Рішення

від 21.10.2013 по справі 910/16084/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/16084/13 21.10.13

За позовом: Заступника прокурора міста Києва

до : Київської міської ради

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Лойфенфельд І.О.

про: визнання незаконним та скасування рішення

Суддя Балац С.В.

Представники:

прокурор у справі: Лядецька Л.В. - посвідчення від 10.04.2013 № 016098;

відповідача: не з'явилися;

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Деговець Л.О., Зорич Г.А. - за довіреністю від 11.09.2013, яка зареєстрована у єдиному реєстрі довіреностей за № 770.

С У Т Ь С П О Р У :

Заступник прокурора міста Києва звернувся до Господарського суду міста Києва із позовом до Київської міської ради та за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Лойфенфельд Інна Олександрівна про визнання незаконним та скасування рішення Київської міської ради.

Прокурор свої позовні вимоги мотивує тим, що рішення Київської міської ради "Про передачу земельної ділянки громадянці Лойфенфельд Інні Олександрівні для індивідуального дачного будівництва на вул. Курортній, 9, № 20 (літера "Ц"), корпус № 20 в Оболонському районі міста Києва" від 28.02.2013 № 86/9143 підлягає визнанню судом незаконним і скасуванню з урахуванням такого: рішення Київської міської ради від 28.02.2013 № 86/9143 прийнято із порушенням ст. 118 Земельного кодексу України та ст. 50 Закону України "Про землеустрій", тобто земельну ділянку передано у приватну власність третьої особи за відсутністю проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; всупереч ст. 20 Земельного кодексу України, Київською міською радою передано земельну ділянку третій особі із зміною цільового призначення, що не було погоджено із контролюючими органами; Київською міською радою передано третій особі земельну ділянку без її вилучення у попереднього землекористувача, а саме у державного комунального підприємства "Генеральна дирекція Київської міської державної адміністрації по обслуговуванню іноземних представництв" (найменування якого змінено на: "Комунальне підприємство "Генеральна дирекція Київської міської ради з обслуговування іноземних представництв"), що є порушенням вимог ч. 5 ст. 116 Земельного кодексу України; передана земельна ділянка розташована в історичному ареалі Пуща-Водиця, проте у матеріалах кадастрової справи відсутній позитивний висновок державної експертизи землевпорядної документації, що є порушенням ст. 9 Закону України "Про державну експертизу землевпорядної документації" та ст. 186-1 Земельного кодексу України; Київською міською радою, в порушення вимог п. 9 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності", передано третій особі земельну ділянку без здійснення державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки у порядку, встановленому Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.08.2013 прийнято позов Заступника прокурора міста Києва до розгляду та порушено провадження у справі № 910/16084/13. Розгляд даної справи призначено на 30.09.2013.

До господарського суду надійшло клопотання представника третьої особи про здійснення фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу.

В судовому засіданні, яке відбулося 30.09.2013 о 12:00 год., судом клопотання представника третьої особи задоволено та оголошено перерву до 30 вересня 2013 року 14:40 години, з метою підготовки звукозаписувального технічного засобу для фіксації судового процесу.

В судовому засіданні 30.09.2013 судом оголошено ухвалу про відкладення розгляду даної справи на 21.10.2013.

Представник третьої особи надав суду письмові пояснення по суті спору, згідно з якими третя особа вважає позовні вимоги прокурора необґрунтованими та безпідставними з урахуванням такого.

По-перше: пунктом 2 Порядку розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 травня 2004 року № 677, в редакції, чинній під час розгляду питання про передачу земельної ділянки у власність третьої особи та підготовки відповідного рішення Київською міською радою, передбачено, що проект відведення земельної ділянки не розробляється у разі, коли земельна ділянка, межі якої визначено в натурі (на місцевості), надається у користування або безоплатно передається у власність без зміни її цільового призначення.

Актом встановлення та узгодження в натурі зовнішніх меж земельної ділянки із кадастровим № 8000000000:85:076:0033 від 25.09.2008, що є частиною Технічного звіту по встановленню зовнішніх меж землекористування 2008 року, проведено встановлення в натурі існуючих меж земельної ділянки третьої особи, розміри та місцезнаходження землекористування наведені на плані встановлених меж. Встановлення меж в натурі виконано товариством з обмеженою відповідальністю "НВП "ТОПОС".

