Постанова

від 17.10.2013 по справі 801/7654/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

cpg1251

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

17 жовтня 2013 р. (09:49) м.Сімферополь Справа №801/7654/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Радчука А.А., за участю секретаря судового засідання Єпексімової Т.Є., представників сторін:

від позивача - Нікітін О.В., Торбунова В.В., Торбунова М.Г.,

від відповідача - Лукпанова К.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного підприємства "Телерадіокомпанія "Регіон"

до Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів в АР Крим

про визнання відмови протиправною та спонукання до виконання певних дій.

Суть спору. Приватне підприємство "Телерадіокомпанія "Регіон" (далі - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції в АР Крим (далі - відповідач) про визнання відмови у видачі свідоцтва платника єдиного податку з 01.07.2013 протиправним та зобов'язання видати вказане свідоцтво.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач звернувся із заявою про застосування спрощеної системи оподаткування, між тим відповідачем протиправно відмовлено у заяві та видачі свідоцтва платника єдиного податку.

Ухвалами суду від 05.08.2013 відкрито провадження у справі та після закінчення підготовчого провадження у справі останню призначено до судового розгляду.

Ухвалою суду від 17.09.2013 відповідача Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції в АР Крим замінено на її правонаступника Джанкойську об'єднану державну податкову інспекцію ГУ Міндоходів в АР Крим.

Ухвалою від 01.10.2013 судом витребувано докази.

В судовому засіданні представники позивача заявлені позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просили їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнала у повному обсязі з підстав викладених у письмових запереченнях. По суті вимог пояснила, що заявником здійснюється діяльність на підставі виданої йому ліцензії, у зв'язку з чим, на підставі ч.8 п.п.291.5.1 п. 291.5 ст. 291 ПК України, позивачу відмовлено у застосуванні спрощеної системи оподаткування, оскільки суб'єкти господарювання (юридичні особи та фізичні особи - підприємці), які здійснюють діяльність з надання послуг зв'язку (крім діяльності, що не підлягає ліцензуванню), не можуть бути платниками єдиного податку.

Вислухавши пояснення присутніх представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно з частиною 1 статтю 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності, а також на спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень.

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України дано визначення суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Основним завданням органів державної податкової служби є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством.

Враховуючи зазначене, відповідач, здійснюючи свої повноваження у спірних відносинах є суб'єктом владних повноважень, спір що виник між сторонами пов'язаний із захистом прав позивача у сфері публічно-правових відносин і є справою адміністративної юрисдикції, його належить розглядати в порядку, встановленому КАС України.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно.

Стаття 19 Конституції України зобов'язує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Тому, вирішуючи дану справу стосовно позовних вимог позивача про визнання дій протиправними, суд зобов'язаний встановити: чи діяв відповідач на підставі закону, чи являються його дії та рішення обґрунтованими, безсторонніми та добросовісними.

Перевіряючи обґрунтованість заявлених позивних вимог судом встановлено наступне.

13.06.2013 позивач звернувся до відповідача з заявою про застосування спрощеної системи оподаткування з 01.07.2013.

Листом за вих.№2293/10/1501 від 21.06.2013 відповідачем повідомлено про відмову у застосуванні спрощеної системи оподаткування із посиланням на ч.8 п.п.291.5.1 п.291.5 ст.291 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VІ (далі- ПК України), оскільки даною нормою передбачено, що не можуть бути платниками єдиного податку суб'єкти господарювання (юридичні особи та фізичні особи - підприємці), які здійснюють діяльність з надання послуг зв'язку, яка підлягає ліцензуванню.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що у задоволенні позовних вимог необхідно відмовити з наступних підстав.

Законом України від 04.11.2011 № 4014-VI "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності", який набрав чинності з 1 січня 2012 року, встановлені правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності.

Згідно із п. 291.3 ст. 291 ПК України юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.

Відповідно до п.п. 298.1.1 п. 298.1 ст. 298 ПК України для обрання або переходу на спрощену систему оподаткування суб'єкт господарювання подає до органу державної податкової служби заяву.

Статтею 299 ПК України визначено, що свідоцтво платника єдиного податку видається суб'єкту господарювання, який подав до органу державної податкової служби заяву щодо обрання або переходу на спрощену систему оподаткування. Свідоцтво платника єдиного податку видається органом державної податкової служби безоплатно протягом 10 календарних днів з дня подання суб'єктом господарювання заяви.

У разі відмови у видачі свідоцтва платника єдиного податку орган державної податкової служби зобов'язаний надати протягом 10 календарних днів з дня подання суб'єктом господарювання заяви письмову вмотивовану відмову, яка може бути оскаржена суб'єктом господарювання у встановленому порядку.

Підставами для прийняття органом державної податкової служби рішення про відмову у видачі суб'єкту господарювання свідоцтва платника єдиного податку є виключно: невідповідність такого суб'єкта господарювання вимогам статті 291 цієї глави та інше.

Відповідно до норм ч.8 п.п.291.5.1 п. 291.5 ст. 291 ПК України не можуть бути платниками єдиного податку суб'єкти господарювання (юридичні особи та фізичні особи-підприємці), які здійснюють діяльність з надання послуг пошти (крім кур'єрської діяльності) та зв'язку (крім діяльності, що не підлягає ліцензуванню).

