Постанова

від 16.10.2013 по справі 826/8438/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

16 жовтня 2013 року № 826/8438/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Погрібніченка І.М., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Монтаж-Систем-Груп» до Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міндоходів у місті Києва про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень від 29 грудня 2012 року № 0000502207 та № 0000512207

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

03 червня 2013 року до Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Монтаж-Систем-Груп» (далі - ТОВ «Монтаж-Систем-Груп», позивач) з адміністративним позовом про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень - рішень від 29 грудня 2012 року № 0000502207 та № 0000512207, винесених Державною податковою інспекцією у Оболонському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (далі - ДПІ у Оболонському районі ГУ Міндоходів у місті Києві, відповідач).

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що відповідач при складанні акту протиправно вийшов за межі своїх повноважень і самостійно, поза судової процедури, визнав правочини недійсними, тобто висновки перевіряючих про нікчемність укладених ТОВ «Монтаж-Систем-Груп» правочинів зроблені з перевищенням компетенції органів державної податкової служби України та не підтверджуються належними доказами.

Також позивач вказує на те, що співробітниками ДПІ не перевірявся факт реальності здійснення господарських операцій між ТОВ «Монтаж-Систем-Груп» та контрагентами, адже неможливість здійснення ними поставки товарів внаслідок відсутності ресурсів та не здійснення поставки взагалі - є абсолютно різними за своєю правовою природою і саме не поставка товарів і відсутність взаєморозрахунків і підставою для зміни грошових зобов'язань за нарахованими податками.

В судових засіданнях представник позивача позовні вимоги повністю підтримав та просив їх задовольнити.

В обґрунтування своїх заперечень відповідач посилається на те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі та у відповідності до норм податкового законодавства, а тому просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

В своїх запереченнях відповідач просить в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Відповідно до вимог частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, в зв'язку з неявкою в судове засідання 08.10.2013 р. відповідача, суд дійшов висновку про розгляд справи у письмовому провадженні.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Монтаж-Систем-Груп» (код ЄДРПОУ 37508706) зареєстроване Оболонською районною у м. Києві державною адміністрацією 17 листопада 2005 року (номер запису в ЄДР10691020000005323). Місцезнаходження ТОВ «Монтаж-Систем-Груп»: м. Київ, вул. Маршала Тимошенко, буд. 9.

ТОВ «Монтаж-Систем-Груп» взято на податковий облік 25 січня 2011 року за № 14918 та на момент проведення перевірки знаходилось на обліку в ДПІ Оболонському районі м. Києва ДПС.

Згідно свідоцтва від 14 липня 2011 року № 100344633 позивач станом на момент виникнення спірних правовідносин мав статус платника податку на додану вартість (індивідуальний податковий номер 375087026543).

До видів діяльності ТОВ «Монтаж-Систем-Груп» за КВЕД відповідно до Довідки АБ № 323537 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України від 24 травня 2011 року відносяться: 51.90.0 Інші види оптової торгівлі, 51.19.0 Оптова торгівля товарами широкого асортименту, 51.21.0 Оптова торгівля зерном, насінням та кормами для тварин, 72.22.0 Інші види діяльності у сфері розроблення програмного забезпечення, 73.10.0 Дослідження і розробки в галузі технічних наук, 74.40.0 Рекламна діяльність.

ДПІ у Оболонському районі м. Києва ДПС на підставі наказу від 06 грудня 2012 року № 974 та направлення від 06 листопада 2011 року № 2195 проведено документальну позапланову виїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового законодавства ТОВ «Монтаж-Систем-Груп» (код за ЄДРПОУ 37508706) при взаємовідносинах з ТОВ «НВО «Скад» (код за ЄДРПОУ 14090691) та ТОВ «Об'єднання вантажних перевізників Харківщини» (код за ЄДРПОУ 36455135) за період з 01 липня 2011 року по 31 грудня 2011 року, за результатами якої складено акт від 18 грудня 2012 року №1065/22-7/37508706.

