накладними, виписаними ТОВ «Агрофон»: №554 від 26.11.2010 на загальну суму 56 633,04 грн., у т.ч. ПДВ 9438,84 грн.; №555 від 26.11.2010 на загальну суму 64 929,60 грн., у т.ч. ПДВ 10 821,60 грн.; №556 від 26.11.2010 на загальну суму 21 247,20 грн., у т.ч. ПДВ 3541,20 грн.; №806 від 07.12.2010 на загальну суму 63 440,41 грн., у т.ч. ПДВ 10 573,40 грн.; №807 від 07.12.2010 на загальну суму 75 300,60 грн., у т.ч. ПДВ 12 550,10 грн.; №808 від 07.12.2010 на загальну суму 7388,16 грн., у т.ч. ПДВ 1231,36 грн.; №1089 від 28.12.2010 на загальну суму 53 550,00 грн., у т.ч. ПДВ 8925,00 грн.; №1090 від 28.12.2010 на загальну суму 41 48,47 грн., у т.ч. ПДВ 6908,08 грн.; №1091 від 28.12.2010 на загальну суму 51 979,20 грн., у т.ч. ПДВ 8663,20 грн.; №1093 від 28.12.2010 на загальну суму 18 602,03 грн., у т.ч. ПДВ 3100,34 грн.

Факт поставки товару ФОП ОСОБА_5 підтверджується наявними у матеріалах справи товарно-транспортними накладними, виписаними ТОВ «Агрофон».

Оплата товару здійснена відповідно до умов Договору шляхом перерахування коштів на поточний рахунок ТОВ «Агрофон», що підтверджується виписками з банківського рахунку за період: з 01.11.2010 по 30.11.2010 та з 01.12.2010 по 31.12.2010 року.

Придбаний товар повністю використовувався у господарській діяльності позивача, що підтверджується договорами підряду про надання послуг з поточного (ямкового) ремонту доріг та довідками про вартість виконаних робіт/та витрати форми КБ-3, актами приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2.

По взаємовідносинах ФОП ОСОБА_5 з ТОВ «Суперолл» судом встановлено таке.

Господарські операції ФОП ОСОБА_5 з ТОВ «Суперолл» у травні 2011 року відбувалися на підставі договору купівлі-продажу від 01.05.2011 року.

На виконання умов Договору ТОВ «Суперолл» здійснило поставку товару ФОП ОСОБА_5, що підтверджується податковими накладними від 05.05.2011 №3/1 на загальну суму 2 579,76 грн., у т.ч. ПДВ 429,96 грн.; №3/2 від 06.05.2011 на загальну суму 12 295,20 грн., у т.ч. ПДВ 2 049,20 грн.; видатковими накладними №99 від 05.05.2011 на загальну суму 2 579,76 грн., у т.ч. ПДВ 429,96 грн.; №100 від 06.05.2011 на загальну суму 12 295,20 грн., у т.ч. ПДВ 2 049,20 грн.; товарно-транспортними накладними.

Оплату за придбаний товар проведено згідно квитанцій до прибуткового касового ордера: №19/05 від 16.05.2011 на суму 2579,76 грн., №21/05 від 18.05.2011 на суму 2295,20 грн., №20/05 від 17.05.2011 на суму 10 000,00 грн.

Придбаний товар повністю використовувався у господарській діяльності позивача, що підтверджується договорами підряду про надання послуг з поточного (ямкового) ремонту доріг та довідками про вартість виконаних робіт/та витрати форми КБ-3, актами приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2.

По взаємовідносинах з ТОВ «Б2 Фінгруп» судом встановлено наступне.

ФОП ОСОБА_5 у серпні 2010 року придбавала товар у ТОВ «Б2 Фінгруп».

Факт поставки товару позивачу підтверджується наступними дослідженими у судовому засіданні податковими накладними: №1623 від 03.08.2010 на загальну суму 170 779,68 грн., у т.ч. ПДВ 28 463,28 грн., №1634 від 04.08.2010 на загальну суму 45 396,91 грн., у т.ч. ПДВ 7566,15 грн., №1701 від 13.08.2010 на загальну суму 115 085,88 грн., у т.ч. ПДВ 19 180,98 грн., №1708 від 14.08.2010 на загальну суму 123 128,28 грн., у т.ч. ПДВ 20 521,38 грн., №1826 від 31.08.2010 на загальну суму 23 888,40 грн., у т.ч. ПДВ 3981,40 грн.; накладними: №1623 від 03.08.2010 на загальну суму 170 779,68 грн., у т.ч. ПДВ 28 463,28 грн., №1634 від 04.08.2010 на загальну суму 45 396,91 грн., у т.ч. ПДВ 7566,15 грн., №1701 від 13.08.2010 на загальну суму 115 085,88 грн., у т.ч. ПДВ 19 180,98 грн., №1708 від 14.08.2010 на загальну суму 123 128,28 грн., у т.ч. ПДВ 20 521,38 грн., №1826 від 31.08.2010 на загальну суму 23 888,40 грн., у т.ч. ПДВ 3981,40 грн.; товарно-транспортними накладними.

