Ухвала

від 10.10.2013 по справі 3/199

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"10" жовтня 2013 р. м. Київ К/9991/73178/11

№ К/9991/73178/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: головуючого судді-доповідача:Усенко Є.А., суддів: Блажівської Н.Є., Костенка М.І., розглянувши у письмовому провадженні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернівці

на постанову Господарського суду Чернівецької області від 08.07.2011

та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 11.10.2011

у справі № 3/199 Господарського суду Чернівецької області

за позовом Державної податкової інспекції у м. Чернівці

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Триал» в особі Чернівецької філії товариства з обмеженою відповідальністю «Триал»

про визнання договору купівлі-продажу недійсним,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 18.08.2008, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 10.09.2009, провадження у справі закрито з підстав ліквідації відповідача у справі -ТОВ «Меланта».

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 05.05.2011 ухвалу Господарського суду Чернівецької області від 18.08.2008 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 10.09.2010 скасовано у частині закриття провадження у справі відносно позовних вимог ДПІ у м. Чернівці до ТОВ «Тріал» в особі його Чернівецької філії, а справу у цій частині позовних вимог направлено до суду першої інстанції для розгляду по суті; в іншій частині ухвалу Господарського суду Чернівецької області від 18.08.2008 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 10.09.2010 залишено без змін.

Постановою Господарського суду Чернівецької області від 08.07.2011, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 11.10.2011, закрито провадження у справі у частині позовних вимог про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 26.04.2004 № 4; у решті позовних вимог відмовлено.

Висновок суду вмотивований тим, що недійсність господарського зобов`язання, яке вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, не потребує судового визнання, оскільки нікчемність такого правочину випливає з вимог закону, а тому провадження в цій частині позовних вимог підлягає закриттю. Відмова у задоволення позову про застосування юридичних наслідків недійсності господарського зобов'язання, що суперечить інтересам держави і суспільства, передбачених ст. 208 Господарського кодексу України (ГК), вмотивована недоведеністю у судовому процесі з боку податкового органу наявності умислу ТОВ «Тріал» в особі його Чернівецької філії на укладення правочину, який суперечить інтересам держави і суспільства, який, за висновком суду, був виконаний сторонами, що підтверджується первинними документами. При цьому, суд першої інстанції, на відміну від апеляційного суду, також виходив з мотивів пропуску податковим органом строку застосування адміністративно-господарських санкцій, встановленого ст. 250 ГК України.

У касаційній скарзі ДПІ у м. Чернівці просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій з підстав неправильного застосування вищенаведених норм та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов.

Відповідач не скористався своїм процесуальним правом надати заперечення проти касаційної скарги.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

У судовому процесі встановлено, що між Чернівецькою філією ТОВ «Тріал» (покупець) та ТОВ «Меланта» (продавець) був укладений договір купівлі-продажу від 26.04.2004 № 4, за умовами якого продавець зобов`язується поставити та передати у власність покупця товар у кількості і по ціні згідно специфікацій, які є невід`ємною частиною договору. Про виконання вказаного договору свідчать додані до матеріалів справи копії специфікацій до договору від 26.04.2004 № 4, видаткових накладних, податкових накладних, товарно-транспортних накладних, платіжних доручень та виписок з банківського рахунку Чернівецької філії ТОВ «Тріал» (а.с. 29-57, т.1).

Згідно з частиною 1 ст. 207 ГК України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до частини 1 ст. 208 цього Кодексу у разі якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Наведені законодавчо встановлені положення до 1 січня 2011 року слід застосовувати з урахуванням того, що правочин, який вчинено з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з частиною 1 ст. 203 та з частиною 2 ст. 215 Цивільного кодексу України є нікчемним, тобто недійсним в силу закону, у зв'язку з чим визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Отже судами попередніх інстанцій правильно застосовані норми ст. 157 КАС України та правомірно закрито провадження у частині позовних вимог про визнання недійсним договору договору купівлі-продажу від 26.04.2004 № 4.

У судовому процесі встановлено, що фактичною підставою позову слугувала та обставина, що рішенням Деснянського районного суду від 04.02.2005 скасовано державну реєстрацію ТОВ «Меланта» з моменту прийняття рішення; визнано недійсним протокол загальних зборів засновників ТОВ «Меланта» від 10.06.2004; зобов`язано Києво-Святошинську РДА Київської області анулювати державну реєстрацію ТОВ «Меланта». Крім того, рішенням Господарського суду Київської області від 23.06.2005 у справі № 156/13-05 скасовано (припинено) державну реєстрацію ТОВ «Меланта».

Разом з тим, сам факт скасування державної реєстрації ТОВ «Меланта» не є безумовним свідченням вчинення цим підприємством будь-якого господарського зобов'язання з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства, оскільки обставини щодо наявності (відсутності) протиправного умислу у ТОВ «Меланта» при укладанні оскаржуваного правочину (вчиненні господарського зобов'язання) не були предметом дослідження в судовому процесі при розгляді справи, по якій ухвалене зазначене судове рішення.

У судовому процесі не були встановлені обставини, які б свідчили, що зміст виконаного договору не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків, чи свідчить про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання господарського зобов'язання, що виникло на підставі цього договору.

Інших доводів щодо недійсності спірного договору позивач в судовому процесі не наводив.

За відсутності доведеності в судовому процесі умислу у відповідачів при укладанні спірного правочину (вчиненні господарського зобов'язання), який відповідає характеру дій, визначених в гіпотезі норми частини 1 ст. 207 ГК України, суди дійшли правильного висновку про відсутність законних підстав для застосування конфіскаційних наслідків недійсності господарського зобов'язання, вчиненого з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства.

При цьому, помилковими є висновки суду першої інстанції у частині застосування ст. 250 ГК України.

Згідно з частиною 1 ст. 250 ГК України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Конфіскаційні санкції, встановлені частиною 1 ст. 208 цього Кодексу, є адміністративно-господарськими санкціями, у зв'язку з чим їх застосування може здійснюватися з врахуванням вимог наведеної правової норми.

Встановлена частиною 1 ст. 208 ГК України відповідальність сторони у господарському зобов'язанні, яка діяла з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства, у вигляді обов'язку передати в доход держави все належне з неї по зобов'язанню в доход держави, є адміністративно-господарською санкцією, оскільки має всі визначені статтею 238 цього Кодексу ознаки такої санкції.

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо юридичної природи наслідків, які ДПІ просила застосувати до Чернівецькою філією ТОВ «Тріал», як адміністративно-господарських санкцій. Разом з тим, підстав для застосування частини 1 ст. 250 ГК у суду не було, оскільки ця норма підлягає застосуванню при наявності підстав, встановлених частиною першою ст. 207 цього Кодексу, тобто за встановленого в судовому процесі факту здійснення господарського зобов'язання з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства, що, однак, не було встановлено.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин підстави для скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій відсутні.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернівці залишити без задоволення, а постанову Господарського суду Чернівецької області від 08.07.2011 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 11.10.2011- без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Є.А. Усенко Судді: Н.Є. Блажівська М.І. Костенко