Ухвала

від 16.10.2013 по справі 2а-2856/10/1770

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2013 року Справа № 35483/10/9104 Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Старунського Д.М.,

суддів Багрія В.М., Кушнерика М.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Львові апеляційну скаргу Костопільської міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської області на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2010 року у справі за позовом суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 до Костопільської міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

СПД-ФО ОСОБА_1 18.06.2010 року звернулася в суд з адміністративним позовом до Костопільської МДПІ Рівненської області в якому, уточнивши позовні вимоги, просила визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0048191740/0 від 24.12.2009 року, №0048191740/1 від 25.01.2010 року, №0048191740/2 від 06.04.2010 року, №0048191740/3 від 03.06.2010 року про визначення податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб в сумі 1910,18 грн., №0048211740/0 від 24.12.2009 року, №0048211740/1 від 25.01.2010 року про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 169639,08 грн., в тому числі 113092,72 грн. основного платежу та 56546,36 грн. штрафних (фінансових) санкцій, №0019501740/2 від 06.04.2010 року, №0019501740/3 від 03.06.2010 року про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 142786,80 грн., в тому числі 95191,20 грн. основного платежу та 47595,60 грн. штрафних (фінансових) санкцій, з врахуванням змін, внесених рішенням Костопільської МДПІ №2843/к/17-58 від 30.03.2010 року, №0048201740/0 від 24.12.2009 року, №0048201740/1 від 25.01.2010 року, №0048201740/2 від 06.04.2010 року, №0048201740/3 від 03.06.2010 року про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 144599,30 грн., в тому числі 96286,20 грн. основного платежу та 48313,10 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

В позовній заяві зазначає, що висновки актів перевірки, на підставі яких прийняті податкові повідомлення-рішення про визначення податкового зобов'язання по податку на додану вартість, ґрунтуються на помилкових, безпідставних припущеннях органу податкової служби про нікчемність правочинів, укладених між позивачем та ТОВ «Шерус», ПП «Ерідан-Південь»,ТОВ «Гамма-Плюс», ПП «Лайкост».

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2010 року позов задоволено частково.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Костопільської міжрайонної державної податкової інспекції №0048191740/0 від 24.12.2009 року, №0048191740/1 від 25.01.2010 року, №0048191740/2 від 06.04.2010 року, №0048191740/3 від 03.06.2010 року про визначення податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб в сумі 1910,18 грн., №0048211740/0 від 24.12.2009 року, №0048211740/1 від 25.01.2010 року про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 169639,08 грн., в тому числі 113092,72 грн. основного платежу та 56546,36 грн. штрафних (фінансових) санкцій, №0019501740/2 від 06.04.2010 року, №0019501740/3 від 03.06.2010 року про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 142786,80 грн., в тому числі 95191,20 грн. основного платежу та 47595,60 грн. штрафних (фінансових) санкцій - повністю; №0048201740/0 від 24.12.2009 року, №0048201740/1 від 25.01.2010 року, №0048201740/2 від 06.04.2010 року, №0048201740/3 від 03.06.2010 року в частині визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 89637,90 грн., в тому числі 59758,60 грн. основного платежу та 29879,30 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

В задоволенні решти позовних вимог суб'єкту підприємницької діяльності-фізичній особі ОСОБА_1 відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції Костопільська МДПІ Рівненської області оскаржила його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі просить рішення суду першої інстанції скасувати і прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Апелянт зазначає, що під час проведення перевірки СПД-фізичної особи ОСОБА_1 з'ясовано, що операції із придбання фансировини, техсировини, піддонів, пиломатеріалів, брусків, дров, тріски мали не реальний товарний характер, товар не перевозився і не зберігався. В зв'язку з ненаданням документів - не можливо встановити вид транспорту, розмір витрат, особу, яка понесла дані витрати, можливість здійснення таких операцій з урахуванням віддаленості контрагентів один від одного. Трудові ресурси та виробничі потужності у ПП ОСОБА_1 відсутні. Платником не надано договорів на транспортування, вантажні роботи, зберігання товаро-матеріальних цінностей, договорів на оренду складських приміщень. Перевіркою не встановлено наявність розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного (протягом місяця) придбання та продажу товарів. Такі причини можуть бути наявними лише за умови, що платник податку має намір одержати економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності, а невиключно чи переважно за рахунок формування податкового кредиту. Також в ході проведення перевірки не встановлено факту передачі товарів від продавця до покупця, в зв'язку з відсутністю (не наданими для перевірки) довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів. Відсутні товаро-транспортні накладні, що свідчили б про рух товарів від постачальника до покупця.