Під час проведення перевірки податковим органом встановлено порушення позивачем, зокрема, вимог:

- п.138.1 ст.138, пп.139.1.9 п. 139.1 ст.139 Податкового Кодексу України № 2755-VI від 02.12.2010р. зі змінами та доповненнями та ст. 626, ст. 629, ст. 655, ст. 662, ст. 656, ст. 658, ст. 664, ст. 203, п. 1. ст. 215, п. 2. ст. 215. ст. 228, частини 1 ст. 216 ЦК України від 16.01.2003 року №435-IV (зі змінами та доповненнями), в результаті чого ТОВ «Монтаж-Систем-Груп» занижено податок на прибуток за ІІ-ІІІ квартал 2011 року на загальну суму 1 494 034, 00 грн.;

- п.198.6 ст.198, пп. 200.1 та пп. 200.2 ст.200 Податкового Кодеку України №2755-VI від 02.12.2010р. зі змінами та доповненнями та ст.626, ст.629 ст.655, ст.662, ст.656, ст.658, ст.664, ст.203, п.1. ст.215, п.2. ст.215, ст.228, частини 1 ст.216 ЦК України від 16.01.2003 року №435-IV (зі змінами та доповненнями), в результаті чого ТОВ «Монтаж-Систем-Груп» занижено податок на додану вартість за серпень 2011 року на загальну суму 1 299 160, 00 грн.

29 грудня 2012 року на підставі акту перевірки від 18 грудня 2012 року №1065/22-7/37508706 ДПІ у Оболонському районі м. Києва ДПС прийнято наступні податкові повідомлення-рішення:

- № 0000502207, яким згідно з пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України та відповідно до п. 123. 1 ст. 123 Податкового кодексу України за порушення пп. 138.1 ст.138, пп.139.1.9 п. 139.1 ст.139 Податкового Кодексу України ТОВ «Монтаж-Систем-Груп» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 1 494 034, 00 грн., в тому числі: за основним платежем - в розмірі 1 494 034, 00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - в розмірі 0, 00 грн.;

- № 0000512207, яким згідно з пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України та відповідно до п. 123. 1 ст. 123 Податкового кодексу України за порушення п. .198.6 ст.198, пп. 200.1 та пп. 200.2 ст.200 Податкового кодексу України ТОВ «Монтаж-Систем-Груп» збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість на загальну суму 1 623 950, 00 грн., в тому числі: за основним платежем - в розмірі 1 299 160, 00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - в розмірі 324 790, 00 грн.

Незгода з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями відповідача обумовила звернення позивача до суду з адміністративним позовом.

Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва не погоджується з доводами ТОВ «Монтаж-Систем-Груп», виходячи з наступного.

Згідно з ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приписами п. 1.1 ст. 1 ПК України визначено, що податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно з пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Пунктом 138.2 ст. 138 ПК України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Відповідно до п. 138.4 ст. 138 ПК України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім не розподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу ( п. 138.6 ст. 138 ПК України).

Згідно з п. 138.8 ст. 138 ПК України, собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме:

- прямих матеріальних витрат;

- прямих витрат на оплату праці;

- амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

- загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку;

- вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

- інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це контролюючому органу та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом із поданням розрахунку податкових зобов'язань за звітний податковий період. Платник податків зобов'язаний відновити втрачені, знищені або зіпсовані документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження такої заяви до контролюючого органу.

Якщо платник податку поновить зазначені документи в наступних податкових періодах, підтверджені витрати включаються до витрат за податковий період, на який припадає таке поновлення.

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

У відповідності до п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 185.1 ст. 185 ПК України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з:

- постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

- постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

- ввезення товарів на митну територію України;

- вивезення товарів за межі митної території України;

- виключено;

- постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Пунктом 188.1 ст. 188 ПК України передбачено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку).

Відповідно до п. 198.1. ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

- придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

- придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

- отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

- ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною ( п. 198.2 ст. 198 ПК України).

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі, якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Платники податку, що застосовували касовий метод до набрання чинності цим Кодексом або застосовують касовий метод, мають право на включення до податкового кредиту сум податку на підставі податкових накладних, отриманих протягом 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку.

Приписами п. 201.10 ст. 201 ПК України визначено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Якщо надіслані податкові накладні та/або розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених відповідно пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, протягом операційного дня продавцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді із зазначенням причин.

Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється не пізніше п'ятнадцяти календарних днів, наступних за датою їх складання.

Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Виявлення розбіжностей даних податкової накладної та Єдиного реєстру податкових накладних є підставою для проведення органами державної податкової служби документальної позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках покупця товарів/послуг.