Відповідно до ст. 5 Тимчасового порядку, затверджений рішенням Київської міської ради VII сесії XXIV скликання від 15 липня 2004 року № 457/1867 "Про порядок передачі (надання) земельних ділянок в користування або у власність у місті Києві", який був чинним на час оформлення документації із землеустрою та прийняття оспорюваного рішення, зацікавлена особа, яка має намір одержати земельну ділянку в користування або у власність (крім громадян, які подають заяву про приватизацію земельної ділянки, яка перебуває в їхньому користуванні, клопотання про передачу земельних ділянок для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), ведення садівництва, індивідуального дачного та гаражного будівництва) звертається до Київської міської ради з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки через приймальню Київради з земельних питань.

Отже, як зазначає третя особа, чинне на час прийняття оспорюваного рішення законодавство не вимагало розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність третьої особи для індивідуального дачного будівництва, тому, доводи прокурора в цій частині, третя особа вважає необґрунтованими та безпідставними.

По-друге: земельна ділянка, на якій розташоване нерухоме майно третьої особи, знаходиться в межах території, наданій на підставі розпорядження Київської міської державної адміністрації від 28.06.1996 № 1004 та договору від 27.09.1996, зареєстрованого за № 85-5-00005, державному комунальному підприємству "Генеральна дирекція Київської міської державної адміністрації по обслуговуванню іноземних представництв" у тимчасове користування (в тому числі на умовах оренди) строком на 49 років для обслуговування і експлуатації спортивно-оздоровчого комплексу на вул. Курортній, 9. За цільовим призначенням земельна ділянка відноситься до категорії земель рекреаційного призначення.

Згідно ст. 51 Земельного кодексу України до земель рекреаційного призначення належать, зокрема, земельні ділянки, надані для дачного будівництва і спорудження інших об'єктів стаціонарної рекреації.

Таким чином, з урахуванням викладеного, земельна ділянка, стосовно якої не заперечило у своєму листі від 13.11.2008 № 29/310-1748 комунальне підприємство "Генеральна дирекція Київської міської ради з обслуговування іноземних представництв", передана у власність третьої особи згідно рішення Київської міської ради від 28.02.2013 № 86/9143 без змін цільового призначення, відтак, надання оскаржуваним рішенням земельної ділянки у власність третьої особи для індивідуального дачного будівництва здійснено у межах категорії земель рекреаційного призначення.

Як вказує третя особа, відсутність зміни цільового призначення земельної ділянки підтверджується також Висновком до технічної документації із землеустрою щодо складання документа, що посвідчує право на земельну ділянку, наданим Головним управлінням земельних ресурсів КМДА № 05-9000 від 14.09.2012 до справи А-20230.

Крім того, третя особа не погодилася із твердженнями прокурора щодо відсутності погоджень контролюючих органів на оформлення прав на землю. Третьою особою у складі технічної документації отримані всі необхідні погодження контролюючих органів для оформлення прав на землю, такі як:

- погодження Головного управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища від 09.10.2009 № 09/-10481, № 09-10482;

- погодження Державної служби з питань національної культурної спадщини від 25.02.2011 № 22-466/9, № 22-467/9;

- висновок Головним управлінням містобудування та архітектури Київської міської державної адміністрації щодо використання земельної ділянки, наявних містобудівних обмежень від 05.09.2012 № 08-0080-В;

- висновок Головного управління земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації до технічної документації із землеустрою від 14.09.2012 № 05-9000.

По-третє: щодо обґрунтувань прокурора про те, що рішення Київської міської ради підлягає скасуванню, оскільки земельна ділянка передана третій особі без вилучення її у попереднього землекористувача, третя особа зазначила таке.