Сторони в судове засідання не прибули, про дату, час і місце апеляційного розгляду були повідомлені належним чином, тому колегія суддів, у відповідності до ст.197 КАС України, вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні в справі матеріали та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, на основі наявних у справі доказів, колегія суддів приходить до переконання, що подану апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Костопільською міжрайонною податковою інспекцією проведена планова документальна перевірка фінансово-господарської діяльності підприємця ОСОБА_1, по результатах якої складено акт № 336/1747/НОМЕР_1 від 08.12.2009 року про результати документальної планової виїзної перевірки дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єкта підприємницької діяльності- фізичної особи ОСОБА_1 за період з 01.01.2008 року по 30.09.2009 року (т. 1 а.с.20-41).

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення № 0048191740/0 від 24.12.2009 року, яким визначено податкове зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб в сумі 1910,18 грн., та № 0048201740/0 від 24.12.2009 року, яким визначено податкове зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 144599,30 грн., в тому числі за основним платежем 96286,20 грн., за штрафними санкціями 48313,10 грн. (т. 1 а.с.13,17).

18 грудня 2009 року Костопільською МДПІ складений акт № 347/17-47/НОМЕР_1 від 18.12.2009 року про результати документальної позапланової виїзної перевірки дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 за період з 01.10.2006 року по 31.12.2007 року (т. 1 а.с. 46-59), на підставі якого прийняте податкове повідомлення-рішення № 0048211740/0 від 24.12.2009 року, яким визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 169639,08 грн., в тому числі 113092,72 грн. основного платежу та 56546,36 грн. штрафних (фінансових) санкцій (т. 1 а.с.42).

В порядку адміністративного оскарження прийняті податкові повідомлення-рішення:

№ 0048191740/1 від 25.01.2010 року, 0048191740/2 від 06.04.2010 року, 0048191740/3 від 03.06.2010 року про визначення податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб в сумі 1910,18 грн. (т. 1 а.с.18-19);

№ 0048201740/1 від 25.01.2010 року, № 0048201740/2 від 06.04.2010 року, № 0048201740/3 від 03.06.2010 року про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 144599,30 грн., в тому числі 96286,20 грн. основного платежу та 48313,10 грн. штрафних (фінансових) санкцій (т. 1 а.с.14-16);

№ 0048211740/1 від 25.01.2010 року про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 169639,08 грн., в тому числі 113092,72 грн. основного платежу та 56546,36 грн. штрафних (фінансових) санкцій, № 0019501740/2 від 06.04.2010 року, № 0019501740/3 від 03.06.2010 року про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 142786,80 грн., в тому числі 95191,20 грн. основного платежу та 47595,60 грн. штрафних (фінансових) санкцій (т. 1 а.с.42-45).

При цьому, 30.03.2010 року Костопільська МДПІ скасовує податкове повідомлення-рішення Костопільської МДПІ від 24.12.2009 року № 0048211740/0 в сумі 26852,28 грн., в тому числі 17901,52 грн. основного платежу і 8950,76 грн. штрафної (фінансової) санкції;

вносить зміни в податкове повідомлення-рішення від 25 січня 2010 року № 0048211740/1 в частині зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість на суму 26852,28 грн., в тому числі 17901,52 грн. основного платежу і 8950376 грн. штрафної (фінансової) санкції, а саме "замість суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість 169639,08 грн. (основного платежу - 113092,72 грн., штрафної санкції - 56546,36 грн.) в податковому повідомлення-рішенні від 25 січня 2010 року № 00482117401 слід зазначити 142786,80 грн., в тому числі основного платежу - 95191,20 грн., штрафної (фінансової) санкції - 47595,60 грн."