У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Відповідно, наведені вище норми податкового законодавства у взаємозв'язку з приписами законодавства з питань бухгалтерського обліку та звітності, визначають окремі випадки, за яких неможливе формування витрат та податкового кредиту, зокрема, це: непов'язаність здійсненої операції (понесених витрат) з господарською діяльністю покупця (придбання товарів/послуг без мети використання у господарській діяльності), фіктивність операцій/нездійснення оподатковуваної операції, видача податкової накладної особою, яка не є платником ПДВ та, крім того, відсутність у платника податків на момент перевірки первинних документів/податкових накладних або підписання цих документів не уповноваженою особою.

Позивачем в підтвердження формування вказаних вище сум з контрагентом ТОВ «НВО «Скад» (код ЄДРПОУ 14090691) було надано до суду наступні первинні документи:

- угоду про співпрацю та організацію взаємовідносин № 01/28-07 від 28.07.2011року, укладену між ТОВ «Монтаж-Сервіс-Груп» та ТОВ «НВО «Скад», відповідно до умов якої сторони виходять з того що інтересам кожної з них відповідає реалізація проектів у сфері інформаційно-маркетингові, взаємодії в процесі реалізації товарів, реклами, надання різноманітних послуг в інших сферах, які відповідають статутам сторін та чинному законодавству України.

Ціна товару, виконаних робіт та послуг обумовлюється накладними та актами виконаних робіт.(п.9 Угоди)

Розрахунки між сторонами за товар та виконані роботи, послуги можуть бути сплачені шляхом перерахування коштів з розрахункового на розрахунковий рахунок як повністю так і частково у вексельній формі шляхом видачі простих векселів на суму заборгованості однієї із сторін згідно договору.(п.10 Угоди)

На виконання умов вказаної угоди ТОВ «НВО «Скад» виписало в адресу ТОВ «Монтаж-Систем-Груп»:

- видаткові накладні № 101 від 01.08.2011 року, № 102 від 01.08.2011 року, № 103 від 01.08.2011 року, № 104 від 01.08.2011 року, № 105 від 01.08.2011 року, № 106 від 01.08.2011 року, № 201 від 02.08.2011 року, № 801 від 08.08.2011 року, № 802 від 08.08.2011 року, № 803 від 08.08.2011 року, № 901 від 09.08.2011 року, № 902 від 09.08.2011 року, № 1101 від 10.08.2011 року, № 1502 від 15.08.2011 року, № 1503 від 15.08.2011 року, № 1504 від 15.08.2011 року, № 1505 від 15.08.2011 року, № 1704 від 17.08.2011 року, № 1801 від 17.08.2011 року, № 1802 від 18.08.2011 року, № 1803 від 18.08.2011 року, № 1804 від 18.08.2011 року, № 1805 від 18.08.2011 року, № 2302 від 23.08.2011 року, № 2303 від 23.08.2011 року, № 2304 від 23.08.2011 року № 2305 від 23.08.2011 року, № 2306 від 23.08.2011 року, № 2307 від 23.08.2011 року, № 2502 від 25.08.2011 року, № 2503 від 25.08.2011 року, № 2505 від 25.08.2011 року, № 2506 від 25.08.2011 року, № 2507 від 25.08.2011 року, № 2509 від 25.08.2011 року, № 2603 від 26.08.2011 року, № 2604 від 26.08.2011 року, № 2902 від 29.08.2011 року № 3104 від 31.08.2011 року, № 3105 від 31.08.2011 року, № 3106 від 31.08.2011 року;

