Постанова

від 23.10.2013 по справі 249/2б-2004/14/11

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2013 року Справа № 249/2б-2004/14/11 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Полякова Б.М., - головуючого (доповідач у справі), Коваленка В.М., Куровського С.В., розглянувши касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк", м. Київ на ухвалу від 27.06.2013 господарського суду Київської області на постановувід 28.08.2013 Київського апеляційного господарського суду у справі№ 249/2б-2004/14/11 господарського суду Київської області про банкрутство приватного сільськогосподарського підприємства "Наталка", с. Луб'янка Київської області ліквідаторГорбач С.Ф., м. Українка Київської області кредитори 1. гр. ОСОБА_5, м. Вишневе Київської області; 2. гр. ОСОБА_6, м. Буринь Сумської області голова комітету кредиторівпублічне акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк" в судовому засіданні взяли участь представники:

скаржника кредитори ліквідаторДьоміна С.С., довір.; гр. ОСОБА_5, гр. ОСОБА_6; Горбач С.Ф.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Київської області від 02.12.2004 порушено провадження у справі №249/2б-2004/14/11 про банкрутство приватного сільськогосподарського підприємства "Наталка" (далі - ПСП "Наталка", боржник ).

Ухвалою господарського суду Київської області від 26.02.2008 за результатами попереднього засідання затверджено реєстр вимог кредиторів боржника, до якого включено грошові вимоги акціонерного комерційного банку "Інтерконтинентбанк" (далі - АКБ "Інтерконтинентбанк", кредитор) в сумі 9 334 492,89 грн. - четверта черга, 56 828,19 грн. - шоста черга.

Постановою господарського суду Київської області від 31.03.2010 визнано боржника банкрутом, відкрито щодо нього ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатора та інше.

У травні 2013 року гр. ОСОБА_5, а у червні 2013 року гр. ОСОБА_6 звернулися до суду першої інстанції з заявами про заміну АКБ "Інтерконтинентбанк" його правонаступниками відповідно гр. ОСОБА_5 та гр. ОСОБА_6 Заявники посилались на те, що заборгованість боржника перед АКБ "Інтерконтинентбанк" залишилась нерозподіленою після затвердження ліквідаційного балансу в процедурі ліквідації кредитора. Оскільки заявники є акціонерами АКБ "Інтерконтинентбанк", то відповідно до ст. 111 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України ) мають право отримати майно кредитора, що залишилось після його ліквідації.

Ухвалою господарського суду Київської області від 27.06.2013 (суддя Мальована Л.Я.) заяви гр. ОСОБА_5 та гр. ОСОБА_6 задоволено. Внесено зміни до реєстру вимог кредиторів та замінено кредитора АКБ "Інтерконтинентбанк" на його правонаступників: гр. ОСОБА_5 на суму вимог 1 147, 00 грн. - перша черга, 7 636 361,94 грн. - четверта черга, 46 490,00 грн. - шоста черга та гр. ОСОБА_6 на суму вимог 1 147, 00 грн.- перша черга, 1 698 130,95 грн. - четверта черга, 10 338,19 грн. - шоста черга.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 28.08.2013 (судді: Пантелієнко В.О. - головуючий, Доманська М.Л., Сотніков С.В.) вказану ухвалу залишено без змін.

Не погоджуючись із прийнятими судовими рішеннями, ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяв гр. ОСОБА_5 та гр. ОСОБА_6

Касаційна скарга мотивована неправильним застосуванням судами ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції, чинній до 19.01.2013) (далі - Закон про банкрутство ), ст.ст. 66, 139, 140, 144 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 2, 98 Закону України "Про банки та банківську діяльність" та порушенням норм ст.ст. 32, 33, 34, 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України ). Скаржник зазначає, що чинне законодавство не передбачає можливості правонаступництва у випадку ліквідації юридичної особи, у т.ч. банку.

Заслухавши пояснення учасників судового засідання, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, АКБ "Інтерконтинентбанк" з квітня 2006 року перебував у процедурі ліквідації за рішенням Національного банку України. Рішенням НБУ від 26.06.2009 № 315 за наслідками затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу АКБ "Інтерконтинентбанк" було виключено з Державного реєстру банків.

Відповідно до ст. 98 Закону України "Про банки і банківську діяльність" (у редакції, чинній на момент прийняття рішення НБУ від 26.06.2009 № 315) ліквідація банку вважається завершеною, а банк ліквідованим з моменту внесення запису про це до Державного реєстру банків після ухвалення звіту ліквідатора.

Заявники гр. ОСОБА_5 та гр. ОСОБА_6 були акціонерами АКБ "Інтерконтинентбанк" та володіли акціями в обсязі відповідно 9,9899% та 2,2215% статутного фонду кредитора. При цьому при зверненні з відповідними заявами у справу про банкрутство в підтвердження факту набуття прав на грошові вимоги АКБ "Інтерконтинентбанк" до боржника у даній справі заявники посилались лише на приписи ст. 111 ЦК України та документи, що підтверджують їх статус акціонерів кредитора.

