Рішення

від 29.10.2013 по справі 910/16487/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/16487/13 29.10.13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс Інженерінг"

до Приватного малого підприємства "ПУЛЬС"

про повернення грошових коштів 90 000,00 грн.

Суддя Бондарчук В.В.

Представники:

від позивача: Карпенко К.В.

від відповідача: Єрмакова К.Ю., Дорошенко О.О.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Комплекс Інженерінг" (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного малого підприємства "ПУЛЬС" (далі-відповідач) про зобов'язання відповідача повернути помилково перераховані кошти у розмірі 90 000,00 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем 04.01.2013 р. було помилково оплачено виставлений рахунок-фактуру на суму 90 000,00 грн., а тому зазначені кошти відповідачем отримані без достатньої правової підстави.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.08.2013 р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 17.09.2013 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

Розгляд справи відкладався через нез'явлення повноважних представників відповідача та неналежне виконання сторонами вимог суду.

У судовому засіданні 10.10.2013 р. судом оголошувалася перерва до 29.10.2013 р. на підставі ст. 77 ГПК України.

14.10.2013 р. через загальний відділ діловодства представник відповідача подав відзив на позов, в якому проти позову заперечив та пояснив, що доводи позивача щодо не досягнення згоди з приводу укладення договору підряду не відповідають дійсності та суперечать обставинам справи, оскільки відповідач виставив рахунок-фактуру на електронну адресу позивача, а останній провів його оплату, тобто у такий спосіб прийняв до виконання попередні домовленості, тому договір між сторонами укладено у спрощений спосіб. Відносно не дотримання письмової форми договору підряду відповідач зазначає, що договір було складено письмово, але позивач не підписав його.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.

Представники відповідача проти позову заперечили.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

У судовому засіданні 29.10.2013 р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Як зазначає позивач, між Товариством з обмеженою відповідальністю "Комплекс Інженерінг" та Приватним малим підприємством "ПУЛЬС" велися переговори щодо укладення договору підряду №251202 від 25.12.2012р. на виконання робіт, проте сторонами не було досягнуто згоди щодо усіх істотних умов договору, тому останній підписаний не був.

Також позивач зазначає, що відповідачем було надіслано позивачеві рахунок-фактуру на оплату робіт на суму 90 000,00 грн., який був помилково оплачений позивачем, що підтверджується платіжним дорученням №4600 від 04.01.2013 р.

Обґрунтовуючи свої вимоги, Товариство з обмеженою відповідальністю "Комплекс Інженерінг" зазначає, що кошти в розмірі 90 000,00 грн. згідно рахунку-фактури перераховані ним помилково та є безпідставно отриманими.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Так, відповідач стверджує, що між ними укладено договір підряду у спрощений спосіб шляхом прийняття до виконання власних зобов'язань.

Відповідно до ч.1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-господарські зобов'язання.

Статтею 174 Господарського кодексу передбачено, що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Статтею 175 Господарського кодексу України визначено, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом. Якщо майново-господарське зобов'язання виникає між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами, зобов'язаною та управненою сторонами зобов'язання є відповідно боржник і кредитор.

Відповідно до ст. 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно зі ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Таким чином, головною ознакою укладення сторонами договору у спрощений спосіб є підтвердження прийняття до виконання замовлень.

Матеріалами справи підтверджується, що позивачем згідно рахунок-фактуру №СФ-0000001 від 03.01.2013 р. на оплату робіт на суму 90 000,00 грн., було перераховано вказані кошти відповідачеві, що підтверджується платіжним дорученням №4600 від 04.01.2013 р.

Частиною 4 ст. 882 ЦК України встановлено, що передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

Судом встановлено, що в матеріалах справи відсутні жодні докази виконання будь-яких підрядних робіт відповідачем, передання таких робіт позивачеві та оформлення акту про таку передачу, при цьому, відповідач не надав суду належні докази прийняття до виконання замовлення позивача, на випадок укладення договору підряду у спрощений спосіб.

Доказів підписання між сторонами договору підряду у письмовій формі, відповідачем також не надано.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач неодноразово направляв відповідачеві листи та претензії з вимогою про повернення помилкового перерахованих коштів, однак відповідач жодних дій не вчинив, вказаних коштів не повернув.

Як встановлено ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Враховуючи вищенаведене, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, суд приходить до беззаперечного висновку, що боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання з повернення коштів у сумі 90 000,00 грн. на день прийняття рішення по справі.

В ч. 1 ст. 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 ЦК України доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні.

Враховуючи, що між сторонами належним чином жодних договорів не укладено, відповідачем не надано доказів виконання робіт на перераховану суму, враховуючи, що кошти позивачем перераховувались на підставі виставленого рахунку-фактури №СФ-0000001 від 03.01.2013 р., суд приходить до висновку, що кошти в сумі 90 000,00 грн. є безпідставно отриманими.

В силу вимог ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна із сторін повинна довести належними та допустимими доказами ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Відповідачем не надано до суду жодних доказів на спростування своєї вини в невиконанні зобов'язання щодо повернення позивачеві перерахованих коштів. Факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений, у зв'язку чим суд вважає заявлені вимоги про стягнення з відповідача 90 000,00 грн. обґрунтованими, а отже такими, що підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс Інженерінг" задовольнити.

2. Стягнути з Приватного малого підприємства "ПУЛЬС" (03045, м. Київ, вул. Новопирогівська, буд. 60, ідентифікаційний код - 19261832) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс Інженерінг" (03148, м. Київ, вул. Тимофія Строкача, буд. 1, ідентифікаційний код - 32854643) 90 000 (дев'яносто тисяч) грн. 00 коп. та 1 800 (одну тисячу вісімсот) грн. 00 коп. - судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання повного тексту рішення: 04.11.2013 р.

Суддя Бондарчук В.В.