Постанова

від 18.12.2013 по справі 910/3060/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2013 року Справа № 910/3060/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючий суддя : Корсак В.А.

судді: Данилова М.В., Данилова Т.Б. (доповідач)

розглянувши матеріали касаційної скаргитовариства з обмеженою відповідальністю "Свєтіч Т" на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 23.10.2013р. у справі господарського суду№910/3060/13 міста Києва за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Коростенський завод теплотехнічного обладнання" дотовариства з обмеженою відповідальністю "Свєтіч Т" про за участю представників сторін: позивача - відповідача -стягнення 60 000,00грн. пр. Іванкевич С.Л. - дов. №1 від 16.04.13р. пр. Садовець О.О. - дов. б/н від 27.05.13р. керівник Гусєв А.М.

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю "Коростенський завод теплотехнічного обладнання" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Свєтіч Т" про стягнення з відповідача на користь позивача безпідставно одержаних коштів в сумі 60 000,00грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 17.07.2013р. (суддя Блажівська О.Є.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.10.2013р. (судді Чорна Л.В., Гончаров С.А., Кропивна Л.В.), позовні вимоги задоволено, стягнуто з відповідача на користь позивача безпідставно одержаних коштів в розмірі 60 000,00грн. та судові витрати, посилаючись на те, що перераховані позивачем відповідачу кошти в сумі 60000,00грн. на виконання умов договору підряду №01-МР від 20.09.2011р., за відсутності договірних відносин між сторонами, а тому не можуть вважатися такими, що перебувають у відповідача законно.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, товариство з обмеженою відповідальністю "Свєтіч Т" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить рішення і постанову по справі скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Заслухавши присутніх в судовому засіданні представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні і постанові та доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, що товариство з обмеженою відповідальністю "Коростенський завод теплотехнічного обкладання" (позивач, замовник) мало намір укласти з товариством з обмеженою відповідальністю "Свєтіч Т" (відповідач, підрядник, виконавець) договір підряду №01-МР від 20.09.2011р. (надалі - договір), відповідно до умов якого, замовник доручає та сплачує, а виконавець зобов'язується виконати монтажно-складські роботи (надалі - роботи) для монтажу блочно-модульних котелень (надалі - обладнання) замовника, в кількості 1 (одна) штука.

Згідно п.4.1 проекту договору загальна сума договору складає 60000,00грн.

Пунктом 2.4 проекту договору передбачено, що термін виконання робіт складає 30 робочих днів з моменту одержання попередньої оплати та поставки замовником обладнання.

Відповідно до п.5.1 проекту договору розрахунок за цим договором виконання робіт проводиться замовником: 100 % вартості, що складає 60 000,00грн. в тому числі ПДВ - 10 000,00грн. не пізніше 3-х робочих днів з моменту підписання договору.

Згідно банківської виписки від 26.09.2011р. позивачем було перераховано 60000,00грн. відповідачу з призначенням платежу передоплата за монтажно-складські роботи згідно договору підряду №01-МР від 26 .09.2011р.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Коростенський завод теплотехнічного обкладання" листом №113 від 03.04.2012р. направленим на адресу відповідача, вимагало повернення безпідставно сплачених ним грошових коштів у розмірі 60 000,00грн.

Листом-відповіддю №1/1704 від 17.04.2012р. ТОВ "Свєтіч Т" відмовило у задоволені вимоги про повернення 60 000,00грн., при цьому свою відмову він мотивував тим, що ним почато виконання взятих на себе зобов'язань, а саме: придбання матеріалів та механоскладальні роботи по монтажу котельні для середньої школи с. Чорноморска, Очаківскький район, Миколаївська область, на підставі чого складено акт здачі-приймання робіт від 28.10.2011р.

Приймаючи оскаржувані рішення, суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно із ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 2 статті 639 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Відповідно до ст.641 Цивільного кодексу України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору.

Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.

Згідно із ст.181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів. У разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст.184 Господарського кодексу України при укладенні господарського договору на основі вільного волевиявлення сторін проект договору може бути розроблений за ініціативою будь-якої із сторін у строки, погоджені самими сторонами. Укладення договору на основі вільного волевиявлення сторін може відбуватися у спрощений спосіб або у формі єдиного документа, з додержанням загального порядку укладення договорів, встановленого ст.181 цього Кодексу.

Статтею 640 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Відповідно до ст.644 Цивільного кодексу України якщо пропозицію укласти договір, в якій не вказаний строк для відповіді, зроблено у письмовій формі, договір є укладеним, коли особа, яка зробила пропозицію, одержала відповідь протягом строку, встановленого актом цивільного законодавства, а якщо цей строк не встановлений, - протягом нормально необхідного для цього часу.

Згідно із ст.645 Цивільного кодексу України якщо відповідь про прийняття пропозиції укласти договір одержано із запізненням, особа, яка зробила пропозицію, звільняється від відповідних зобов'язань.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в матеріалах справи містять дві редакції проекту договору підряду №01-МР від 20.09.2011р. один на загальну суму 60000,00грн., а інший на загальну суму 549 558,00грн., які також різняться порядком оплати виконаних робіт, які не містять доказів того, що хоча б одна редакція договору була прийнята позивачем, а також відсутні докази направлення позивачу акту здачі-приймання робіт (надання послуг) від 28.10.2011р.

Відповідно до ст.1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава на якій воно було набуте відпала.

За таких підстав, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку про задоволення позовних вимог.

Статтею 111 7 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Свєтіч Т", оскільки доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів по справі, а судами попередніх інстанцій було повно та всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для даної справи, їм надано належну правову оцінку та прийнято рішення і постанову з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що дає підстави залишити їх без змін.

Судові витрати, сплачені касатором до бюджету під час подання касаційної скарги, у зв'язку з відмовою в задоволенні касаційної скарги на підставі ст.49 ГПК України залишаються на касаторі.

Враховуючи наведене, та керуючись ст.ст.111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Свєтіч Т" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.10.2013р. у справі №910/3060/13 господарського суду міста Києва залишити без змін.

Головуючий В. Корсак

Судді М. Данилова

Т. Данилова