Замінюючи у реєстрі кредитора на його правонаступників гр. ОСОБА_5 та гр. ОСОБА_6 та здійснюючи пропорційний розподіл між ними грошових вимог до боржника, суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, керувався приписами ч. 12 ст. 111 ЦК України та зазначив, що акціонери кредитора мають право на отримання його майна - грошових вимог до боржника, які залишились нерозподіленими після задоволення вимог кредиторів у процедурі ліквідації АКБ "Інтерконтинентбанк". Крім того, суди послались на те, що у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців відсутній запис про припинення юридичної особи - АКБ "Інтерконтинентбанк", тобто кредитор ще не ліквідований, як юридична особа.

Однак такі висновки судів не можна визнати законними та обґрунтованими з огляду на таке.

Процесуальне правонаступництво, передбачене ст. 25 ГПК України, являє собою перехід процесуальних прав та обов'язків сторони у справі до іншої особи у зв'язку з вибуттям особи у спірному матеріальному правовідношенні.

Отже, процесуальне правонаступництво є похідним від матеріального та випливає з юридичних фактів правонаступництва (заміни сторони матеріального правовідношення її правонаступником). У зв'язку з чим для вирішення судом питання про процесуальну заміну сторони у справі необхідна наявність відповідних первинних документів, які підтверджують факт вибуття особи у матеріальному правовідношенні та перехід її прав та обов'язків до іншої особи - правонаступника.

Відповідно до ст. 104 ЦК України юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або в результаті ліквідації. Аналогічні приписи містить ст. 59 Господарського кодексу України.

Таким чином, припинення юридичної особи в формі правонаступництва має місце шляхом злиття, приєднання, поділу, перетворення. Що ж стосується ліквідації юридичної особи, то у цьому випадку чинне законодавство правонаступництва не передбачає.

У той же час ст. 111 ЦК України, а також ст. 96 Закону України "Про банки і банківську діяльність" (у редакції, чинній на час проведення ліквідаційної процедури кредитора) встановлювали право учасників (власників) на отримання майна, що залишилося після задоволення вимог кредиторів при ліквідації юридичної особи - банку.

Однак, посилаючись на приписи ст. 111 ЦК України, суди не врахували, що саме по собі існування положень чинного законодавства, якими передбачено право учасників (власників) на отримання майна юридичної особи, яке залишилося після задоволення вимог кредиторів у процедурі ліквідації, не означає, що відповідні особи (учасники, власники) автоматично набувають прав на майно. Надане ст. 111 ЦК України право повинно бути реалізовано шляхом отримання первинних документів, які засвідчують як наявність самого майна, так і волевиявлення органу, уповноваженого управляти майном юридичної особи у процедурі ліквідації, на передачу учасникам конкретного майна ліквідованої юридичної особи. При цьому слід звернути увагу, що відповідна передача може мати місце у разі, якщо майно залишилось після задоволення вимог усіх кредиторів, тобто якщо обсяг майнових активів юридичної особи перевищив обсяг її кредиторської заборгованості.

У той же час судами не було встановлено наявності жодних первинних документів, які підтверджують волевиявлення уповноваженого органу (у даному випадку - Національного банку України в особі ліквідатора) на передачу конкретної дебіторської заборгованості кредитора його учасникам - акціонерам ОСОБА_5 та гр. ОСОБА_6

З огляду на викладене та за відсутності відповідних первинних документів висновок суду першої інстанції, підтриманий судом апеляційної інстанції, про внесення змін до реєстру вимог кредиторів шляхом заміни АКБ "Інтерконтинентбанк" його правонаступниками є незаконним та необґрунтованим.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що згідно з чинною на момент прийняття рішення НБУ про виключення АКБ "Інтерконтинентбанк" з Державного реєстру банків редакцією статті 98 Закону України "Про банки і банківську діяльність" банк є ліквідованим з моменту внесення запису про це саме до Державного реєстру банків, а не до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, як помилково зазначили суди попередніх інстанцій.

У зв'язку з чим колегія суддів дійшла висновку про застосування повноважень, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 111 9 ГПК України, та прийняття нового рішення про відмову у задоволенні заяв гр. ОСОБА_5 та гр. ОСОБА_6 про внесення змін у реєстр вимог кредиторів шляхом заміни кредитора АКБ "Інтерконтинентбанк" його правонаступниками.

На підставі наведеного та керуючись ст. 111 Цивільного кодексу України, ст. 59 Господарського кодексу України та ст. ст. 25, 111 5 , 111 7 , 111 9 - 111 11 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" задовольнити.

2. Ухвалу господарського суду Київської області від 27.06.2013 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 28.08.2013 у справі № 249/2б-2004/14/11 скасувати.

3. Прийняти нове рішення (ухвалу), яким відмовити у задоволенні заяв гр. ОСОБА_5 та гр. ОСОБА_6 про внесення змін у реєстр вимог кредиторів шляхом заміни кредитора АКБ "Інтерконтинентбанк" його правонаступниками - гр. ОСОБА_5 та гр. ОСОБА_6

Головуючий Б.М. Поляков

Судді В.М. Коваленко

С.В. Куровський