Ухвала

від 10.10.2013 по справі 2а-279/11/2770

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"10" жовтня 2013 р. м. Київ К/9991/67979/11

№ К/9991/67979/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: головуючого судді-доповідача:Усенко Є.А., суддів: Блажівської Н.Є., Костенка М.І., розглянувши у письмовому провадженні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Севастополя

та заяву прокурора м. Севастополя про приєднання до касаційної скарги

на постанову Окружного адміністративного суду м. Севастополя від 28.02.2011

та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 19.09.2011

у справі № 2а-279/11/2770 Окружного адміністративного суду м. Севастополя

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кримсплав»

до 1. Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Севастополя

2. Головного управління Державного казначейства України у м. Севастополі

за участю прокурора м. Севастополя

про скасування податкового повідомлення-рішення та стягнення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду м. Севастополя від 28.02.2011, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 19.09.2011, позов задоволено частково: скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Ленінському районі м. Севастополя від 21.12.2010 № 0000700232/0 про визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 596391,00 грн.; стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ «Кримсплав» заборгованість з бюджетного відшкодування податку на додану вартість за квітень 2010 року у сумі 320432,70 грн.; стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ «Кримсплав» витрати, пов'язані зі сплатою судового збору у сумі 853,40 грн.; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Висновок суду першої інстанції у частині задоволення позову, з яким погодився суд апеляційної інстанції, вмотивований тим, що право платника податку на повернення сум бюджетного відшкодування з ПДВ не залежить від можливості відстеження сплати ПДВ контрагентами - постачальниками позивача по всьому ланцюзі постачання, враховуючи що реальність господарських операцій, за наслідками яких позивач включив суми ПДВ, сплачені постачальникам в ціні придбання товарів до податкового кредиту та до бюджетного відшкодування, ДПІ судовому процесі не спростована. А тому у силу норм Закону України «Про податок на додану вартість» від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР (далі - Закон № 168/97-ВР) не повернута з Державного бюджету України сума надмірно сплаченого податку на додану вартість підлягає стягненню на користь позивача.

У касаційній скарзі ДПІ у Ленінському районі м. Севастополя просить скасувати ухвалені у справі судові рішення з підстав порушення судами норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Заперечуючи проти касаційної скарги, позивач просить залишити її без задоволення як безпідставну.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Фактичною підставою для зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ за податковою декларацією за квітень 2010 року на 596391,00 грн. згідно з податковим повідомленням-рішенням від 21.12.2010 № 0000700232/0 стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 20.12.2010 № 178/23-2/30476013/9424/10, про порушення позивачем норм пункту 1.8 ст.1, підпунктів 7.7.1 та 7.7.2 пункту 7.7 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, а саме: завищено суму бюджетного відшкодування за податковою декларацією за квітень 2010 року на 596391,00 грн. з огляду на не встановлення факту надходження сум ПДВ, яка сплачена у ціні товару за господарськими операціями з ПП. «Укрспецсоюз», ПП. «Малахіт- 2007» та ПП. «Ферро-Ю», які були посередниками у ланцюзі поставки, по всьому ланцюзі поставки до виробника, оскільки за наслідками зустрічних перевірок встановлено, що ПП. «Малахіт-2007» не знаходиться за своїм місцезнаходженням, інші контрагенти - посередники у ланцюзі постачання, а щодо їх контрагентів ПП «Олдтрейд-А», ПП «Коларз», ПП «Афелій», ПП «Експрим», ПП. «Феміна», ПП. «Мірам М», ПП «Кикамис», ПП «Ауренія», ПП «Кокарлз», ПП «Авіор» по другому та третьому ланцюгу постачання - внесено запис в Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців запис про їх відсутність за місцезнаходженням.

У судовому процесі встановлено, що на за наслідками господарських операцій позивача з ПП «Укрспецсоюз», ПП «Малахіт-2007» та ПП «Ферро-Ю» щодо поставки позивачу металобрухту, останні виписали позивачу податкові накладні, на основі яких позивач сформував податковий кредит за лютий, березень 2010 року, суми якого у подальшому були враховані при визначенні суми бюджетного відшкодування за квітень 2010 року. При цьому факт виконання операцій з поставки між вказаними постачальниками та позивачем так само, як і факт сплати позивачем сум ПДВ у вартості отриманих від цих постачальників товарів податковим органом не оспорюється.

У відповідності до пункту 1.8 ст.1 Закону № 168/97-ВР бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

У відповідності до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 Закону № 168/97 податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 цієї статті визначено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 ст. 7 Закону № 168/97-ВР Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду. (підпункт 7.7.2 пункту 7.7 ст. 7 Закону № 168/97-ВР).

Згідно з підпунктом 7.7.4 цієї статті платник податку може прийняти самостійне рішення про зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за наслідками звітного періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. При прийнятті такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних податкових періодів.

Доводи податкового органу, якими він обґрунтовував правомірність зменшення у податковому обліку позивача сум бюджетного відшкодування за вказані періоди, щодо неможливості відстежити сплату ПДВ контрагентами - постачальниками позивача по всьому ланцюзі постачання за наслідками проведення зустрічних перевірок, з огляду на те, що такі постачальники не знаходяться за вказаним місцезнаходженням, суди попередніх інстанцій обґрунтовано визнали такими, що суперечать нормам Закону № 168/97-ВР.

Вищенаведені правові норми не ставлять у залежність право платника податку на формування податкового кредиту, які у подальшому приймають участь у формуванні сум бюджетного відшкодування, від фактичної сплати сум ПДВ до бюджету іншими платниками податку - постачальниками товарів (послуг) по всьому ланцюгу поставки, якщо цей платник (покупець) сплатив податок в ціні придбаних товарів (послуг), а реальність поставок у судовому процесі не спростована.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновку суду щодо наявності підстав для задоволення позову.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин підстави для скасування рішень судів попередніх інстанцій відсутні.

Керуючись ст. ст. 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Севастополя та заяву прокурора м. Севастополя про приєднання до касаційної скарги залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Севастополя від 28.02.2011 та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 19.09.2011 - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Є.А. Усенко Судді: Н.Є. Блажівська М.І. Костенко