З урахуванням згоди на припинення права користування попереднього землекористувача (лист від 13.11.2008 № 29/310-1748 комунального підприємства "Генеральна дирекція Київської міської ради з обслуговування іноземних представництв"), в оспорюваному рішенні Київської міської ради зазначено, що земельну ділянку надано у приватну власність третьої особи за рахунок частини земель комунального підприємства "Генеральна дирекція Київської міської ради з обслуговування іноземних представництв" у зв'язку з набуттям третьою особою права власності на нерухоме майно.

Пунктом 3 оспорюваного рішення Київради передбачено, що комунальному підприємству "Генеральна дирекція Київської міської ради з обслуговування іноземних представництв" необхідно звернутися до Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) щодо організації робіт по внесенню відповідних змін до договору на право тимчасового користування землею, в тому числі на умовах оренди, від 27.09.96 N 85-5-00005 (лист-згода комунального підприємства "Генеральна дирекція Київської міської ради з обслуговування іноземних представництв" від 13.11.2008 № 29/310-1748).

Комунальне підприємство "Генеральна дирекція Київської міської ради з обслуговування іноземних представництв", на виконання оскаржуваного рішення Київської міської ради, звернулося із листом від 02.04.2013 № 29/310-477 до Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» згідно з яким просило останнього вилучити земельну ділянку, передану у власність третьої особи, із земельної ділянки, що знаходиться у тимчасовому користуванні Комунального підприємства "Генеральна дирекція Київської міської ради з обслуговування іноземних представництв" (в тому числі на умовах оренди), кадастровий № 8000000000:85:076:0011.

Таким чином, з урахуванням зазначеного, Київською міською радою вирішено питання про передачу у приватну власність земельної ділянки третій особі згідно з чинним законодавством.

По-четверте: виходячи з положень статті 5 Закону України "Про державну експертизу землевпорядної документації" технічна документація із землеустрою, на підставі якої передавалася у власність третьої особи земельна ділянка, не підлягає обов'язковій державній експертизі.

По-п'яте: з приводу тверджень прокурора про, те що Київська міська рада, в порушення вимог п. 9 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності", своїм рішенням від 28.02.2013 № 86/9143 передала земельну ділянку третій особі без здійснення держаної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки у порядку, встановленому Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", третя особа зазначила, що Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку державної реєстрації речових прав на земельні ділянки державної та комунальної власності у зв'язку з їх розмежуванням" від 14.05.2013 № 233-УІІ доповнено Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" статтею 4-1, частина 1 якої говорить про те, що рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування про передачу земельних ділянок у власність або користування (постійне користування, оренда, користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), сервітут) приймається без здійснення державної реєстрації права держави чи територіальної громади на такі земельні ділянки, крім випадків, коли право власності на земельні ділянки державної або комунальної власності вже зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Крім того, частиною 4 ст. З Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачено, що права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав та їх обтяжень була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав та їх обтяжень діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав та їх обтяжень.

Отже, законодавством до 01.01.2013 не передбачалася державна реєстрація права комунальної власності на землю, тому Київська міська рада мала право передати у власність земельну ділянку третій особі у зв'язку з набуттям останньою права власності на нерухоме майно без такої реєстрації.

Окрім викладеного вище, третя особа у своїх поясненнях зазначила, що Київська міська рада мала весь необхідний обсяг повноважень для прийняття рішення від 28.02.2013 № 86/9143, яким третій особі надано у приватну власність земельну ділянку для індивідуального дачного будівництва, а також документація розроблена й погоджена у встановленому чинним законодавством порядку.

З урахуванням викладеного, третя особа просить суд відмовити прокурору у позові в повному обсязі.

До Господарського суду міста Києва від третьої особи надійшла заява про припинення провадження у справі у зв'язку з допущенням з боку прокурора правил підвідомчості справ господарським судам.

Згідно вказаної заяви, третя особа вважає, що дана справа підсудна адміністративним судам, з огляду на те, що однією зі сторін даного публічно-правового спору є орган місцевого самоврядування - Київська міська рада, а позовні вимоги прокурора стосуються реалізації відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, його владних управлінських функцій на основі законодавства.