Оплату за придбаний товар проведено шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок ТОВ «Б2 Фінгруп», що підтверджується виписками з банківського рахунку.

Придбаний товар повністю використовувався у господарській діяльності позивача, що підтверджується договорами підряду про надання послуг з поточного (ямкового) ремонту доріг та довідками про вартість виконаних робіт/та витрати форми КБ-3, актами приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2.

Взаємовідносини ФОП ОСОБА_5 з ФОП ОСОБА_6 відбувалися на підставі договору купівлі-продажу №811 від 08.09.2010 року.

У матеріалах справи наявні податкові накладні, виписані ФОП ОСОБА_6, а саме: №2 від 06.05.2011 року на суму 37 983,84 грн., у т.ч. ПДВ 6330,64 грн., №3 від 06.05.2011 року на суму 40 560,00 грн., у т.ч. ПДВ 6760,00 грн., №4 від 11.05.2011 року на суму 32 662,20 грн., у т.ч. ПДВ 5443,70 грн., №5 від 11.05.2011 року на суму 27 676,80 грн., у т.ч. ПДВ 4612,80 грн., №6 від 12.05.2011 року на суму 51 120,00 грн., у т.ч. ПДВ 8520,00 грн., №7 від 13.05.2011 року на суму 34 941,31 грн., у т.ч. ПДВ 5823,55 грн., №13 від 25.05.2011 року на суму 45 601,92 грн., у т.ч. ПДВ 7600,32 грн., №14 від 25.05.2011 року на суму 47 253,02 грн., у т.ч. ПДВ 7875,50 грн., №15 від 25.05.2011 року на суму 47 174,40 грн., у т.ч. ПДВ 7862,40 грн.; податковими накладними: №2 від 06.05.2011 року на суму 37 983,84 грн., у т.ч. ПДВ 6330,64 грн., №3 від 06.05.2011 року на суму 40 560,00 грн., у т.ч. ПДВ 6760,00 грн., №4 від 11.05.2011 року на суму 32 662,20 грн., у т.ч. ПДВ 5443,70 грн., №5 від 11.05.2011 року на суму 27 676,80 грн., у т.ч. ПДВ 4612,80 грн., №6 від 12.05.2011 року на суму 51 120,00 грн, у т.ч. ПДВ 8520,00 грн., №7 від 13.05.2011 року на суму 34 941,31 грн., у т.ч. ПДВ 5823,55 грн., №13 від 25.05.2011 року на суму 45 601,92 грн., у т.ч. ПДВ 7600,32 грн., №14 від 25.05.2011 року на суму 47 253,02 грн., у т.ч. ПДВ 7875,50 грн., №15 від 25.05.2011 року на суму 47 174,40 грн., у т.ч. ПДВ 7862,40 грн.; товарно-транспортні накладні: №006486 від 05.04.2011 року, №006486 від 04.04.2011 року, №006487 від 03.05.2011 року, №006487 від 03.05.2011 року, №006487 від 03.05.2011 року, №006487 від 05.04.2011 року, №006489 від 07.04.2011 року, №006488 від 07.04.2011 року, №006488 від 06.04.2011 року, №006488 від 06.04.2011 року, №006488 від 06.04.2011 року, №006489 від 08.04.2011 року, №006489 від 08.04.2011 року, №006489 від 08.04.2011 року, №006276 від 04.05.2011 року, №006276 від 04.05.2011 року,ю №006276 від 04.05.2011 року, №006276 від 04.05.2011 року, №006277 від 05.05.2011 року, №006277 від 05.05.2011 року, №006278 від 06.05.2011 року, №006278 від 06.05.2011 року, №006278 від 07.05.2011 року, №006279 від 07.05.2011 року, №006279 від 08.05.2011 року, №006279 від 08.05.2011 року.

Оплата товару підтверджується виписками з банківського рахунку за період з 01.05.2011 по 30.06.2011 року.