- податкові накладні № 101 від 01.08.2011 року, № 102 від 01.08.2011 року; № 103 від 01.08.2011 року, № 104 від 01.08.2011 року, № 105 від 01.08.2011 року, № 106 від 01.08.2011 року, № 201 від 02.08.2011 року, № 202 від 02.08.2011 року, № 203 від 02.08.2011 року, № 301 від 03.08.2011 року, № 801 від 08.08.2011 року, № 802 від 08.08.2011 року, № 803 від 08.08.2011 року, № 901 від 09.08.2011 року, № 902 від 09.08.2011 року, № 1001 від 10.08.2011 року, № 1002 від 10.08.2011 року, № 1003 від 10.08.2011 року, № 1004 від 10.08.2011 року, № 1005 від 10.08.2011 року, № 1101 від 10.08.2011 року, № 1102 від 11.08.2011 року, № 1103 від 11.08.2011 року, № 1502 від 15.08.2011 року, № 1503 від 15.08.2011 року, № 1504 від 15.08.2011 року, № 1505 від 15.08.2011 року, № 1506 від 15.08.2011 року, № 1507 від 15.08.2011 року, № 1508 від 15.08.2011 року, № 1509 від 15.08.2011 року, № 1701 від 17.08.2011 року, № 1702 від 17.08.2011 року, № 1703 від 17.08.2011 року, № 1704 від 17.08.2011 року, № 1801 від 17.08.2011 року, № 1802 від 18.08.2011 року, № 1803 від 18.08.2011 року, № 1804 від 18.08.2011 року, № 1805 від 18.08.2011 року, № 1806 від 18.08.2011 року, № 2302 від 23.08.2011 року, № 2303 від 23.08.2011 року, № 2304 від 23.08.2011 року, № 2305 від 23.08.2011 року, № 2306 від 23.08.2011 року, № 2307 від 23.08.2011 року, № 2502 від 25.08.2011 року, № 2503 від 25.08.2011 року, № 2504 від 25.08.2011 року, № 2505 від 25.08.2011 року, № 2506 від 25.08.2011 року, № 2507 від 25.08.2011 року, № 2508 від 25.08.2011 року, № 2509 від 25.08.2011 року, № 2510 від 25.08.2011 року, № 2603 від 26.08.2011 року, № 2604 від 26.08.2011 року, № 2602 від 29.08.2011 року, № 3001 від 30.08.2011 року, № 3002 від 30.08.2011 року, № 3101 від 31.08.2011 року, № 3102 від 31.08.2011 року, № 3103 від 31.08.2011 року, № 3104 від 31.08.2011 року, № 3105 від 31.08.2011 року, № 3106 від 31.08.2011 року, № 3107 від 31.08.2011 року;

- акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) б\н від 02.08.2011 року, б\н від 02.08.2011 року, б\н від 03.08.2011 року, б\н від 10.08.2011 року, б\н від 10.08.2011 року та податкова накладна № 1003 від 10.08.2011 року, б\н від 10.08.2011 року, б\н від 10.08.2011 року та податкова накладна № 1005 від 10.08.2011 року, б\н від 15.08.2011 року, б\н від 17.08.2011 року, б\н від 17.08.2011 року, від 17.08.2011 року, б\н від 18.08.2011 року, б\н від 25.08.2011 року, б\н від 25.08.2011 року, б\н від 25.08.2011 року, б\н від 30.08.2011 року, від 30.08.2011 року, б\н від 31.08.2011 року, б\н від 31.08.2011 року, б\н від 31.08.2011 року, б\н від 31.08.2011 року.

Розрахунки проводилися в безготівковій формі. На момент проведення перевірки заборгованість по розрахункам між підприємствами відсутня.

Окрім цього, позивачем в підтвердження формування вказаних податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат з контрагентом ТОВ «Об'єднання вантажних перевізників Харківщини» (код ЄДРПОУ 36455135) надано договір № 01/13-06 від 13.06.2011 року про співпрацю та організацію взаємовідносин, за умовами якого сторони у відповідності до даної угоди виходять з того що інтересам кожної з них відповідає реалізація проектів у сфері: інформаційно-маркетингові; взаємодії в процесі реалізації товарів; реклами; надання різноманітних послуг в інших сферах, які відповідають статутам сторін та чинному законодавству України.

Ціна товару, виконаних робіт та послуг обумовлюється накладними та актами виконаних робіт. (п.9. Договору)

Розрахунки між сторонами за товар та виконані роботи, послуги можуть бути сплачені шляхом перерахування коштів з розрахункового на розрахунковий рахунок як повністю так і частково у вексельній формі шляхом видачі простих векселів на суму заборгованості однієї із сторін згідно договору. (п.10. Договору)

Дія даного договору розповсюджується на невизначений строк до моменту, доки сторони зацікавлені у продовження спільної діяльності. (п.12. Договору)

На виконання умов договору ТОВ «Об'єднання вантажних перевізників Харківщини» на адресу ТОВ «Монтаж-Систем-Груп» було надано:

- видаткові накладні № 1806 від 18.07.2011 року, № 1903 від 19.07.2011 року, № 1907 від 19.07.2011 року, № 2102 від 21.07.2011 року, № 2203 від 22.07.2011 року, № 2206 від 22.07.2011 року, № 2505 від 25.07.2011 року, № 2508 від 25.07.2011 року, № 2602 від 26.07.2011 року, № 2606 від 26.07.2011 року, № 2720 від 27.07.2011 року, № 2707 від 28.07.2011 року, № 2716 від 28.07.2011 року, № 2804 від 28.07.2011 року, № 2810 від 28.07.2011 року, № 2811 від 28.07.2011 року, № 2919 від 29.07.2011 року, № 2916 від 29.07.2011 року, № 2923 від 29.07.2011 року, № 2911 від 29.07.2011 року;

- податкові накладні № 1806 від 18.07.2011 року, № 1903 від 19.07.2011 року; № 1907 від 19.07.2011 року, № 2102 від 21.07.2011 року, № 2203 від 22.07.2011 року, № 2205 від 22.07.2011 року, № 2206 від 22.07.2011 року, № 2207 від 22.07.2011 року, № 2505 від 25.07.2011 року, № 2508 від 25.07.2011 року, № 2602 від 26.07.2011 року, № 2606 від 26.07.2011 року, № 2705 від 27.07.2011 року, № 2717 від 27.07.2011 року, № 2718 від 27.07.2011 року, № 2720 від 27.07.2011 року, № 2707 від 28.07.2011 року, № 2716 від 28.07.2011 року, № 2804 від 28.07.2011 року, № 2810 від 28.07.2011 року, № 2811 від 28.07.2011 року, № 2904 від 29.07.2011 року, № 2919 від 29.07.2011 року, № 2915 від 29.07.2011 року, № 2916 від 29.07.2011 року, № 2923 від 29.07.2011 року, № 2911 від 29.07.2011 року, № 2920 від 29.07.2011 року, № 2921 від 29.07.2011 року;

- акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) б\н від 22.07.2011 року, б\н від 27.07.2011 року, б\н від 27.07.2011 року, б\н від 27.07.2011 року, б\н від 01.07.2011 б\н від 29.07.2011 року, б\н від 27.07.2011 року, б\н від 29.07.2011 року, б\н від 29.07.2011 року;

- акти передачі - приймання майна б\н від 01.07.2011 року, б\н від 27.07.2011 року, акти повернення майна б\н , що перебувало в оренді від 27.07.2011 року, б\н від 01.07.2011 року.

Розрахунки проводилися в безготівковій формі. На момент проведення перевірки заборгованість по розрахункам між підприємствами відсутня.

З наданих договорів вбачається, що вони укладені між ТОВ «Монтаж-Систем-Груп» в особі директора Дмитрієва О.Г. та ТОВ «НВО «Скад» в особі директора Аркачова І.І. та відповідно ТОВ «Об'єднання вантажних перевізників Харківщини» - Саєнко І.В.

Однак, вказані документи, судом не приймаються, як належні докази, з огляду на наступне.

Відповідачем в підтвердження нікчемності укладених позивачем з ТОВ «НВО «Скад» та ТОВ «Об'єднання вантажних перевізників Харківщини» правочинів надано письмові докази, а саме: акт ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова від 24 січня 2012 року № 75/18-011/14090691 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ НВО «СКАД» (код за ЄДРПОУ 14090691» з питань підтвердження господарських відносин з платниками податків за серпень-листопад 2011 року», акти від 31 жовтня 2011 року № 803/18-011/36455135 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Об'єднання вантажних перевізників Харківщини» (код за ЄДРПОУ 36455135) щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за серпень 2011 року» та акт від 05 жовтня 2011 року № 740/15-409/26455135 Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Об'єднання вантажних перевізників Харківщини» (код за ЄДРПОУ 36455135) щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за липень 2011 року».

Зокрема, відповідно до акту ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова від 24 січня 2012 року № 75/18-011/14090691 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ НВО «СКАД» (код за ЄДРПОУ 14090691» з питань підтвердження господарських відносин з платниками податків за серпень-листопад 2011 року» встановлено, що господарська діяльність ТОВ НВО «СКАД» має ознаки нереальності здійснення, зокрема встановлено відсутність фізичних, технічних та технологічних можливостей до вчинення задекларованих господарських операцій, а саме: відсутній кваліфікований персонал; незначний штат працюючих осіб при тому, що статутна діяльність потребує участі більшої кількості людей, в тому числі за спеціальною освітою; наявність в штаті тільки керівних посад: відсутні основні фонди (за умови, що вони необхідні для здійснення операцій), у тому числі: транспорті засоби, приміщення для зберігання товарів, неможливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку, тощо.