Останнє рішення Костопільської МДПІ від 30.03.2010 року № 2843/К/17-58, яким внесені зміни до рішення про результати розгляду первинної скарги та до податкових повідомлень- рішень, судом вірно не взято до уваги, оскільки прийнято поза процедурою узгодження податкових зобов'язань в апеляційному порядку і не відповідає встановленій законом формі рішення. Можливість внесення змін у податкове повідомлення-рішення органом податкової служби передбачена лише у випадку узгодження податкових зобов'язань в адміністративному порядку, а Костопільська МДПІ, ДПА у Рівненській області, ДПА України при узгодженні позивачем податкових зобов'язань в апеляційному порядку одночасно з залишенням скарг підприємця без задоволення, а податкових повідомлень- рішень - без змін, визначила нову суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в податкових повідомленнях-рішеннях від 24.12.2009 року № 0048211740/0 та від 25.01.2010 року № 0048211740/1.

Отже, таке рішення Костопільської МДПІ від 30.03.2010 року № 2843/К/17- 58 прийняте не у спосіб, не у порядку та не на підставі Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з чим погоджується апеляційний суд, виходив з того, що податковим органом не доведено скоєння порушень податкового законодавства, наслідком яких є оскаржені податкові повідомлення-рішення .

Згідно з п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», яким керуються суб'єкти підприємницької діяльності при формуванні складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходів, валові витрати виробництва та обігу -це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Підпунктом 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 даного закону встановлено, що датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;

або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

З матеріалів справи видно, що 10 серпня 2009 року приватним підприємцем ОСОБА_1 придбано пиломатеріал хвойний у Приватного підприємства «АМТ» на суму 20954,90 грн. згідно накладної № 100805 від 10.08.2009 року, яка включена до складу валових витрат за 9 місяців 2009 року. Оплата поставки здійснена позивачем частково, недоплачена сума становить 12734,55 грн. В подальшому, як зазначено в акті перевірки і не заперечується представником відповідача, товар реалізовано СФГ «Горизонт» в процесі товаро-обмінної операції, тобто, підприємець (позивач) реалізував своє право включення до складу валових витрат суму придбання пиломатеріалів датою оприбуткування платником податку товарів.

Таким чином, відсутні порушенням п. 7.1 ст. 7, п. 9.12.1 п. 9.12 ст. 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» та абз. З ст. 13, абз. б) п. 1 ст. 14 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» , а відтак визначення податковим органом податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб в сумі 1910,18 грн. суперечить нормам закону, а тому податкові повідомлення-рішення № 0048191740/0 від 24.12.2009 року, № 0048191740/1 від 25.01.2010 року, 0048191740/2 від 06.04.2010 року, 0048191740/3 від 03.06.2010 року вірно судом першої інстанції визнано протиправними та скасовані.

Згідно актів перевірки № 336/1747/НОМЕР_1 від 08.12.2009 року та № 347/1747/НОМЕР_1 від 18.12.2009 року висновок відповідача про порушення платником податку пп. 7.4.1, 7.4.4 п. 7.4, пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» , внаслідок чого завищено податковий кредит відповідно на суму 96286,20 грн. за період з 01.01.2008 року по 30.09.2009 року та на 113092,72 грн. з 01.10.2006 року по 31.12.2007 року, ґрунтується на твердженні Костопільської МДПІ про нікчемність правочинів, укладених позивачем з ТОВ «Шерус», ПП «Ерідан-Південь», ТОВ «Гамма-Плюс», ПП «Лайкост».

