Постанова

від 30.10.2013 по справі 5015/5450/12

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2013 року Справа № 5015/5450/12 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дунаєвської Н.Г. - головуючого,

Мележик Н.І. - доповідача,

Самусенко С.С.,

розглянувши у відкритому

судовому засіданні касаційну

скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімпобутсервіс"

на рішення господарського суду Львівської області

від 05.03.2013 року

та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 02.09.2013 року

у справі № 5015/5450/12

господарського суду Львівської області

за позовом Регіонального відділення Фонду державного

майна України по Львівській області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімпобутсервіс"

за участю третьої особи, яка не

заявляє самостійних вимог на

предмет спору на стороні

позивача Державного підприємства Міністерства оборони України "Центральний проектний інститут" від імені якого діє філія Львівського проектного інституту Державного підприємства Міністерства оборони України "Центральний проектний інститут"

за участю прокуратури Львівської області

про стягнення 46 633,30 грн.

за участю представників:

позивача - Федорової Є.С.

відповідача - не з"явились

третьої особи - не з"явились

прокуратури - Шектеєвої В.С.

В С Т А Н О В И В:

В грудні 2012 року Регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській області звернулось до господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімпобутсервіс" про зобов'язання повернути балансоутримувачу - Державному підприємству Міністерства оборони України "Центральний проектний інститут", від імені якого діє філія Львівського проектного інституту Державного підприємства Міністерства оборони України "Центральний проектний інститут", по акту приймання - передачі орендоване майно - нежитлові приміщення (№ 35-41) на першому поверсі та приміщення підвалу (№ 24-30) виробничого корпусу, загальною площею 226,7 кв.м., розташовані у м. Львові по вул. І.Франка, 61; виселення відповідача з цих приміщень та стягнення Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімпобутсервіс" на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області 46 633,30 грн. неустойки і 2 682,50 грн. витрат по сплаті судового збору.

Рішенням господарського суду Львівської області від 05.03.2013 року (суддя Долінська О.З.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 02.09.2013 року (судді: Марко Р.І., Бонк Т.Б., Якімець Г.Г.), позов задоволено; зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Хімпобутсервіс" повернути балансоутримувачу - Державному підприємству Міністерства оборони України "Центральний проектний інститут", від імені якого діє філія Львівського проектного інституту Державного підприємства Міністерства оборони України "Центральний проектний інститут", по акту приймання - передачі орендоване майно - нежитлові приміщення (№ 35-41) на першому поверсі та приміщення підвалу (№ 24-30) виробничого корпусу, загальною площею 226,7 кв.м., розташовані у м. Львові по вул. І.Франка, 61; виселено Товариство з обмеженою відповідальністю "Хімпобутсервіс" з нежитлових приміщень (№ 35-41) на першому поверсі та приміщень підвалу (№ 24-30) виробничого корпусу, загальною площею 226,7 кв.м., розташованих у м. Львові по вул. І.Франка, 61; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімпобутсервіс" на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області 46 633,30 грн. неустойки і 2 682,50 грн. витрат по сплаті судового збору.

В касаційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю "Хімпобутсервіс" просить скасувати судові акти попередніх інстанцій, посилаючись на порушення місцевим та апеляційним господарськими судами норм процесуального права, та прийняти нове рішення про відмову в позові.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, юридичну оцінку її обставин та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої й апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Вирішуючи спір по суті заявлених вимог, суди попередніх інстанцій встановили, що 29.04.2009 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Львівській області (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Хімпобутсервіс" (орендар) укладено договір оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності № 31, відповідно до якого орендодавець за актом приймання - передачі передав орендарю в строкове платне користування, з метою розміщення хімчистки, державне окреме індивідуально визначене нерухоме майно - нежитлові приміщення (№ 35-41) на 1 поверсі та приміщення підвалу (№ХХІV-ХХХ) виробничого корпусу, загальною площею 226,7 кв.м., що розташовані у м. Львові по вул. І. Франка, 61 та перебувають на балансі ДП МОУ "Львівський проектний інститут.

Строк дії договору визначено з 29.04.2009 р. по 26.04.2012 р., включно. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які ним передбачені. Зазначені дії оформляються додатковим договором, який є невід'ємною частиною договору при обов'язковій наявності дозволу органу, уповноваженого управляти об'єктом оренди. У разі припинення або розірвання договору майно протягом трьох робочих днів повертається балансоутримувачу. Майно вважається повернутим з моменту підписання орендарем акта приймання - передачі, один примірник якого протягом трьох днів скеровується орендодавцю. Обов'язок щодо складання акта приймання - передавання про повернення майна покладається на орендаря. (пп. 10.1, 10.4., 10.8., 10.9. договору).

18.05.2012 року позивачем на адресу відповідача надіслано заяву (вих. № 11-03-02750, а.с. 16) про припинення строку дії договору з 26.04.2012 року та вимогу повернути майно по акту приймання-передачі, яка залишена останнім без відповіді та задоволення.

Після закінчення терміну дії договору орендар не звільнив орендовані приміщення та продовжував ними користуватись, у зв"язку з чим орендодавець звернувся до суду з вимогою про їх повернення та виселення орендаря. Крім того, внаслідок невиконання відповідачем умов договору щодо повернення об'єктів оренди після закінчення терміну дії договору та подальшого використання ним приміщень, на підставі ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України заявлено позовну вимогу про стягнення неустойки за період з 05.05.2012 року до 30.11.2012 року в сумі 46 633,30 грн.