Однак заява третьої особи про припинення провадження у справі у зв'язку із порушенням прокурором підсудності справи, відхиляється, оскільки спори, зокрема, про визнання незаконними рішень органів державної влади з питань передачі земельних ділянок у власність підлягають вирішенню у порядку господарського судочинства. Вказане узгоджується із правовою позицією Вищого господарського суду України, яка наведена у п. 1.3 постанови Пленуму ВГСУ "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" від 17 травня 2011 року № 6.

Також третьою особою у судовому засіданні 21.10.2013 заявлено клопотання про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, - Департамент земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації.

Вказана заява також судом відхиляється, оскільки третьою особою не зазначено на які саме права або обов'язки Департаменту земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації може вплинути рішення суду у даній справі.

Розгляд справи, за клопотанням представника третьої особи, здійснювався із застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідач правом наданим ст. 59 Господарського процесуального кодексу України не скористався, відзиву на позов від останнього до суду не надійшло. Таким чином, відповідно до положень статті 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 21.10.2013 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши доводи прокурора у справі, повноважних представників третьої особи по суті спору та дослідивши докази наявні в матеріалах справи, Господарський суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В :

Між Лойфенфельд Олександром Яковичем, як дарувальником, та Лойфенфельд Інною Олександрівною, як обдаровуванню, (далі - третя особа) укладено договір дарування нерухомого майна від 04.07.2008, який зареєстровано у реєстрі за № 2056, за умовами якого дарувальник безоплатно передав у власність обдаровуваної - Лойфенфельд Інні Олександрівні (далі - третя особа) належне дарувальникові на праві приватної власності, нерухоме майно, яким є котедж № 20 (літера "Ц"), по вул. Курортній, 9, корпус 20, в місті Києві, загальною площею 511,9 м 2 .

Право власності третьої особи на нерухоме майно зареєстроване у Київському міському бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна і записано у реєстрову книгу № 165п-260 за реєстровим № 8780-П 11.07.2008, про що свідчить реєстраційне посвідчення № 014287.

Актом встановлення та узгодження в натурі зовнішніх меж земельної ділянки із кадастровим № 8000000000:85:076:0033 від 25.09.2008, що є частиною Технічного звіту по встановленню зовнішніх меж землекористування 2008 року, проведено встановлення в натурі існуючих меж земельної ділянки третьої особи, розміри та місцезнаходження землекористування наведені на плані встановлених меж. Встановлення меж в натурі виконано товариством з обмеженою відповідальністю "НВП "ТОПОС".

30 вересня 2008 року третя особа звернулася до Київського міського голови із заявою про передачу безоплатно у приватну власність земельної ділянки на вул. Курортній, 9, №20 (літера "Ц"), корпус №20 в Оболонському районі м. Києва площею 0,10 га для дачного будівництва (далі - земельна ділянка).

Земельна ділянка, на якій розташоване нерухоме майно третьої особи знаходиться в межах території, наданій на підставі розпорядження Київської міської державної адміністрації від 28.06.96 № 1004 та договору на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) від 27.09.1996, зареєстрованого за № 85-5-00005, держаному комунальному підприємству "Генеральна дирекція Київської міської державної адміністрації по обслуговуванню іноземних представництв", найменування якого змінено на: "Комунальне підприємство "Генеральна дирекція Київської міської ради з обслуговування іноземних представництв", у тимчасове користування (в тому числі на умовах оренди) строком на 49 років для обслуговування і експлуатації спортивно-оздоровчого комплексу на вул. Курортній, 9.

Комунальне підприємство "Генеральна дирекція Київської міської ради з обслуговування іноземних представництв", згідно його листа від 13.12.2008 № 29/310-1748, не заперечило проти припинення права користування частиною земельної ділянки в розмірі 1572,39 м 2 у зв'язку з переходом права власності на котедж, який знаходиться за адресою: вул. Курортна, 9, № 20 (літ. "Ц"), корп. № 20 Оболонського району м. Києва, до третьої особи.