Такі ж висновках акту перевірки № 347/1747/НОМЕР_1 від 18.12.2009 року стали підставою для прийняття податкових повідомлень-рішень № 0048211740/0 від року, № 0048211740/1 від 25.01.2010 року про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 169639,08 грн., в тому числі 113092,72 грн. основного платежу та 56546,36 грн. штрафних (фінансових) санкцій, № 0019501740/2 від 06.04.2010 року, № 0019501740/3 від 03.06.2010 року про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 142786,80 грн., в тому числі 95191,20 грн. основного платежу та 47595,60 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Нікчемність правочинів податковий орган обґрунтовує безтоварністю операцій, оскільки неможливо встановити вид транспорту, розмір витрат на перевезення, товарно-транспортні накладні, договори на транспортування, зберігання товарно-матеріальних цінностей у позивача відсутні. Крім того, 16.02.2008 року порушена кримінальна справа по факту фіктивного підприємництва ТОВ «Шерус». На думку податкового органу, господарські операції позивача з вказаними вище контрагентами мали на меті отримання податкової вигоди шляхом формування штучного податкового кредиту.

З такими висновками податкового органу, суд першої інстанції обгрунтовано не погодився .

Так, згідно з ч.2 ст.З Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Відповідно до ч.1 ст.9 вказаного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, підставою для формування бухгалтерського обліку та, відповідно, податкового є наявність у підприємства первинних документів, що засвідчують факт здійснення господарської операції. При цьому спеціальними податковими законами встановлюються ряд особливостей ведення податкового обліку платником податків.

Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 вказаного Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

З аналізу вищенаведених норм права слідує, що підставою для формування податкового кредиту є наявність податкової накладної, що підтверджує понесені підприємством витрати. При цьому слід враховувати, що в податковому обліку відображаються виключно господарські операції, вчинені підприємством в рамках господарської діяльності та спрямовані на отримання в майбутньому прибутку.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що протягом періоду з травня по грудень 2007 року суб'єкт підприємницької діяльності-фізична особа ОСОБА_1 отримала від Товариства з обмеженою відповідальністю «Шерус» пиломатеріали та фансировину на загальну суму 523974 грн. Розрахунки проведені шляхом перерахування безготівкових коштів на розрахунковий рахунок контрагента частково, станом на 31.12.2007 року кредиторська заборгованість підприємця перед ТОВ «Шерус» становить 107074 грн. На підставі податкових накладних, отриманих від ТОВ «Шерус», позивачем сформовано податковий кредит на суму 87329 грн. (т. І а.с. 103-109). Поставка здійснювалася за рахунок продавця - ТОВ «Шерус». Тобто, фактична реалізація ТОВ «Шерус» та отримання позивачем вказаних товарно-матеріальних цінностей підтверджується дослідженими судом первинними документами, а саме накладними, податковими накладними, платіжними дорученнями, виписками банку (т. І а.с.103-109, 111 - 117,119-127).

Посилання відповідача та апелянта на анулювання свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 28.08.2006 року (т. 2 а.с.87-89), вірно не взято до уваги, оскільки на момент видачі позивачу податкових накладних, в період з травня по грудень 2007 року, ТОВ «Шерус» було зареєстрованим платником податку на додану вартість, тому на законних підставах видало податкові накладні, які містять всі необхідні реквізити, передбачені ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

За наведених обставин, позивачем правомірно включено до складу податкового кредиту суму ПДВ по господарських операціях з ТОВ «Шерус» за період з травня по грудень 2007 року в розмірі 87329 грн., а тому нарахування Костопільською МДПІ податкового зобов'язання по ПДВ по даних операціях у податкових повідомленнях-рішеннях № 0048211740/0 від 24.12.2009 року, № 0048211740/1 від 25.01.2010 року, № 0019501740/2 від 06.04.2010 року, № 0019501740/3 від 03.06.2010 року в сумі 130993,50 грн., в тому числі 87329 грн. основного платежу та 43664,50 грн. штрафних санкцій - неправомірне.

