Ухвала

від 19.01.2015 по справі 2а-2856/10/1770

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 січня 2015 року м. Київ К/800/60629/13

Вищий адміністративний суд України у складі суддів:

головуючого - Цвіркуна Ю.І. (суддя-доповідач), Ланченко Л.В., Пилипчук Н.Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за касаційною скаргою Костопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Рівненській області

на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 21.10.2010 року

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 16.10.2013 року

у справі № 2а-2856/10/1770

за позовом Суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_4

до Костопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Рівненській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

встановив:

Суб'єкт підприємницької діяльності-фізична особа ОСОБА_4 звернулась до суду з адміністративним позовом до Костопільської міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 21.10.2010 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 16.10.2013 року, позов задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Костопільської міжрайонної державної податкової інспекції № 0048191740/0 від 24.12.2009 року, №0048191740/1 від 25.01.2010 року, №0048191740/2 від 06.04.2010 року, №0048191740/3 від 03.06.2010 року про визначення податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб в сумі 1 910, 18 грн., № 0048211740/0 від 24.12.2009 року, № 0048211740/1 від 25.01.2010 року про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 169 639, 08 грн., в тому числі 113 092, 72 грн. основного платежу та 56 546, 36 грн. штрафних (фінансових) санкцій, № 0019501740/2 від 06.04.2010 року, № 0019501740/3 від 03.06.2010 року про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 142 786, 80 грн., в тому числі 95 191, 20 грн. основного платежу та 47 595, 60 грн. штрафних (фінансових) санкцій - повністю; № 0048201740/0 від 24.12.2009 року, № 0048201740/1 від 25.01.2010 року, № 0048201740/2 від 06.04.2010 року, № 0048201740/3 від 03.06.2010 року в частині визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 89 637, 90 грн., в тому числі 59 758, 60 грн. основного платежу та 29 879, 30 грн. штрафних (фінансових) санкцій. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати, посилаючись на порушення судами норм матеріального права.

Ухвалою судді Вищого адміністративного суду України від 12.01.2015 року замінено Костопільську міжрайонну державну податкову інспекцію Рівненської області правонаступником - Костопільською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Рівненській області.

Клопотання про розгляд справи за участю представників сторін не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті відповідно до вимог статті 222 КАС України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин справи, колегія суддів встановила наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами планової документальної виїзної перевірки дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства позивача за період з 01.10.2008 року по 30.09.2009 року, відповідачем складено акт від 08.12.2009 року №336/17-47/НОМЕР_1, яким встановлено порушення п. 7.1 ст. 7, пп. 9.12.1 п. 9.12 ст. 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», абзацу 3 ст. 13, абзацу б п. 1 ст. 14 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян», в результаті чого донараховано податок з доходів фізичних осіб за 9 місяців 2009 року в розмірі 1 910, 18 грн.

На підставі даного акта перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення: - від 24.12.2009 року №0048191740/0, яким визначено податкове зобов'язання за платежем податок з доходів фізичних осіб в сумі 1 910,18 грн.;- від 24.12.2009 року № 0048201740/0, яким визначено податкове зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 144 599,3 0 грн., в тому числі за основним платежем 96 286, 20 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 48 313, 10 грн.

За результати документальної позапланової виїзної перевірки дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства позивача за період з 01.10.2006 року по 31.12.2007 року відповідачем складено акт від 18.12.2009 року № 347/17-47/НОМЕР_1, яким встановлено порушення пп. 7.4.1, 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість за перевіряємий період в сумі 113 092, 72 грн.

На підставі даного акта відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 24.12.2009 року № 0048211740/0, яким визначено податкове зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 169 639, 08 грн., в тому числі 113 092, 72 грн. основного платежу та 56 546, 36 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

За результатам адміністративного оскарження скарги позивача залишені без задоволення, а податкові повідомлення-рішення без змін та прийняті податкові повідомлення-рішення: № 0048191740/1 від 25.01.2010 року, №0048191740/2 від 06.04.2010 року, №0048191740/3 від 03.06.2010 року про визначення податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб в сумі 1 910, 18 грн.; № 0048201740/1 від 25.01.2010 року, № 0048201740/2 від 06.04.2010 року, № 0048201740/3 від 03.06.2010 року про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 144 599, 30 грн., в тому числі 96 286, 20 грн. основного платежу та 48 313, 10 грн. штрафних (фінансових) санкцій; № 0048211740/1 від 25.01.2010 року про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 169 639, 08 грн., в тому числі 113 092, 72 грн. основного платежу та 56 546, 36 грн. штрафних (фінансових) санкцій, № 0019501740/2 від 06.04.2010 року, № 0019501740/3 від 03.06.2010 року про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 142 786, 80 грн., в тому числі 95 191, 20 грн. основного платежу та 47 595, 60 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

При цьому, 30.03.2010 року Костопільською МДПІ прийнято рішення про внесення змін до рішення Костопільської міжрайонної державної податкової інспекції про результати розгляду первинної скарги та скасовано податкове повідомлення-рішення від 24.12.2009 року № 0048211740/0 в сумі 26 852, 28 грн., в тому числі 17 901, 52 грн. основного платежу та 8 950,7 6 грн. - штрафні (фінансові) санкції; внесено зміни в податкове повідомлення-рішення від 25.01.2010 року № 0048211740/1 в частині зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість на суму 26 852, 28 грн., в тому числі 17 901, 52 грн. основного платежу та 8 950, 76 грн. - штрафні (фінансові) санкції, а саме «замість суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість 169 639, 08 грн. (основного платежу 113 092, 72 грн., штрафної санкції 56 546, 36 грн.) в податковому повідомлення-рішенні від 25.01.2010 року № 0048211740/1 слід зазначити 142 786, 80 грн., в тому числі основного платежу 95 191, 20 грн., штрафної (фінансової) санкції 47 595, 60 грн».