Придбаний товар повністю використовувався у господарській діяльності позивача, що підтверджується договорами підряду про надання послуг з поточного (ямкового) ремонту доріг та довідками про вартість виконаних робіт/та витрати форми КБ-3, актами приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Оцінюючи висновки податкового органу щодо порушення позивачем приписів закону при укладенні правочинів з ТОВ «Агрофон», ТОВ «Б2 Фінгруп», ТОВ «Суперолл», ФОП ОСОБА_6 без мети настання реальних наслідків, суд враховує, що загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, викладені в статті 203 Цивільного кодексу України. Зокрема, відповідно до п.5 вказаної правової норми, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Відповідно до приписів статті 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Відповідно до частини першої статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Відповідно до частини другої статті 215 Цивільного кодексу України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Статтею 207 Господарського кодексу України встановлено, що господарське зобов'язання, котре не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Таким чином, відповідно до презумпції правомірності правочину, установленої статтею 204 ЦК України, всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочину ухвалюється судове рішення. Разом з тим, будь-які відомості про те, що правочини, укладені між позивачем та ТОВ «Агрофон», ТОВ «Б2 Фінгруп», ТОВ «Суперолл», ФОП ОСОБА_6, визнані судом недійсними, в матеріалах справах відсутні, представник відповідача на такі судові рішення не покликається.

Відповідно до п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

На наявність такого вироку в кримінальній справі відповідач не покликається. За таких обставин у суду відсутні підстави для кваліфікації правочинів, укладених між позивачем та ТОВ «Агрофон», ТОВ «Б2 Фінгруп», ТОВ «Суперолл», ФОП ОСОБА_6, як нікчемних.

Як вже зазначалось судом, податкові зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб та податку на додану вартість визначено позивачу у зв'язку з віднесенням до складу валових витрат коштів, сплачених контрагентам в оплату за придбані товари та формуванням за рахунок сум податку на додану вартість, сплачених контрагентам позивача у складі ціни придбаних товарів, податкового кредиту з податку на додану вартість. Оскільки за висновком податкового органу угоди з придбання товарів є нікчемними, то і формування валових витрат та податкового кредиту вчинено позивачем незаконно.

Таким чином, вирішення даної справи залежить від доведеності тверджень податкового органу про безтоварність господарських операцій, що покладено в основу висновків про нікчемність правочинів та прийнятих податкових повідомлень-рішень, які оспорюються в даній справі.

Відповідно до статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З приводу визначення позивачем податкових зобов'язань по доходи фізичних осіб та податку на додану вартість, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" №996-XIV від 16.07.1999 року (надалі - Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"), господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складенні під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - після її закінчення.

Згідно абзацу 2 п.2.1. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричинити реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальної зміни майнового стану суб'єкта господарювання кореспондує з положеннями розділів ІІІ, V Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (надалі - Податковий кодекс України), якими встановлено порядок формування платниками податків валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість та визначення об'єкта оподаткування податком на доходи фізичних осіб і податком на додану вартість.

Відповідно до п. 177.2 ст. 177 Податкового кодексу України - об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Відповідно до п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України - до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України - витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті:

інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно пп. 138.1.1 п. 138.1ст. 138 Податкового кодексу України - витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку;

Згідно п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України - витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Вказані норм кореспондуються із положеннями пп.9.12.1 п.9.12 ст.9, п.7.1 ст.7, пп.8.1.3 п.8.1 ст.8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» №889-ІУ від 22.05.2003 (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та ст.13, абз. Б п.1 ст.14 Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 №13-92 (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

У відповідності до пункту 138.4. статті 138 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

В силу підпункту 139.1.9. пункту 139.1. статті 139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI не враховуються при визначенні оподатковуваного прибутку витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до пункту 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

В свою чергу, відповідно до пп. "а" п. 198.1 ст. 198 розділу V Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 розділу V Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.6 статті 198 розділу V Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI передбачено, що до податкового кредиту не відносяться суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Аналогічні норми викладені у п.7.2, пп.7.4.1, пп.7.4.5 п.7.4, пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 №168/97-ВР (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Як вже зазначалось, до складу податкового кредиту позивач включив суми податку на додану вартість, сплачені ним у складі ціни придбання товарів (робіт, послуг), підтверджені податковими накладними.

Надані позивачем для перевірки та в судове засідання податкові накладні, виписані ТОВ «Агрофон», ТОВ «Б2 Фінгруп», ТОВ «Суперолл», ФОП ОСОБА_6 відповідають вимогам ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI та п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1994 №168/97-ВР, претензії щодо їх форми та змісту у відповідача відсутні.

При цьому суд зазначає, що при дослідженні факту здійснення господарських операцій, що були підставою для формування витрат та податкового кредиту платника податків, оцінювати слід відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовано дані податкового обліку. Відносини між учасниками попередніх ланок постачання товарів не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між конкретними контрагентами. В разі наявності у органу державної податкової служби інформації щодо порушення окремим платником податків податкового законодавства, негативні наслідки повинні застосовуватися саме щодо цієї особи.