Щодо господарських відносин СПД ОСОБА_1 з ПП «Ерідан-Південь», судом встановлено, що у жовтні, листопаді, грудні 2006 року та березні 2007 року на виконання укладених договорів № б/н від 10.02.2006 року та № б/н від 02.01.2007 року позивач здійснив придбання пиломатеріалів у ПП «Ерідан-Південь» на загальну суму 154582,32 грн. Оплата здійснювалася шляхом безготівкових розрахунків (т. 1 а.с. 130-132). На підставі накладних та податкових накладних № 121011 від 12.10.2006 року на суму 65821,92 грн., в т.ч. ПДВ - 10970,32, № 101110 від 10.11.2006 року на суму 41587,20 грн., в т.ч. ПДВ - 6931,20 грн., № 121210 від 12.12.2006 року на суму 27907,20 грн., в т.ч. ПДВ - 4651,20 грн., № 1310 від 01.03.2007 року на суму 19266 грн., в т.ч. ПДВ - 3211 грн. (т. 1 а.с. 128-129, т. 2 а.с. 141-142)., позивач сформував податковий кредит відповідних податкових періодів. Тобто, матеріалами справи підтверджено та в акті перевірки не спростовується та обставина, що всі первинні документи (накладні, податкові накладні, платіжні доручення), на підставі яких відображені у бухгалтерському та податковому обліках господарські операції позивача з ПП «Ерідан-Південь» за спірний період відповідають вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», яким визначені вимоги до первинних документів.

На момент виконання господарських операцій (жовтень, листопад, грудень 2006 року, березень 2007 року) ПП «Ерідан-Південь» являлося юридичною особою та платником податку на додану вартість, а тому правомірно видало позивачу первинні бухгалтерські документи на підтвердження фактично здійсненого продажу, відтак нарахування податковим органом податкового зобов'язання по податку на додану вартість по господарських операціях з ПП «Ерідан-Південь» необгрунтоване та протиправне.

Судом першої інстанції правильно зауважено, що нарахувавши податкове зобов»язання в сумі 17 901,52 грн. за жовтень, листопад 2006 року( перевірка 18.12.2009 року) податковий орган вийшов за межі трьохрічного строку давності визначення податкового зобов'язання ( п.п.15.1.1. п. 15.1 ст. 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» ).

А тому, відповідач всупереч вимогам закону неправомірно визначила податкове зобов'язання з податку на додану вартість по правочинах СПД ОСОБА_1 з ПП «Ерідан-Південь» в сумі 25763,72 грн. основного платежу та 12881,86 грн. штрафних санкцій в податкових повідомленнях-рішеннях № 0048211740/0 від 24.12.2009 року, № 0048211740/1 від 25.01.2010 року, та 7862,20 грн. основного платежу та 3931,10 грн. штрафних санкцій в податкових повідомленнях-рішеннях № 0019501740/2 від 06.04.2010 року, № 0019501740/3 від 03.06.2010 року.

Слід також зазначити, що первинні документи, видані позивачу ТОВ«Шерус» та ПП «Ерідан-Південь», (податкові накладні, платіжні документи) недійсними або нечинними судом не визнавались, та не є недійсними в силу закону. Придбані у даних контрагентів товари в подальшому реалізовувалися підприємцем ОСОБА_1, видом діяльності якої є оптова торгівля та посередництво в оптовій торгівлі, іншим юридичних осіб, зокрема ТОВ «Свиспан Лімітед», ЗАТ «МЖК-Буд», ТОВ «Підрядсервіс», ВАТ «Любомирський вапняно-силікатний завод», СТОВ «Рось» (т.1 а.с. 195- 204). За наслідками здійсненої фінансово-господарської діяльності відповідно до самостійно поданих позивачем звітів суб'єкта малого підприємництва-фізичної особи-платника єдиного податку за період з першого кварталу 2007 року по четвертий квартал 2007 року позивачем було отримано дохід від здійснення підприємницької діяльності (т. 2 а.с. 145-149).