Задовольняючи позов частково, суди попередніх інстанцій прийшли до висновку щодо неправомірності спірних податкових повідомлень-рішень.

Колегія суддів суду касаційної інстанції, з урахуванням норм податкового законодавства, чинних на час виникнення відповідних правовідносин, погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, зважаючи на таке.

Статтею 13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» від 26.12.1992 року №13-92 передбачено, що оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) i документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу.

В силу ст. 13 Інструкції про оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю, затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції від 21.04.1993 року №12, загальним оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий дохід, тобто різниця між валовим доходом (виручкою у грошовій та натуральній формі) і документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу.

Згідно із п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Судами попередніх інстанцій встановлено, 10.08.2009 року позивачем придбано пиломатеріал хвойний у Приватного підприємства «АМТ», що підтверджується та видатковою накладною податкового накладною на суму 20 954, 90 грн., яка включена до складу валових витрат за 9 місяців 2009 року. В подальшому, як зазначено і в акті перевірки, товар реалізовано СФГ «Горизонт».

Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про те, що визначення відповідачем податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб в сумі 1 910, 18 грн. є безпідставним, а тому податкові повідомлення-рішення № 0048191740/0 від 24.12.2009 року, № 0048191740/1 від 25.01.2010 року, №0048191740/2 від 06.04.2010 року, №0048191740/3 від 03.06.2010 року правомірно визнано протиправними та скасовано.

Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Судом першої та апеляційної інстанцій встановлено, що в перевіряємому періоді позивач мала господарські взаємовідносини з ТОВ «Шерус», ПП «Ерідан-Південь», ТОВ «Гамма-Плюс», ПП «Лайкост».

Матеріалами справи підтверджується реальність даних господарських операцій, зокрема, договором, накладними, податковими накладними, платіжними дорученнями, виписками банку та документами про подальшу реалізацію придбаного товару.

На момент виконання господарських операцій контрагенти позивача були зареєстровані юридичними особами та платниками податку на додану вартість.

Посилання податкового органу на висновки акта про неможливість проведення зустрічної звірки є необґрунтованим, оскільки не може бути доказом на спростування факту реального виконання господарських операцій, оскільки такі обставини в даному випадку необхідно встановити, враховуючи відповідні первинні документи та інші докази в сукупності, як це випливає з приписів ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України.

Доказів, які б свідчили про наявність вироку суду відносно контрагентів позивача, а саме відносно посадових осіб цих суб'єктів господарювання, а також відносно посадових осіб позивача, який би набрав законної сили, податковим органом не надано.

Крім того, судами встановлено, що при нарахуванні податкового зобов'язання в сумі 17 901, 52 грн. за жовтень, листопад 2006 року (перевірка 18.12.2009 року) по господарським операціям з ПП «Ерідан-Південь» податковий орган вийшов за межі трьохрічного строку давності з урахуванням п.п.15.1.1. п. 15.1 ст. 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

При цьому судами обґрунтовано не прийнято до уваги рішення податкового органу, яким внесені зміни до рішення про результати розгляду первинної скарги та до податкових повідомлень-рішень, оскільки воно прийнято поза процедурою узгодження податкових зобов'язань.

Разом з тим, судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом правомірно виключено зі складу податкового кредиту позивача суму податку на додану вартість в розмірі 36 527, 60 грн., оскільки на момент видачі податкових накладних від 01.02.2008 року ТОВ «Гамма-Плюс» не був зареєстрованим платником податку на додану вартість, що підтверджується матеріалами справи, у зв'язку із чим податкові повідомлення-рішнення № 0048201740/0 від 24.12.2009 року, № 0048201740/1 від 25.01.2010 року, № 0048201740/2 від 06.04.2010 року, № 0048201740/3 від 03.06.2010 року скасовані в частині.

Таким чином, судами попередніх інстанцій, на підставі наявних в матеріалах справи доказів, оцінка яким дана з дотриманням ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, зроблений правильний висновок про недоведеність відповідачем, на якого в силу норми частини другої ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладається обов'язок доказування, правомірності прийнятих податкових повідомлень-рішень.

За таких обставин підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків судів попередніх інстанцій та встановлених обставин справи.

З урахуванням викладеного, є підстави вважати, що судами першої та апеляційної інстанцій ухвалено обґрунтовані рішення, які постановлені з дотриманням норм матеріального і процесуального права, підстав для їх скасування не вбачається.

Стаття 220 Кодексу адміністративного судочинства України визначає межі перегляду судом касаційної інстанції.

Відповідно до статті 224 Кодексу суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 230 КАС України, суд

ухвалив:

Касаційну скаргу Костопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Рівненській області залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 21.10.2010 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 16.10.2013 року у справі № 2а-2856/10/1770 - без змін.

Ухвала набирає законної сили у порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та на неї може бути подана заява про перегляд судових рішень Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Ю.І.Цвіркун

Судді Л.В.Ланченко

Н.Г.Пилипчук