Таким чином, дослідженими в судовому засіданні первинними документами підтверджуються факти надання позивачу товарів, оплата їх вартості підтверджується документально, господарські операції належним чином відображено у бухгалтерському і податковому обліку позивача та у податковій звітності; право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість підтверджується податковими накладними, що підтверджує фактичне здійснення позивачем господарських операцій з придбання товару у контрагентів - ТОВ «Агрофон», ТОВ «Б2 Фінгруп», ТОВ «Суперолл», ФОП ОСОБА_6, які стали підставою для формування позивачем складу валових витрат.

Твердження податкового органу про відсутність факту поставки товарів (безтоварність господарської операції) у ході судового розгляду були спростовані. Надані в судовому засіданні представником відповідача акти перевірок ДПІ у Дарницькому районі м. Києва про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Суперолл» (код ЄДРПОУ 34474769) за період з 06.05.2010 по 28.10.2011 №59/2307/34474769 від 28.10.2011; ДПІ у Печерському районі м. Києва про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ «Б2 Фінгруп» (код ЄДРПОУ 37003431) з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні фінансово-господарських відносин за період з 01.05.2010 по 30.06.2011 №1672/23-3/37003431 від 27.12.2011; ДПІ у Печерському районі м. Києва про результати проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Агрофон» (код ЄДРПОУ 37264697) щодо підтвердження господарських відносин з постачальниками та покупцями за період з 01.09.2010 по 31.03.2011 №79/23-4/37264697 від 22.02.2012; ДПІ у м. Черкасах про неможливість проведення зустрічної звірки ФОП ОСОБА_6, реєстраційний номер НОМЕР_3 щодо підтвердження господарських операцій за квітень 2011 №216/17-317/НОМЕР_3 від 14.09.2012 не можуть бути взяті до уваги, оскільки відповідно до зазначених актів представники податкового органу зробили висновки про неможливість фактичного здійснення суб'єктами господарювання господарських операцій з урахуванням часу, оперативності проведення операцій, місцезнаходження майна, віддаленості контрагентів один від одного або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або надання послуг; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної господарської, економічної діяльності у зв'язку із відсутності управлінського або технічно персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, відсутність дозволів, ліцензій, необхідних для здійснення відповідного виду діяльності, відсутність контрагентів за місцем їх реєстрації і не звернули уваги на їх фактичне місцезнаходження, не досліджено наявність орендованих чи переданих в лізинг майна, виробничих приміщень, наявність обладнання (устаткування), можливість залучення робітників для виконання разових ремонтних робіт за договорами підряду.

Судом встановлено, що контрагенти позивача у встановленому порядку були зареєстрованими платниками податку на додану вартість із правом виписування податкових накладних та мали відповідні свідоцтва платника податку.

Вказані обставини доводять, що контрагенти позивача - ТОВ «Агрофон», ТОВ «Б2 Фінгруп», ТОВ «Суперолл», ФОП ОСОБА_6 володіли необхідною право та дієздатністю для вчинення господарських операцій, на момент здійснення господарських операцій.

Таким чином, висновки податкового органу про неправомірне формування позивачем витрат та податкового кредиту, та як наслідок заниження податку на доходи фізичних осіб та податку на додану вартість, є безпідставними.

Крім того, суд зазначає, що згідно ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

При цьому, нормами Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI не встановлено обов'язку покупця сплачувати податок на додану вартість до бюджету у разі несплати продавцем товару або іншою особою суми податку на додану вартість, отриманої від покупця у складі ціни товару. Відповідно до положень Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI сума податку на додану вартість, включена до ціни товару, є податковим зобов'язанням продавця товару і саме продавці товару - ТОВ «Агрофон», ТОВ «Б2 Фінгруп», ТОВ «Суперолл», ФОП ОСОБА_6 мають сплачувати даний податок до бюджету.

Статтею 61 Конституції України встановлено, що юридична відповідальність має індивідуальний характер.

Тому, суд зазначає, що ФОП ОСОБА_5 не може нести відповідальність за дії чи бездіяльність контрагента щодо невідображення ним сум податків по господарським операціям та/або неподання звітності до податкового органу. Це означає, що не виконаня контрагентом свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету тягне відповідальність та негативні наслідки щодо цієї особи, а тому сама по собі несплата податку продавцем не може бути підставою для відмови у праві для платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції.

На підставі вищевикладеного висновки податкового органу про порушення позивачем вимог пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI та пп.7.4.1, пп.7.4.5 п.7.4, пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 №168/97-ВР, що призвело до заниження податку на додану вартість, є безпідставними.