Відтак, у Костопільської МДПІ не було обгрунтованих підстав для визначення податкового зобов'язання по податку на додану вартість за період з жовтня 2006 року по грудень, включно, 2007 року у податкових повідомленнях-рішеннях № 0048211740/0 від 24.12.2009 року, № 0048211740/1 від 25.01.2010 року про визначення податкового зобов'язання в сумі 169639,08 грн., в тому числі 113092,72 грн. основного платежу та 56546,36 грн. штрафних (фінансових) санкцій, № 0019501740/2 від 06.04.2010 року, № 0019501740/3 від 03.06.2010 року про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 142786,80 грн., в тому числі 95191,20 грн. основного платежу та 47595,60 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Щодо висновків акту перевірки від 08.12.2009 року № 336/17-47/НОМЕР_1 про нікчемність правочинів, укладених позивачем та ТОВ «Шерус», ТОВ «Гамма-Плюс» і ПП «Лайкост», на підставі яких прийняті податкові повідомлення-рішення № 0048201740/0 від 24.12.2009 року, № 0048201740/1 від 25.01.2010 року, № 0048201740/2 від 06.04.2010 року, № 0048201740/3 від 03.06.2010 року, то слід зазначити наступне.

З матеріалів справи видно, що січні 2008 року позивач отримала від ТОВ «Шерус» фансировину та дрова на загальну суму 115752 грн. Розрахунки проведені шляхом перерахування безготівкових коштів на розрахунковий рахунок контрагента. На підставі податкової накладної № 211 від 02.01.2008 року, отриманої від ТОВ «Шерус», позивачем сформовано податковий кредит на суму 19292 грн. (т.1 а.с. 102) Поставка здійснювалася за рахунок продавця - ТОВ «Шерус».

Фактична реалізація ТОВ «Шерус» та отримання позивачем вказаних товарно- матеріальних цінностей підтверджується дослідженими судом первинними документами, а саме накладними, податковими накладними, платіжними дорученнями, виписками банку (т. 1 а.с.102, 110, 118)., ТОВ «Шерус» була платником податку, а тому, Костопільська МДПІ безпідставно виключила з суми податкового кредиту податок на додану вартість по господарській операції з ТОВ «Шерус», здійсненій в січні 2008 року.

Судом першої інстанції також встановлено, що позивач на виконання договору, укладеного 02.01.2008 року з ТОВ «Гамма- Плюс» з доповненнями від 01.03.2008 року та від 01.06.2008 року, придбав від товариства тріску, пиломатеріали, фансировину, дрова, піддони. На підставі податкових накладних позивачем сформовано податковий кредит на загальну суму 62994,20 грн. у відповідних податкових періодах: у січні - № 211 від 02.01.2008 року на суму 42426,00 грн. в т.ч. ПДВ - 7071,00 грн., в лютому місяці 2008 року - на підставі податкової накладної № 121 від 02.01.2008 року на суму 176739,60 грн. в т.ч. ПДВ- 29456,60 грн., в березні місяці 2008 року - податкової накладної № 1341 від 01.03.2008 року на суму 60188,40 грн., в т.ч. ПДВ - 10031,40 грн., в квітні місяці 2008року - податкової накладної № 141 від 01.04.2008 року на суму 48554,40 грн., в т.ч. ПДВ - 8092,40 грн., в травні місяці 2008 року - податкової накладної № 152 від 01.05.2008 року на суму 23884,50 грн. в т.ч. ПДВ - 3980,80 грн., в червні місяці 2008 року - податкової накладної № 1631 від 01.06.2008 року на суму 26172,00 грн., в т.ч. ПДВ - 3980 грн. (т. 1 а.с.245-248, т. 2 а.с. 1-28).

Згідно пп. 7.2.6 Закону про ПДВ, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. А згідно пп. 7.2.3 цього Закону - податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Право ж на нарахування податку та складання податкових накладних, у відповідності з пп. 7.2.4 зазначеного Закону, надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку.