З вказаного акту перевірки також вбачається, що за результатами обстеження податкової адреси ТОВ НВО «СКАД» (м. Харків, вул. Самаркандська, 17) встановлено відсутність останнього за вказаною адресою, про що було складено відповідну довідку.

А тому враховуючи викладене, податковий орган прийшов до висновку, що за відсутності укладених договорів оренди інших приміщень, вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту тому наведені обставиш свідчать про відсутність факту реального здійснення господарської діяльності зазначеного підприємства.

При цьому, відповідно до актів від 31 жовтня 2011 року № 803/18-011/36455135 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Об'єднання вантажних перевізників Харківщини» (код за ЄДРПОУ 36455135) щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за серпень 2011 року» та від 05 жовтня 2011 року № 740/15-409/26455135 Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Об'єднання вантажних перевізників Харківщини» (код за ЄДРПОУ 36455135) щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за липень 2011 року», податковим органом встановлено відсутність у ТОВ «Об'єднання вантажних перевізників Харківщини» необхідних умов для ведення господарської діяльності, відсутність власних основних фондів, технічного персоналу у необхідній кількості, власних виробничих активів, власних складських приміщень, транспортних засобів у необхідній кількості, проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не мають реального товарного характеру, платник не знаходиться за місцезнаходженням, податкова звітність за серпень не надано, тому наведені обставини свідчать про відсутність факту реального здійснення господарської діяльності зазначеного підприємства.

Вказаними актами також встановлено, що ТОВ «Об'єднання вантажних перевізників Харківщини» декларація з податку на додану вартість за серпень 2011 року до податкового органу не подавалась, в той час, як за даними декларації з податку на прибуток за 2 квартал 2011 року виручка від реалізації товарів (робіт, послуг) склала 57 505, 40 грн.

Окрім цього, за результатами проведених заходів співробітниками ВПМ ДПІ У Комінтернівському районі м. Харкова встановлено відсутність ТОВ «Об'єднання вантажних перевізників Харківщини» за податковою адресою, про що складено відповідну довідку.

Директором вказаного товариства числиться Саєнко І.В. (громадянин Російської федерації) встановлення місцезнаходження якого за результатами здійснених заходів, виявилося неможливим.

Враховуючи викладене вище, суд також бере до уваги посилання в акті перевірки ТОВ «Монтаж-Систем-Груп» на пояснення директора ТОВ НВО «СКАД» Аркачова В.І., відповідно до яких останній ніякого відношення до діяльності ТОВ НВО «СКАД» не має, про те, що є директором вказаного товариства дізнався від податкових органів.

Таким чином, надані позивачем договори та додані до них документи, суд вважає неналежними, оскільки належним чином оформлені (підписані невідомими особами) документи не можуть бути підставою для декларування податкового кредиту при наявності фактів, що ставлять під сумнів реальність наданих послуг та поставленого товару.

Окрім цього, за відсутності інших достатніх та належних доказів, які б підтверджували реальне здійснення господарських операцій, на підставі яких задекларовано податковий кредит за спірними господарськими операціями, самі по собі податкові накладні не підтверджують право позивача на їх формування.

Вказана позиція, зокрема, підтверджується постановою Верховного Суду України від 05 березня 2012 року № 21-421а11.

При цьому суд зазначає, що наявність у позивача документів, які відповідно до Податкового кодексу України є необхідними для формування валових витрат (акти здачі-прийняття робіт, видаткові накладні) виданні вказаними вище контрагентами позивача не є безумовною підставою для віднесення їх сум до валових витрат, оскільки відомості зазначені в них не підтверджені як під час перевірки податковим органом, так і під час розгляду вказаної адміністративної справи та є такими, що не можливо ідентифікувати для використання в межах господарської діяльності позивача.

Отже, факт надання послуг ТОВ «НВО «Скад» та ТОВ «Об'єднання вантажних перевізників Харківщини» на адресу позивача за вказаних вище обставин ставиться судом під сумнів.

Виходячи з аналізу встановлених фактів, суд зазначає наступне.

