Постанова

від 23.10.2013 по справі 910/3060/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" жовтня 2013 р. Справа№ 910/3060/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Чорної Л.В.

суддів: Гончарова С.А.

Кропивної Л.В.

при секретарі Громак В.О.

за участю представників сторін: від позивача - Іванкевич С.Л. (представник за довіреністю); Головійчук О.С. (директор)

від відповідача - Садовець О.О. (представник за довіреністю); Гусєв А.М. (директор)

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Свєтіч»

на рішення Господарського суду міста Києва від 17.07.2013 р.

по справі № 910/3060/13 (суддя - Блажівська О.Є.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коростенський

завод теплотехнічного обладнання»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Свєтіч Т»

про стягнення безпідставно одержаних коштів, 60 000,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 17.07.2013 р. позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, товариство з обмеженою відповідальністю «Свєтіч» звернулось до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 17.07.2013 р. та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволені позовних вимог.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.08.2013 р. апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Свєтіч Т» прийнято до провадження.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Коростенський завод теплотехнічного обладнання» заперечує проти апеляційної скарги та просить залишити рішення господарського суду міста Києва від 17.07.2013 р. у справі № 910/3060/13 без змін. Своїм правом, наданим статтею 96 Господарського процесуального кодексу України, Товариство не скористалось, відзив на апеляційну скаргу не подало.

Розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 05.09.2013 р. змінено склад колегії суддів у зв'язку із перебуванням судді Зубець Л.П на лікарняному.

05.09.2013 р. у судовому засіданні оголошувалась перерва.

За клопотанням ТОВ «Свєтіч Т» здійснювалось повне фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

В апеляційній скарзі ТОВ «Свєтіч Т» просить викликати в судове засідання керівника ТОВ «Енергозбереження» для дачі пояснень по справі.

Також ТОВ «Свєтіч Т» заявило клопотання про витребування у Короcтенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області наступні відомості: чи включено ТОВ «Коростенський завод теплотехнічного обладнання» податкову накладну № 110 від 26.09.2011 р. видану ТОВ «Свєтіч Т» в податкову звітність за період з 01 вересня 2013 р. по 01 грудня 2011 р.?

На адресу суду надійшло клопотання ТОВ «Свєтіч Т» про приєднання до матеріалів справи та дослідження доказів в порядку ст.ст. 32, 33, 41, 101 Господарського процесуального кодексу України, а саме: компакт-диск марки ARITA зі звукозаписом розмов між керівником ТОВ «Свєтіч Т» та керівником ТОВ «Коростенський завод теплотехнічного обладнання» № 22, № 23, № 24. Дослідження в судовому засіданні звукозаписи розмов між керівником ТОВ «Свєтіч Т» та керівником ТОВ «Коростенський завод теплотехнічного обладнання» № 22, № 23, № 24 з оригінального носія - телефонного апарату відповідача. Призначення у справі судову експертизу зазначених звукозаписів на предмет належності голосів вказаним особам, встановленої точної дати проведення запису та наявності ознак втручання та цілісність фонограм. для цілей якої зобов'язати Головійчука О.С. надати зразки його мовлення в об'ємі достатньому для проведення дослідження.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Коростенський завод теплотехнічного обладнання» заперечує проти задоволення зазначених клопотань.

Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду, розглянувши клопотання підстав для їх задоволення не знайшла.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

А, отже, пояснення керівника ТОВ «Енергозбереження», яке не являється стороною у справі, не може слугувати належним доказом в порядку господарського судочинства.

Більше того, в матеріалах справи наявний лист ТОВ «Енергозбереження», в якому останній зазначає про те, що перерахування коштів, жодних перемовин, підписання договору з вказаним ТОВ «Свєтіч Т» не проводились у зв'язку з тим, що з ТОВ «Коростенський завод теплотехнічного обладнання» не був підписаний договір стосовно виготовлення теплогенераторів модульних.

Щодо клопотання про витребування, то в силу статті 38 Господарського процесуального кодексу України сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів.

У клопотанні повинно бути зазначено: який доказ витребовується; обставини, що перешкоджають його наданню; підстави, з яких випливає, що цей доказ має підприємство чи організація; обставини, які може підтвердити цей доказ.

Суд апеляційної інстанції не знайшов підстав для задоволення зазначеного клопотання, з огляду на положення статті 38 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, апеляційний господарський суд встановив наступне.

Як встановлено судом першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «Коростенський завод теплотехнічного обкладання» (позивач, замовник) мало намір укласти з товариством з обмеженою відповідальністю «Свєтіч Т» (відповідач, підрядник, виконавець) договір підряду № 01-МР від 20.09.2011 р. (надалі - договір), відповідно до умов якого, замовник доручає, та сплачує, виконавець зобов'язується виконати монтажно-складські роботи (надалі - роботи) для виготовлення блочно-модульних котелень (надалі - обкладання) замовника, в кількості 1 (одна) штука.