Як встановлено судом, свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість № 19759800, видане 20.08.2003 року ТОВ «Гамма-Плюс», анульоване 30 серпня 2007 року. Свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ за № 100095687, видане ТОВ «Гамма- Плюс» 05.02.2008 року, анульоване 28.07.2009 року (т. 2 а.с.98, 119-120).,тобто, на момент видачі позивачу ТОВ «Гамма-Плюс» податкових накладних № 211 від 02.01.2008 року та № 121 від 02.01.2008 року, свідоцтво платника податку на додану вартість останнього було анульовано, ТОВ «Гамма-Плюс» не було платником податку на додану вартість, а відтак Костопільська МДПІ правомірно виключила зі складу податкового кредиту позивача. суму податку на додану вартість в розмірі 36527,60 грн., сформованого на підставі податкових накладних № 211 від 02.01.2008 року на суму 42426,00 грн., в т.ч. ПДВ - 7071,00 грн., та № 121 від 02.01.2008 року - на суму 176739,60 грн., в т.ч. ПДВ- 29456,60 грн., виданих незареєстрованим на момент видачі податкових накладних платником податку на додану вартість ТОВ «Гамма- Плюс».

Включення до податкового кредиту 26466,60 грн. по господарських операціях з ТОВ «Гамма-Плюс» підтверджений первинними бухгалтерськими документами, а саме договором та доповненнями до нього, накладними, податковими накладними, виписками банку (т. 1 а.с.133-156).

Судом також встановлено, що на виконання усного договору позивачка придбала у ПП «Лайкост» фансировину, техсировину, піддони на суму 83999,72 грн., в тому числі ПДВ - 14000 грн., що підтверджується накладними (т. 1 а.с. 160-162). Оплата за отриманий товар була здійснена позивачем в безготівковому порядку (т. 1 а.с. 163-166), тобто, фактичне виконання усного договору підтверджено первинними документами, на підставі яких відображені у бухгалтерському та податковому обліках господарські операції позивача з ПП «Лайкост».

Матеріалами справи (т. 2 а.с.83) підтверджено, що на момент виконання господарських операцій (липень-вересень 2008 року) ПП «Лайкост» було зареєстрованим платником податку на додану вартість, тому правомірно видало позивачу податкові накладні № 2274 від 01.07.2008 року, № 322 від 01.08.2008 року та № 472 від 05.09.2008 року (т. 1 а.с. 157-159), а остання сформувала суму податкового кредиту на підставі цих податкових накладних.

Оскільки належним документом передачі товару є видаткові накладні( є в матеріалах справи), а перевозка( транспортування ) здійснювалась за рахунок продавця, то відсутність актів прийому-передачі товару та товаро-транспортних накладних при наявності інших первинних документів, що свідчать про фактичний відпуск та приймання товарів, їх подальша реалізація позивачем, не може свідчити про безтоварність господарських операцій.

В матеріалах справи також відсутні відомості про прийняття судових рішень про визнання недійсними вищенаведених правочинів позивача з ТОВ «Шерус», ПП «Ерідан-Південь», ТОВ «Гамма-Плюс» та ПП «Лайкост» або первинних документів, що складені за участю названих сторін, у яких відображені сторонами вчинені правочини.

На момент апеляційного перегляду відповідачем не надано суду вироків по кримінальних справах, що набрали законної сили.

Відтак, на погляд колегії суддів, посилання апелянта на відсутність документів про передачу товару та транспортування, та нікчемність правочинів, як на підставу скасування рішення суду першої інстанції, не заслуговують на увагу.

Згідно ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цьогс Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративногє позову.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову - без змін, якщо визнає що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Підсумовуючи викладене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний спір, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду і задоволенню не підлягають

Керуючись ст.ст. 160 ч.3, 195, 196, 198 п.1, 200, 205 ч.1 п.1, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Костопільської міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської області залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2010 року у справі №2а-2856/10 - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.

На ухвалу може бути подано касаційну скаргу безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили.

Головуючий суддя Д.М. Старунський

Судді В.М. Багрій

М.П. Кушнерик