Згідно п. 83.1 ст. 83 ПК України для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є:

- документи, визначені цим Кодексом;

- податкова інформація;

- експертні висновки;

- судові рішення;

- інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.

Частиною 1 статті 16 Закону України «Про інформацію» від 02 жовтня 1992 року за № 2657-XII визначено, що податкова інформація - це сукупність відомостей і даних, що створені або отримані суб'єктами інформаційних відносин у процесі поточної діяльності і необхідні для реалізації покладених на контролюючі органи завдань і функцій у порядку, встановленому Податковим кодексом України.

Джерела отримання податкової інформації, яка може бути використана Державною податковою службою для забезпечення її діяльності визначені ст. 72 ПК України.

Зокрема, відповідно до пп. 72.1.5 п. 72.1 ст. 72 ПК України податковою службою використовується інформація від підрозділів податкової служби та митних органів - за результатами податкового контролю.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 р. № 509-ХІІ (у редакції чинній на момент спірних правовідносин) в державної податкової служби знаходяться відповідні спеціальні підрозділи по боротьбі з податковими правопорушеннями (далі - податкова міліція).

Враховуючи викладене, використання податковим органом під час проведення перевірки та складання за її результатами висновку матеріалів досудового слідства, що здійснюється органами податкової міліції, а також інформації викладеної в актах (довідках) перевірок (звірок) інших платників податків є правомірним, оскільки вони підтверджують або спростовують дані обліку суб'єкта господарювання, який перевіряється та отримані у спосіб, передбачений чинним законодавством.

Водночас, згідно акту перевірки від 18 грудня 2012 року №1065/22-7/37508706, за висновками якого прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення, відповідачем зроблено висновок про нікчемність правочинів позивача з контрагентами.

Доводи позивача щодо відсутності компетенції у податкового органу робити такі висновки судом не приймаються з огляду на таке.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину визначені статтею 203 ЦК України, відповідно до якої зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до положень ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Як вбачається, в своєму акті податковий орган дійшов висновку про порушення позивачем ч. 5 ст. 203, ч. ч. 1, 2 ст. 215, ст. 216 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «Монтаж-Систем-Груп» при придбанні послуг. Послуги по вказаних правочинах не були надані в порушення ст. ст. 662, 655 та 656 ЦК України.

Отже, аналіз норм вищевказаного законодавства дає суду підстави вважати, що податковий орган та його посадові особи під час здійснення податкового контролю, в тому числі і у формі позапланової виїзної перевірки, вправі використовувати будь-яку податкову інформацію для складання відповідних висновків що стосується дотримання вимог податкового законодавства платниками податків. При цьому, такі висновки ґрунтуються на оцінці посадовою особою органу державної податкової служби певних фактів та відомостей. А тому, визнання в акті перевірки угод укладених позивачем із його контрагентами нікчемними не тягне за собою жодних юридичних наслідків до таких угод та є лише позицією податкового органу, яка за наявності підстав, має бути доведена в суді.

Відповідні докази нікчемності правочинів позивача з контрагентами податковим органом були надані, у зв'язку із чим вищевказані висновки відповідача знайшли своє підтвердження в суді.

Виходячи зі змісту статей 109-113 ПК України, відповідальність платника податків у вигляді застосування штрафних (фінансових) санкцій можлива лише за умови вчинення ним порушень, визначених законами з питань оподаткування.

Пунктом 123.1 статті 123 Податкового Кодексу України передбачено, що у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування. При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування - тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Зважаючи на викладене вище, суд приходить висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 29 грудня 2012 року № 0000502207 та № 0000512207 ґрунтуються на нормах чинного законодавства, а тому, скасуванню не підлягають.

Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. ст. 69, 70 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Під час розгляду справи доводи позивача були спростовані.

Натомість, відповідачем доведено правомірність прийнятих ним рішень.

Враховуючи вищезазначене, суд всебічно, повно та об'єктивно, за правилами, встановленими ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази та заслухавши пояснення представників сторін по справі, вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими, а тому у задоволенні адміністративного позову слід відмовити.

Враховуючи положення ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, відшкодування судового збору позивачу не підлягає.

Керуючись ст. ст. 69-71, ст. 94, ст. 128, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю Монтаж-Систем-Груп» відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя І.М. Погрібніченко