Згідно висновку до технічної документації із землеустрою щодо складання документа, що посвідчує право на земельну ділянку від 14.09.2012 № 05-9000 до справи А-20230, здійсненого Головним управлінням земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації, в останнього відсутні заперечення стосовно передачі у власність земельної ділянки, оскільки межи земельної ділянки визначені в натурі і відсутня зміна цільового призначення земельної ділянки.

Київською міською радою (далі - відповідач) 18.02.2013 прийнято рішення № 86/9143 "Про передачу земельної ділянки громадянці Лойфенфельд Інні Олександрівні для індивідуального дачного будівництва на вул. Курортній, 9, № 20 (літера "Ц"), корпус № 20 в Оболонському районі міста Києва" (далі - оскаржуване Рішення).

Згідно п. 1 оскаржуваного Рішення відповідач вирішив передати третій особі у приватну власність земельну ділянку загальною площею 0,0987 га для індивідуального дачного будівництва на вул. Курортній, 9, № 20 (літера "Ц"), корпус № 20 в Оболонському районі м. Києва (далі - земельна ділянка) за рахунок частини земель, оформлених відповідно до розпорядження Київської міської державної адміністрації від 28.06.96 № 1004 "Про оформлення Генеральній дирекції Київської міської державної адміністрації по обслуговуванню іноземних представництв права користування земельною ділянкою для обслуговування і експлуатації спортивно-оздоровчого комплексу на вул. Курортній, 9 у Подільському районі м. Києва", право користування якою посвідчено договором на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) від 27.09.96 № 85-5-00005 у зв'язку з набуттям права власності на нерухоме майно (договір дарування нерухомого майна від 04.07.2008 № 2056).

Відповідно до ст. 13 Конституції України земля є об'єктом власності Українського народу, від імені якого права власності здійснюють органи державної влади та органи державної влади і місцевого самоврядування. Кожний громадянин має право користуватися природними об'єктами права власності народу відповідно до закону.

Статтею 84 Земельного кодексу України в державній власності перебувають усі землі України, за винятком комунальної та приватної власності.

Виходячи зі сукупності норм Цивільного кодексу України та Земельного кодексу України, до особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення (ч.ч. 1 статей 377 ЦК України та 120 ЗК України).

Частиною 1 статті 116 Земельного кодексу України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених названим Кодексом, або за результатами аукціону.

Спір між сторонами судового процесу виник внаслідок того, що, як вважає прокурор, рішення від 18.02.2013 № 86/9143 "Про передачу земельної ділянки громадянці Лойфенфельд Інні Олександрівні для індивідуального дачного будівництва на вул. Курортній, 9, № 20 (літера "Ц"), корпус № 20 в Оболонському районі міста Києва" прийнято Київською міською радою із порушенням вимог чинного законодавства України, відтак, підлягає визнанню судом незаконним і скасуванню.

Однак, виходячи з викладених вище обставин та наявних у матеріалах даної справи доказів, суд дійшов висновку, що позов прокурора задоволенню не підлягає з урахуванням такого.

Як встановлено вище судом і підтверджується висновком Головного управління земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації до технічної документації із землеустрою щодо складання документа, що посвідчує право на земельну ділянку від 14.09.2012 № 05-9000 до справи А-20230, межі земельної ділянки визначені в натурі і зміна цільового призначення земельної ділянки відсутня, тому в силу положень визначень пунктом 2 Порядку розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 травня 2004 року № 677, в редакції, чинній під час розгляду питання про передачу земельної ділянки у власність третьої особи та підготовки відповідного рішення Київською міською радою, доводи прокурора щодо необхідності складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки судом відхиляються.

Відносно тверджень прокурора щодо відсутності у кадастровій справі висновку державної експертизи землевпорядної документації, суд зазначає, що статтею 9 Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації» передбачені випадки проведення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації, однак, вказаною нормою не вимагається проведення експертизи технічної документації із землеустрою. Таким чином, вказане твердження прокурора також судом до уваги не приймається.

Що стосується необхідності у державній реєстрації права комунальної власності на землю, то законодавством до 01.01.2013 не передбачалася така реєстрація.

