Рішення

від 16.10.2013 по справі 524/1452/13-ц

АВТОЗАВОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРЕМЕНЧУКА

cpg1251

Справа № 524/1452/13-ц

Провадження № 2/524/1043/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.10.2013 року Автозаводський районний суд м. Кременчука Полтавської області в складі:

Головуючого судді - Кривич Ж.О.,

при секретарі - Сичовій Я.О.,

з участю ОСОБА_1, ОСОБА_2 та представника ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Кременчуці цивільну справу за об»єднаними в одне провадження

- позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 та ОСОБА_2 про солідарне стягнення заборгованості за договорами позики в сумі 278 750,69 грн.,

та

- зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 та ОСОБА_4 про визнання недійсним договору позики від 08 лютого 2011року,-

В С Т А Н О В И В :

У лютому 2013 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_4 та ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики. Уточнивши позовні вимоги (а.с. 178-181), ОСОБА_1 просила суд стягнути з відповідачів солідарно на її користь заборгованість по 3-х договорах позики у загальній сумі 278 750,69 грн. - з урахуванням втрат від інфляції, 3-х % річних та пені у розмірі подвійної ставки НБУ за весь час прострочення.

У квітні 2013 року ОСОБА_2 звернулась в суд із зустрічним позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_4 Просила суд визнати недійсним договір позики, що набрав форму розписки від 08.02.2011 року.

Ухвалою суду від 17 квітня 2013 року (а.с. 108) позови об»єднані в одне провадження.

ОСОБА_1 суду пояснила, що тричі на прохання подружжя ОСОБА_4 для розвитку бізнесу передавала їм у позику такі грошові суми: 08.02.2011р. - 13200 доларів США, 10.12.2012р. - 4500 доларів США, 24.12.2012р. - 9000 доларів США, що підтверджується розписками ОСОБА_4

ОСОБА_1 наголошувала, що ОСОБА_2 була не тільки присутня під час укладання всіх трьох договорів, але й брала активну участь у обговоренні їх умов та повідомляла мету, з якою позичалися кошти - на розвиток їх родинного бізнесу.

Все це, на думку ОСОБА_1, дає підстави для солідарного стягненя боргу з обох відповідачів. Зустрічні вимоги ОСОБА_2 вважала безпідставними.

Відповідач ОСОБА_4 в судове засідання не з»явився, про розгляд справи повідомлявся належним чином. Сторони заявили суду, що ОСОБА_4 перебуває у розшуку у зв»язку з порушеним щодо нього кримінальним провадженням.

ОСОБА_2 позовні вимоги до неї не визнала. Стверджувала, що вперше побачила ОСОБА_1 в судовому засіданні по цій справі, а про боргові зобов»язання свого колишнього чоловіка дізналася із позовної заяви. Пояснила, що шлюб із ОСОБА_2 вони розірвали 17.03.2011 року; розписки від 10.12.12 р. та 24.12.2012 р. ОСОБА_4 видав, коли вже не був одружений з нею. Договір поруки від 08.02.2011р., на думку ОСОБА_2, слід визнати недійсним, оскільки вона не надавала письмової згоди на його укладення і отримані у позику кошти не витрачались в інтересах сім»ї. ОСОБА_2 підтвердила, що розписки належать ОСОБА_4

Свідки з боку ОСОБА_5 суду пояснили:

ОСОБА_6 про те, що проживав з ОСОБА_2 в одному під»їзді. Останній раз бачив їх у січні 2013 року, і до цього часу вони проживали разом.

ОСОБА_7 підтвердив, що був у ОСОБА_5, коли ОСОБА_2 позичали у них гроші в сумі 13200 доларів США. Розписку писав чоловік, а гроші взяла його дружина.

ОСОБА_8 - мати ОСОБА_1 - пояснила, що вона отримала спадщину від тітки і на прохання доньки віддала ці кошти їй, а донька - у борг ОСОБА_2.

ОСОБА_9 пояснив, що був присутній під час передачі ОСОБА_1 у грудні 2012 року грошей подружжю ОСОБА_2. ОСОБА_2 були удвох, чоловік писав розписку, дружина взяла кошти. Позичались 4300 або 4500 доларів США.

Свідки з боку ОСОБА_2 суду пояснили:

ОСОБА_10І про те, що ОСОБА_4 став жити знову з батьками з березня 2011 року.

ОСОБА_11 та ОСОБА_12 - батьки ОСОБА_2 - пояснили, що у лютому 2011 року дочка пішла від чоловіка і живе з ними. У них він також позичив 90 000 грн. і не повернув.

ОСОБА_12 - дядько ОСОБА_2В - стверджував, що 24.12.2012р. племінниця разом із ним та іншими родичами зранку їздила на день народження бабусі у с.Солониця, Козельщинського району.

Суд, вислухавши пояснення сторін, показання свідків, дослідивши інші докази, встановив такі фактичні обставини справи:

08 лютого 2011 року ОСОБА_4 отримав у борг від ОСОБА_1 у позику 13200 доларів США, які зобов»язався повернути протягом трьох банківських днів (оригінал розписки, а.с. 28). Своїх зобов»язань позичальник не виконав.