Задовольняючи позовні вимоги в частині зобов"язання орендаря повернути приміщення, місцевий господарський суд, з висновками якого погодилась апеляційна інстанція, повно і всебічно дослідив всі суттєві обставини справи та дійшов правильного висновку про виселення відповідача з орендованих приміщень та зобов"язання останнього повернути їх позивачу у зв"язку з закінченням 26.04.2012 року строку дії договору та відсутністю належних доказів їх повернення.

Крім того, суди попередніх інстанцій, встановивши факт припинення дії договору оренди 26.04.2012 року та можливість притягнення відповідача до відповідальності у вигляді сплати на користь позивача неустойки в розмірі подвійної орендної плати за користування майном після припинення дії договору, вірно стягнули неустойку у заявленому розмірі.

Відповідно до статті 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Частинами 2, 3 статті 291 Господарського кодексу України та частиною 2 статті 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" визначено, що договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Зі змісту статей 759, 763 і 764 ЦК України, частини другої статті 291 ГК України, частини 2 статті 17 та частини 2 статті 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" вбачається, що після закінчення строку договору оренди він може бути продовжений на такий самий строк, на який цей договір укладався, за умови, якщо проти цього не заперечує орендодавець.

Відтак, якщо на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір припиняється.

Правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України. Аналогічні норми щодо обов"язку орендаря повернути орендодавцю орендоване майно закріплені і в частині 1 статті 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна".

Статтею 785 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено у договорі. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Частиною 2 статті 795 цього ж Кодексу встановлено, що повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

Факт невиконання відповідачем зобов'язання з повернення орендованого майна після припинення договору оренди встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, підтверджено матеріалами справи і відповідачем не заперечується.

Виходячи з приписів вказаних норм та з огляду на встановлення судами попередніх інстанцій факту порушення відповідачем обов"язку щодо повернення приміщень після закінчення терміну дії договору, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками господарського суду Львівської області та Львівського апеляційного господарського суду про задоволення позову шляхом зобов"язання орендаря повернути приміщення балансоутримувачу - Державному підприємству Міністерства оборони України "Центральний проектний інститут", від імені якого діє філія Львівського проектного інституту Державного підприємства Міністерства оборони України "Центральний проектний інститут", за актом приймання - передачі та стягнення неустойки за період користуванням майном з 05.05.2012 року по 30.11.2012 року у визначеному судом розмірі (46 633,30 грн.).

При цьому, судами попередніх інстанцій вірно спростовано заперечення відповідача щодо продовження терміну дії вказаного договору на підставі Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо спрощення умов ведення бізнесу в Україні", виходячи з наступного.

В пункті 4.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 №12 "Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна" зазначено, що: "Пунктом 5 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо спрощення умов ведення бізнесу в Україні" передбачено, що термін договорів оренди державного та комунального майна для суб'єктів малого підприємництва, укладених до набрання чинності цим Законом, слід вважати продовженим до п'яти років з дня укладення, якщо орендар не пропонує менший термін.

Обов'язковість виконання зазначеного законодавчого припису не ставиться у залежність від намірів орендодавця використовувати майно для власних потреб або від будь-яких інших обставин, за винятком пропонування орендарем меншого, ніж п'ять років, строку продовження договорів оренди державного та комунального майна.

Оскільки зазначена норма надає орендарю право продовжувати орендні відносини на строк до п'яти років, то визначення конкретного строку, на який продовжується строк договору, повинно бути здійснено шляхом внесення змін до договору. У зв'язку з цим орендар має право звернутися з відповідним позовом до суду на підставі пункту 5 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо спрощення умов ведення бізнесу в Україні" в будь-який час до припинення дії договору оренди.

У разі ж звернення з відповідним позовом орендодавця слід з'ясовувати наявність згоди орендаря на продовження строку дії договору і за наявності його заперечень відмовляти в позові.".

Разом з тим, оскільки в матеріалах справи відсутні докази звернення відповідача до позивача з пропозицією продовжити строк дії договору № 31 від 29.04.2009 р. до його припинення, тобто до 26.04.2012 р., посилання орендаря на наявність підстав для перебування у орендованих приміщеннях з огляду на автоматичне продовження терміну дії укладеного між сторонами договору в силу приписів пункту 5 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо спрощення умов ведення бізнесу в Україні", вірно визнані апеляційною інстанцією безпідставними.

Відтак, під час розгляду справи фактичні її обставини встановлені господарськими судами на підставі всебічного, повного й об'єктивного дослідження поданих сторонами доказів, висновки судів першої й апеляційної інстанцій відповідають цим обставинам, їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Доводи касаційної скарги щодо безпідставності позовних вимог з посиланням на Закон України "Про внесення змін до деяких законів України щодо спрощення умов ведення бізнесу в Україні", зводяться до довільного тлумачення скаржником норм права та не спростовують обгрунтованих висновків місцевого та апеляційного господарських судів.

За таких обставин, прийняте рішення суду першої та постанова апеляційної інстанцій відповідають матеріалам справи та вимогам закону, а тому судові акти слід залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 111 5 - 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімпобутсервіс" залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 02.09.2013 року у справі № 5015/5450/12 залишити без змін.

Головуючий суддяН.Г. Дунаєвська СуддіН.І. Мележик С.С. Самусенко