Крім того, судом береться до уваги те, що у складі технічної документації містяться такі висновки та погодження контролюючих органів отримані третьою особою для оформлення прав на земельну ділянку:

- погодження Головного управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища від 09.10.2009 № 09/-10481, № 09-10482;

- погодження Державної служби з питань національної культурної спадщини від 25.02.2011 № 22-466/9, № 22-467/9;

- висновок Головним управлінням містобудування та архітектури Київської міської державної адміністрації щодо використання земельної ділянки, наявних містобудівних обмежень від 05.09.2012 № 08-0080-В;

- висновок Головного управління земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації до технічної документації із землеустрою від 14.09.2012 № 05-9000.

Окрім викладеного, суд враховує таке. Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальним принципами міжнародного права.

Основною метою ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є попередження свавільного захоплення власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном. При цьому в своїх рішеннях Європейський суд з прав людини постійно вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини (наприклад, рішення у справі "Спорронг і Льоннрот проти Швеції" від 23 вересня 1982 року, "Новоселецький проти України" від 11 березня 2003 року, "Федоренко проти України" від 1 червня 2006 року). Необхідність забезпечення такої рівноваги відображено в структурі статті 1. Зокрема, необхідно щоб була дотримана обґрунтована пропорційність між застосованими заходами та переслідуваною метою, якої намагаються досягти шляхом позбавлення особи її власності.

Таким чином, особу може бути позбавлено її власності лише в інтересах суспільства, на умовах, передбачених законом і загальним принципами міжнародного права, а при вирішенні питання про можливість позбавлення особи власності мусить бути дотримано справедливої рівноваги між інтересами суспільства та правами власника. Аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду України від 18.09.2013 у справі № 6-92цс13.

Однак, виходячи з обґрунтувань прокурора позовних вимог, останнім не зазначено жодної мети, яку позивач намагається досягти шляхом позбавлення третьої особи земельної ділянки переданої відповідачем оскаржуваним рішенням.

Більш того, відповідно до приписів встановлених ч.ч. 1, 3, 6 Закону України "Про прокуратуру" представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом. Підставою представництва в суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень інтересів держави. Обираючи форму представництва, прокурор визначає, в чому полягає порушення або загроза порушення інтересів держави чи громадянина, обґрунтовує необхідність їх захисту.

Частиною другою статті 29 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що у разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, або в інтересах громадянина зазначений орган чи громадянин набуває статусу позивача, а в разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави, в якій зазначено про відсутність органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, або про відсутність у такого органу повноважень щодо звернення до господарського суду, прокурор набуває статусу позивача і як такий зазначається у позовній заяві.

Таким чином, з наведених вище норм вбачається, що прокурор має право на звернення до господарського суду з позовом, зокрема, в інтересах держави за умов наявності порушень або загрози порушень інтересів держави. Інтереси держави мають чітко формулюватися й умотивовуватися прокурором, тобто прокурор зобов'язаний визначити, в чому саме полягає порушення або загроза порушення інтересів держави, а також обґрунтувати необхідність їх захисту.

Однак прокурор звернувся до суду із позовом, в якому, в порушення вимог визначених ст. 36 1 Закону України "Про прокуратуру", не визначено жодної підстави, яка надає прокуророві право звертатися із позовом до господарського суду, прокурором не наведено та не підтверджено жодним доказом, що факт перебування у приватній власності третьої особи земельної ділянки переданої останній відповідачем його оскаржуваним рішенням якимось чином порушує або загрожує порушенням інтересів держави.

Обов'язок доказування відповідно до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Отже, з урахуванням всіх обставин справи та в їх сукупності, вимоги прокурора є недоведеними та документально непідтвердженими, відтак, суд дійшов висновку, що позов Заступника прокурора міста Києва про визнання судом незаконним і скасування рішення Київської міської ради "Про передачу земельної ділянки громадянці Лойфенфельд Інні Олександрівні для індивідуального дачного будівництва на вул. Курортній, 9, № 20 (літера "Ц"), корпус № 20 в Оболонському районі міста Києва" від 28.02.2013 № 86/9143 задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову відмовити повністю

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 31 жовтня 2013 року.

Суддя С.В. Балац