Згідно п. 4.1 договору загальна сума договору складає 60 000,00 грн.

Пунктом 32.4. договору передбачено, що термін виконання робіт складає 30 робочих днів з моменту одержання попередньої оплати та поставки замовником обладнання.

Відповідно до п. 5.1. договору розрахунок за цим договором виконання робіт проводиться замовником: 100 % вартості, що складає 60 000,00 грн. в тому числі ПДВ - 10 000,00 грн. не пізніше 3-х робочих днів з моменту підписання договору.

Згідно банківської виписки від 26.09.2011 р. позивачем було перераховано 60 000,00 грн. відповідачу з призначенням платежу передоплата за монтажно-складські роботи згідно договору підряду № 01-МР від 26 .09.2011 р. /а.с. 15/.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Коростенський завод теплотехнічного обкладання» листом № 113 від 03.04.2012 р. направленим на адресу відповідача, вимагало повернення безпідставно сплачених ним грошових коштів у розмірі 60 000,00 грн. /а.с. 12/.

Листом - відповіддю № 1/1704 від 17.04.2012 р. ТОВ «Свєтіч Т» відмовило у задоволені вимоги про повернення 60 000,00 грн., при цьому свою відмову він мотивував тим, що ним почато виконання взятих на себе зобов'язань, а саме: придбання матеріалів та механоскладальні роботи по виготовленню котельні для середньої школи с. Чорноморска, Очаківскький район, Миколаївська область, на підставі чого складено акт здачі-приймання робіт від 28.10.2011 р. /а.с. 13-14/.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов висновку про те, що грошові кошти у розмірі 60 000,00 грн. перераховані позивачем відповідачу на виконання умов договору підряду № 01-МР від 20.09.2011 р., за відсутності договірних відносин між сторонами, а тому не можуть вважатися такими, що перебувають у відповідача законно.

Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду погоджується із такими висновками суду першої інстанції погоджується з огляду на наступне.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 2 статті 639 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Відповідно до статті 641 Цивільного кодексу України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору.

Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.

Частиною 1 статті 642 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Відповідно до статті 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів. У разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 184 Господарського кодексу України при укладенні господарського договору на основі вільного волевиявлення сторін проект договору може бути розроблений за ініціативою будь-якої із сторін у строки, погоджені самими сторонами. Укладення договору на основі вільного волевиявлення сторін може відбуватися у спрощений спосіб або у формі єдиного документа, з додержанням загального порядку укладення договорів, встановленого статтею 181 цього Кодексу.

Відповідно до статті 640 Цивільного кодексу України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Доказів направлення позивачем відповіді про прийняття пропозиції укласти договір, так само як і доказів направлення акту здачі-приймання робіт (надання послуг) від 28.10.2011 р., матеріали справи не містять.

В матеріалах справи наявні дві редакції договору підряду № 01-МР від 20.09.2011 р. один на загальну суму 60 000,00 грн., а інший на загальну суму 549 558,00 грн., які також різняться порядком оплати виконаних робіт. /а.с. 94-96, 98-100/.

Матеріали справи не місять доказів того, що хоча б одна редакція договору була прийнята позивачем.

Відповідно до ст. 644 Цивільного кодексу України якщо пропозицію укласти договір, в якій не вказаний строк для відповіді, зроблено у письмовій формі, договір є укладеним, коли особа, яка зробила пропозицію, одержала відповідь протягом строку, встановленого актом цивільного законодавства, а якщо цей строк не встановлений, - протягом нормально необхідного для цього часу.

Відповідачем не надано жодних доказів того, що позивач прийняв умови договору підряду № 01-МР від 20.09.2011 р.

Відповідно до статті 645 Цивільного кодексу України якщо відповідь про прийняття пропозиції укласти договір одержано із запізненням, особа, яка зробила пропозицію, звільняється від відповідних зобов'язань.

Відповідно до статті 642 Цивільного кодексу України якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Наявні в матеріалах справи видаткові накладені не мають посилань на договір, про який стверджує відповідач, тобто не можуть слугувати доказом виконання монтажних робіт, про які зазначає апелянт.

Відповідно до частини 1 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава на якій воно було набуте відпала.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, колегія суддів приходить до висновку, що господарським судом першої інстанції правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, повно з'ясовано та доведено обставини, що мають значення для справи, зроблені висновки відповідають дійсним обставинам справи.

Доводи наведені в апеляційній скарзі колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.

За наведених у даній постанові обставин, колегія суддів дійшла висновку, що відсутні підстави для зміни чи скасування рішення господарського суду міста Києва від 17.07.2013 року у справі № 910/3060/13.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду міста Києва від 17.07.2013 року у справі № 910/3060/13 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

2. Матеріали справи № 910/3060/13 повернути до господарського суду міста Києва.

3. Копію постанови надіслати сторонам у справі.

Головуючий суддя Чорна Л.В.

Судді Гончаров С.А.

Кропивна Л.В.