З аналізу вказаних вище правових норм, суд приходить до висновку, що у випадку вчинення суб'єктом господарювання діяльності з надання послуг зв'язку, яка підлягає ліцензуванню, такий суб'єкт не може бути платниками єдиного податку.

Як вже вказувалось вище, відмовляючи у задоволенні заяви позивача, в своєму листі відповідачем зазначено, що згідно даних Державного реєстру Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення ПП «ТРК «Регіон» має ліцензію Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення НР №0227-п, яка діє з 31.01.2005 по 31.01.2015, вид мовлення - провайдер програмної послуги.

Надаючи правової оцінки обґрунтованості та законності даного висновку та дій відповідача, суд зазначає наступне.

Судом беззаперечно встановлено, що дійсно Національною радою України з питань телебачення і радіомовлення на виконання вимог Закону України №3759-ХІІ від 21.12.1993 «Про телебачення і радіомовлення», із відповідними змінами та доповненнями на час виникнення спірних правовідносин (далі-Закон№3759), видано ліцензію НР №0227-провайдера програмної послуги.

Вказаний Закон №3759 відповідно до Конституції України та Закону України "Про інформацію" регулює відносини, що виникають у сфері телевізійного та радіомовлення на території України, визначає правові, економічні, соціальні, організаційні умови їх функціонування, спрямовані на реалізацію свободи слова, прав громадян на отримання повної, достовірної та оперативної інформації, на відкрите і вільне обговорення суспільних питань.

Статтею 1 Закону №3759 крім іншого встановлено, що «ліцензія провайдера програмної послуги - документ державного зразка, який видається Національною радою України з питань телебачення і радіомовлення та засвідчує право ліцензіата надавати програмні послуги з використанням ресурсу багатоканальних телемереж;

провайдер програмної послуги - суб'єкт господарювання, який на підставі ліцензії, виданої Національною радою України з питань телебачення та радіомовлення, на договірних засадах надає абонентам можливість перегляду пакетів програм, використовуючи для передавання цих програм ресурси багатоканальних телемереж;

багатоканальна телемережа (ефірна або кабельна) - телекомунікаційна мережа загального користування, призначена для передавання телерадіопрограм, а також надання інших телекомунікаційних і мультимедійних послуг, здатна забезпечити одночасну трансляцію більше ніж однієї телерадіопрограми і може інтегруватися з іншими телекомунікаційними мережами загального користування».

Із вказаних правових норм вбачається, що позивач як провайдер програмної послуги, в своїй діяльності надає телекомунікаційні послуги.

Відповідно до статті 3 Закону №3759 «законодавство України про телебачення і радіомовлення складається з Конституції України, Закону України "Про інформацію", цього Закону, законів України "Про систему Суспільного телебачення і радіомовлення України", "Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення", "Про телекомунікації", "Про радіочастотний ресурс України", міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України».

Звертаючись до вимог вказаного вище Закону України «Про телекомунікації» від 18 листопада 2003 року за №1280-ІV із відповідними змінами та доповненнями на час виникнення спірних правовідносин (далі - Закон №1280) судом, зокрема із ст.1 Закону встановлено, що «електрозв'язок - див. "телекомунікації";

телекомунікації (електрозв'язок) - передавання, випромінювання та/або приймання знаків, сигналів, письмового тексту, зображень та звуків або повідомлень будь-якого роду по радіо, проводових, оптичних або інших електромагнітних системах;

телекомунікаційна мережа - комплекс технічних засобів телекомунікацій та споруд, призначених для маршрутизації, комутації, передавання та/або приймання знаків, сигналів, письмового тексту, зображень та звуків або повідомлень будь-якого роду по радіо, проводових, оптичних чи інших електромагнітних системах між кінцевим обладнанням;

телекомунікаційна послуга (послуга) - продукт діяльності оператора та/або провайдера телекомунікацій, спрямований на задоволення потреб споживачів у сфері телекомунікацій;

телемережі - телекомунікаційні мережі загального користування, що призначаються для передавання програм радіо- та телебачення, а також інших телекомунікаційних і мультимедійних послуг і можуть інтегруватися з іншими телекомунікаційними мережами загального користування».

На підставі вищевикладених правових норм суд прийшов до висновку, що позивачу, як провайдеру програмної послуги відповідно до вимог діючого законодавства України надано право надання послуг електрозв'язку, які підлягають ліцензуванню, про що надано відповідну ліцензію Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення НР №0227-п, а тому згідно вимог ч.8 п.п.291.5.1 п.291.5 ст.291 ПК України він не може бути платником єдиного податку.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В порядку передбаченому ст. 71 КАС України, доказів протиправності дій відповідача щодо відмови позивачу у переведенні на спрощену систему оподаткування та видачі свідоцтва платника єдиного податку, а також доказів протиправності такої відмови, позивачем суду не надано.

Суд не приймав до уваги та поставився критично до пояснень представників позивача, а також листа голови Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення з тих підстав, що ліцензія провайдера програмної послуги унеможливлює надання телекомунікаційних послуг або послуг зв'язку, оскільки останнє повністю спростовується викладеними вище правовими нормами.

Враховуючи вищевикладене, оцінивши надані сторонами докази в їх сукупності в порядку статей 69,70,86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку, що у задоволенні позовних вимог необхідно відмовити.

Під час судового засідання, яке відбулось 17.10.2013 оголошено вступну та резолютивну частину постанови. Повний текст постанови складено 22.10.2013.

Керуючись ст.ст. 94,158-163,167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення.

Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Радчук А.А.