Частиною 2 ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини. Законом України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2,4,7 та 11 до Конвенції" (пункт 1) України визнала обов'язковою юрисдикцію Європейського суду з прав людини в усіх питаннях, що стосуються тлумачення та застосування Конвенції. Європейський суд з прав людини розкриває принцип верховенства права через формулювання вимог, які він виводить з цього принципу.

Так у справі "БУЛВЕС АД проти Болгарії" (№ 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати податок на додану вартість другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стануть надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

З приводу дій Дубенської ОДПІ по нарахуванню пені за податковими повідомленнями-рішеннями від 25.06.2013 №0000051702 та №0000061702, то суд зазначає наступне.

Відповідно до пп. 129.1 ст. 129 Податкового кодексу України - пеня нараховується після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня.

Нарахування пені розпочинається:

а) при самостійному нарахуванні суми грошового зобов'язання платником податків - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання, визначеного цим Кодексом;

б) при нарахуванні суми грошового зобов'язання контролюючими органами - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання, визначеного у податковому повідомленні-рішенні згідно із цим Кодексом.

Згідно п.129.4 ст. 129 Податкового кодексу України - пеня, визначена підпунктом 129.1.1 пункту 129.1 цієї статті, нараховується на суму податкового боргу (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені) із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день виникнення такого податкового боргу або на день його (частини) погашення, залежно від того, яка з величин таких ставок є більшою, за кожний календарний день прострочення у його сплаті.

Судом встановлено, що податкові повідомлення-рішення Дубенської ОДПІ № 0000051702 від 25.06.2013 та № 0000061702 від 25.06.2013 ФОП ОСОБА_5 було отримано рекомендованим листом 06.07.2013.

08.07.2013 ФОП ОСОБА_5 було подано позовну заяву до Рівненського окружного адміністративного суду про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень Дубенської ОДПІ № 0000051702 від 25.06.2013 та № 0000061702 від 25.06.2013.

Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 09.07.2013 було відкрито провадження у справі № 817/2417/13-а за позовом ФОП ОСОБА_5 до Дубенської ОДПІ про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до пп. 56.18 ст. 56 Податкового кодексу України - з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання у будь-який момент після отримання такого рішення.

При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Таким чином, сума податкових зобов'язань визначена Дубенською ОДПІ для ФОП ОСОБА_5 по податкових повідомленнях рішеннях № 0000051702 від 25.06.2013 та № 0000061702 від 25.06.2013 є неузгодженою до набрання сили судового рішення по справі №817/2417/13-а.

Крім того, норми ст. 129 Податкового кодексу України пов'язують дату початку нарахування пені з датою закінчення строку добровільного оплати суми податкового зобов'язання та виникненням податкового боргу.

Тому суд зазначає, що в спірних правовідносинах у ФОП ОСОБА_5 не виникало податкового боргу по сумах податкових зобов'язань визначених податковими повідомленнями-рішеннями № 0000051702 від 25.06.2013 та № 0000061702 від 25.06.2013, а отже підстави для нарахування пені у податкового органу були відсутні.

Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства.

Приймаючи рішення у даній справі, суд виходить із повноважень, визначених частиною другою статті 162 КАС України, тому адміністративний позов слід задовольнити шляхом прийняття постанови про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Дубенської ОДПІ від 25.06.2013 №0000051702 та №0000061702 та визнання протиправними дій по нарахуванню пені по зазначених податкових повідомленнях-рішеннях.

Судові витрати присуджуються на користь позивача відповідно до ч.1 ст.94 КАС України.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Дубенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Рівненській області по здісненню нарахування пені на суму зобов'язань визначену податковим повідомленням - рішенням №0000051702 від 25.06.2013 року в сумі 25935,93 грн. та в сумі 7426,48 грн.

Визнати протиправними дії Дубенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Рівненській області по здісненню нарахування пені на суму зобов'язань визначену податковим повідомленням - рішенням №0000061702 від 25.06.2013 року в сумі 20615,09 грн., 5603,71 грн., 11846,96 грн., 1313,70 грн. та в сумі 11968,85 грн.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Дубенської ОДПІ №0000061702 від 25.06.2013 року про визначення податкового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 225444,32 грн. та застосовано штрафну санкцію в сумі 112722,17 грн. та №0000051702 від 25.06.2013 року про визначення податковго зобов'язання з доходів фізичних осіб на суму 173975,62 грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 28687,95 грн.

Присудити на користь позивача Приватний підприємець ОСОБА_5 із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 2294,00 грн.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Щербаков В. В.