10.12.2012 року ОСОБА_4 отримав від ОСОБА_1 4500 доларів США на строк до 13.12.2012 року, а 24.12.2012 року - ще 9000 доларів США на строк до 28.12.2012 року, що підтверджується розписками (оригінали розписок, а.с. 29,30). По цих договорах позики він також своїх зобов»язань не виконав і до цього часу коштів не повернув.

Укладені договори позики не встановлювали розмір процентів і ОСОБА_1 стягнення процентів у відповідності до положень ч.1 ст.1048 не вимагає. Виконання позичальником своїх зобов»язань також не забезпечувалось неустойкою.

ОСОБА_4 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі з 26 липня 2008 року по 17 березня 2011 року ( а. с. 46 ).

Відповідно до статті 1046 Цивільного Кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов»язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Частиною 1 статті 1050 Цивільного Кодексу України встановлено, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов»язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов»язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Суд, вирішуючи позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_4, виходить із приписів частини 2 статті 625 ЦК України про те, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов»язання, на вимогу кредитора зобов»язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроеної суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У задоволенні позову в частині стягнення з ОСОБА_4 втрат від інфляціі слід відмовити, оскільки договори позики укладалися не в національній валюті України, а в долларах США. Не підлягає стягненню пеня, тому що у такий спосіб виконання обов»язку позичальником не забезпечувалось.

Отже, позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_4 підлягають задоволенню частково. З нього на користь позивачки слід стягнути такі грошові суми : по договору позики від 8.02.2011 року - 105 468,00 грн (13200 доларів США х на 7,99) + 7 871,24 грн. (3 % річних за 908 днів прострочки - з 11.02.2011р. по 19.09.2013р.) = 113 339,24 грн .; по договору позики від 10.12.2012 року - 35 955,00 грн. (4500 доларів США х 7,999) + 777,30 грн. ( 3 % річних за 263 дні - з 13.12.2012р. по 19.09.2013р.) = 36 732,30 грн .; по договору позики від 24.12.2012 року - 71 910,0грн. (9000 доларів США х 7,99) + 1 428, 06 грн. (3 відсотки річних за 245 днів - з 28.12.2012р. по 19.09.2013р.) = 73 338,06 грн .. Всього - 223 409,60 грн .

Вирішуючи позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2, суд виходить із такого:

Відповідно до змісту статті 65 СК України при укладенні договору одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Для укладення одним із подружжя договорів стосовно цінного майна згода другого з подружжя має бути подана письмово. Договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім»ї, створює обов»язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім»ї. ОСОБА_8 правова позиція висловлена Судовою палатою у цивільних справахї Верховного Суду України у Постанові від 20 лютого 2013 року, справа № 163цс12. Письмової згоди на укладання договорів позики ОСОБА_2В не надавала, а достатніх доказів витрачання коштів в інтересах сім»ї суд не отримав - показання свідків є суперечливими, а сам по собі факт участі ОСОБА_2 у ТОВ «КремавтоПром» не є доказом витрачання коштів в інтересах сім»ї.

Суд не знаходить підстав для задоволення зустрічного позову ОСОБА_2

Верховний Суд України у Постанові від 12 вересня 2012 року у справі № 6-88цс12 висловив таку правову позицію: якщо договір одним із подружжя укладений не в інтересах сім»ї, він не створює обов»язку для другого з подружжя і згоди останнього на його укладення не вимагається та відсутність такої згоди не може бути підставою для визнання такого договору недійсним.

У відповідності до статті 88 ЦПК України суд розподіляє судові витрати між сторонами: судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено. З ОСОБА_4 слід стягнути: на користь ОСОБА_1 сплачений нею судовий збір в сумі 229,40 грн., на користь бюджету - судовий збір в сумі 2 004,70 грн. З ОСОБА_1 підлягає стягненню на користь бюджету судовий збір в сумі 553,41 грн.

На підставі викладеного, відповідно до статей 212-215, 218 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_4 - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 заборгованість та три проценти річних від простроченої суми за договорами позики від 08 лютого 2011 року, від 10 грудня 2012 року та від 28 грудня 2012 року у загальній сумі 223 409,60 грн. (двісті двадцять три тисячі чотириста дев»ять грн. 60 коп.).

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_4 в частині стягнення втрат від інфляції за весь час прострочення та пені за несвоєчасне виконання грошового зобов»язання - відмовити.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу та у задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_4 та ОСОБА_1 про визнання недійсним договору позики від 08 лютого 2011 року - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_4 судові витрати: на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в сумі 229,40 грн. та на користь бюджету судовий збір в сумі 2 004,70 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь бюджету судовий збір в сумі 553,41 грн.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Полтавської області через Автозаводський районний суд м. Кременчука шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги або розгляду справи Апеляційним судом, якщо рішення не скасовано.

Суддя